Рішення

від 28.03.2017 по справі 927/141/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

28 березня 2017 року Справа № 927/141/17

Керівник Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі

Позивача: : Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області,

код ЄДРПОУ 39764881, проспект Миру, 14, м. Чернігів, 14000

Відповідач-1: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1,

код ЄДРПОУ НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 04210

Відповідач-2: Борзнянська районна державна адміністрація,

код ЄДРПОУ 04061866, вул. П. Куліша, 104, м. Борзна, Чернігівська область, 16400

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Відділ Держгеокадастру у Борзнянському районі Чернігівської області,

вул. Г. Барвінок, 7, м. Борзна, 16400

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Фермерське господарство Праце-Люб ,

код ЄДРПОУ 36375500, вул. Піонерська, 2, с. Любомудрівка, Борзнянський район, Чернігівська область,

Предмет спору: про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

Суддя В.В. Шморгун

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Будлянський В.М. - начальник юридичного управління, довіреність №31-25-0.6-1035/2-17 від 13.01.2017;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Ярошенко А.В., довіреність від 27.03.2017, представник;

від третьої особи на стороні позивача: Олексюк В.М. - керівник;

від третьої особи на стороні відповідача-1: Лобода Г.І., довіреність від 07.03.2017, представник;

за участю: Оліфір А.В. - прокурор відділу Прокуратури Чернігівської області, посвідчення №010890 від 23.10.2012.

У судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області звернувся з позовом до відповідачів: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та Борзнянської районної державної адміністрації, у якому просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 26,0 га, що знаходиться на території Борзнянської міської ради за межами с. Любомудрівка, укладений 16.10.2006 між Борзнянською районною державною адміністрацією та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, зареєстрований у Борзнянському відділі Чернігівського регіонального Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.10.2006 за №040684200023.

Позов обґрунтовано тим, що спірний договір оренди землі від 16.10.2006 укладено з порушенням вимог діючого земельного законодавства, у зв'язку з чим він підлягає визнанню недійсним. Непроведення нормативної грошової оцінки у порядку, встановленому законодавством, є обґрунтованою підставою для визнання спірного договору недійсним.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2017 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 28.02.2017.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2017 відкладено розгляд справи на 14.03.2017.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.03.2017 відкладено розгляд справи на 28.03.2017, залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Фермерське господарство "Праце-Люб" та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Відділ Держгеокадастру у Борзнянському районі Чернігівської області. Цією ухвалою зобов'язано сторін надати суду документи, а також визнано їх явку обов'язковою.

У судове засідання з'явились представники позивача, відповідача-2, третіх осіб та прокурор Чернігівської місцевої прокуратури.

Відповідач-1 у судове засідання не з'явився, але до початку судового засідання від нього надійшло клопотання про розгляд справи без його участі у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання.

Представник позивача залишив вирішення клопотання відповідача-1 про розгляд справи без його участі на розсуд суду, а представники відповідача-2, третіх осіб та прокурор не заперечили проти клопотання відповідача-1.

Розглянувши подане відповідачем-1 клопотання про розгляд справи без його участі, господарський суд вважає за можливе його задовольнити.

У поданому позові прокурор зазначає, що у зв'язку з непроведенням нормативної грошової оцінки невірно визначений розмір орендної плати і, як наслідок, до бюджету не надходять значні суми коштів, чим порушуються інтереси держави. Надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення з порушенням вимог земельного законодавства не лише завдає істотної шкоди економічним інтересам держави, унеможливлюючи надходження коштів у визначеному законом розмірі до бюджету, а й підриває авторитет державних органів, порушує встановлені на державному рівні принципи законності. Оскільки Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області, яке є розпорядником земель державної власності, у тому числі і спірної земельної ділянки, не вжито заходів щодо усунення порушень земельного законодавства, допущених при укладенні оспорюваного договору, тому представництво у суді законних інтересів держави здійснює прокурор відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Прокурор заперечує проти доводів відповідача-1, викладених у його відзиві на позов та у наданих поясненнях, зазначаючи, що Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області правомірно визначене у якості позивача у справі, оскільки відповідно до чинного законодавства Головне управління є розпорядником земель державної власності, у тому числі спірної земельної ділянки, а тому є уповноваженим органом на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах. Крім того, зазначає, що відповідачем-1 не надані документи, які підтверджують реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку членами ФГ Праце-Люб . Стосовно зазначення відповідачем-1 у своєму відзиві того, що прокурором у позовній заяві на сторінці 2 вказано про передання в оренду 26,0 га ріллі, але це не відповідає дійсності і суперечить п. 2 спірного договору, прокурор зазначає, що у тексті позовної заяви була допущена технічна описка. Також вказує на те, що звернення відповідача-1 до відповідача-2 з клопотанням про розірвання договору оренди не може бути підставою для припинення провадження у справі.

