Рішення

від 13.03.2017 по справі 910/1166/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2017Справа №910/1166/17 За позовом Публічного акціонерного товариства Київенерго

до Житлово-будівельного кооперативу Виноградар -9

про стягнення 204 435,66 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

Від позивача Іващенко О.В., довіреність №91/2016/10/17-23 від 17.10.2016

Від відповідача Чорнобай Н.М. - голова правління

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство Київенерго подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Житлово-будівельного кооперативу Виноградар -9 про стягнення 204435,66 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2017 порушено провадження у справі №910/1166/17 та призначено розгляд справи на 20.02.2017.

В судове засідання 20.02.2017 представник позивача з'явився, надав суду додаткові документи у справі.

В судовому засіданні 20.02.2017 оголошено перерву до 13.03.2017.

В судове засідання 13.03.2017 представник позивача з'явився, надав суду довідку про надходження коштів у справі №910/1166/17.

В судове засідання 13.03.2017 представник відповідача з'явився, надав суду усні пояснення у справі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.03.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01.03.2011 між позивачем та відповідачем було укладено договір №1020115 на постачання теплової енергії у гарячій воді , предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п. 2.2.1 Позивач зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору.

Відповідач зобов'язаний додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення , та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 2. ( п.2.3.1).

Пунктом 9 Додатку 2 сторони погодили, що абонемент що місяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі тепло збуту № 3 за адресою: вул. Щекавицька, буд. № 37/48, оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння.

Позивач зазначає, що внаслідок не виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, у відповідача утворилась заборгованість за період з 01.10.2013 по 01.05.2015 в розмірі 115000,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимоги позивача обґрунтована але підлягає задоволенню частково.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 115 000 грн. відповідач у встановлений Договором строк не виконав.

Так, відповідно до довідки про надходження коштів за спожиту від позивача теплоенергію у відповідача виникла заборгованість за надані позивачем послуги в розмірі 115000 грн.

Однак, як вбачається з довідки про надходження коштів за спожиту від позивача теплоенергію, відповідач сплатив позивачу кошти в рахунок погашення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 110 000 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи, 13.03.2017 р., заборгованість відповідача становить 110 000 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Таким чином, оскільки відповідачем сплачено частково суму заборгованості в розмірі 5000грн. в процесі розгляду даної справи, та відсутністю в цій частині позовних вимог предмету спору, суд припиняє провадження у справі № 910/1166/17 в частині стягнення з відповідача частини основної заборгованості в розмірі 5000грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи сума основної заборгованості що підлягає до стягнення становить 110 000 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 110 000 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в розмірі 80779,99 грн., 3% річних в розмірі 8655,67 грн.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 80779,99 грн. - інфляційних втрат та 8655,67 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При зверненні до Господарського суду міста Києва 24.01.2017 з даною позовною заявою про стягнення з відповідача 204435,66 грн., позивач згідно з п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" мав сплатити судовий збір в сумі 3066,53 грн.

В якості доказу сплати судового збору за подання вказаної позовної заяви до господарського суду позивачем додано платіжне доручення № 2116675168 від 03.11.2016 в сумі 4465,47 грн., що фактично свідчить про сплату позивачем в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи, що позивачем в прохальній частині позовної заяви зазначено про повернення судового збору, що сплачений у більшому розмірі то суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачеві судового збору в сумі 1398,94 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 3066,53 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Житлово-будівельного кооперативу Виноградар-9 (04208, м. Київ, вул. Василя Порика, 17, ідентифікаційний код 23379887) на користь Публічного акціонерного товариства Київенерго (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) основну заборгованість в розмірі 110 000 (сто десять тисяч) грн., інфляційні втрати в розмірі 80779 (вісімдесят тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн. 99 коп., 3% річних в розмірі 8655 (вісім тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 67 коп., судовий збір в розмірі 3066 (три тисячі шістдесят шість) грн. 53 коп.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству Київенерго (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) надмірно сплачений судовий збір із Державного бюджету України в розмірі 1398 (одна тисяча триста дев'яносто вісім) грн. 94 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.03.2017

Суддя Мельник В.І.