Постанова

від 29.03.2017 по справі 815/3956/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/3956/16

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Ступакової І.Г.,

- Крусяна О.О.,

при секретарі судового засідання Макогон С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ессе компані" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ессе компані" до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації,-

В С Т А Н О В И Л А :

11.08.2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ессе компані" звернулось з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості №500060006/2016/000058/2 від 12.07.2016р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №50006000/2016/00170 від 13.07.2016р., посилаючись на те, що митний орган за наявності повного пакету документів для митного оформлення товару за основним методом протиправно відмовив в такому оформленні.

Відповідач заперечував проти позову та зазначав, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що подані декларантом документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості через відсутність документів, які б підтверджували страхування товару, оплату його вартості, та мають розбіжності. У зв'язку з викладеним, у відповідності до вимог ч.3 ст.53 МК України, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. З додатково наданих документів встановлені розбіжності в ціні товару. Так, в експортній декларації ціна товару є більшою, ніж в інвойсі. Зазначені обставини стали підставою для прийняття митницею оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару за другорядним методом - за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

26.01.2016р. між позивачем (покупець) та компанією " RDF TRADE L.P." (Великобританія) (продавець) укладений контракт № 2601/16, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язувався поставити товар, придбаний за свій рахунок та від свого імені у безпосередніх виробників товару, а покупець приймати товар згідно специфікації поставки чи інвойсів (а.с.191-194).

На виконання вимог зазначеного контракту на ім'я ТОВ "Ессе компані" надійшов товар: столовий та кухонний посуд в асортименті: тарілки десертні, тарілки для супу, чаші для салату, виконані з керамічного матеріалу, виробництва компанії "Shenzhen Lexin Trading Co., Ltd." (Китай).

З метою декларування вказаного товару 02.07.2016р. позивач подав до Одеської митниці ДФС митну декларацію за № 500060006/2016/010893.

До митного оформлення для підтвердження митної вартості зазначеного товару за ціною договору позивачем подані наступні документи: зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів, що декларуються № 2601/16 від 26.01.2016 року, інвойс № LX-16016 від 15.06.2016р., пакувальний лист № LX-16016 від 15.06.2016р., прейскурант (прайс-лист) продавця товару № LX-16016 від 15.06.2016р., міжнародна товарно-транспортна накладна від 02.07.2016р. № 042420, коносамент № 569383742 від 24.05.2016р., лист товаровиробника щодо приналежності вантажу компанії ТОВ "Ессе компані" від 15.06.2016р. (а.с.26-36).

Під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що подані декларантом документи на підтвердження заявленої митної вартості не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме в інвойсі відсутні умови оплати товару, зокрема надання відстрочки, що не відповідає п.3 зовнішньоекономічного контракту, декларантом не подані документи, що містять відомості про вартість страхування, в інвойсі вказані умови поставки CIF Чорноморськ, у поданій МД - CIF Одеса, згідно акту огляду товарів від 02.07.2016р. маркування тари та товару не містить відомості щодо виробника та країну походження, що не відповідає п.5 зовнішньоекономічного контракту.

Крім того, спрацював ризик відносно митної вартості товару, тобто, програма автоматично перевела декларацію до групи ризик та визначила обов'язковість додаткових заходів, які повинен здійснити інспектор з метою забезпечення належного контролю митної вартості товару.

З огляду на викладене, згідно ч.3 ст.53 МК України, декларанта було зобов'язано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

12.07.2016р. декларант надав митному органу сертифікат походження, митну декларацію країни відправлення та цінову довідку від 05.07.2016р. № 0351 (а.с.32,50-51,37).

В зв'язку із наявністю у додатково поданих документах розбіжностей щодо вартості товару (в декларації країни відправлення) зазначена ціна товару 22 343,4 дол.США, в інвойсі - 22 146,24 дол.США), на підставі ч.1 ст.55 МК України, останнім здійснено коригування митної вартості заявленого позивачем товару та визначено її за другорядним методом - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (згідно МД № 500060006/16/010197 від 22.06.2016р.) шляхом прийняття 12.07.2016р. відповідного рішення № 500060006/2016/000058/2.

На підставі зазначеного рішення про коригування митної вартості товару відповідачем 13.07.2016р. винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2016/00170.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з надання позивачем до МД документів, які містять розбіжності, в зв'язку з чим прийшов до висновку про правомірність оскаржуваного рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи що він зроблений без врахування повного дослідження обставин справи.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст.51 МК України - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частинами 2, 3 вищезазначеної статті передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Кодексу.

Згідно з п.2 ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст.53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч.3 ст.53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З аналізу ст. 53 МК вбачається, що МК передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Це, також, відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. № 3018-IV Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Доводи про наявність певних розбіжностей у первинно наданих документах судова колегія вважає такими, що не мають ознак підробки та містять відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Судова колегія погоджується з доводами апелянта, що відсутність у поданих до митної декларації документів відомостей про оплату товару не свідчить, що надані документи містять розбіжності. Так, відповідно до п.4 ч.2 ст.53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, подаються якщо рахунок сплачено.

Як зазначає позивач, товар поставлявся за умови відстрочки оплати товару, що передбачено п.3 зовнішньоекономічного контракту. Оплата за поставлений товар здійснюється на підставі та в розмірі, визначено в інвойсі.

