Ухвала

від 03.04.2017 по справі 908/679/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.04.2017 Справа № 908/679/17

Cуддя Ніколаєнко Р.А., розглянувши матеріали заяви

боржника – товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтехнокомплекс” (69002,м.Запоріжжя, вул.Олександрівська, 84; код ЄДРПОУ 35892854)

про порушення справи про банкрутство,

встановив, що заява підлягає поверненню з огляду на таке.

Згідно зі ст.95 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 22.12.2011 № 4212-VІ (далі – Закон “Про відновлення платоспроможності...”) якщо вартості майна – юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

За положеннями абз.3 ч.1 ст.15 Закону “Про відновлення платоспроможності...” господарський суд повертає заяву про порушення справи про банкрутство та додані до неї документи без розгляду, якщо заява не відповідає змісту вимог, зазначених у цьому Законі.

Ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України (ЦКУ) встановлений порядок виконання рішення про припинення юридичної особи, порядок ліквідації юридичної особи, щодо якої прийнято рішення про припинення шляхом ліквідації, додержання яких є обов'язковим до прийняття рішення про звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

Тобто, передумовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є здійснення встановлених вказаними нормами заходів та встановлення за результатами їх вжиття недостатності вартості майна для задоволення вимог кредиторів.

При цьому відповідні обставини мають бути підтвердженими поданими доказами на момент подання заяви.

Так, за приписами ч.3 ст.111 ЦКУ України, під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Ч.4 ст.111 ЦКУ передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.          

Ч.7 ст.111 ЦКУ передбачено, що для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового органу. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній період.

          Ч.8 ст.111 ЦКУ встановлено, що після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами ліквідаційна комісія складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

          Разом з тим, матеріали заяви не містять доказів належного виконання божником вимог ЦКУ.

          Зокрема, відомості щодо наявних на момент прийняття рішення про ліквідацію рахунків в установах банків, закриття рахунків матеріали заяви не містять.

          Матеріали стосовно подання звітності до Пенсійного фонду України, органів соціального страхування відсутні.

          Докази щодо проведення податкової перевірки, подання податковому органу з метою проведення перевірки проміжного ліквідаційного балансу не надані.

При цьому звертається на увагу, що в разі непроведення позапланової податкової перевірки боржника пасив боржника не може бути належним чином сформований.

           Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону “Про відновлення платоспроможності...”, яка має універсальний характер, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат.

Отже, нормами Закону “Про відновлення платоспроможності...” встановлено додаткову вимогу щодо заяви боржника у разі ініціювання ним провадження у справі про власне банкрутство (у т.ч. за ст. 95 “Про відновлення платоспроможності...”) – обов'язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування його витрат (поштових, транспортних тощо), судового збору, сплаченого кредиторами тощо.

Заявником в заяві зазначається про залишок коштів в розмірі 38433,00 грн. та відсутність іншого майна, а тому, враховуючи встановлений ст. 37 Закону “Про відновлення платоспроможності...” строк ліквідаційної процедури та розмір оплати послуг ліквідатора відповідно до ст. 115 цього Закону, виходячи з встановленого Законом України «Про державний бюджет» розміру мінімальної заробітної плати, слід визнати недостатність цих коштів для покриття судових витрат.

Про неможливість оплати грошової винагороди арбітражному керуючому вказує і сам заявник в заяві про порушення справи про банкрутство.

За приписами частини 7 статті 16 Закону “Про відновлення платоспроможності...” суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, передбачених статтею 15 цього Закону.

У свою чергу частина 1 статті 15 Закону “Про відновлення платоспроможності...” у якості підстави для повернення заяви про порушення справи про банкрутство визначає невідповідність заяви змісту вимог, зазначених у цьому Законі.

Аналіз вищезазначених норм Закону “Про відновлення платоспроможності...” свідчить, що відсутність (можлива відсутність) у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат, виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство в силу імперативних приписів ч. 4 ст. 11 Закону “Про відновлення платоспроможності...”.

Така правова позиція підтримується Вищим господарським судом України, зокрема в постанові від 12.10.2016 у справі № 908/718/16.

За таких вище викладених обставин, матеріали заяви не дозволяють зробити висновок про правомірність та обґрунтованість подання заяви про порушення справи про банкрутство, що виключає підстави для прийняття заяви порушення провадження у справі господарським судом.

Окрім того, заявнику наголошується, що ухвалами господарського суду від 29.12.2016, справа № 908/3455/16, від 09.03.2017, справа № 908/469/17, від 22.03.2017, справа № 908/561/17 на підставі абз.3 ч.1 ст.15 Закону “Про відновлення платоспроможності...” було повернуто без розгляду ТОВ “Спецтехнокомплекс” подану ним заяву про порушення справи про банкрутство із застереженням про те, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Втім, недоліки досудової процедури ліквідації, про які зазначено вище, не усунуто та не переглянуто після того ліквідаційний баланс.

          На підставі викладеного, керуючись абз.3 ч.1 ст.15 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VІ, ст.ст.4-1, 86 ГПК України суд

У Х В А Л И В :

Заяву з доданими до неї матеріалами (на 124 аркушах) повернути заявнику без розгляду.

Суддя Р.А.Ніколаєнко