Представник позивача у своїх письмових поясненнях зазначає, що згідно з інформацією, наданої Відділом Держгеокадастру у Борзнянському районі, на підставі розпорядження Борзнянської райдержадміністрації від 27.08.2009 №445 "Про надання дозволу ФГ "Праце-Люб" на проведення робіт із землеустрою щодо зміни цільового використання землі та паювання сільськогосподарських угідь, що перебувають в користуванні господарства між його членами на території Борзнянської міської ради" виготовлялась відповідна документація із землеустрою щодо спірної земельної ділянки, але у повному обсязі виготовлена не була, зміни в облікові документи не вносились.

Також зазначає, що відповідно до довідки форми 6-зем спірна земельна ділянка перебуває у користуванні Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Представник позивача вказує, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки не проводилась, а з'ясувати обставини визначення розміру орендної плати та суми нормативної грошової оцінки, зазначених у договорі оренди, не вдалось у зв'язку з відсутністю відповідної інформації.

Посилаючись на норми Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, Законів України Про оренду землі , Про плату за землю , Про оцінку земель , представник позивача зазначає, що розмір орендної плати визначається на підставі нормативної грошової оцінки землі, проведеної відповідно до вимог чинного законодавства, та вважає, що розмір орендної плати, встановлений у спірному договорі, не відповідає необхідним розмірам орендної плати, визначених законом, а сам спірний договір укладений з порушенням вимог діючого законодавства.

Відповідач-1 проти позову заперечує та у поданому відзиві на позов просить припинити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тому що вважає, що Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області не може бути позивачем у справі, оскільки управління не є стороною у спірному договорі, а отже його права не є порушеними, та на його думку, позивачем у справі мав би бути Орендодавець - Борзнянська райдержадміністрація. Також відповідач-1 вважає, що прокурором не підтверджено своїх повноважень для представництва інтересів держави та необґрунтовано чому Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області не захищає інтереси держави.

Крім того, зазначає, що на підставі дозволу, наданого розпорядженнями Борзнянської райдержадміністрації від 27.08.2009 №445 та від 28.12.2011 №727, Фермерським господарством Праце-Люб складено проект землеустрою щодо зміни цільового виду використання спірної земельної ділянки з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення фермерського господарства та паювання сільськогосподарських угідь, що перебувають у користуванні господарства між його членами. Розпорядженням Борзнянської райдержадміністрації від 07.10.2013 №360 вказаний проект землеустрою був погоджений без зауважень. Посилаючись на абзац 5 пункту 5 Рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 №1-9/2009, вважає, що органи державної влади не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх змін чи припинення.

У своєму відзиві відповідач-1 зазначає, що прокурором у позовній заяві на сторінці 2 вказано про передання в оренду 26,0 га ріллі, але це не відповідає дійсності і суперечить п. 2 спірного договору.

Також відповідач-1 вказує, що він звернувся з клопотанням до Борзнянської районної державної адміністрації про розірвання спірного договору оренди земельної ділянки.

Відповідач-2 позовні вимоги визнає у повному обсязі. У своїх поясненнях зазначає, що у Борзнянській райдержадміністрації відсутня інформація про розроблення та затвердження технічної документації із нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки. Відповідно до листа Борзнянської районної ради Чернігівської області від 24.03.2017 №38 районна рада не приймала рішень про затвердження нормативної грошової оцінки по ПП ОСОБА_1, який орендує землі сільськогосподарського призначення державної власності на території Борзнянського району. Також повідомляє, що договори оренди та договори суборенди з ФГ Праце-Люб не укладалися. Технічна документація щодо проведення нормативної грошової оцінки ФГ Праце-Люб не розроблялась, проект землеустрою щодо зміни цільового виду використання спірної земельної ділянки з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення фермерського господарства та паювання сільськогосподарських угідь, що перебувають у користуванні господарства між його членами у райдержадміністрації відсутній.

