Рішення

від 30.03.2017 по справі 909/205/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2017 р. Справа № 909/205/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., секретаря судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Українсько-російське спільне підприємство "ЛАКМА", вул. Стрийська, 202, а/с № 9155, м. Львів, 79031

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізунь", вул. Ровенька, 1, с. Новий Мізунь, Долинський район, Івано-Франківська область, 77543

про стягнення заборгованості в сумі 265626,24 грн.

Представники сторін не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Українсько-російське спільне підприємство "ЛАКМА" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізунь" заборгованості в сумі 265626,24 грн., в тому числі 194347,1 грн. основного боргу, 13745,16 грн. боргу за вартість замовленого, але не викупленого товару, 40423,51 грн. пені, 13122,2 грн. інфляційних та 3988,27 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.17р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 14.03.17р.Ухвалою суду від 14.03.17 розгляд справи відкладено на 30.03.17.

Представник позивача в засідання суду не з"явився. Ухвалою суду від 14.03.17 явка представника позивача обов"язковою не визнавалась. В попередньому судовому засіданні позов підтримав.

Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, витребуваних доказів суду не подав, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу не подав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалами від 16.02.17 та 14.03.17 (доказ вручення ухвали суду від 14.03.17 міститься в матеріалах справи).

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

У відповідності до п.3.14 зазначеної постанови Пленуму ВГСУ нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо її явку судом визнано обов'язковою, може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи суд зазначає, що ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

23.01.12 між сторонами по справі укладено договір поставки №4/2012-В. Відповідно до п. 1.1. договору Покупець дійсним зобов'язується придбати, а Продавець виготовляє і продає Пробку KEF гвинтову для 28 мм ПЕТ пляшок, в асортименті. Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 договору, поставка здійснюється на умовах СРТ склад покупця (Правила Incoterms 2000): м.Дрогобич, вул.Самбірська,85/2 в кількості та асортименті, що вказуються у видатковій накладній, яка формується на підставі погодженої постачальником заявки. Датою поставки є дата прийняття товару представником покупця на складі та підписання представниками сторін видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної.

На виконання умов договору поставки №4/2012-В від 23.01.12 позивачем поставлено відповідачеві товар на загальну суму 211732,37 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, довіреностями, протоколами погодження договірної ціни (а.с.22-71).

Враховуючи, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар в сумі 17385,27 грн., заборгованість станом на день звернення до суду становила 194347,1 грн.

Відповідно до п. п. 8.1, 8.2 договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів від дати поставки, якщо інші умови не вказані в додатках до даного договору, які є його невід'ємними частинами, і мають пріоритетну силу. Розрахунки за товар здійснюються шляхом переказу грошових коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до ст.15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 8.1. договору сторони передбачили, розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів від дати поставки.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 194347,1 грн. заборгованості за поставлений товар обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення. Крім того, відповідно до п.5.2. вищевказаного договору відповідач повинен сплатити 13745,16 грн. боргу за вартість замовленого, але не викупленого товару згідно акту від 02.02.17 р. №02/02/17 встановлення кількості та вартості не викупленої пробки, що виготовлена для відповідача (акт, замовлення відповідача, протокол погодження договірної ціни містяться в матеріалах справи - а.с.72-77).

Також обгрунтованими є вимоги позивача про стягнення 40423,51 грн. пені, 13122,2 грн. інфляційних та 3988,27 грн. - 3% річних, з врахуванням наступного.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Разом з тим, пунктом 9.2 договору сторони визначили, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено правильність нарахування пені, інфляційних та 3% річних.

Таким чином, до стягнення підлягають 194347,1 грн. основного боргу, 13745,16 грн. боргу за вартість замовленого, але не викупленого товару, 40423,51 грн. пені, 13122,2 грн. інфляційних та 3988,27 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 3984,39 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230, ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 626, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного акціонерного товариства "Українсько-російське спільне підприємство "ЛАКМА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізунь" про стягнення заборгованості в сумі 265626,24 грн. - задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізунь" (вул. Ровенька, 1, с. Новий Мізунь, Долинський район, Івано-Франківська область, 77543, код 32149452) на користь Приватного акціонерного товариства "Українсько-російське спільне підприємство "ЛАКМА" (вул. Стрийська, 202, а/с № 9155, м. Львів, 79031, код 19338138) - 194347 (сто дев"яносто чотири тисячі триста сорок сім) грн. 10 коп. основного боргу, 13745 (тринадцять тисяч сімсот сорок п"ять) грн. 16 коп. боргу за вартість замовленого, але не викупленого товару, 40423 (сорок тисяч чотириста двадцять три) грн. 51 коп. пені, 13122 (тринадцять тисяч сто двадцять дві) грн. 20 коп. інфляційних, 3988 (три тисячі дев"ятсот вісімдесят вісім) грн. 27 коп. - 3% річних та 3984 (три тисячі дев"ятсот вісімдесят чотири) грн. 39 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 03.04.17

Суддя Г.З. Цюх