АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 539/3049/16-ц Номер провадження 22-ц/786/975/17Головуючий у 1-й інстанції Гудков С. В. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2017 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Абрамова П.С.,
Суддів: Мартєва с.Ю., Хіль Л.М.
при секретарі - Шевченко І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4
на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 лютого 2017 року
в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, з участю третьої особи: Шершнівська сільська рада Лубенського району, приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Юрченко С.А., про тлумачення заповіту, визнання права власності,-
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_3, в особі представника ОСОБА_4, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про тлумачення заповіту та визнання права власності.
Позовні вимоги вмотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його дружина ОСОБА_9, з якою він проживав без реєстрації шлюбу, яка мешкала в АДРЕСА_1.
Згідно заповіту від 06 травня 2009 року, ОСОБА_9 заповіла належний їй житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 позивачу. Оскільки у нього відсутній правовстановлюючий документ на будинок, він не може оформити право власності на спадкове майно. Просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1, що належав спадкодавцю ОСОБА_9, померлій ІНФОРМАЦІЯ_2,: 1/2 частина на підставі Свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 18 вересня 2001 року виконавчим комітетом Шершнівської сільської ради Лубенського району, зареєстрованим 20 вересня 2001 р. в Лубенському МБТІ в реєстрову книгу № 14 за реєстровим номером 4686, 1/2 частина на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 25 жовтня 2001 р. Першою Лубенською державною нотаріальною конторою, що складається з : А-1, житловий будинок; Д, погріб з шийкою; б, прибудова до сараю; Б, сарай-гараж-літня кухня; б1 прибудова до сараю; б2, прибудова до сараю; В, сарай; г1, прибудова до сараю; Г, сарай; б2, прибудова до сараю; Е, сарай; З, убиральня; № 1, колодязь питний; № 3, огорожа; № 4, ворота, інвентаризаційна вартість житлового будинку становить 138434 грн.
Позивач вказував, що до складу спадщини входять дві земельних ділянки площею 0,0800 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0, 2604 га. для ведення особистого селянського господарства, які він також бажає успадкувати, остільки на одній з них знаходиться житловий будинок, а друга знаходиться поряд. Здійснити це не має можливості, так як в заповідальному розпорядженні ОСОБА_9 зроблено заповідальне розпорядження лише щодо житлового будинку з господарськими будівлями, а щодо земельних ділянок воно відсутнє.
Прохає суд постановити рішення, яким здійснити тлумачення заповіту, складеного спадкодавцем ОСОБА_9 06 травня 2009 року у Шершнівській сільській раді Лубенського району наступним чином: належні ОСОБА_9 приватизовані земельні ділянки - площею 0.0800 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,2604 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_2, вважати заповіданими ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на ці земельні ділянки.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 лютого 2017 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про тлумачення заповіту, визнання права власності - задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1, що належав спадкодавцю ОСОБА_9, померлій ІНФОРМАЦІЯ_2, 1/2 частина на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 18.09.2001 року Виконавчим комітетом Шершнівської сільської ради Лубенського району, 1/2 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 25.10.2001 року Першою Лубенською державною нотаріальною конторою, що складається з : А-1, житловий будинок; Д, погріб з шийкою; б, прибудова до сараю; В, сарай; г, прибудова до сараю; Г, сарай; г1, прибудова до сараю; Е, сарай; З, убиральня; № 1, колодязь питний; №3, огорожа; №4, ворота.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання компенсації судових витрат.
З даним рішенням не погодився позивач ОСОБА_3 та в особі свого представника ОСОБА_4 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, в зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.
У апеляційній скарзі наголошує на тому, що спадкодавець ОСОБА_9, оформляючи 06 травня 2009 року заповіт на його користь, вказавши у ньому житловий будинок АДРЕСА_1, мала намір розпорядитися і належною їй приватизованою земельною ділянкою на якій розташований цей будинок.
Вказує на те, що житловий будинок та земельна ділянка під ним нерозривно пов'язані між собою і не можуть використовуватися окремо одне від одного. Посилається на норми ст. 381 ЦК України, згідно якої садибою вважається земельна ділянка разом з розташованим на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, приходить до висновку, що скарга до задоволення не підлягає.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, що 06 травня 2009 року ОСОБА_9 у Шершнівській сільській раді Лубенського району склала заповіт, за яким: належний їй житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 заповіла позивачу ОСОБА_3.
Встановлено, що вказаний житловий будинок спочатку належав заповідачу та її чоловіку ОСОБА_10 на підставі Свідоцтва про право власності на житловий будинок виданого 18 вересня 2001 року. Після смерті ОСОБА_11, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_9 25 жовтня 2001 року отримала в Першій Лубенській державній нотаріальній конторі Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку вказаного житлового будинку і стала одноосібним власником житлового будинку з господарськими будівлями.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 19) ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
Приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Юрченко М.А. позивачу ОСОБА_3 видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 2 грудня 2015 року (а.с.15). Відмова вмотивована тим, що у нього, як спадкоємця, відсутні правовстановлюючі документи на вказаний житловий будинок.
Встановивши, відповідно до свідоцтва про право власності на будинок від 18 вересня 2001 року, свідоцтва про право на спадщину за законом, довідкою КП Лубенське МЕТІ від 3 грудня 2014 року, довідки Виконавчого комітету Шершнівської сільської ради від 28 липня 2015 року, заповіту складеного ОСОБА_9 06 травня 2009 року, Витягу з погосподарської книги № 1 Шершнівської сільської ради на 2011-2015 роки, технічного паспорту, безумовну належність будинку спадкодавцю ОСОБА_9, суд першої інстанції дійшов вірного та обгрунтованого висновку про наявність підстав для визнання за позивачем у порядку спадкування справа власності на нього.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо тлумачення заповіту, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_9 при складанні заповіту виявила свою волю та заповіла лише належний їй будинок по АДРЕСА_1, а при тлумачення заповіту не допускається внесення змін у сам зміст заповіту.
Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає обгрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
За змістом статті 317 ЦК України право розпоряджання майном є однією зі складових права власності, поряд із правом володіння і користування майном.
Згідно зі статтею 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1 та 2статті 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
При цьому, частина 3 статті 213 ЦК України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину. При тлумаченні заповіту не допускається і внесення змін у зміст заповіту, враховуючи також, що заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту.
З матеріалів справи встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1, розташований на приватизованій земельній ділянці, що належала ОСОБА_9 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю НОМЕР_4, виданого їй Шершнівською сільською радою 14 березня 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 358. Загальна площа ділянки становить 0,34 га, з них 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, 0,26 га для ведення особистого підсобного господарства.
Заповіт спадкодавця ОСОБА_9, складений на користь позивача, не містить ніякого заповідального розпорядження щодо земельних ділянок, які вже належали їй на той час. Тлумачення заповіту у тому змісті про який просить позивач матиме наслідком зміну змісту самого заповіту, що є неприпустимим згідно діючого законодавства.
На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їх належну правову оцінку.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 лютого 2017 року не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 лютого 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : /підпис/ П.С. Абрамов
Судді: /підпис/ С.Ю. Мартєв /підпис/ Л.М. Хіль
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Полтавської області
Суд | Апеляційний суд Полтавської області |
Дата ухвалення рішення | 30.03.2017 |
Оприлюднено | 05.04.2017 |
Номер документу | 65686887 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Апеляційний суд Полтавської області
Абрамов П. С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні