Ухвала

від 27.03.2017 по справі 804/1984/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Суддя-доповідач - Білак С. В.

Головуючий у 1 інстанції - Барановський Р.А.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 березня 2017 рокусправа № 804/1984/16 Приміщення суду за адресою: 49083, м. Дніпро, пр.Слобожанський, 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Шальєвої В.А. Олефіренко Н.А. , секретар судового засідання - Лащенко Р.В., з участю представника позивача - Воронського С.О., представника відповідача - Постольник О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року у справі №804/1984/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерну" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерну" (далі - позивач, ПАТ "ДМЗ ім.Комінтерну") звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач, СДПІ з ОВП у м.Дніпропетровську), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.12.2015 року №0000694201, №0000684201 та №0000674201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки висновки податкового орагну про порушення ПАТ "ДМЗ ім.Комінтерну" податкового законодавства, викладені в акті перевірки є безпідставними. Ннадані до перевірки документи в їх сукупності у повній мірі свідчать про здійснення позивачем господарських операцій у відповідності до укладених із позивачем договорів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року адміністративний позов позивача задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС від 11.12.2015 року №0000694201, №0000684201 та №0000674201.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерну" судові витрати в сумі 7754, 06 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що відповідно до наданих до перевірки документів, враховуючи інформаційні системи на рівні ДФС, дані податкової звітності, встановлено нереальність постачання товарів та послуг на адресу позивача від ТОВ "СБ "Граніт-Дніпро", ТОВ "Охоронне агентство "Пантера-Гранд", ТОВ "Мега-Лит-7", ТОВ "Укрсервіспідшипник", ТОВ "Спецтехносервіс", а також, що дані операції спрямовані на отримання (надання) податкової вимоги з метою штучного формування податкового кредиту.

Зазначені висновки зроблені з огляду на відсутність достатньої кількості трудових ресурсів контрагентів позивача для виконання своїх зобов'язань, відсутність законного джерела походження товару, штучне збільшення ланцюгів постачання та формування податкового кредиту.

Висновки перевіряючи підтверджено податковою інформацією отриманою відповідачем щодо контрагентів позивача та поясненнями посадових осіб контрагентів позивача, що свідчить про відсутність реально вчинених господарських операцій та, як наслідок, юридичну дефектність первинних документів.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції підтверджено, що ПАТ "ДМЗ ім.Комінтерну" зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 03.04.1998 року, попередня назва - Відкрите акціонерне товариство "Дніпропетровський метарлургійний завод імені Комінтерну".

Дане підприємство створено відповідно до наказу Міністерства промисловості України від 03.05.1994 року №140 шляхом перетворення Дніпропетровського державного металургійного заводу імені Комінтерну у відкрите акціонерне товариство згідно із указом Президента України "Про корпоратизацію державних підприємств" від 15.06.1993 року №210/93, Законами України "Про господарські товариства", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про приватизацію державного майна".

Згідно виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до основних видів діяльності підприємства належить: 24.20 Виробництво труб, порожнистих профілів і фітингів зі сталі.

Позивач перебуває на податковому обліку у Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС від 28.10.1992 року за №92.

У період з 30.10.2015 року по 19.11.2015 року на підставі наказу №300 від 27.10.2015 року та згідно направлень від 27.10.2015 року №158/28-01-42-01, №161/28-01-42-01, №159/28-01-42-01, №160/28-04-01-42-01 посадовими особами СДПІ з ОВП м.Дніпропетровська проведено документальну позапланову виїзну перевірки ПАТ "ДМЗ ім.Комінтерну", за результатами якої складено Акт "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ "Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ "СЮ "Граніт-Дніпро" за грудень 2014 року, січень 2015 року, ТОВ "Охоронне агентство "Пантера-Гранд" січень, лютий, квітень, травень 2015 року, ТОВ "Мега-Лит-7" за березень, червень 2015 року, ТОВ "Укрсервіспідшипник" за квітень 2015 року, ТОВ "Спецтехносервіс" за червень 2015 року" №148/28-01-42-01-05393062 від 26.11.2015 року. (далі-акт перевірки).

