Рішення

від 28.03.2017 по справі 905/248/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.03.2017 Справа № 905/248/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання Щитовій Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс Транслайн» , м. Луганськ

до відповідача : Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» , м. Краматорськ, Донецька область

про стягнення 3 % річних у сумі 20 737 грн. 00 коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 214 572 грн. 03 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: представник не з'явився.

від відповідача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 17/01 від 10.01.2017 р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81 1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 28.03.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324 ) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Онікс Транслайн» , м. Луганськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» , м. Краматорськ, Донецька область, про стягнення 3 % річних у сумі 20 737 грн. 00 коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 214 572 грн. 03 коп.

Ухвалою суду від 23.01.2017р. господарським судом Донецької області було прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №905/248/17, розгляд справи призначено на 14.02.2017р.

Ухвалою суду від 14.02.2017р. розгляд справи було відкладено на 28.02.2017р.

Ухвалою суду від 28.02.2017р. розгляд справи було відкладено на 20.03.2017р.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №09/11 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом в міжнародній спільноті від 09.11.2009р. щодо оплати вартості виконаних робіт. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач про судові засідання 14.02.2017р., 28.02.2017р., 20.03.2017р., 28.03.2017р. був повідомлений належним чином, про що свідчать штампи поштових відправлень на зворотному боці зазначених ухвал та повідомлення про вручення рекомендованих листів з відміткою про його отримання 31.01.2017р., 23.02.2017р, 06.03.2017р., однак у засідання суду представника не направив. 28.02.2017р. від позивача до господарського суду Донецької області надійшло клопотання (б/н від 27.02.2017) про проведення судового засідання, призначеного на 28.02.2017р., без участі представника ТОВ Онікс Транслайн . Також, 16.03.2017р. від позивача до господарського суду Донецької області надійшло клопотання (б/н від 15.03.2017) про проведення судового засідання, призначеного на 20.03.2017р., без участі представника ТОВ Онікс Транслайн . Крім того, у зазначеному клопотанні позивачем надано наступні пояснення. Так, під час примусового стягнення, Боржником відповідно до Закону України Про виконавче провадження заборгованість погашена була лише частково, а саме було стягнуто з Боржника та перераховано на користь Кредитора суму 2 364 грн. 83 коп. від 10.07.2015р. та суму 2 956 грн. 55 коп. від 21.09.2015р. Відповідно до ст.534 Цивільного кодексу України, зазначені суми ТОВ Онікс Транслайн були зараховані в рахунок повного погашення судового збору та часткового погашення основної заборгованості. Таким чином, сума основної заборгованості згідно рішення зменшилась та складала 230 014 грн. 46 коп. Окрім того, 16.03.2017р. від позивача до суду надійшли пояснення щодо відзиву ПАТ Енергомашспецсталь , у яких ТОВ Онікс Транслайн зазначає, що наявність судового рішення про стягнення боргу за відсутністю реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільно чи примусово) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін. 28.03.2017р. від позивача до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника ТОВ Онікс Транслайн на підставі наявних в справі матеріалів та пояснення щодо Заяви відповідача про розстрочку виконання рішення, у якому позивач заперечив проти задоволення зазначеної заяви.

