Рішення

від 27.03.2017 по справі 530/1651/16-ц

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/1651/16-ц

Номер провадження 2/530/72/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2017 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., при секретарі Бедюх Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків справу за позовом

ОСОБА_1 до Зіньківського ВУЖКГ Зіньківської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітньої плати при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся в Зіньківський районний суд Полтавської області з позовом до Зіньківського ВУЖКГ Зіньківської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітньої плати при звільненні.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково.

Заслухавши пояснення позивача,який підтримав уточнені позовні вимоги, представника відповідача, який частково визнав позовні вимоги та вказав, що ним в 2017 році були уже здійснено виплати позивачу та дослідивши наявні в матеріалах справи документальні докази та надавши їм відповідну правову оцінку, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

У відповідності до ст.. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цивільно-процесуального кодексу України.

Відповідно ст. 213 ЦПК України, - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як передбачено нормою ст. 2 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право". Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» , - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 10 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1, працював в Зіньківському виробничому управлінні житлово-комунального господарства Зіньківської міської ради машиністом каналізаційної насосної станції.

Відповідно до Наказу № 09-к, п.1 від 23.03.2012 року по Зіньківському ВУЖКГ, з 23.03.2012 року він був звільнений з роботи по ст.. 36, п. 1 КЗпП України - за згодою сторін.

В порушення ст.. 116 КЗпП України 23.03.2012 року виплати належних йому сум при звільненні не були здійснені і довідка про належні суми виплат при звільненні йому не була видана.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи,організації проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В зв'язку з тим, що в день звільнення, тобто 23.03.2012 року, не були проведені виплати при звільненні і не була видана довідка про належні йому суми до виплати при звільненні, він звернувся з письмовою заявою до керівника Зіньківського ВУЖКГ надати довідку про належні суми виплат при звільненні та провести з ним, ОСОБА_1, повний розрахунок по заробітній платі.

Довідка ОСОБА_1 була видана лише 25.06.2012 року за № 427.

Так як дані даної довідки з нарахуваннями заробітної плати не відповідали фактичній заробленій його заробітній платі, 09.07.2012 року ОСОБА_1 звернувся в Зіньківський районний суд Полтавської області з позовом до Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства Зіньківської міської ради про стягнення недорахованої заробітної плати.

17.04.2013 року Зіньківський районний суд Полтавської області розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 1607/1885/2012 за позовом ОСОБА_1 до ВУЖКТ Зіньківської міської ради про стягнення недонарахованої заробітної плати вирішив: стягнути із Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства на користь ОСОБА_1 48976,47 грн. заборгованості по недонарахованій заробітній платі, 19158,25 грн. заборгованості по компенсації за невикористану відпустку та 3475 грн. за витрати, пов'язані з проведенням експертизи. Всього 71644,48 грн.

Цивільна справа № 1607/1885/2012 за позовом ОСОБА_1 до Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства Зіньківської міської ради про стягнення недорахованої заробітної плати розглянута Апеляційним судом Полтавської області 10.06.2013 року з винесенням ухвали, якою рішення Зіньківського районного суду від 17.04.2013 року залишено без зміни. Отже, рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до п.1, п.2 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і належать до виконання на всій території України.

По цивільній справі № 1607/1885/2012, номер провадження 2/530/14/13 Зіньківський районний суд Полтавської області видав виконавчий лист, який переданий на виконання Зіньківському ВУЖКГ Зіньківської міської ради (код 03351585).

Станом на 01.10.2016 рік заборгована позивачу заробітна плата Зіньківським виробничим управлінням житлово-комунального господарства повністю не виплачена.

06.06.2012 року Зіньківська міська рада прийняла рішення про ліквідацію Зіньківського виробничого управління Зіньківської міської ради як платоспроможної юридичної особи.

На ОСОБА_1 банківські рахунки, які були відкриті на вимогу голови ліквідаційної комісії Зіньківського ВУЖКГ, надійшло 1505 грн., 300 грн. та 6500 грн. Всього Зіньківським ВУЖКГ позивачу сплачено 8305 грн. Отже, станом на 01.10.2016 рік борг Зіньківського ВУЖКГ по заробітній платі ОСОБА_1, становить 71644,48 грн. - 8305 грн. = 63339,48 грн..

20.09.2016 року, під час особистого прийому, від голови ліквідаційної комісії Зіньківського ВУЖКГ ОСОБА_2 та міського голови ОСОБА_3 позивачу стало відомо, що заборгованість з заробітної плати працівникам Зіньківського ВУЖКГ відсутня, крім ОСОБА_1 та деяких інших. Тобто, заробітна плата не виплачена тим працівникам Зінькіського ВУЖКГ, які за своїми порушеними правами зверталися до суду.

Відповідно до п.п. 2, п.п. 4, п. 1, ст. 112 ЦК України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у відповідній черговості. У другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами. Перша черга в Зіньківському ВУЖКГ відсутня. Отже, мої вимоги в даному випадку належать не до другої, а до першої черги вимог.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї групи.