У зазначеному акті контролюючий орган дійшов до висновку про:

- порушення платником п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок чого підприємством занижено позитивне значення по ряд. 18 всього на суму 295 173, 00 грн. (в т.ч.: за лютий 2015 року - 25 286,00 грн., за квітень 2015 року - 37 973, 00 грн., за червень 2015 року - 231 914, 00 грн.) та завищено від'ємне значення по ряд. 19 на суму 171 321, 00 грн. (в т.ч.: за грудень 2014р. -12 102, 00 грн., за січень 2015р. - 37 388, 00 грн., за березень 2015 р. - 96 545, 00 грн., за травень 2015 року -25 286, 00 грн.), що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду по ряд. 24 за червень 2015 року на суму 441 208, 00 грн. та заниженню суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду по ряд. 25 за лютий 2015р. на суму 25 286, 00 грн.;

- завищення платником залишку від'ємного значення сум податку на додану вартість в сумі 441 208, 00 грн., яке залишилось непогашеним станом на 1 липня 2015 року в податковій звітності з податку на додану вартість, що призвело до завищення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначеної пунктом 200-1.3 ст. 200-1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями, діючими в періоді, що охоплений перевіркою).

Не погодившись із наведеними висновками ПАТ "ДМЗ ім.Комінтерну" звернулось до СДПІ з ОВП у м.Дніпропетровську із запереченнями на акт перевірки за вих. №2433 від 01.12.2015 року.

У відповідь на дані заперечення СДПІ з ОВП м.Дніпропетровська направило на адресу платника лист за вих. №15581/10/28-01-42-01-14 від 09.12.2015 року, згідно якого податковий орган залишив надані позивачем заперечення - без задоволення.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000684201 від 11.12.2015 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання ПАТ "ДМЗ ім.Комінтерну" по податку на додану вартість на загальну суму 31 607, 50 грн. (в т.ч. - за основним платежем в сумі - 25 286, 00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 6321, 50 грн.);

- податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0000674201 від 11.12.2015 року, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податка на додану вартість на 441 208, 00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000694201 від 11.12.2015р., яким застосовано до платника штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 44 120, 80 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку (ст. 22 Податкового кодексу України).

Згідно із п.п.14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Згідно до п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та ст.. 159 цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України).

Згідно із п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно із п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, зазначеними нормами передбачено право платника податків на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, незалежно від початку використання таких основних фондів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України - платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарській діяльності, а відтак отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Слід зауважити, що чинні нормативно-правові акти не містять вичерпного переліку документів, які б підтверджували здійснення господарської операції, а тому законодавцем наведено чіткий перелік обов'язкових вимог, яким такі документи повинні відповідати.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Аналіз вищезазначених норм законодавства, яке регулює порядок формування податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи а адміністрації на їх проведення.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996-XIV від 16.07.1999р., первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996-ХІУ.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, як: -назву документа (форми); -дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; -зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; -посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; -особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум податку на додану вартість (далі-ПДВ) до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

При цьому - будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції відповідно до чинного законодавства.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції відповідно до чинного законодавства.

Слід зазначити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), поки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України - на контролюючі органи покладено обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складання та достовірності первинних документів.

СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "ДМЗ ім.Комінтерну" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ "СБ "Граніт-Дніпро" (ЄДРПОУ 38837801) за грудень 2014 року, січень 2015 року, ТОВ "Охоронне агентство "Пантера-Гранд" (ЄДРПОУ 347919.10) січень, лютий, квітень, травень 2015 року,ТОВ "Мега-Лит-7" (ЄДРПОУ 39076868) за березень, червень 2015 року, ТОВ "Укрсервіспідшигошк" (ЄДРПОУ 32457233) за квітень 2015 року, ТОВ "Спецтехносервіс" (ЄДРПОУ 32793996) за червень 2015 року, які не підтверджені в ході перевірки, результати якої відображені в акті перевірки та свідчать про відсутність реально вчинених господарських операцій та, як наслідок, юридичну дефектність відповідних первинних документів.

Матеріалами справи підтверджується, що ПАТ "ДМЗ ім.Комінтерну" (Замовник) був укладений із ТОВ "СБ "Граніт-Дніпро" (Виконавець) договір про надання послуг з фізичної охорони об'єкту за №ФО-004/14 від 01.09.2014р., за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати комплекс охоронних дій власними силами (охоронцями) та засобами, передбаченими діючим законодавством, з метою зберігання майна та матеріальних цінностей Замовника, що знаходиться всередині об'єкта, в період часу і на умовах, визначених договором.

