ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.03.2017Справа №910/1813/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бермос-телеком"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології"
про стягнення грошових коштів в розмірі 404 666,28 грн.
Суддя Грєхова О.А.
Представники сторін:
від позивача: Сімінський М.В., за довіреністю
від відповідача: не з'явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бермос-телеком" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів в розмірі 404 666,28 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бермос-телеком" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" укладено Договір відповідального зберігання № 2983_Д-01, однак відповідачем послуги із зберігання майна протягом дії договору оплачено не в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 380 666,28 грн.
Крім того, позивач зазначає що надав відповідачу послуги з доставки на загальну суму 42 000,00 грн., які оплачені відповідачем частково, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість по оплаті послуг з доставки в розмірі 24 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 порушено провадження у справі № 910/1813/17, розгляд справи призначено на 06.03.2017.
06.03.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
У судове засідання 06.03.2017 представник позивача з'явився.
Відповідач в засідання господарського суду 06.03.2017 своїх представників не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.
Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання, з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд відклав розгляд справи на 27.03.2017.
У судове засідання 27.03.2017 представник позивача з'явився, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача явку повноважного представника в судове засідання 27.03.2017 не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 27.03.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
ВСТАНОВИВ:
01.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бермос-телеком" (далі - виконавець, позивач) укладено Договір відповідального зберігання №2983_Д-01 (далі - Договір відповідального зберігання), відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується надати замовнику складські послуги по організації зберігання майна за умови наявності Акту приймання-передачі майна на відповідальне зберігання (Додаток № 4), оформленого належним чином. а замовник зобов'язується оплачувати послуги виконавця в порядку та на умовах визначених Договором.
Відповідно до п. 2.2 Договору відповідального зберігання підтвердженням наданих послуг виконавцем за звітний період є Акт виконаних робіт.
Пунктом 3.1 Договору відповідального зберігання визначено, що вантажні роботи та зберігання майна замовника протягом виконання Договору виконує виконавець.
Згідно з п. 3.2 Договору відповідального зберігання прийом майна на склад виконавця відбувається на підставі належним чином оформленого Акту прийому-передачі майна на відповідальне зберігання (Додаток № 4). Виконавець приймає майно у заводській упаковці (палета, пак, мастербокс, ящик тощо) без розпакування і не відповідає за внутрішньо тарну нестачу за умови цілісності упаковки.
У відповідності до п. 9.1 Договору відповідального зберігання оплата складських послуг, вказаних в Договорі та Заявці відбувається згідно з тарифами зазначеними в Додатку № 1.
Пунктами 9.8, 9.9 та 9.10 Договору відповідального зберігання визначено, що розрахунки за надані виконавцем складські послуги, проводяться після закінчення кожного звітного періоду або для проведення остаточних розрахунків в разі припинення дії Договору і цілковитого вивезення майна замовника зі складу виконавця. Підставою для розрахунків за Договором є рахунок виконавця на оплату наданих складських послуг, оформлений виконавцем відповідно до підписаного сторонами Акту виконаних робіт. Замовник сплачує рахунок протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту його отримання.
За умовами пунктів 9.11 та 9.12 Договору відповідального зберігання замовник зобов'язаний підписати Акт виконаних робіт протягом 5 (п'яти) днів з моменту його отримання. Якщо протягом цього терміну замовник письмово не повідомив про свої заперечення щодо Акту виконаних робіт, він вважається погодженим. При незгоді з Актом виконаних робіт замовник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів, від дати його отримання, дати письмову аргументовану відмову від підписання Акту із зазначенням всіх наявних заперечень.
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом 1 (одного) року (п. 14.1 Договору відповідального зберігання).
Відповідно до п. 14.2 Договору відповідального зберігання, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії, жодна із сторін не заявить про припинення дії Договору, його дія вважається подовженою на наступний календарний рік.
01.04.2016 сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору відповідального зберігання, за умовами пункту 1 якого, сторони домовились достроково розірвати Договір відповідального зберігання.