Відповідач у свою чергу у судових засіданнях 20.03.2017р. та 28.03.2017р. заперечив проти задоволення позовних вимог. 23.02.2017р. від відповідача до господарського суду Донецької області надійшов відзив на позовну заяву (вих.№17/220-360 від 20.02.2017р.) у якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив, обґрунтовуючи це тим, що спірні правовідносини виникли з договору та є результатом його неналежного виконання, вказані обставини розглянуті по справі №922/5847/14. Тобто, нарахування, передбачені ст.625 Господарського кодексу, та встановлена відповідальність за порушення грошових зобов'язань, можуть бути застосовані тільки на етапі судового розгляду справи про стягнення заборгованості по договору, а на спірні правовідносини положення вказаної норми - не поширюються. Після набрання рішенням законної сили замість боржника, кредитора та зобов'язання сплатити заборгованість відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» з'являються стягувач та боржник. Зобов'язання боржника погасити грошове зобов'язання трансформується в необхідність виконання рішення. Отже, рішенням суду від 16.02.2015р. припинені договірні правовідносини між сторонами та вони трансформуються з приватноправових (договірних) в публічно - правові (по примусовому виконанню рішення суду), правові відносини для нарахування санкцій, передбачені ст.625 Господарського кодексу України, відсутні. Також, 14.03.0217р. відповідачем до господарського суду Донецької області було надано пояснення по справі, у якому останній зазначив, що 28.02.2017р. ПАТ Енергомашспецсталь здійснило оплату частини основного боргу відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2015р. по справі №922/5847/14, у сумі 30 721 грн. 41 коп., та на підтвердження цього надало платіжне доручення №4501. Окрім того, відповідач у зазначених письмових поясненнях також зазначає, що станом на 10.03.2017р. заборгованість ПАТ Енергомашспецсталь перед ТОВ Онікс Транслайн згідно рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2015р. по справі №922/5847/14 складає 199 293 грн. 05 коп.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

16.02.2015р. господарським судом Харківської області прийнято рішення по справі №922/5847/14 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс Транслайн» основного боргу у розмірі 230 721 грн. 41 коп. та 4 614 грн. 43 коп. судового збору.

06.03.2015р. господарським судом Харківської області виданий відповідний наказ про примусове виконання рішення суду у справі №922/5847/14.

Рішення господарського суду Харківської області по справі №922/5847/14 станом на теперішній час є чинним.

Як вбачається зі змісту судового рішення у справі №922/5847/14 вказана сума заборгованості виникла у зв'язку з невиконанням у повному обсязі відповідачем грошових зобов'язань за договором №09/11 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом в міжнародній спільноті від 09.11.2009р.

Судовим рішенням у справі №922/5847/14 встановлено наступне.

…09 листопада 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Онікс Транслайн (експедитор) та Публічним акціонерним товариством Енергомашспецсталь (замовник) було укладено договір № 09/11 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом в міжнародній спільноті.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору, замовник поручає, а експедитор приймає на себе зобов'язання за рахунок замовника від свого імені виконання послуг з організації транспортно-експедиторського обслуговування (далі ТЄО) вантажів по Україні, країнам СНГ та країнам Європи. Об'єм та вартість робіт (послуг) по ТЄО, строк та умови їх виконання погоджуються в замовленні. Погодження та підтвердження обома сторонами письмово за допомогою факсимільного зв'язку заявка, має юридичну силу та є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. п 3.1, 3.2, 3.3 договору, розрахунки по даному договору проводяться по ставкам, погодженим сторонами в додатках, які являються невід'ємною частиною даного договору, або в замовленнях. Орієнтовна ціна договору становить один мільйон гривень з ПДВ. Замовник проводить оплату на протязі 30 банківських днів (якщо інше не погоджено в замовленні) з моменту отримання оригіналів рахунку, акта наданих послуг, податковою накладною, ТТН (СМК) за перевезення та ТЄО експедитору в співвідношенні з п. 3.1 даного договору. В колонці "вантаж отриманий" ТТН (СМИ) повинен стояти штамп, підпис та дата отримувача, яка свідчить про відвантаження товару в пункт призначення.

Договір набирає сили з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2009 року. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не повідомила іншу сторону в письмовій формі про свій намір розірвати даний договір, строк його дії буде автоматично продовжено на кожен наступний календарний рік (п. п. 8.1, 8.2 договору).

Додатковою угодою № 1 від 01 грудня 2011 року до договору про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом в міжнародній спільноті, сторони погодили доповнити п. 3.2 договору, наступним - загальна вартість наданих послуг з моменту укладення додаткової угоди встановлюється в розмірі 260 721,41 грн.

