Рішення

від 20.03.2017 по справі 910/23601/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2017Справа № 910/23601/16

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Шкоденко Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Агро-Тех-Сервіс"

про стягнення 348 442, 11 грн.

за участю представників:

від позивача:Гіндрюк Т.С. - представник за довіреністю № 19-12/16-21 від 19.12.2016 р. від відповідача -1:не з'явився від відповідача -2:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (далі - ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль") з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур" (далі - ТОВ "Шакур", відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Агро-Тех-Сервіс" (далі - ТОВ "МТС Агро-Тех-Сервіс", відповідач-2) про стягнення 492 889,13 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем-1 (лізингоодержувачем) - ТОВ "Шакур" зобов'язань за договорами фінансового лізингу № LC6391-03/12 від 30.03.2012 р. та № LC6392-03/12 від 30.03.2012 р. в частині своєчасної сплати лізингових платежів та комісії, внаслідок чого у відповідача-1 та в силу договору поруки у відповідача-2 - ТОВ "МТС Агро-Тех-Сервіс" утворилась заборгованість.

У позові ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" просить суд стягнути солідарно з ТОВ "Шакур" та ТОВ "МТС Агро-Тех-Сервіс" основну заборгованість у сумі 452 082,34 грн., а також пеню у сумі 40 806,79 грн., що разом складає 492 889,13 грн.

Під час розгляду справи по суті позивач неодноразово зменшував позовні вимоги, у зв'язку з частковою оплатою відповідачем-2 заборгованості, остаточно (заява від 20.03.2017 р.) просив стягнути з відповідачів-1, 2 солідарно основну заборгованість у сумі 314 830,73 грн. та пеню у сумі 33 611,38 грн., а всього - 348 442,11 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував зменшені позовні вимоги просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд без їх участі до суду не подали. Представник відповідача-2 у минулому судовому засіданні позов визнав у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

30 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шакур" (лізингоодержувач) були укладені договори фінансового лізингу LC6391-03/12 від 30.03.2012 р. (далі - договір лізингу-1) та № LC6392-03/12 від 30.03.2012 р. (далі - договір лізингу-2). Відповідно до умов цих договорів лізингодавець на підставі договору купівлі - продажу (поставки) зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації, а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Вартість предмета лізингу за договором-1 становить 1 540 165,78 грн., а предмета лізингу за договором-2 - 333 000,00 грн., вартість підлягає остаточному визначенню після передачі предмета лізингу лізингоодержувачу та здійснення всіх розрахунків за договором купівлі - продажу (п. 2.1 договорів-1, 2).

Відповідно до п. 4.1 договорів-1, 2 лізингоодержувач за цими договорами сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу та поточні лізингові платежі.

Пунктом 4.3 договорів-1, 2 передбачено, що лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісяця сплачує лізингодавцю авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу та комісії лізингодавця.

Розмір комісії для кожного періоду лізингу розраховується за ставкою, визначеною в п. 4.2 цих договорів-1, 2, від заборгованості лізингоодержувача у грошовому еквіваленті іноземної валюти для відповідного періоду лізингу згідно графіку. Розрахована таким чином сума комісії перераховується у гривні за курсом продажу з дотриманням умов частини другої цього пункту.

Відповідно до п. 4.6 договорів-1, 2 оплата всіх лізингових платежів за цим договором здійснюється лізингоодержувачем в національній валюті - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця.

Згідно з п. 8.1 договори-1, 2 набувають чинності з дня їх підписання і діють до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цими договорами.

Додатком № 1 до договорів-1, 2 сторони передбачили графік та суму сплати лізингових платежів, останнім днем внесення яких є квітень 2017 р., а додатком № 4 визначили загальні умови фінансового лізингу.

Відповідно до п. 5.2 загальних умов фінансового лізингу договорів-1, 2 лізингоодержувач сплачує авансові лизингові платежі на підставі рахунку протягом 5 днів з дня укладення договорів. Рахунок на оплату авансових лізингових платежів надається. лізингоодержувач щомісячно на підставі рахунку лізингодавця до 8 числа поточного місяця сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу за договором купівлі - продажу, нараховані за попередній місяць згідно з п. 4.2 договорів-1, 2.

