Постанова

від 29.03.2017 по справі 805/4201/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Геращенко Ігор Володимирович

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року справа №805/4201/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.

секретар - Челахова О.О.

за участю: представника позивача - не з'явився

представника відповідача - Шох С.М., довіреність від 17.03.2017 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торезький завод наплавочних твердих сплавів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі № 805/4201/16-а за позовом Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю Торезький завод наплавочних твердих сплавів про накладання арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку,-

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2016 року Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - позивач, податковий орган, контролюючий орган, податкова інспекція) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торезький завод наплавочних твердих сплавів (далі - відповідач, товариство, підприємство) про накладання арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку (а.с.4-7).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року адміністративний позов задоволений, накладено арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю Торезький завод наплавочних твердих сплавів для забезпечення погашення податкового боргу в сумі 103 387,94 грн. з податку на прибуток приватних підприємств (а.с.57-59).

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою на прийняте рішення та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що якщо за результатами ІІІ кварталу 2015 року отримані збитки у відповідності до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України то підприємство звільняється від сплати авансових внесків з податку на прибуток звітного (податкового) 2015 року (а.с.67-70).

В судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, із заявою про особисту участь у розгляді справи не звертався, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливим розглянути справу у його відсутності.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, наголошував на порушенні порядку визначення податкової застави, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено й не оспорюється апелянтом наступне.

Позивач, Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, є суб`єктом владних повноважень, який діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом України.

Відповідач, Товариства з обмеженою відповідальністю Торезький завод наплавочних твердих сплавів (код ЄДРПОУ 38102080, вул. Італійська, буд.116-а, м. Маріуполь Донецька область, 87525) пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації з 18 квітня 2013 року номер запису 126 410 200 00000688.

Матеріалами справи підтверджується, що підприємство надавало податкову звітність з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, за 3 квартали 2015 року та за 2015 рік із самостійно визначеною сумою податкового зобов'язання.

Контролюючим органом 20 квітня 2016 року проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток, за наслідком якої складено акт № 30/05-81-12-04-1/38102080 від 20 квітня 2016 року, яким встановлено порушення та сформовано податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2016 року № 0001821204 про зобов'язання сплатити штраф у сумі 11361,60 грн., яке направлено на адресу підприємства.

Податковим органом 24 червня 2016 року проведено камеральну перевірку Товариства з питання своєчасності надання декларації з податку на прибуток, за наслідком якої складено акт від 24 червня 2016 року № 55/05-81-12-04-1/38102080, яким встановлено порушення та сформовано податкове повідомлення-рішення від 07 липня 2016 року № 0004041204 про збільшення грошового зобов'язання за штрафними санкціями у сумі 1020,00 грн., яке направлено на адресу підприємства.

Згідно картки особового рахунку вбачається, що за відповідачем значиться заборгованість у сумі 103 387,94 грн.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності накладання арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, що регулюється нормами Податкового кодексу України, який відповідно до пункту 1.1 статті 1 цього Кодексу регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що під час апеляційного провадження встановлені порушення, допущені судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи колегія суддів вважає за можливим вийти за межі доводів апеляційної скарги.

За вимогами підпунктів 16.1.3., 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання, яке самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в порядку оскарження, але не сплачене у встановлений Податковим кодексом України строк набуває статусу податкового боргу.

Сума заборгованості, яка наявна у платника податків станом на час звернення до суду підтверджується даними, наведеними в облікових картках платника, розрахунках та повідомленнями-рішеннями контролюючого органу від 20.04.2016 року № 30/05-81-12-04-1/38102080, від 24 червня 2016 року № 55/05-81-12-04-1/38102080.

Положеннями пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.4 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Наявними матеріалами справи підтверджено, що податковим органом було сформовано та надіслано на адресу відповідача податкову вимогу форми Ю № 1271-25 від 12 лютого 2015 року на суму 70524,39 грн., яке отримано відповідачем та не оскаржувалось ним.

З метою погашення податкового боргу, податковим органом було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 30 березня 2016 року № 8.

Зазначені дії позивача не призвели до погашення товариством податкового боргу, у зв'язку з чим податковий орган звернувся до суду з заявою про накладання арешту на кошти боржника.

За вимогами пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 88.2 статті 88 Податкового кодексу України передбачено, що право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно з підпунктом 89.1.1 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації право податкової застави виникає з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (пункт 89.2 статті 89 Податкового кодексу України).

Пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акту опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Відмова платника податків від підписання акту опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання положень статті 89 Податкового кодексу України, податковим органом 30 березня 2015 року прийнято рішення за № 8 про опис майна у податкову заставу.

Контролюючий орган наполягає на наявності у нього права на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку згідно положень підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

За положеннями статті 191 Податкового кодексу України до функцій контролюючих органів, зокрема, віднесено: здійснення контролю за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; організація роботи та здійснюють контроль за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку; здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно не нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України закріплено право контролюючого органу звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

За змістом вказаної норми, яка за твердженням позивача має застосовуватись до спірних правовідносин, обов'язковими умовами (обставинами) наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; наявність у платника податків станом на день звернення до суду із даним позовом відкритих в установах банках розрахункових рахунків; відсутність у платника податків майна та/або підтверджені документально факти які свідчать, що балансова вартість такого майна менша суми податкового боргу та/або наявне у платника податків майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Колегія суддів зазначає, що лише сукупність вказаних обставин наділяє податковий орган правом на звернення до суду із позовом щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків.

Обґрунтовуючи виникнення у податкової інспекції права на звернення до суду в порядку вимог підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, позивач посилається на те, що за боржником не зареєстровано будь-якого майна.

За змістом Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за №1841/24373 (далі по тексту - Порядок № 572) доказом відсутності майна у платника податків може бути визнаний тільки акт опису майна, складений за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку, оскільки він затверджений Міністерством доходів і зборів у відповідності до положень статей 88 - 90, 92 і 93 розділу II Податкового кодексу України і визначає механізм застосування податкової застави органами доходів і зборів.

Відповідно до пункту 2.2 Порядку № 572 майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим.

Затверджена в додатку 2 Порядку № 572 форма акту опису майна містить пункт 2, в якому податковий керуючий підтверджує відсутність на день складення цього акту майна, що може бути описано у податкову заставу.

Отже, належним і допустимим доказом в підтвердження відсутності у платника податків майна та/або що його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або що таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу є акт опису майна, складений у відповідності до положень пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України та пункту 2.2 Порядку № 572 від 10 жовтня 2013 року.

Не можуть бути визнані такими, що ґрунтуються на нормах законодавства твердження позивача, що доказом на підтвердження обставин, з якими законодавець пов'язує виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку боржника, а саме, доказом відсутності майна може слугувати складене рішення про опис майна у податкову заставу та інформація Територіального сервісного центру 1441 Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області № 31/5-1441-814 від 31.03.2016 року, що транспортні засоби за відповідачем не зареєстровані та інформаційна довідка Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 70934953 від 20.10.2016 року за відповідачем відсутнє нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач пройшов процедуру державної реєстрації з 18 квітня 2013 року за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вулиця Італійська, будинок 116-а.

Тобто, у позивача була реальна можливість виконати вимоги закону щодо опису майна підприємства.

Пунктом 89.4 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Відповідно до пункту 91.4 статті 94 цього Кодексу, у разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 89.4 статті 89 Податкового кодексу України, контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Це право податкового органу закріплено в підпункті 20.1.32 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, відповідно до якого контролюючий орган має право звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.

Однак, звертаючись до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, доказів, які б беззаперечно свідчили про відсутність станом на час звернення позивача до суду із даним позовом та на день постановлення судового рішення у платника податків майна, за рахунок якого такий борг може бути погашений та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу позивачем суду не надано, як і доказів на підтвердження вжиття всіх необхідних заходів, спрямованих на розшук майна відповідача з метою погашення податкового боргу, а тому викладені у позові обставини є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки позивач не довів з посиланням на належні і допустимі докази існування обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та не надав необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог, обравши невідповідний спосіб реалізації своїх повноважень, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про застосування виняткового способу забезпечення виконання платником податків його обов'язків - накладення арешту на кошти та цінності відповідача, що знаходяться в банку.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду попередньої інстанції та дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, у зв'язку з чим постанова Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі №805/4201/16-а підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки оскаржувану постанову прийнято з порушенням норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 122-1, 163, 184, 185, 186, 195,196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торезький завод наплавочних твердих сплавів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі № 805/4201/16-а - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі № 805/4201/16-а за позовом Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю Торезький завод наплавочних твердих сплавів про накладання арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволені позовних вимог Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю Торезький завод наплавочних твердих сплавів про накладання арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку - відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 березня 2017 року. Повний текст постанови складений та підписаний у нарадчій кімнаті 03 квітня 2017 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дати складання її в повному обсязі.

Головуючий: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

Г.М. Міронова