Водночас даною додатковою угодою сторони доповнили розділ 3 пунктом 3.6 наступного змісту: Замовник сплачує загальну вартість отриманих послуг, встановлену в пункті 3.2 договору (260 721,41 грн.) в наступному порядку: Починаючи з 01 грудня 2011 року щомісячно кожний календарний місяць до останньої дати місяця сплачувати 30 000,00 грн. в наступному порядку:

період в якому буде здійснюватися платіж сума платежу

з 01.01.2012 р. по 31.01.2012р. 30 000,00 грн.

з 01.02.2012р. по 29.02.2012р. 30 000,00 грн.

з 01.03.2012р. по 31.03.2012р. 30 000,00 грн.

з 01.04.2012р. по 30.04.2012р. 30 000,00 грн.

з 01.05.2012р. по 31.05.2012р. 30 000,00 грн.

з 01.06.2012р. по 30.06.2012р. 30 000,00 грн.

з 01.07.2012р. по 31.07.2012р. 30 000,00 грн.

з 01.08.2012р. по 31.08.2012р. 30 000,00 грн.

з 01.09.2012р. по 30.09.2012р. 20 721,41 грн.

Оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок експедитора.

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків від 29 січня 2012 року, якій підписано сторонами та скріплено печатками, ПАТ Енергомашспецсталь визнав наявність заборгованості перед ТОВ Онікс Транслайн у розмірі 260 721,41 грн.

Позивачем 10 жовтня 2011 року на адресу ПАТ Енергомашспецсталь було направлено претензію вих. № 101 від 10 жовтня 2011 року з вимогою сплатити на користь ТОВ Онікс Транслайн заборгованість у розмірі 312 977,86 грн., з яких 260 921,41 грн. основного боргу.

07 березня 2012 року ПАТ Енергомашспецсталь було частково сплачено заборгованість за надані послуги з перевезення у розмірі 30 000,00 грн.

Зважаючи на встановлені факти, а також враховуючи, що ПАТ Енергомашспецсталь в установленому ст. ст. 32 , 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені ТОВ Онікс Транслайн не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс Транслайн" про стягнення заборгованості за надані послуги з перевезення у розмірі 230 721,41 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі. …

За таких обставин, господарським судом Харківської області під час вирішення справи №922/5847/14 встановлено, що матеріалами справи доведено факт прострочення виконання відповідачем грошового обов'язку з оплати наданих послуг з перевезення по договору № 09/11 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом в міжнародній спільноті від 09.11.2009р., тому прийнято рішення про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 230 721 грн. 41 коп.

Відповідно до ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п.2.6. Постанови Пленуму вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011р., не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином, враховуючи викладене, станом на момент прийняття рішення господарським судом Донецької області, факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати вартості наданих послуг з перевезення по договору № 09/11 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом в міжнародній спільноті від 09.11.2009р. на суму 230 721 грн. 41 коп., не доказується знову при вирішенні цієї справи.

Судом встановлено, що станом на час розгляду справи, відповідачем на стадії виконання рішення господарського суду Харківської області було перераховано на рахунок позивача суму у розмірі 2 364 грн. 83 коп. та 2 956 грн. 55 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1720 від 10.07.2015р. із призначенням платежу: ##, #0-2364.83#,#стягн.з ВАТ ЕМСС #,#зг.вик.пров.ЄДРВП №47373928#,#без ПДВ# та платіжним дорученням №1666 від 21.09.2015р. із призначенням платежу: ##, #0-2956,55#,#стягн.з ВАТ ЕМСС #,#зг.вик.пров.ЄДРВП №47373928#,#без ПДВ# .

Відповідно до пояснень позивача, що викладені у клопотанні позивача (б/н від 15.03.2017р.), останній зазначив, що під час примусового стягнення з Боржника на виконання Рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2015р., відповідно до Закону України Про виконавче провадження заборгованість погашена була лише частково, а саме: було стягнуто з Боржника та перераховано на користь Кредитора суму 2 364 грн. 83 коп. від 10.07.2015р. та суму 2 956 грн. 55 коп. від 21.09.2015р. Відповідно до ст.534 Цивільного кодексу України, зазначені суми ТОВ Онікс Транслайн були зараховані в рахунок повного погашення судового збору та часткового погашення основної заборгованості. Таким чином, сума основної заборгованості згідно рішення зменшилась та складала 230 014 грн. 46 коп.

Отже, господарським судом Донецької області встановлено, що заборгованість, яка була стягнута за рішенням господарського суду Харківської області по справі №922/5847/14 та складається з основного боргу у розмірі 230 721 грн. 41 коп. сплачена з простроченням строку настання платежу.

Таким чином, у зв'язку з простроченням строку оплати відповідачем грошових зобов'язань по договору № 09/11 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом в міжнародній спільноті від 09.11.2009р., позивач просить стягнути з відповідача: 3% річних у розмірі 20 737 грн. 00 коп. за період з 19.01.2014р. по 19.01.2017р. та інфляційні втрати у розмірі 214 572 грн. 03 коп. за період з 19.01.2014р. по 19.01.2017р. Також, за текстом позовної заяви, позивач зазначає, що з врахуванням часткового погашення Боржником судового збору і часткового зменшення суми основного боргу розрахунки проводяться за період з 19.01.2014р. по 21.09.2015р. з суми основного боргу 230 721 грн. 41 коп. та за період з 22.09.2015р. по 19.01.2017р. з суми основного боргу 230 014 грн. 46 коп.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до платіжного доручення №4501 від 28.02.2017р. відповідачем було здійснено погашення частини основного боргу перед позивачем у розмірі 30 721 грн. 41 коп., проте це не впливає на розгляд даної справи, оскільки зазначене часткове погашення заборгованості не входить в період, зазначений позивачем для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі вказаної норми закону нараховані та заявлені до стягнення 3% річних за період з 19.01.2014р. по 19.01.2017р. на загальну суму 20 737 грн. 00 коп.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є арифметично та методологічно невірним, на підставі чого суд зробив власний розрахунок. Фактично розмір 3% річних складає 20 755 грн. 65 коп.

Враховуючи те, що відповідно до ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню у сумі 20 737 грн. 00 коп.

Позивачем також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні втрати за прострочення оплати вартості робіт у розмірі 214 572 грн. 03 коп.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є методологічно та арифметично невірним, оскільки в розрахунках позивача період нарахування не відповідає вимогам п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Крім того, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є арифметично невірним, на підставі чого суд зробив власний розрахунок інфляційних втрат. Фактично розмір інфляційних втрат дорівнює 198 594 грн. 52 коп. на підставі чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а в частині стягнення 15 977 грн. 51 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат було здійснено за допомогою програмного забезпечення «Ліга Закон» .

Стосовно посилань відповідача на те, що рішенням господарського суду Харківської області від 16.02.2015р. припинені договірні правовідносини між сторонами та вони трансформуються з приватноправових (договірних) в публічно - правові (по примусовому виконанню рішення суду), правові відносини для нарахування санкцій, передбачені ст.625 Господарського кодексу України, відсутні, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Наявність судового рішення про стягнення боргу за відсутністю реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільно чи примусово) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін. Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.10.2010 у справі № 20/242.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Вказана правова позиція висвітлена в постанові Верховного суду України від 20.12.2010 у справі №10/25. За таких обставин, судом відхиляються заперечення відповідача викладені у відзиві на позов.

Також, відповідачем подано до господарського суду Донецької області заяву (вих.№17/307-531 від 17.03.2017р.) про розстрочку виконання рішення в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України. Останній в обґрунтування своєї заяви посилається на наявність надзвичайних подій, які суттєво вплинули на діяльність підприємства (форс-мажорні обставини), обставин, що утрудняють виконання рішення саме в даний момент і можливість його виконання частками на протязі шести місяців, перебування підприємства відповідача у складному фінансовому становищі, що буде значно ускладнювати виконання рішення, що буде винесено по справі №905/248/17. Крім того, відповідач зазначає, що у зв'язку з неплатоспроможністю замовників різко зменшилась кількість замовлень на вироблену ПАТ Енергомашспецсталь продукцію, мають місце випадки відмови контрагентів від вже виготовленої та відвантаженої відповідачем продукції. При цьому відповідач зауважує, що останній продовжує приймати заходи для подальшої можливості взаєморозрахунків з контрагентами шляхом стягнення дебіторської заборгованості, підприємством постійно вживаються заходи для отримання належних йому коштів, які нададуть можливість здійснили розрахунки з ТОВ Онікс Транслайн та іншими контрагентами, а саме: на підприємстві ведеться робота зі стягнення заборгованості Державного бюджету з відшкодування ПДВ та претензійно-позовна робота щодо стягнення дебіторської заборгованості. Крім того, у 2016-2017 роках ПАТ Енергомашспецсталь укладено довгострокові контракти, а також надалі планується укладення інших контрактів, які дозволять збільшити оборотні кошти підприємства, поліпшити фінансове становище та відповідно провести розрахунок по заборгованості з контрагентами. На підтвердження доводів, зазначених у заяві про розстрочку виконання рішення, відповідачем надано клопотання про долучення наступних документів до матеріалів справи: належним чином засвідчені копії листа Краматорського МВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області від 11.07.2016р. № 14.13-8/16636-4346, Балансу (звіту про фінансовий стан) на 31.12.2015р., Балансу (звіту про фінансовий стан) на 31.12.2016р, Звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) за 2015 рік, Звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) за 2016 рік, звіту про взаєморозрахунки з нерезидентами станом на 31.12.2015р., звіту про взаєморозрахунки з нерезидентами станом на 31.12.2016р., довідки відповідача від 02.03.2017р. №17/249, копії рішень Арбітражного суду м. Москва, виконавчих листів, поштових конвертів, заяви про видачу виконавчого листа, копію контракту №22000001486 від 15.11.2016р. та специфікації до нього.

Розглянувши дану заяву суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

У відповідності до ст.121 Господарського процесуального кодексу України , за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Вказаними нормами визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу , і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Відповідно до п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. за № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК , ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку, суд не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як виняткові обставини (див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі Півень проти України від 29.06.2004).

При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. § 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бакай та інші проти України від 09.11.2004).

Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України не вважаються обставинами, які звільняють боржника від відповідальності, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

За визначенням, наведеним у статті 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Одним із принципів підприємницької діяльності згідно зі статтею 43 ГК України є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

За таких обставин суд зазначає, що скрутне майнове становище ПАТ «ЕМСС» не є тією виключною обставиною, яка унеможливлює виконання судового рішення, оскільки є наслідком комерційного ризику відповідача.

Таким чином, посилання відповідача на тяжкий фінансовий стан підприємства та значну заборгованість підприємства, судом не приймаються, оскільки даний факт є результатом господарської діяльності заявника та не може бути прийнятий в якості доказів для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення. Інших доказів, як то наявна загроза банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Крім того, судом прийнято до увагу також заперечення позивача проти задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення. Разом з тим, негативні наслідки вчиненого відповідачем порушення, яке відбулося з його вини, не можуть покладатися на інших осіб, зокрема, на позивача по справі.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 526, ч.1 ст. 530, 599, ст.ст. 610, 611, ч.1 ст.612, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 42, 43, ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 4 2 -4 7 , 33, 34, ч.3 ст.35, 43, 49, ст.ст.82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь (код ЄДРПОУ 00210602, місцезнаходження 84306, Донецька область, місто Краматорськ, ПАТ Енергомашспецсталь ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс Транслайн» (код ЄДРПОУ 36485793, місцезнаходження 91031, Луганська область, місто Луганськ, Городок ЩорсаАДРЕСА_1) інфляційні втрати у сумі 198 594 грн. 52 коп., 3% річних 20 737 грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 3 289 грн. 98 коп.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс Транслайн» в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 15 977 грн. 51 коп. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 28.03.2017р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31.03.2017р.

Суддя Ю.С. Мельниченко