Отже, вимоги п.1, п. 2 ст. 14 ЦПК України та пп. 1, пп. 4 п. 1 ст. 112 ЦК України Зіньківською міською радою та Зіньківським ВУЖКГ умисно порушені. Тобто, з вини власника та уповноважених ним осіб позивач не отримав належних сум при звільненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП під час звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові під час звільнення, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Частиною 1 ст. 117 КЗпП встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду (ст. 225 КЗпП) починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку (п. 25 постанови Пле нуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 Про практику за стосування судами законодавства про оплату праці ).

Таким чином, передбачений ст. 117 КЗпП обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на стає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. При цьому перебіг строку для звернення до суду за захистом порушеного права починається з наступного дня після проведення зазначених виплат не залежно від тривалості затримки розрахунку.

В зв'язку з цим суд визначається з характером спірних правовідносин, звертає увагу на те, що на момент звернення позивача до суду з цим позовом остаточний розрахунок Зіньківським виробничим управлінням житлово-комунального господарства з ним проведено не було, а тому дійшов до висновку про правові підстави для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки у виплаті належних йому сум, у зв'язку з цим перевірив обґрунтованість наведених позивачем розрахунків.

Відповідно до абз. З п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (далі - Порядок), середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'яза на відповідна виплата.

Згідно із п. 5 Порядку нарахування виплат у випадках збереження серед ньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної за робітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передба чених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визна чається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календар них днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначе на законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і до помоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (п. 8 Порядку)

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України встановлено, що в разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в ст. 116 цього кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду ( ст. 225 КЗпП України) починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку ( п. 20, п.25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці ).

Відсутність фінансово - господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст..117 КЗпП України (Постанова Верховного Суду України від 3 липня 2013 року справа № 6-64 цс 13, яка відповідно до ст.. 360-7 ЦПК Ураїни є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень).

Таким чином, передбачений ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в ст.. 116 цього Кодексу. При цьому перебіг строку для звернення до суду за захистом порушеного права починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Крім того, ст.. 233 КЗпП України передбачає, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь - яким строком.

Затримка виплати належних сум при звільненні становить 1129 робочих днів ( розрахунок додається).

Середньоденний заробіток становить 241,72 грн. (розрахунок додається). Отже, підприємство, відповідно до правової позиції , визначеної в ст.. 117 КЗпП України та Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , Постанові Верховного Суду України від 27 березня 2013 року справа № 6-15 цс 13 , повинно виплатити, ОСОБА_1, суму в розмірі: 1255 робочих днів х 241, 72 грн./день = 303358, 60 грн..

Таким чином Зіньківське ВУЖКГ повинно сплатити середній заробіток за порушення сроків виплати належних ОСОБА_1 сум при звільненні 1129 днів х 241,72 - 272901, 88 грн..

Згідно збільшених позовних вимог позивач вказує суму - 303358,60 грн. за період затримки розрахунку з 23.03.2012 р. по 01.04.2017 р., збільшивши розмір позовних вимог на 30456,72 грн. за період з 01.10.2016 р. по 01.04.2017 р. із розрахунку 303358,60 грн - 272901,88 грн.( за період з 23.03.2012 по 01.10.2016р.).

Під час судового засідання також було встановлено та оспорюється сторонами, що Зіньківське ВУЖКГ на початку 2017 року виплатило позивачу, ОСОБА_1 -15221 грн..

У відповідності до пп. 1 п. 1ст. 5 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 року № 3674-VI (із змінами та доповненнями ) судовий збір не сплачувався.

Відповідно до ст.. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

З матеріалів справи вбачається факт порушення строків проведення розрахунку Зіньківським виробничим управлінням житлово-комунального господарства з працівником, ОСОБА_1.

Позивачем не порушено строку для звернення до суду за захистом порушеного його права.

Згідно ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.. 367 ЦПК України вказано, що суд допускає негайне виконання рішення у справі про присуджені працівникові виплати заробітної плати та не передбачено негайне виконання рішення, а саме стягнення середнього заробітку за час затримки.

Згідно позовних вимог позивача ОСОБА_1 вказано, що він просить допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць в сумі 5317,84 грн..

В зв'язку з цим, в цій частині позовних вимог позивачу слід відмовити.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

А тому зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , Постановами Верховного Суду України від З липня 2013 року по справі № 6-64цс13 та від 27 березня 2013 року по справі №6-15цс13, ст. ст. 3, 10,15,30, 57-61, 88, 212-223 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Зіньківського ВУЖКГ Зіньківської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітньої плати при звільненні - задоволити частково.

Стягнути із Зіньківського виробничого управління житлового комунального господарства Полтавської області, код 03351585, юридична адреса м.Зіньків, вул. Шевченка, 30, Полтавської області, фактична адреса м.Зіньків, вул. Воздвиженська, 60 на користь ОСОБА_1, 287170 (двісті вісімдесят сім тисяч сто сімдесят) грн. 72 коп. середній заробіток за час затримки з 23.03.2012 року по 27.03.2017 року.

Стягти із Зіньківського виробничого управління житлового комунального господарства Полтавської області, код 03351585, юридична адреса м.Зіньків, вул. Шевченка, 30, Полтавської області, фактична адреса м.Зіньків, вул. Воздвиженська, 60 на користь держави 551 грн. 20 коп. судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Зіньківський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його оголошення.

Написано власноручно.

Повний текст рішення виготовлено 30.03.2017 року.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області ОСОБА_4