Рішення

від 29.03.2017 по справі 387/199/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ 22-ц/781/395/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суровицька Л. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

29.03.2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючої судді Суровицької Л.В.,

суддів Авраменко Т.М., Чельник О.І.

секретар Яковлєва Ю.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 02 грудня 2016 року та на додаткове рішення від 30 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального закладу Помічнянська лікарня про стягнення заборгованості по заробітній платі .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Комунального закладу Помічнянська лікарня про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Зазначала, що вона з 03 лютого 1997 року призначена на посаду заступника головного лікаря з поліклінічної роботи. До цієї посади було додано виконання функції лікаря з експертизи тимчасової втрати працездатності, голови ЛЕК лікарні та наказом № 09 від 02 січня 2014 року надано сумісництво на 0,5 ставки цехового лікаря терапевта. Проте за період 01 січня 2015 року по 01 січня 2016 року їй не виплачено заробітну плату за виконання роботи за сумісництвом.

Просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість з невиплаченої заробітної плати за рахунок коштів загального фонду в розмірі 25 049,13 грн. (т.1,а.с.1-4).

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 02 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено (т.2,а.с.30-31).

Додатковим рішенням Добровеличківського районного суду від 30 грудня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального закладу Помічнянська лікарня Добровеличківського району Кіровоградської області витрати на правову допомогу в сумі 3 400 грн. (матеріали розгляду заяви - а.с.20).

В апеляційних скаргах на рішення суду та на додаткове рішення суду, позивач просить скасувати ці рішення з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення її позову (т.2,а.с.42-46,61-63).

В судове засідання апеляційної інстанції позивач, яка неодноразово повідомлялась про час та місце розгляду справи, не прибула.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України її неявка не перешкоджає розглядові справи.

Представник КЗ Помічнянська лікарня - адвокат ОСОБА_3 та третя особа - ОСОБА_4 заперечили проти доводів апеляційної скарги, надали пояснення і просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В наступні судові засідання, призначені за їх клопотанням в режимі відеоконференції, не прибули, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ст.ст. 213 , 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив з того, що сторонами не були надані докази щодо виконання позивачем роботи за сумісництвом в період з 01 січня 2015 року по 01 січня 2016 року, а наявність наказу від 02 січня 2014 року за № 09 без надання належних доказів фактично виконаної роботи за сумісництвом, не є достатньою підставою для задоволення позовних вимог позивача.

Проте до такого висновку суд прийшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, такий висновок не відповідає обставинам справи.

Віповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України Про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що на підставі наказу № 6 головного лікаря Вузлової лікарні станція Помічна державного підприємства "Одеська залізниця" від 03 лютого 1997 року ОСОБА_2 з 03 лютого 1997 року переведено на посаду заступника головного лікаря по поліклінічній роботі з виконанням функцій лікаря по експертизі тимчасової непрацездатності.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 р. №975-р державний заклад "Вузлова лікарня станції Помічна державного підприємства "Одеська залізниця" передано у власність територіальної громади м. Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області.

Статутом Комунального закладу "Помічнянська лікарня" Добровеличківського району Кіровоградської області, затвердженим рішенням сесії Помічнянської міської ради від 24 грудня 2015 року № 48, передбачено, що лікарня є правонаступником усіх прав та обов'язків державного закладу "Вузлова лікарня станції Помічна ДП "Одеська залізниця".

Відповідно до штатного розпису ДЗ Вузлова лікарня станції Помічна ДП Одеська залізниця , що існував з 01 жовтня 2014 року по 30 листопада 2015 року, позивач займала 0,5 штатної посади завідуючої поліклінічним відділенням з виконанням функції лікаря по експертизі тимчасової непрацездатності, яка фінансувалась із загального фонду та 0,5 штатної посади завідуючої поліклінічним відділенням з виконанням функції лікаря по експертизі тимчасової непрацездатності, яка фінансувалась із спеціального фонду.

Аналогічна кількість штатних посад завідуючої поліклінічним відділенням з виконанням функції лікаря по експертизі тимчасової непрацездатності збережено і у штатному розписі КЗ Помічнянська лікарня , який введено з 01 грудня 2015 року.

Карточкою-справкою за 2015 та розрахунковими листками з січня по грудень 2015 року підтверджено факт нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_2 за посадою завідуючої поліклінічним відділенням (т.1а.с.203).

Згідно довідки про заробітну плату від 29 вересня 2016 року ОСОБА_2 займає посаду - завідуюча поліклінічного відділення та за 2014 рік їй нараховано 81150,78 гривень (а.с.160).

Відповідно до довідки про заробітну плату від 29 вересня 2016 року ОСОБА_2 займає посаду - завідуюча поліклінічного відділення, за 2015 рік їй нараховано 50098,27 гривень (а.с.159).

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2016 року, яке набрало законної сили, встановлено, що різниця між сумою отриманої позивачем заробітної плати у 2014 році та 2015 році виникла у зв'язку з тим, що позивач у 2014 році отримувала додатково заробітну плату за сумісництвом, за виконання роботи лікаря терапевта цехового, а у 2015 році вказана заробітна плата їй не нараховувалась та не виплачувалась (т.2 а.с.84-86).

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наказом від 02 січня 2014 року № 09 підтверджується, що позивачу надано сумісництво 0,5 ставки цехового лікаря терапевта тимчасово, до укомплектування штату (т.1 а.с. 204 ).

Посадовою інструкцією лікаря терапевта цехового ОСОБА_2, затвердженою 26 червня 2013 року, визначено її посадові обов'язки на зазначеній посаді (а.с. 164-167).

Заперечуючи проти позову представник відповідача та третя особа , як підстави для не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати за сумісництво, посилаються на те, що укладений між позивачем та відповідачем трудовий договір про сумісництво є строковим, оскільки у ньому зазначено, що сумісництво надано до укомлектування штату, крім того сумісництво надавалось в межах затвердженого фонду заробітної плати на 2014 рік.

Проте з такими твердженнями колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтується на законі і спростовуються матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 102-1 КЗпП України працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. За ч. 2 цієї ж статті умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.Основними нормативними документами, які безпосередньо регламентують умови роботи та оплати праці працівників - сумісників бюджетної сфери, є:- постанова Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. № 245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" ( далі - Постанова), наказ Міністерства праці, Міністерства юстиції і Міністерства фінансів України від 28.06.93 № 43 »Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій » зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 р. за № 76.

Підстави для укладення працівниками трудових договорів на роботу за сумісництвом (поряд з основним) на законодавчому рівні регламентовані ст. 21 КЗпП України . Згідно з нею працівник має право реалізувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору водночас на декількох підприємствах, установах та організаціях. Так, сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж чи іншому підприємстві. Процедура прийняття на роботу за сумісництвом проста й практично не відрізняється від прийняття на роботу основних працівників. Працівники-сумісники одержують заробітну плату за фактично виконаний обсяг робіт і відповідно до прийнятої на підприємстві системи оплати праці. Це передбачено крім ст. 102-1 КЗпП і ст. 19 Закону України Про оплату праці .

Розірвання трудового договору, укладеного з сумісником, проводиться на таких само підставах, що і з основними працівниками. При звільненні сумісника йому може бути виплачено вихідну допомогу на підставі та у розмірах, передбачених ст. 44 КЗпП України . У випадках звільнення працівника сумісника з інших підстав вихідна допомога не виплачується.

Тобто незалежно від того, який розмір заробітної плати працівник одержує за основним місцем роботи, за виконання обов'язків по іншій посаді на умовах сумісництва йому установлюється оплата відповідно до цієї посади.

Управлінням Держпраці у Кіровоградській області 14 липня 2016 року здійснено перевірку додержання КЗ Помічнянська лікарня законодавства про працю і виявлені порушення вимог п.2 ст.23 КЗпП України щодо строків трудового договору.

Перевіркою встановлено, що наказом від 02 січня 2014 року № 09 ОСОБА_2 надано сумісництво 0,5 ставки цехового лікаря терапевта тимчасово. Цим наказом не визначений строк виконання ОСОБА_5 обов'язків за сумісництвом, який встановлюється за погодженням сторін, що є порушенням п.2 ст.23 КЗпП України.

Також встановлено порушення вимог ст.29 КЗпП України та ст.29 Закону України Про оплату праці щодо інформування працівників під розписку про умови праці. В наказі від 02 січня 2014 року № 09 про надання ОСОБА_2 сумісництва не визначено умови праці (в тому числі режим роботи) за посадою цехового лікаря терапевта (т.1, а.с.226-234).

За наслідками вказаної перевірки головному лікарю КЗ Помічнянська лікарня ОСОБА_4 надано припис № 11-10-078/0385-0418 від 14 липня 2016 року щодо усунення вказаних порушень трудового законодавства та попереджено про адміністративну відповідальність за невиконання припису (а.с.224).