Третьою особою - Відділом Держгеокадастру у Борзнянському районі надані пояснення, у яких зазначає, що на підставі розпорядження Борзнянської райдержадміністрації від 27.08.2009 №445 "Про надання дозволу ФГ "Праце-Люб" на проведення робіт із землеустрою щодо зміни цільового використання землі та паювання сільськогосподарських угідь, що перебувають в користуванні господарства між його членами на території Борзнянської міської ради" виготовлялась відповідна документація із землеустрою щодо спірної земельної ділянки, але у повному обсязі виготовлена не була та не реєструвалась, зміни в облікові документи не вносились. Спірна земельна ділянка перебуває у користуванні Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що підтверджується довідкою форми 6-зем. Матеріали, що підтверджують взаємовідносини щодо спірної земельної ділянки між ФГ Праце-Люб та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 або між Борзнянською районною державною адміністрацією та ФГ Праце-Люб у Відділі відсутні. Представник третьої особи також вказує, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки не проводилась. Вирішення справи третя особа покладає на розсуд суд.

Представник третьої особи - ФГ Праце-Люб вважає, що спірна земельна ділянка була надана ОСОБА_1 як фізичній особі, а не як фізичній особі - підприємцю, а тому він як голова фермерського господарства відповідно до приписів Закону України Про фермерське господарство мав право передати спірну земельну ділянку у користування ФГ Праце-Люб .

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, перевіривши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

Як встановлено судом, розпорядженням Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області №356 від 16.10.2006 затверджено технічну документацію по оформленню права оренди на землю Приватному підприємцю ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Борзнянської міської ради Борзнянського району Чернігівської області та надано Приватному підприємцю ОСОБА_1 в довгострокову оренду строком на 49 років з правом викупу земельну ділянку загальною площею 26,0 га, в тому числі: 10,71 га сіножаті, 1,45 га лісовкриті землі, 13,84 га болото для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу на території Борзнянської міської ради поблизу с. Любомудрівка (а. с. 21).

16.10.2006 між Борзнянською районною державною адміністрацією в особі голови Батрака Сергія Анатолійовича (далі - Орендодавець), на підставі розпорядження голови РДА від 16.10.2006 №356, та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі - Орендар) укладено договір оренди землі (далі - Договір оренди) (а. с. 22-24).

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 11.04.2006, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 08.12.2016.

Хоча Договір оренди укладений з ОСОБА_1 як приватним підприємцем , але зважаючи, що ОСОБА_1 зареєстрований саме як фізична особа - підприємець та у договорі стоїть його печатка як фізичної особи - підприємця , суд вважає поняття приватний підприємець і фізична особа - підприємець у спірних відносинах тотожними.

Згідно з п.1 Договору оренди Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: сінокосіння, бджолярства, птахівництва, яка знаходиться за межею с. Любомудрівка, на території Борзнянської міської ради Борзнянського району.

Відповідно до п.2 Договору оренди в оренду передаються земельна ділянка загальною площею 26,0 га, в тому числі: 10,71 га - сіножаті, 1,45 га - лісовкриті землі, 13,84 га - заболочені землі із земель запасу, що перебувають у задовільному стані.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: невизначена, сіножатей - 25274 грн (п. 5 Договору оренди).

За умовами п.8 Договору оренди, його укладено на 49 років.

Відповідно до п.9 Договору оренди орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 307,00 грн щорічно на р/р 33212812500058, УДК у Чернігівській області, код платежу 13050200, МФО 853592. Орендна плата переглядається сторонами раз на два роки.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 10 Договору оренди).

Згідно з п. 11 Договору оренди орендна плата вноситься двічі на рік до 15 серпня -50% та до 15 листопада - 100%. Розрахунок закінчується не пізніше 15 листопада щорічно.

Відповідно до п. 15 Договору оренди земельна ділянка передається в оренду для товарного сільськогосподарського виробництва.

Договір оренди зареєстрований у Борзнянському районному відділі Чернігівського регіонального центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.10.2006 за №040684200023.

Згідно з актом приймання - передачі визначення та перенесення меж земельної ділянки в натурі від 16.10.2006 Борзнянською РДА в особі голови передано, а Приватним підприємцем ОСОБА_1 отримано в натурі межі земельної ділянки площею 26,0 га, в тому числі 10,71 га сіножаті, 13,83 га відкриті заболочені землі, 1,45 га вкриті лісовою (деревною та чагарниковою рослинністю). Земельні ділянки повинні використовуватись відповідно до умов договору (а. с. 25).

З наданих довідок за формою 2-зем та 6-зем вбачається, що землекористувачем земельної ділянки площею 26,0 га є ОСОБА_1.

Відповідно до Додатку №1 до листа Відділу Держгеокадастру у Борзнянському районі від 15.07.2016 №10-28-99.2-2267/2-16 розмір орендної плати спірної земельної ділянки становить 1,21% від нормативної грошової оцінки землі.

У листі Борзнянської районної ради Чернігівської області від 04.11.2016 №95 зазначено, що районна рада на сесії не приймала рішень про затвердження нормативної грошової оцінки по приватному підприємцю ОСОБА_1, який орендує землі сільськогосподарського призначення державної власності на території Борзнянського району (а. с. 29).

Аналогічна інформація міститься і у листі Борзнянської районної ради Чернігівської області від 24.03.2017 №38.

Належних доказів проведення нормативної грошової оцінки, зокрема витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, учасниками судового процесу не надано.

Пояснень та доказів про те, яким чином були визначені нормативна грошова оцінка та розмір орендної плати, зазначені у договорі, учасниками судового процесу також не надано.

Листом Відділу Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 12.08.2014 №1836/2-10 відповідача-1 повідомлено, що розмір орендної плати, визначений у спірному договорі, на рівні 1,21% від нормативної грошової оцінки суперечить вимогам Податкового кодексу України, тому відповідачу-1 необхідно підписати додаткову угоду щодо внесення відповідних змін до договору.

Згідно зі статутом Фермерського господарства Праце-Люб ОСОБА_1 є головою та засновником фермерського господарства. На підставі дозволу, наданого розпорядженнями Борзнянської райдержадміністрації від 27.08.2009 №445 та від 28.12.2011 №727, Фермерським господарством Праце-Люб складено проект землеустрою щодо зміни цільового виду використання спірної земельної ділянки з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення фермерського господарства та паювання сільськогосподарських угідь, що перебувають у користуванні господарства між його членами. Розпорядженням Борзнянської райдержадміністрації від 07.10.2013 №360 вказаний проект землеустрою був погоджений без зауважень.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Частинами 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рп/99 (далі - рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

В мотивувальній частині вищевказаного рішення Конституційного Суду України зазначено, що із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави у суді, прокурором зазначено, що у зв'язку з непроведенням нормативної грошової оцінки невірно визначений розмір орендної плати і, як наслідок, до бюджету не надходять значні суми коштів, чим порушуються інтереси держави. Надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення з порушенням вимог земельного законодавства не лише завдає істотної шкоди економічним інтересам держави, унеможливлюючи надходження коштів у визначеному законом розмірі до бюджету, а й підриває авторитет державних органів, порушує встановлені на державному рівні принципи законності. Оскільки Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області, яке є розпорядником земель державної власності, у тому числі і спірної земельної ділянки, не вжито заходів щодо усунення порушень земельного законодавства, допущених при укладенні оспорюваного договору, тому представництво у суді законних інтересів держави здійснює прокурор.

Згідно з ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема, для сільськогосподарського використання.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 6 вересня 2012 року №5308-VI, який набрав чинності 01.01.2013, внесені зміни до Земельного кодексу України і статтю 122 викладено в новій редакції, де у частині 4 зазначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

08 квітня 2011 року Президентом України видано Указ № 445/2011 "Про Державне агентство земельних ресурсів України", яким затверджено Положення про Державне агентство земельних ресурсів України.