З матеріалів справи вбачається, що згідно інвойсу від 15.06.2016р. вартість поставленого товару складає 22 146,24 долари США за кількістю місць 1119, що відповідає даним митної декларації позивача від 02.07.2016р. (а.с.169-170,188).

Враховуючи, що відстрочка оплати товару передбачена контрактом, судова колегія вважає, що відсутність доказів оплати товару на момент розмитнення товару не є доказом розбіжностей або недоліків у поданих документах. Доводи митного органу про відсутність в інвойсі на товар даних про відстрочку оплати товару не свідчать про недолік цього документу, оскільки цей документ має містити лише перелік товару, його кількість та ціну, умови поставки, дані про відправника та отримувача.

Ненадання декларантом документів, що підтверджує вартість страхування товару пояснюється умовами поставки товару СІF, які згідно правилами ІНКОТЕРМ С 2010 визначають, що усі витрати, що пов'язані із доставкою товару (навантаження, розвантаження, фрахт, страхування вантажу та інше), покладені на продавця та вказані витрати входять до складу митної вартості товару. Таким чином, здійснюючи поставку на умовах СІF саме продавець товару підтвердив вільність страхування, що передбачено умовами контракту (ст.6).

Судова колегія враховує, що відсутність на маркуванні тари та товару відомостей щодо виробника та країни походження пояснюється вимогами контракту, п.5.3 якого передбачає, що на кожне місце має бути нанесене маркування із зазначенням найменування товару, номер місця, вага брутто, вага нетто. Таким чином, нанесення при маркуванні товару відомостей щодо виробника та країни походження, не є обов'язковим.

В судовому засіданні представник апелянта пояснив наявність розбіжностей щодо умов поставки в інвойсі - СІF Чорноморськ, в митній декларації - СІF Одеса помилкою відправника, яка не вплинула на зміну кількісної та вартісної характеристики товару.

Згідно з положеннями статті 265 МК, Порядку декларування та Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 (чинного на час виникнення спірних відносин), митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Таким чином, спрацювання профілю ризику відносно митної вартості товару, що мало місце у випадку розмитнення товару позивачем, тобто автоматичного переведення програмою декларації до групи ризику, є підставою для посадових осіб митниці визначити обов'язковість додаткових заходів з метою забезпечення належного контролю митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 23 квітня та 1 жовтня 2013 року, 15 квітня 2014 року (справи №№ 21-85а13, 21-354а13, 21-29а14 відповідно).

Позивач надав митному органу для митного оформлення імпортованого товару додаткові документи сертифікат походження, митну декларацію країни відправлення та цінову довідку від 05.07.2016р. № 0351.

Разом з цим, в додатково наданих документах містяться розбіжності щодо вартості товару: в декларації країни відправлення зазначена ціна товару 22 343,4 дол.США, в інвойсі - 22 146,24 дол.США.

Наявність вказаних розбіжностей в поданих документах щодо вартісних показників ціни товару, на думку судової колегії, дала обґрунтованих підстав митному органу для відмови у митному оформленні товару за ціною договору.

В результаті проведених консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості, відповідачем обраний метод визначення митної вартості щодо подібних (аналогічних товарів).

Проте, коригування митної вартості товару за ціною подібних або аналогічних товарів митним органом проведено без врахування вимог ч.7 ст.60 МК України, яка визначає, що у разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

З рішення про коригування митної вартості вбачається, що інформація про подібні/аналогічні товари митним органом отримана з МД № 500060006/16/010197 від 22.06.2016р.

Разом з тим, в ході апеляційного розгляду на вимогу суду відповідачем надана інформація про подібні/аналогічні товари за час, найближчий до часу розмитнення товару позивачем, з якої вбачається майже 36 позицій щодо розмитнення аналогічного товару - посуду кухонного та столового з фарфору, виробництво Китай, з різними даними щодо вартості одиниці товару. При цьому дані про вартість одиниці товару 1,89 долар США на підставі МД№ 500060006/16/010197 від 22.06.2016р., не є нижчою.

Представником позивача не надано ґрунтовних пояснень, чому з вказаного переліку взята лише одна декларація № 500060006/16/010197 від 22.06.2016р., яка не містить найнижчої вартості за одиницю подібних товарів.

Вказані обставини дають підстав для висновку, що при коригуванні митної вартості товару за ціною подібних або аналогічних товарів митним органом проведено в порушення вимог закону, без врахування повного переліку інформації щодо ціни на подібні/аналогічні товари, тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості підлягає скасуванню.

Враховуючи що оформлення картки відмови в митному оформленні товару є наслідком прийняття рішення про коригування митної вартості товару, позовні вимоги в частині скасування картки відмови також підлягають задоволенню.

Оскільки суд першої інстанції надав невірну правову оцінку обставинам справи, неповно з'ясував обставини справи, відповідно до ст.202 КАС України постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позову.

Частина 1 ст.94 КАС України передбачає, що в разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позову та апеляційної скарги понесені витрати на оплату судового збору всього в розмірі 5787 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь ТОВ "Ессе компані".

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207,254 КАС України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ессе компані" - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року - скасувати з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості від 12.07.2016р. № 500060006/16/000058/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.07.2016р. № 500060006/2016/00170.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39441717) на користь ТОВ Ессе компані (код ЄДРПОУ 39824966) 5787 (п'ять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий Н.В.Вербицька

Суддя І.Г.Ступакова

Суддя А.В.Крусян