Рішення

від 29.03.2017 по справі 484/2647/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №484/2647/16-ц 29.03.2017 29.03.2017 29.03.2017

Справа 489/2647/16-ц

Провадження № 22-ц-784/620/17 Суддя першої інстанції: Паньков Д.А.

Категорія 23 Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Бондаренко Т.З., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_2Ж, представника відповідача -ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Фермерського господарства Сатурн

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 січня 2017 року по справі за позовом Фермерського господарства Сатурн (далі - ФГ Сатурн ) до ОСОБА_4 та Приватного сільськогосподарського підприємства Полтавка (далі - ПСП Полтавка ) за участю третіх осіб - Управління Держгеокадастру в Первомайському районі Миколаївської області та Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -

в с т а н о в и л а :

В серпні 2016 року ФГ Сатурн звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 та ПСП Полтавка про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Позивач зазначав, що 1 квітня 2005 року між батьком відповідача - ОСОБА_5, як орендодавцем та ФГ Сатурн , як орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,72 га строком на 10 років, який зареєстровано 1 вересня 2006 року за №04060220008 у Полтавській сільській раді Первомайського району Миколаївської області. Після смерті ОСОБА_5, який помер 27 жовтня 2006 року вказану земельну ділянку успадкував його син - ОСОБА_4, про що 22 червня 2012 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом. У 2015 році ОСОБА_4 надана письмова пропозиція щодо переукладання договору оренди землі, від якого у вересні 2015 року надійшла відповідь про погодження. Однак, як стало відмово 15 грудня 2015 року ОСОБА_4 уклав договір оренди земельної ділянки з ПСП Полтавка строком на 49 років.

Посилаючись на те, що укладаючи договір з ПСП Полтавка ОСОБА_4 порушив переважне право ФГ Сатурн на укладання договору оренди землі на новий строк, позивач просило визнати договір оренди земельної ділянки, площею 5,7229 га, кадастровий номер 4825485500:04:000:0004, укладений 15 грудня 2015 року між ОСОБА_4 та ПСП Полтавка недійсним з моменту його укладення.

Ухвалами суду від 13 жовтня 2016 року та 17 листопада 2016 року до участі у справі залучено - Первомайську районну державну адміністрацію Миколаївської області в якості третьої особи.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 січня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ФГ Сатурн , посилаючись на істотне порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 1 квітня 2005 року ФГ Сатурн та ОСОБА_5 уклали договір оренди належної останньому на праві власності земельної ділянки, загальною площею 5,72 га, розташованої в межах Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області строком на 10 років (а.с.13-14).

Зазначений договір було зареєстровано у книзі №4 записів державної реєстрації договорів оренди землі за реєстраційним номером 040602200081 по Полтавській сільській раді 1 вересня 2006 року.

Згідно із пунктами 4.1., 4.2. договору оренди земельної ділянки, договір укладається на строк ротації сівозміни 10 років. По закінченні договору орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. В цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання пролонгації договору на новий строк не пізніше, ніж за два місяці до закінчення строку договору.

Відповідно до п. 9.2. закінчення строку договору, є підставою для його припинення.

Після смерті ОСОБА_5, який помер 27 жовтня 2006 року, власником зазначеної вище земельної ділянки відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 червня 2006 року є його син - ОСОБА_4, який отримав державний акт на право власності на землю 12 листопада 2012 року (а.с.16, 23).

15 грудня 2015 року ОСОБА_4 уклав договір оренди вказаної земельної ділянки з ПСП Полтавка строком на 49 років, який зареєстрований Кривоозерським районним управлінням юстиції Миколаївської області 2 лютого 2016 року (а.с.17-18, 99-100).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені у договорі оренди вимоги щодо процедури реалізації переважного права договору оренди на новий строк фактично порушені позивачем, оскільки рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 19 серпня 2015 року встановлено, що договір між ОСОБА_5 та ФГ Сатурн припинено.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можливо.

Відповідно до положень ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статей 10, 60 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як на підставу задоволення своїх вимог, позивач посилається на переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_4, оскільки належним чином виконувало обов'язки за договором та дотримано процедуру щодо укладання договору оренди землі на новий строк.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-146цс16, частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у встановлений цим договором строк, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, відповідно до положень ст. 33 Закону України Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування ч. 1 ст. 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення з цього питання.

Окрім того, у ч. 1 ст. 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, що встановлені ст. 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носіями таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

За відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення останнього щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, що передбачено ст. 777 ЦК України та ст. 33 Закону України Про оренду землі , буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2540цс16.

Як встановлено, позивачем ОСОБА_4 надано лист від 1 березня 2015 року вих..№72/1 разом із додатками, а саме проект Договору оренди земельної ділянки, який цього ж числа особисто отриманий останнім (а.с.83).

4 вересня 2015 року від ОСОБА_4 на адресу ФГ Сатурн надійшло повідомлення про згоду з умовами проекту договору оренди земельної ділянки від 1 березня 2015 року разом із підписаним договором оренди землі та актом приймання-передачі земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с.84-88).

Крім того, у суді апеляційної інстанції представник позивача надав податкові декларації за 2014 - 2016 роки щодо сплати ФГ Сатурн податку за земельну ділянку, належну ОСОБА_4

Також, в матеріалах справи наявна заява відповідача ОСОБА_4 про визнання позову та апеляційної скарги ФГ Сатурн (а.с.52, 133).

Отже, наведене свідчить про те, що ФГ Сатурн відповідно до умов договору та вимогам ст. 33 Закону Про оренду землі дотримано процедуру повідомлення ОСОБА_4 про свій намір реалізувати переважне право на укладення договору оренди, а тому відповідач ОСОБА_4, уклавши договір оренди з ПСП Полтавка тим самим порушив переважне право позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання суду на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 19 серпня 2015 року, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання договору оренди землі було відмовлено з підстав закінчення його строку на який його було укладено є помилковим, оскільки предметом даного спору є порушення переважного права на переукладання договору оренди.

За таких обставин, рішення суду на підставі п.1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволенню позову, яким визнати договір оренди земельної ділянки, площею 5,7229 га, кадастровий номер 4825485500:04:000:0004, укладений 15 грудня 2015 року між ОСОБА_4 та ПСП Полтавка недійсним.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Сатурн задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 січня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Визнати договір оренди земельної ділянки, площею 5,7229 га, кадастровий номер 4825485500:04:000:0004, укладений 15 грудня 2015 року між ОСОБА_4 та Приватним сільськогосподарським підприємством Полтавка недійсним.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: Т.З. Бондаренко

ОСОБА_6