На підтвердження виконання зазначеного договору сторонами договору складено такі первинні документи: - акт дослідження стану технічного укріплення об'єкту від 01.09.2014 року; - протоколи узгодження вартості послуг щодо фізичної охорони об'єкта згідно договору №ФО-004/14 від 01.09.2014 року, складені 01.12.2014 року та 01.01.2015 року; - інформаційна довідка ТОВ "СБ "Граніт-Дніпро" №3012/14-001 від 30.12.2014 року; - розрахунки дислокація постів фізичної охорони згідно договору №ФО-004/14 від 01.09.2014 року на грудень 2014 року та на січень 2015 року; - податкова накладна №1 від 09.12.2014 року на суму 72 614, 40 грн.; - податкова накладна №1 від 17.01.2015 року на суму 72 614, 40 грн.; - акти надання виконаних послуг від 31.12.2014 року та від 31.01.2015 року.

На підтвердження здійснення розрахунків між сторонами за договором №ФО-004/14 від 01.09.2014 року позивачем надано до суду копії платіжних доручень, а саме: - платіжне доручення №6034 від 09.12.2014 року на суму 72 614, 40 грн.; - платіжне доручення №215 від 17.01.2015 року на суму 72 614, 40 грн.

Отже, факт здійснення господарської операції (отримання послуг щодо фізичної охорони об'єкта) підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Суми ПДВ по податковим накладним, виписаним ТОВ "СБ "Граніт-Дніпро" на адресу ПАТ "ДМЗ ім.Комінтерну" за грудень 2014 року та січень 2015 року включено до податкового кредиту грудня 2014 року в розмірі 12 102, 40 грн., січня 2015 року в сумі 12 102, 40 грн. та відповідають даним додатку 5 по податковим деклараціям з ПДВ за грудень 2014 року та січень 2015 року, а також відповідають даним Єдиного реєстру податкових накладних та даним податкових декларацій з ПДВ за грудень 2014р. та січень 2015 року (стор. 7 акта перевірки).

Операції з придбання охоронних послуг відображено платником у бухгалтерському обліку.

15.03.2013 року між ПАТ "ДМЗ ім.Комінтерну" (Замовник) та ТОВ "Охоронне агентство "Пантера-Град" (Виконавець) було укладено договір №8-СТ про надання послуг з фізичної охорони стаціонарного об'єкту, за умовами якого Замовник передає з 00:00 від 01.08.2013 року, а Виконавець приймає під охорону об'єкти ПАТ "ДМЗ ім.Комінтерну", розташовані за адресою: м.Дніпропетровськ, вулиця Комінтерну, 7, вулиця Каляєва, 6а, вулиця Артюшенко, 1 силами співробітників Виконаця цілодобово, включно з вихідними та святковими днями.

На підтвердження виконання зазначеного договору сторонами договору складено такі первинні документи: - протокол узгодження вартості послуг з фізичної охорони об'єкта №1 від 15.07.2013 року; - акт огляду стану технічної укріпленності об'єкта від 15.07.2013 року; - особливі обов'язки охоронця, затверджені керівниками ПАТ "ДМЗ ім.Комінтерну" та ТОВ "ОА "Пантера-Гранд" від 01.08.2013 року; - додаткова угода до договору №8-СТ від 15.07.2013 року, укладена позивачем та його контрагентом від 01.01.2015 року; - додаткова угода до договору №8-СТ від 15.07.2013р., укладена позивачем та його контрагентом від 02.02.2015 року; - протокол узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони від 01.01.2015 року; - податкова накладна №1 від 13.01.2015 року на суму 151 717, 12 грн.; - акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000001 від 31.01.2015 року; - податкова накладна №1 від 04.02.2015 року на суму 151 717, 12 грн.; - акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000015 від 28.02.2015 року; - податкова накладна №1 від 08.04.2015 року на суму 151 717, 12 грн.; - акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000042 від 30.04.2015 року; - податкова накладна №1 від 08.05.2015 року на суму 151 717, 12 грн.; - акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000054 від 31.05.2015 року.

На підтвердження здійснення розрахунків між сторонами за договором №8-СТ від 15.03.2013 року позивачем надано до суду копії платіжних доручень, а саме: - платіжне доручення №115 від 13.01.2015 року на суму 101 717, 12 грн.; - платіжне доручення №123 від 13.01.2015 року на суму 50 000, 00 грн.; - платіжне доручення №572 від 04.02.2015 року на суму 151 717, 12 грн.; - платіжне доручення №2032 від 08.04.2015 року на суму 151 717, 12 грн.; - платіжне доручення №2889 від 08.05.2015 року на суму 151 717, 12 грн.