Пунктом 2 Додаткової угоди до Договору відповідального зберігання сторони підтверджують, що замовник має заборгованість перед виконавцем по Договору № 2983_Д-01 від 01.11.2013 в розмірі 480 666,28 грн.
Дата розірвання Договору відповідального зберігання - є датою підписання сторонами Договору про врегулювання заборгованості по Договору відповідального зберігання № 2983_Д-01 від 01.11.2013 (п. 3 Додаткової угоди до Договору відповідального зберігання).
За умовами пункту 5 Додаткової угоди до Договору відповідального зберігання з моменту набуття чинності цієї угоди, сторони в подальшому керуються Договором про врегулювання заборгованості по Договору відповідального зберігання № 2983_Д-01 від 01.11.2013.
Додатком до даної Додаткової угоди сторонами укладено Договір про врегулювання захованості по Договору відповідального зберігання № 2983_Д-01 від 01.11.2013.
На день укладення цього Договору заборгованість боржника перед товариством згідно акту взаєморозрахунків по Договору відповідального зберігання № 2983_д-01 від 01.11.2013 складає суму в розмірі 500 000,00 грн. (п. 2 Договору про врегулювання заборгованості).
Відповідно до пункту 3 Договору про врегулювання заборгованості сторони дійшли згоди реструктуризувати наявну заборгованість у розмірі 480 666,28 грн. шляхом щомісячних платежів починаючи з червня 2016 року по травень 2017 року.
Пунктом 9 Договору про врегулювання заборгованості визначено, що товариство має право вимагати дострокового погашення боргу, визначеного п. 2 в разі невиконання прострочення оплати платежів більше чим на 10 календарних дня.
Звертаючись із позовом до суду, позивач зазначив, що відповідачем на виконання Договору про врегулювання заборгованості перераховано лише суму в розмірі 100 000,00 грн., останню оплату відповідачем здійснено лише 08.08.2016, в зв'язку з чим, оскільки відповідач припустився прострочення оплат по узгодженому між сторонами графіку, у позивача виникло право вимагати дострокового погашення існуючої заборгованості.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 936 ЦК України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Частина 1 статті 938 ЦК України встановлює, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою та сьомою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги зберігання майна у сумі 380 666,28 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимог про стягнення з відповідача 24 000,00 грн. за послуги з перевезення обладнання, суд зазначає наступне.
Як зазначає позивач, ним були проведенні послуги по доставці обладнання на загальну суму 42 000,00 грн., однак відповідачем було оплачено лише частину від наданих послуг, а саме на 18 000,00 грн., в зв'язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 24 000,00 грн.
Так, в матеріалах справи наявні рахунки-фактури № СФ-0280 від 30.04.2016 на суму 18 000,00 грн., № СФ-0294 від 23.05.2016 на суму 6 000,00 грн. та № СФ-0291 від 20.05.2016 на суму 18 000,00 грн.
В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, рахунок-фактура № СФ-0280 від 30.04.2016 на суму 18 000,00 грн. був повністю оплачений відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням № 13516301 від 18.05.2016 на суму 18 000,00 грн. та банківською випискою по особовому рахунку позивача.
Доказів ж оплати інших рахунків, матеріали справи не містять, в зв'язку з чим позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 24 000,00 грн. за послуги з перевезення.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Проте, матеріали справи не містять ані доказів на підтвердження укладення Договору перевезення, ані належних та допустимих доказів на підтвердження надання послуг з перевезення обладнання, в зв'язку з чим, вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 24 000,00 грн. за послуги з перевезення є необґрунтованою.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (01001, м. Київ, вулиця Трьохсвятительська, будинок 5/1,ЛІТ.А; ідентифікаційний код: 30753866) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бермос-телеком" (01103, м. Київ, вулиця Кіквідзе, будинок 12; ідентифікаційний код: 34048600) заборгованість у розмірі 380 666 (триста вісімдесят тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 28 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 705 (п'ять тисяч сімсот п'ять) грн. 79 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 03.04.2017.
Суддя О.А. Грєхова
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 27.03.2017 |
Оприлюднено | 06.04.2017 |
Номер документу | 65705132 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Грєхова О.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні