Ухвала

від 30.03.2017 по справі 688/4195/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 688/4195/16-ц

Провадження № 22-ц/792/635/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Грох Л.М.,

суддів Гринчука Р.С., Костенка А.М.,

секретар Лапко Ю.В.,

з участю представника апелянта, третьої особи

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лотівської сільської ради Шепетівського району, Управління Держгеокадастру в Шепетівському районі, третя особа - ОСОБА_2, про визнання не дійсним рішення Лотівської сільської ради та Державного акту на право власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2017 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В грудні 2016 року ОСОБА_1, звертаючись до суду з цим позовом до відповідачів, посилався на те, щойому на праві власності належить житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1. Близько 16 років тому рішенням Лотівської сільської ради йому виділено земельну ділянку під забудову в розмірі 0,25 га та наділено городню ділянку розміром 0,91 га за цією ж адресою, які в подальшому ним приватизовані. Суміжна земельна ділянка, на якій проходила дорога, випасалася худоба мешканцями села, відносилася до земель загального призначення. Як виявилося, рішенням Лотівської сільської ради №1 від 09.12.2013 року ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки. В подальшому вказана земельна ділянка була передана ОСОБА_3 у власність. Право власності на спірну земельну ділянку перейшло до третьої особи ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 Внаслідок цього порушується право позивача, який може проїхати та обробити свою земельну ділянку, яка є суміжною з вказаною земельною ділянкою, оскільки ширина дороги для проїзду автомобільного транспорту є недостатньою. Крім того, при виготовленні проекту землеустрою з ним не погоджували межі земельної ділянки, підпис в акті приймання-передачі на зберігання межових знаків вчинений не ним. Тому позивач просив суд визнати недійсним рішення Лотівської сільської ради №1 від 09.12.2013 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та державний акт на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_3, виданий на підставі цього рішення.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає ішення суду незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Посилається на неповне встановлення судом фактичних обставин справи та помилковість висновків суду про недоведеність факту порушення права позивача. На його думку, судом не враховано дані висновку судової почеркознавчої експертизи №81 від 01.06.2016 року, за якими підпис в акті приймання-передачі на зберігання межових знаків у рядку Погоджено виконав не ОСОБА_1, а інша особа. Суд вказану обставину не перевірив та не зробив жодних висновків з цього приводу.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.

Третя особа просив відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про розгляд справи.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так, судом встановлено, що рішенням Лотівської сільської ради Шепетівського району №1 від 09.12.2013 року ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у АДРЕСА_1, орієнтовною площею 1,15 га для ведення особистого селянського господарства, територія із земель сільськогосподарського призначення за рахунок земель резервного фонду.

02.04.2014 року реєстраційною службою Шепетівського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, за яким остання є власником земельної ділянки площею 1,0622 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6802059882015, виданого 19.06.2015 року Управлінням Держземагенства у Шепетівському районі Хмельницької області, земельна ділянка ОСОБА_1 площею 0,9724 га є суміжною щодо спірної земельної ділянки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.10.2015 року право власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом перейшло до її сина, ОСОБА_2

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи і фактично не оспорюються сторонами.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з недоведеності факту порушення права позивача внаслідок виділення суміжної ділянки у власність ОСОБА_3 та успадкуванням її ОСОБА_2

Так, згідно з ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ч.1 ст. 155 ЗК України).

Таким чином для визнання незаконним акта індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування, правовстановлюючого документа на земельну ділянку необхідними передумовами мають бути невідповідність їх закону та порушення ним прав та законних інтересів позивача, адже лише порушене чи оспорюване право особи підлягає захисту в судовому порядку.

Встановлено, що за даними висновку судової почеркознавчої експертизи №81-П від 01.06.2016 року, здійсненої у кримінальному провадженні за ч.1 ст. 358 КК України підпис в акті приймання-передачі на зберігання межових знаків (складової частини проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки у АДРЕСА_1, орієнтовною площею 1,15 га для ведення особистого селянського господарства)у рядку Погоджено виконав не ОСОБА_1, а інша особа.

Дійсно, кадастрова зйомка як складова частина робіт із землеустрою в рамках виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, передбачають погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами (ст.56 Закону України Про землеустрій , ст.198 ЦК України).

Разом з тим, підписання акта погодження меж чи акта приймання-передачі межових знаків на зберігання самостійного значення не має і не призводить до виникнення, зміни чи припинення права на земельну ділянку.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення в справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач, посилаючись на те, що внаслідок передачі суміжної ділянки у власність ОСОБА_3 йому неможливо проїхати та обробляти свою земельну ділянку, оскільки ширина дороги недостатня для проїзду автотранспорту, не надав жодних доказів на підтвердження цієї обставини.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 посвідчено не державним актом, а свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 02.04.2014 року, відтак за відсутності предмета спору (оспорюваного державного акта) не може бути задоволена позовна вимога про визнання державного акта недійсним.

В свою чергу прийняте Лотівською сільською радою оспорюване рішення №1 від 09.12.2013 року про надання ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є актом індивідуального (ненормативного) характеру, що вже вичерпав свою дію внаслідок його виконання.

Скасування цього наказу не породжує жодних юридичних наслідків для власника земельної ділянки, що свідчить про неналежність обраного позивачем способу захисту.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що предметом спору є земельна ділянка, яка перебуває у власності ОСОБА_4, третьої особи у справі.

За таких обставин ОСОБА_2 мав би бути залучений до участі в справі в якості співвідповідача з усіма правами і обов'язками, передбаченими для сторони статтями 27, 31 ЦПК України, оскільки він володіє таким правом на предмет спору, який робить необхідним його залучення саме в цьому статусі.

Наведене в сукупності підтверджує відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313- 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду від 30 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: /підпис/

Суддя: /підпис/

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно: суддя Апеляційного суду Л.М.Грох

Головуюча у першій інстанції: Мазур Н.В Провадження № 22-ц/792/635/17

Доповідач: Грох Л.М. Категорія: 23