Отже, факт здійснення господарської операції (отримання послуг щодо фізичної охорони об'єкта) підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Суми ПДВ по податковим накладним, виписаним ТОВ "Охоронне агентство "Пантера-Гранд" на адресу ПАТ "ДМЗ ім.Комінтерну" за січні, лютому, квітні, травні 2015 року включено до податкового кредиту січня, лютого, квітня і травня 2015 року (в т.ч.: за січень 2015 року - 25 286, 19 грн., лютий 2015 року - 25 286, 19 грн., квітень 2015 року - 25 286, 19 грн., травень 2015 року - 25 286, 19 грн.). Дані показники відповідають даним додатку 5 по податковим деклараціям з ПДВ за січень, лютий, квітень, травень 2015р., а також відповідають даним Єдиного реєстру податкових накладних та даним податкових декларацій з ПДВ за січень, лютий, квітень, травень 2015 року (стор. 12 акта перевірки).

Операції з придбання охоронних послуг відображено платником у бухгалтерському обліку.

24.03.2015 року між ПАТ "ДМЗ ім.Комінтерну" (Покупець) та ТОВ "Мега-Лит-7" (Продавець) було укладено договір №12/39 щодо купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей (далі-ТМЦ), за умовами якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити ТМЦ у кількості та асортименті згідно специфікацій до даного договору.

Вартість та об'єм куплених ТМЦ були узгоджені у специфікаціях до договору №12/39 від 24.03.2015 року, а саме: - специфікація №1 від 24.03.2015 року щодо купівлі-продажу ТМЦ (Свинець С1 в чушках ГОСТ 3778-98) у кількості - 10 000 т, на суму 440 000, 00 грн. (ПДВ - 88 000, 00 грн.); - специфікація №3 від 16.06.2015 року щодо купівлі-продажу ТМЦ (Свинець С2С в чушках ГОСТ 3778-98) у кількості - 10 000 т, на суму 449 916, 70 грн. (ПДВ - 89 983, 34 грн.); - специфікація №4 від 17.06.2015 року щодо купівлі-продажу ТМЦ (Олово О1 в чушках ГОСТ 860-75) у кількості - 1200 т, на суму 467 700, 00 грн. (ПДВ - 93 540, 00 грн.).

Факт здійснення господарських операцій сторонами вищезазначеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема: - податкова накладна №19 від 26.03.2015 року, Видаткова накладна №РН-0000056 від 26.03.2015 року, Прибутковий ордер №1355 від 26.03.2015 року на суму 437 840, 40 грн. (ПДВ- 72 978, 40 грн.); - податкова накладна №22 від 30.03.2015 року, видаткова накладна №РН-0000057 від 30.03.2015 року, прибутковий ордер №1478 від 30.03.2015 року на суму 141 398, 40 грн. (ПДВ- 23 566, 40 грн.); - податкова накладна №6 від 19.06.2015 року, видаткова накладна №РН-0000107 від 19.06.2015 року, прибутковий ордер №3668 від 22.06.2015 року на суму 579 582, 70 грн. (ПДВ- 96 597, 12 грн.); - податкова накладна №7 від 19.06.2015 року, видаткова накладна №РН-0000108 від 19.06.2015 року, прибутковий ордер від 22.06.2015 року на суму 613 622, 40 грн. (ПДВ- 102 270, 40 грн.); - вимоги ПАТ "ДМЗ ім.Комінтерну" на ТМЦ №154 від 26.03.2015 року, №158 від 30.03.2015 року, №343 від 16.06.2015 року; - виписка із сертифіката якості №56 на ТМЦ (Свинець чушка ГОСТ 3778-98) від 26.03.2015 року; - виписка із сертифіката якості №57 на ТМЦ (Свинець чушка ГОСТ 3778-98) від 30.03.2015 року; - виписка із сертифіката якості №107 на ТМЦ (Свинець чушка ГОСТ 3778-98) від 19.06.2015 року; - виписка із сертифіката якості №108 на ТМЦ (Олово О1 ГОСТ 860-75) від 19.06.2015 року.

За умовами договору №12/39 від 24.03.2015 року (п. 5.2) - транспортування товару здійснювалось за рахунок Продавця (ТОВ "Мега-Лит-7"), що також підтверджується товарно-транспортними накладними за №РН-0000056 від 26.03.2015 року, №РН-0000057 від 30.03.2015 року, №РН-0000107 від 19.06.2015 року, №РН-0000108 від 19.06.2015 року та ін. документами.

