Рішення

від 13.03.2017 по справі 910/1111/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2017Справа №910/1111/17 За позовом Київський національний університет технологій та дизайну

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційні справи"

про стягнення грошового зобов'язання 622 706,66 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

Від позивача Хомічов І.О., довіреність № 01-09/3007 від 12.12.2016

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

Київський національний університет технологій та дизайну (далі-позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційні справи" про стягнення грошового зобов'язання 622 706,66 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 порушено провадження у справі № 910/1111/17 та призначено розгляд на 20.02.2017.

В судове засідання 20.02.2017 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав.

Суд вирішив відкласти судовий розгляд справи у зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Ухвалою суду від 20.02.2017 відкладено розгляд справи на 13.03.2017.

В судове засідання 13.03.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення у справі, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 13.03.2017 представник відповідача повторно не з'явився, вмотивованих заяв та клопотань до суду не направив.

Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 13.03.2017 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.03.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційні справи та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву було укладено договір оренди нерухомого майна № 6214 від 22.05.2012 року. За цим договором в оренду передано нерухоме майно (загальною площею 825,7 кв.м., за адресою м. Київ вул. Немировича-Данченка, 2, з метою розміщення їдальні), балансоутримувачем якого є Київський національний університет технологій дизайну.

На виконання даного договору між ТОВ Комерційні справи та Київським національним університетом технологій та дизайну укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 13.09.2012 № 6214 (далі - договір про відшкодування від 13.09.2012 року № 6214).

Дія договору оренди припинена 31.12.2014 року підписанням Акту приймання передачі (повернення) орендованого нерухомого майна.

Позивач зазначив, що в порушення порядку, встановленого розділом 2 Договору про відшкодування від 13.09.2012 року № 6214, ТОВ Комерційні справи не здійснює розрахунки за надані по договору послуги.

Згідно п. 2.2. Договору про відшкодування від 13.09.2012 року №6214 орендар щомісячно, не пізніше 25 числа вносить плату за поточний місяць на рахунок балансоутримувача будівлі згідно акту наданих послуг та кошторису витрат на утримання орендованого майна, відповідно до загальної площі приміщення.

Позивач зазначив, що станом на 27.04.2016 заборгованість ТОВ Комерційні справи становить:

- Витрати на утримання майна (в т.ч. земельнй податок) - 130 000,00 грн. (сто тридцять тисяч гривень, 00 копійок), без ПДВ.

- Комунальні послуги - 91 659,13 грн. (дев'яносто одна тисяча шістсот п'ятдесят дев'ять гривень, 13 коп.), без ПДВ.

- Електроенергія - 139 588,16 грн. (сто тридцять дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім гривень, 16 коп.), без ПДВ.

Як вбачається із матеріалів справи між сторонами було підписано Акти звіряння розрахунків станом на 16.03.2017 (за період жовтень 2012 р. - листопад 2014 р. ) відповідно до яких відповідач погодився із наявною в нього заборгованістю, а саме:

139588,16 грн. за відшкодування електроенергії, 91 659,13 грн. заборгованість по комунальним витратам, 201895,94 грн. заборгованість по витратам на утримання майна.

Станом на час звернення до суду, за твердженням позивача заборгованість відповідачем перед позивачем становить 361247,29 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 5 ст. 759 ЦК України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України , договір є обов'язковим для виконання.

Відповідачем не надано доказів які б спростовували зазначене позивачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 361247,29 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути із відповідача пеню в розмірі 6795,98 грн., 3% річних в розмірі 18975,24 грн., інфляційні втрати в розмірі 235688,15 грн., в зв'язку із неналежним виконання відповідачем зобов'язань за Договором.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 2.3. Договору про відшкодування від 13.09.2012 року №6214 при несвоєчасній сплаті, згідно акту наданих послуг, сплачується пеня із розрахунку подвійної облікової ставки від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Згідно розрахунку позивача сума пені за неналежне виконання зобов'язання за Договором становить 6795,98 грн. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи.

У зв'язку з вищевикладеним, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 6795,98 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України .

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних з простроченої суми та інфляційних, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 18975,24 грн. - 3% річних та 235688,15 інфляційних втрат, підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33 , 49 , 82-85 ГПК України , суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційні справи (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 28, ідентифікаційний код 34480018) на користь Київського національного університету технологій та дизайну (01011, м. Київ, вул. Немировича Данченка, 2, ідентифікаційний номер 02070890) заборгованість в розмірі 361247 (триста шістдесят одну тисячі двісті сорок сім) грн. 29 коп., пеню в розмірі 6795 (шість тисяч сімсот дев'яносто п'ять) грн. 98 коп., 3 % річних в розмірі 18975 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 24 коп., інфляційні втрати в розмірі 235 688 (двісті тридцять п'ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 15 коп., судовий збір в розмірі 9340 (дев'ять тисяч триста сорок) грн. 61 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.03.2017

Суддя Мельник В.І.