Відповідно до п. 1 зазначеного Положення Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Тобто, починаючи з 01.01.2013 до Головного управління Держземагентства у Чернігівській області перейшли права щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення для всіх потреб.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" та наказу Держземагенства України від 29.04.2015 №14, Головне управління Держземагенства у Чернігівській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області діє на підставі положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, затверджене наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 №12, зареєстроване 24.04.2015 за №10641020000011941, відповідно до п. 4.1 якого головне управління розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Чернігівської області, а відтак, спірні питання належать до компетенції останнього.

Таким чином, особою, яка має право вимагати визнання недійсними спірних договорів є саме Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Прокурор звертається з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, яке є розпорядником земель державної форми власності, здійснюючи надані законом функції, реалізує покладені на нього від імені повноваження по захисту державних інтересів, оскільки Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області не вжито заходів щодо усунення порушень земельного законодавства, допущених при укладенні спірного договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що прокурором обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави та здійснення представництва інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області у суді, а тому заперечення відповідача-1 у цій частині та клопотання про припинення провадження у справі відхиляються судом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача у власність, користування, оренду, встановлення розміру орендної плати є складовими поняття щодо розпорядження землею.

Як вбачається з Договору оренди, Орендодавцем є Борзнянська районна державна адміністрація, яка на час його укладення 16.10.2006 діяла у межах повноважень, встановлених ст. 122 Земельного кодексу України.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Положеннями ст. 126, 206 Земельного кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) передбачено, що використання землі в Україні є платним, оренда землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про плату за землю" (тут і далі - чинного на момент укладення спірного договору) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України "Про оцінку земель" (тут і далі - у редакції, чинній на момент укладення спірного договору), відповідно до частини 5 статті 5 якого нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами, а земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ст. 1 Закону України "Про оцінку земель").

Суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, зацікавлені у проведенні оцінки земельних ділянок (стаття 6 Закону).

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 18 цього Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

Відповідно до ч. 2 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" розробники технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звітів про проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок зобов'язані безоплатно передавати копії матеріалів у Державний фонд документації із землеустрою.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (ч. 2 ст. 20 Закону).

Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Отже, розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності залежить від визначеної уповноваженим органом (суб'єктом оціночної діяльності) нормативної грошової оцінки певної земельної ділянки.

Належним доказом визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки є відповідний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку, будь-які розрахунки, довідки, інформація, зазначена у листі, тощо належним доказом вважатись не можуть.

Належних доказів видачі на момент укладення спірного договору оренди витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, розроблення такої технічної документації та її затвердження відповідною районною радою суду не надано, натомість у матеріалах справи містяться листи Борзнянської районної ради про відсутність затвердження такої нормативної грошової оцінки.

Крім того, у спірному договорі оренди визначена лише нормативна грошова оцінка щодо сіножатей, стосовно інших земель, переданих в оренду, нормативна грошова оцінка взагалі невизначена.

Оскільки законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, то у справі, що розглядається, договір оренди в цій частині суперечить приписам чинного законодавства.

Такий висновок за аналогічних обставин зроблено Верховним Судом України у Постанові від 01.07.2015 у справі №3-297гс15.

Суд не враховує посилання на норми Податкового кодексу України, оскільки цей кодекс введено в дію після укладення спірного договору.

Так, відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, а тому до спірних відносин застосовуються ті правові норми, які були чинними на момент їх виникнення.

Враховуючи те, що дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави, неможливо вважати факт непроведення нормативної грошової оцінки у порядку, встановленому законодавством, суто формальною підставою для визнання спірного договору недійсним.

Аналогічна висновки зроблені Верховним Судом України у Постанові від 11.05.2016 у справі №6-824цс16.

За змістом ст. 82, 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З листа Борзнянської районної ради від 12.08.2014 вбачається, що розмір орендної плати становить 1,21% від визначеної у договорі розміру нормативної грошової оцінки. Зважаючи на визначені у договорі розміри орендної плати (307,00 грн) та нормативної грошової оцінки (25274,00 грн за сіножаті), суд дійшов висновку, що орендна плата у договорі обумовлена і сплачується лише за 10,71 га сіножатей, а за 1,45 га лісовкритих земель та 13,84 га заболочених земель через невизначеність їх нормативної грошової оцінки (п. 5 Договору оренди) встановлена взагалі не була.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки на момент укладення спірного договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки проведена не була, розмір орендної плати за частину земельної ділянки (сіножаті) обрахований з порушенням зазначених вимог чинного законодавства та не може вважатись вірнозазначеною істотною умовою договору, а за іншу частину (1,45 га лісовкритих земель та 13,84 га заболочених земель) взагалі не встановлений, що свідчить про відсутність такої істотної умови.