Як свідчать матріали справи, на виконання умов договорів фінансового лізингу-1, 2 ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" передало лізингоодержувачу - ТОВ "Шакур" об'єкти лізингу - сівалку "VADERSTAD" зернову комбіновану пневматичну Rapid A модель RDA600C та трактор колісний Беларус - 1221.2. 2012 р.в., серійний № 12034609, що підтверджується актами приймання-передачі від 06.04.2012 р. та 09.04.2012 р. Отже, у відповідача-1 виник обов'язок сплачувати лізингові платежі у визначений договорами-1, 2 строк (графік).

Також судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за договорами фінансового лізингу № LC6391-03/12 від 30.03.2012 р. та № LC6392-03/12 від 30.03.2012 р., 04.03.2014 р. між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець) та ТОВ "МТС Агро-Тех-Сервіс" (поручитель) був укладений договір поруки G6391/1, відповідно до якого у випадку невиконання лізингоодержувачем взятих на себе зобов'язань за договором лізингу, поручитель несе солідарну відповідальність перед лізингодавцем у тому ж обсязі, що і лізингоодержувач, включаючи сплату основного боргу за договором лізингу, нарахованих лізингових платежів та неустойки.

Як свідчать матеріали справи, відповідач-1 - ТОВ "Шакур" та його поручитель - відповідач-2 - ТОВ "МТС Агро-Тех-Сервіс" неналежним чином виконали свої зобов'язання за договорами фінансового лізингу-1, 2. Так, на час подачі позову у відповідачів-1, 2 виникла заборгованість за період з вересня по грудень 2016 р. за несплачені лізингові платежі з урахуванням комісії за договором-1 у сумі 392 658,02 грн., а за договором-2 - у сумі 59 424,32 грн. Проте, під час розгляду справи відповідач-2 (поручитель) сплатив частину заборгованості, а саме - у сумі 137 251,61 грн. за договором-1.

Отже, враховуючи часткове погашення заборгованості відповідачем-2, на час розгляду справи у відповідачів-1, 2 наявна заборгованість за лізинговими платежами з урахуванням комісії: за договором-1 - у сумі 255 406,41 грн., а за договором-2 - у сумі 59 424,32 грн., що разом складає 314 830, 73 грн. Указану суму позивач просив стягнути згідно з останньою заявою про зменшення розміру позовних вимог.

За приписами ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовим лізингом є вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки на підставі п. 2 ст. 554 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки доказів належної оплати заборгованості лізингових платежів з урахуванням комісії, за договорами фінансового лізингу-1, 2 у сумі 314 830,73 грн. відповідачі не надали, позовні вимоги на вказану суму підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідачів-1, 2 пеню за прострочення сплати лізингових платежів та комісії у сумі 33 611,38 грн.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Умовами договорів фінансового лізингу-1, 2 сторони передбачили нарахування штрафних санкцій у вигляді пені (п. 5.1), відповідно до яких за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини за договором) лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи з 5 дня прострочення виконання грошового зобов'язання.

У той же час, відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Узявши до уваги подвійну облікову ставку НБУ, а не розмір пені, визначений у п. 5.1, оскільки той не відповідає вимогам закону та перевищує розмір встановлений ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд перерахував заявлену позивачем суму пені, з урахуванням її часткової сплати у тому ж розмірі, та за підрахунком суду з відповідача підлягає стягненню пеня за договором-1 у сумі 2 503,27 грн. та за договором-2 у сумі 1 407,45 грн., а всього - у сумі 3 910,72 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур", Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Агро-Тех-Сервіс" про стягнення 348 442, 11 грн. задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур" (04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 11, ідентифікаційний код 32668563), Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Агро-Тех-Сервіс" (13600, Житомирська обл., селище міського типу Ружин, вул. Свердлова, буд. 61, ідентифікаційний код 36928708) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м. Київ, проспект Московський, 9, корпус 5, офіс 101, ідентифікаційний код 34480657) основну заборгованість у сумі 314 830 (триста чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять) грн. 73 коп., пеню у сумі 3 910 (три тисячі дев'ятсот десять) грн. 72 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 4 781 (чотири тисячі сімсот вісімдесят одна) грн. 12 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 20 березня 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 28 березня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.