Отже, факт передання товару (набуття платником права власності) підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Суми ПДВ по податковим накладним, виписаним ТОВ "Мега-Лит-7" на адресу ПАТ "ДМЗ ім.Комінтерну" включено до податкового кредиту позивача за березень 2015 року в сумі 96 544, 80 грн. Дані показники відповідають даним додатку 5 по податковій декларації підприємства з ПДВ за березнеь 2015 року, а також відповідають даним Єдиного реєстру податкових накладних та даним податкової декларації з ПДВ за березень 2015 року. (стор. 16 акта перевірки).

Операції з придбання ТМЦ відображено платником у бухгалтерському обліку.

17.03.2015 року між ПАТ "ДМЗ ім.Комінтерну" (Покупець) та ТОВ "Укрсервіспідшипник" (Продавець) було укладено договір поставки ТМЦ №12/13, за умовами якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити ТМЦ у кількості та асортименті згідно специфікацій до даного договору.

Вартість та об'єм куплених ТМЦ були узгоджені у специфікаціях до договору №12/13 від 17.03.2015 року, а саме: - специфікація №1 від 17.03.2015 року щодо купівлі-продажу ТМЦ (підшипиники) на суму 25 908, 00 грн. (ПДВ - 4318, 00 грн.); - специфікація №2 від 07.04.2015 року щодо купівлі-продажу ТМЦ (підшипиники) на суму 58 244, 76 грн. (ПДВ - 9707, 46 грн.); - специфікація №3 від 09.04.2015 року щодо купівлі-продажу ТМЦ (підшипиники) на суму 17 880, 00 грн. (ПДВ - 2980, 00 грн.).

Факт здійснення господарських операцій сторонами вищезазначеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема: - податкова накладна №7 від 10.04.2015 року, Видаткова накладна №76 від 10.04.2015 року, Прибутковий ордер №2045 від 14.04.2015 року на суму 58 244, 76 грн. (ПДВ- 9707,46 грн.); - податкова накладна №10 від 15.04.2015 року, Видаткова накладна №79 від 15.04.2015 року, Прибутковий ордер №2094 від 15.04.2015 року на суму 17 880, 00 грн. (ПДВ- 2980,00 грн.); - вимоги ПАТ "ДМЗ ім.Комінтерну" на ТМЦ №169 від 15.04.2015 року, №278 від 15.04.2015 року, №293 від 15.04.2015 року, №345 від 15.04.2015 року, №346 від 15.04.2015 року, №347 від 15.04.2015 року, №175 від 16.04.2015 року; - паспорти на ТМЦ (підшипиники); - товарно-транспортна накладна №1004/15 від 10.04.2015 року; - товарно-транспортна накладна №1504/15 від 15.04.2015 року.

На підтвердження здійснення розрахунків між сторонами за договором №12/39 від 24.03.2015 року позивачем надано до суду копії платіжних доручень, а саме: - платіжне доручення №1880 від 02.04.2015 року на суму 25 908, 00 грн.; - платіжне доручення №2496 від 23.04.2015 року на суму 76 124, 76 грн.

Отже, факт передання товару (набуття платником права власності) підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Суми ПДВ по податковим накладним, виписаним ТОВ "Укрсервіспідшипник" на адресу ПАТ "ДМЗ ім.Комінтерну" включено до податкового кредиту позивача за квітень 2015 року в сумі 12 687, 50 грн. Дані показники відповідають даним додатку 5 по податковій декларації підприємства з ПДВ за квітень 2015р., а також відповідають даним Єдиного реєстру податкових накладних та даним податкової декларації з ПДВ за квітень 2015 року. (стор. 25 акта перевірки).

Операції з придбання ТМЦ відображено платником у бухгалтерському обліку.

17.03.2015 року між ПАТ "ДМЗ ім.Комінтерну" (Покупець) та ТОВ "Спецтехносервіс" (Продавець) було укладено договір поставки ТМЦ №12/15, за умовами якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити ТМЦ у кількості та асортименті згідно специфікацій до даного договору.