При цьому, суд звертає увагу, що законом не встановлено обов'язковість та причинно-наслідковий зв'язок при визнанні рішень та правочинів недійсними наявності шкоди, що виражається у грошовому еквіваленті.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11,17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (далі - Постанова №11) відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов є підставою для визнання його недійсним (частина друга статті 15 Закону України "Про оренду землі"). При цьому вирішуючи спір про визнання договору оренди землі недійсним у зв'язку з відсутністю в ньому передбаченої частиною першою статті 15 названого Закону істотної умови суд має застосовувати цю ж норму у редакції, що була чинною на момент укладення договору, а не на момент його державної реєстрації.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною.

Приписами статті 207 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України унормовано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі статтею 208 Господарського кодексу України у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.У зв'язку з цим слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону (пункт 2.5.1 Постанови №11).

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах "Хендісайд проти Сполученого Королівства" від 7 грудня 1976 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 січня 1986 року).

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Так, як зазначав прокурор, відповідач-1 набув право на земельну ділянку незаконно, в порушення чинного законодавства.

За таких обставин у справі, яка розглядається, "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора до суду з вимогами визнання рішень та правочинів недійсними є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - надання землі у користування із державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. "Суспільний", "публічний" інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в розпорядження держави землі, що незаконно фактично вибула з її розпорядження на тривалий час.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).

Крім того, позовні вимоги відповідають критерію законності, а саме на підставі норм статті 152 Земельного кодексу, ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 20, 207, 208 Господарського кодексу України.

Вимоги ж Земельного кодексу України, Законів України Про плату за землю , Про оренду землі та Про оцінку земель , які були порушені відповідачами, відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними. Сумніви суб'єктів звернення в правильності тлумачення та застосування цих норм судами не можуть свідчити про незаконність втручання в право власності.

Отже, не може бути покладення вини у подібних відносинах виключно на органи державної влади.

За таких обставин результат розгляду судом позову по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного суду України у справах №6-2510ц15, 6-92цс13, 6-2902цс15, 6-2903цс.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що спірний договір оренди земельної ділянки підлягає визнанню недійсним.

Стосовно доводів відповідача-1 та третьої особи - ФГ Праце-Люб про передачу спірної земельної ділянки у користування ФГ Праце-Люб суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Земельного кодексу України).

Відповідачем-1 та третьою особою - Фермерським господарством "Праце-Люб" не надано жодних доказів, які б підтверджували перехід права користування спірною земельною ділянкою до ФГ "Праце-Люб", натомість, позивачем, відповідачем-2 та третью особою - Відділом Держгеокадастру у Борзнянському районі зазначається про відсутність змін у праві користуванні спірною земельною ділянкою.

Таким чином, взаємовідносини сторін спору з Фермерським господарством Праце-Люб не стосуються предмету і підстав позову, а тому не є об'єктом оцінки у даній справі.

У зв'язку з цим, доводи відповідача-1 та третьої особи - ФГ "Праце-Люб" у цій частині відхиляються господарським судом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України).

За наведених обставин у їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним договору підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідачів у рівних частинах.

Керуючись ст. 22, 29, 32-36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 26,0 га, що знаходиться на території Борзнянської міської ради за межами с. Любомудрівка, укладений 16.10.2006 між Борзнянською районною державною адміністрацією та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, зареєстрований у Борзнянському відділі Чернігівського регіонального Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.10.2006 за №040684200023.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 04210) на користь Прокуратури Чернігівської області (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 800,00 грн витрат зі сплати судового збору.

4. Стягнути з Борзнянської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04061866, вул. П. Куліша, 104, м. Борзна, Чернігівська область, 16400) на користь Прокуратури Чернігівської області (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 800,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.04.2017.

Суддя В.В. Шморгун