Відповідно до платіжного доручення № 501 від 12 серпня 2016 року КЗ Помічнянська лікарня сплачено штраф в сумі 1450 грн.(т.1, а.с.225).

Згідно п. 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв'язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, заяви про звільнення з роботи за сумісництвом позивач не подавала. Наказ про звільнення її з посади за сумісництвом, відповідачем не видавався.

Отже, за таких обставин відсутні правові підстави вважати правовідносини щодо сумісництва між сторонами припиненими.

Зазначення у наказі про надання позивачу сумісництва до укомплектування штату, не визначає строку дії трудового договору.

Прийняття особи на роботу та її звільнення відбувається у відповідності до штатного розпису, складовою частиною якого зазначено фонд заробітної плати, по кожній посаді наявній у штатному розписі. При цьому фонд заробітної плати, може змінюватись.

Посилання представника відповідача на обмеження рамками затвердженого фонду оплати праці на 2014 рік не є підставою для визнання укладеного 02 січня 2014 року трудового договору про роботу за сумісництвом,строковим.

Дана обставина лише визначає рівень оплати праці, який не може бути у 2014 році ншим ніж передбачений фондом заробітної плати на цей рік.

Відповідно до відомостей обліку відвідувань в поліклініці (амбулаторії), диспансері, консультації вдома за січень-грудень 2015 року підтверджено кількість прийнятих ОСОБА_2 та поліклінікою відвідувачів (а.с. 168-178,180,183).

Відповідальність за повноту і правильність обліку робочого часу, фактичного виконання роботи, покладається трудовим законодавством на роботодавця.

При відсутності наказу про звільнення ОСОБА_2 з посади цехового лікаря терапевта, не нарахування та невиплата позивачці у 2015 році заробітної плати за сумісництвом, є порушенням передбаченого нормами КЗпП та Закону України Про оплату праці права на оплату праці.

Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, не дав їм належну правову оцінку, не застосував до правовідносин сторін норми матеріального права, якими вони регулюються, прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи та безпідставно відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення заробітної плати.

Як свідчить зміст позовної заяви, позивач просила стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату за сумісництвом в розмірі 25 049, 13 грн., яка на її думку, становить різницю між нарахованою у 2014 році та у 2015 році.

Відповідно до наказу № 09 від 02 січня 2014 року, яким позивачу надано сумісництво, передбачено оплату 0,5 ставки цехового лікаря терапевта відповідно до штатного розпису.

Згідно штатного розпису на 2015 рік КЗ Помічнянська лікарня (спецфонд) в період з 01 січня 2015 року по 01 грудня 2015 року було встановлено лікарю терапевту цеховому 0,5 ставки посадового окладу у розмірі 1934 грн., а з 01 грудня 2015 року (загальний фонд) - 2360 грн. (т.1,а.с.188,238).

Тому, за таких обставин з КЗ Помічнянська лікарня на користь ОСОБА_2 підлягає до стягнення 23 634 грн. (1934 грн.х11 міс.= 21274 грн.+2360 грн.(грудень 2015 року) 0,5 ставки цехового лікаря терапевта за період з 01 січня 2015 року по 01 січня 2016 року, яка обрахована без утримання податків та інших обов'язкових платежів.

Вимога позивача про стягнення з відповідача невиплаченої заробітної плати за рахунок загального фонду задоволенню не підлягає, оскільки вказане питання врегульовано затвердженим в лікарні штатним розписом на 2015 рік.

Невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

У зв'язку із скасуванням рішення суду не може залишатись в силі і додаткове рішення суду від 30 грудня 2016 року щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст.88 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позову судові витрати, понесені відповідачем, не відшкодовуються.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позову про стягнення заробітної плати (ст.5 Закону України Про судовий збір ), то з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір в сумі 551 грн.20 коп.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, ст.ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 02 грудня 2016 року та додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 30 грудня 2016 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до Комунального закладу Помічнянська лікарня Добровеличківського району Кіровоградської області задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу Помічнянська лікарня на користь ОСОБА_2 заборгованість із заробітної плати за виконання роботи за сумісництвом лікаря терапевта цехового за період з 01 січня 2015 року по 01 січня 2016 року в сумі 23 634 грн..

Стягнути з Комунального закладу Помічнянська лікарня на користь держави судовий збір в сумі 551 грн.20 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча суддя Л.В.Суровицька

Судді Т.М.Авраменко

ОСОБА_6