Вартість та об'єм куплених ТМЦ були узгоджені у специфікаціях до договору №12/15 від 17.03.2015 року, а саме: - специфікація №18 від 27.05.2015 року щодо купівлі-продажу ТМЦ на суму 10 707, 42 грн. (ПДВ - 1784, 57 грн.); - специфікація №19 від 04.06.2015 року щодо купівлі-продажу ТМЦ (підшипиники) на суму 90 600, 00 грн. (ПДВ - 15 100, 00 грн.); - специфікація №20 від 04.06.2015 року щодо купівлі-продажу ТМЦ (підшипиники) на суму 83 328, 00 грн. (ПДВ - 13 888, 00 грн.); - специфікація №21 від 04.06.2015 року щодо купівлі-продажу ТМЦ (підшипиники) на суму 13 641, 60 грн. (ПДВ - 2273, 60 грн.).

Факт здійснення господарських операцій сторонами вищезазначеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема: - вимоги ПАТ "ДМЗ ім.Комінтерну" на ТМЦ №335 від 15.06.2015 року, №340 від 16.06.2015 року, №385 від 17.06.2015 року, №386 від 17.06.2015 року, №389 від 17.06.2015 року, №546 від 19.06.2015 року, №547 від 19.06.2015 року, №685 від 19.06.2015 року, №999 від 19.06.2015 року, №546 від 19.06.2015 року, №497 від 26.06.2015 року, №498 від 26.06.2015 року, №499 від 26.06.2015 року, №500 від 26.06.2015 року, №1005 від 26.06.2015 року, №1012 від 26.06.2015 року, № 496 від 30.06.2015 року; - податкова накладна №4 від 12.06.2015 року, видаткова накладна №98 від 12.06.2015 року, прибутковий ордер №3510 від 16.06.2015 року на суму 90 600, 00 грн. (ПДВ- 15 100, 00 грн.); - податкова накладна №5 від 12.06.2015 року, видаткова накладна №99 від 12.06.2015 року, прибутковий ордер №3511 від 16.06.2015 року на суму 83 328, 00 грн. (ПДВ- 13 888, 00 грн.); - податкова накладна №6 від 12.06.2015 року, видаткова накладна №100 від 12.06.2015 року, прибутковий ордер №3512 від 16.06.2015 року на суму 10 519, 20 грн. (ПДВ- 1753, 20 грн.); - податкова накладна №8 від 12.06.2015 року, видаткова накладна №102 від 12.06.2015 року, прибутковий ордер №3509 від 16.06.2015 року на суму 9384, 51 грн. (ПДВ- 1564, 09 грн.); - податкова накладна №12 від 16.06.2015 року, видаткова накладна №103 від 16.06.2015 року, прибутковий ордер від 19.06.2015 року на суму 1322, 88 грн. (ПДВ- 220, 48 грн.); - податкова накладна №13 від 16.06.2015 року, видаткова накладна №104 від 16.06.2015 року, прибутковий ордер №3644 від 19.06.2015 року на суму 3122, 40 грн. (ПДВ- 520, 40 грн.); - товарно-транспортна накладна №98-102 від 12.06.2015 року; - товарно-транспортна накладна №103-104 від 16.06.2015 року; - заяви на відповідність, сетифікати якості, паспорта на ТМЦ.

На підтвердження здійснення розрахунків між сторонами за договором №12/15 від 17.03.2015 року позивачем надано до суду копії платіжних доручень, а саме: - платіжне доручення №3778 від 16.06.2015 року на суму 23 448, 96 грн.; - платіжне доручення №3929 від 23.06.2015 року на суму 18 688, 80 грн.; - платіжне доручення №3776 від 16.06.2015 року на суму 232 989, 12 грн.

Отже, факт передання товару (набуття платником права власності) підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Суми ПДВ по податковим накладним, виписаним ТОВ "Спецтехносервіс" на адресу ПАТ "ДМЗ ім.Комінтерну" включено до податкового кредиту позивача за червень 2015 року в сумі 33 046, 17 грн. Дані показники відповідають даним додатку 5 по податковій декларації підприємства з ПДВ за червень 2015 року, а також відповідають даним Єдиного реєстру податкових накладних та даним податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року. (стор. 31 акта перевірки).

Операції з придбання ТМЦ відображено платником у бухгалтерському обліку.

Так, відповідність вищезазначених документів вимогам нормативно-правових актів відповідачем не спростована, а їх наявність підтверджується податковим органом і в акті перевірки.

Дані документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", виписані підприємствами, які станом на момент спірних правовідносин є платниками податку на додану вартість, що не спростовується відповідачем.

При цьому наявність окремих недоліків у складенні первинних документів у разі, якщо вони не перешкоджають ідентифікації учасників операції та встановленню її змісту, не може бути підставою для висновку про недійсність таких документів.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Разом з тим, ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому органи державної податкової служби України не позбавлені права та можливості вжити необхідних заходів у тому числі примусового характеру до порушників податкового законодавства.

Так, в акті перевірки відповідач зазначає про неможливість здійснення господарських операцій ПАТ "ДМЗ ім.Комінтерну" з контрагентами-постачальниками (виконавцями) у зв'язку з відсутністю трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, в тому числі і по ланцюгу постачання.

Суд не погоджується з наведеними висновками відповідача, зважаючи на те, що податкове законодавство не ставить право платника податку на включення сум сплаченого податку до складу податкового кредиту або валових витрат в залежність від господарських, технічних та виробничих можливостей своїх постачальників.

Окрім того, питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків та не ставить цей факт у залежність від дотримання вимог податкового законодавства третіми особами або іншими суб'єктами господарювання.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

У відповідності до положень ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України - ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до витрат та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "Булвес АД" проти Болгарії (заява №3991/03) було встановлено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Слід мати на увазі, що в розумінні Цивільного та Господарського кодексів України необхідною умовою для висновку про нікчемність правочину є докази наміру сторін на протизаконний результат. При цьому намір юридичної особи визначається умислом особи, яка підписала відповідний договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Обов'язковою ознакою фіктивності правочину є відсутність у сторін наміру створити правові наслідки, які передбачені цим правочином. У разі виконання своїх обов'язків за договором хоча б однією із сторін фіктивність правочину не може вважатися встановленою.

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Так, відповідачем не доведено, а судами не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Слід також зауважити, що серед прав контролюючих органів, які перелічені у статті 20 Податкового кодексу України - відсутнє право визнання угод (правочинів) нікчемними або недійсними.

До компетенції контролюючих органів віднесено право на звернення до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами (ст. 20 Податкового кодексу України).

В Акті не наведено інформації про наявність судових рішень щодо визнання укладених правочинів недійсними як боку його учасників, так і з боку третіх осіб. Жодних документальних доказів про неможливість роботи контрагентів ПАТ "ДМЗ ім.Комінтерну" у перевіряємий період до суду не надано.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення правовідносин контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи.

Слід зазначити, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування.

Факт передання товару (набуття платником права власності)/отримання послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Зміни майнового стану ПАТ "ДМЗ ім.Комінтерну" відображено у бухгалтерському та податковому обліку.

Так, в акті на момент перевірки не зазначені об'єктивно підтверджені відомості чи докази, що проведення операцій між позивачем та його контрагентами було фіктивним, що вчинялось порушення в сфері оподаткування, документувалось безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання, та укладались нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави та суспільства.

Отже, наявність реально отриманих ТМЦ/послуг від ТОВ "СБ "Граніт-Дніпро", ТОВ "Охоронне агентство "Пантера-Гранд", ТОВ "Мега-Лит-7", ТОВ "Укрсервіспідшипник", ТОВ "Спецтехносервіс" за договорами, документи обліку, наявність розрахунків та документів про вчинені господарські операції, зміна майнового стану ПАТ "ДМЗ ім.Комінтерну", свідчить про їх реальність, відповідність економічному змісту, і вчинені з наміром здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Враховуючи вищевикладене, акт перевірки не містить повного об'єктивного викладення обставин, які є підставою для нарахування грошових зобов'язань, позбавлення права на податковий кредит або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування.

Таким чином, обставини, наведені відповідачем в акті перевірки, є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати, що операції ПАТ "ДМЗ ім.Комінтерну" із його контрагентами за відповідний період щодо отримання послуг/виконання робіт та купівлі-продажу/постачання товару не спричиняють реального настання правових наслідків, і відповідно для нарахування податкових зобов'язань.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції' України і діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених па контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушення прав і охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, належним чином не доведено правомірність оскаржуваних податкових-повідомлень-рішень та їх відповідність нормам діючого законодавства України, а тому суд першої інстанції прийшов до вірних висновків про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального права, а несвоєчасне повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання не призвело до неправильного вирішення справи.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року у справі №804/1984/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерну" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 27 березня 2017 року, в повному обсязі ухвала складена 03 квітня 2017 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді Н.А.Олефіренко

В.А.Шальєва