Рішення

від 15.02.2007 по справі 2-9-07

БЛИЗНЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-9-07

Справа №2-9-07

РІШЕННЯ І   М' Я М      УКРАЇНИ

15 лютого 2007г.                                                         Близнюківський районний суд Харківської області в

складі: головуючого- судді Павлюченко С.В.

при секретарі                       Чміль Т.А.

разглянувши у відкритому судовому

засіданні в смт.Близнюки Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та моральної

шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач

звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів 67 000 грн., посилаючись на те, що ті перебували у зареєстрованому

шлюбі з 14 лютого 1998р. по 15 листопада 2005р.

2 жовтня 2002р. відповідач по справі

ОСОБА_2, відповідно до письмової розписки,  

взяв у нього в борг вищевказану суму, яку зобов'язався повернути до

другого жовтня 2005р., однак свого зобов'язання не виконав.

Наскільки

йому відомо, на отримані від нього гроші ОСОБА_2 придбав автомобіль ВАЗ-2107, комбайн ДОН-1500 та трактор

МТЗ-82,1.

Після розірвання шлюбу вищевказане

майно, як спільну сумісну власність, відповідачі по справі розділили.

Оскільки добровільно

повернути борг відповідачі, не дивлячись на його неодноразові звернення,

відмовляються, він і змушений звернутися до суду.

Вважає також,

що внаслідок неповернення боргу відповідачі поставили його у скрутне

матеріальне становище, що призвело до моральних страждань в зв'язку з

неможливістю повноцінно існувати, тому вважає, що йому завдана моральна шкода,

яку він оцінює в 30 тис.грн.

Відповідач

ОСОБА_2 позов визнав, пояснивши, що з відповідачкою по справі ОСОБА_3 він знаходився у зареєстрованому шлюбі. Займаючись

обробітком землі, йому потрібна була техніка, тому він звернувся за

матеріальною допомогою до свого батька ОСОБА_1.На гроші батька в сумі 67 000

грн. вони в 2002р. придбали комбайн ДОН-1500,в травні 2003р. купили трактор

МТЗ-82,1, в потім і автомобіль, які зареєстрували на

його ім'я. Не заперечує проти виплати половини суму боргу, так як на його думку

гроші, які були взяті у батька, використані на потреби сім'ї.

Представник

відповідачки ОСОБА_4 позов не визнав, вказуючи на те, що дійсно, під час

спільного проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_2 була придбана вищевказана техніка.

Однак, про те, що її колишній чоловік взяв у борг 67 000 грн. їй стало відомо лише під час судового розгляду

20.10.05р.. Оскільки ж ОСОБА_2 займався обробітком земельних ділянок площею

близько 189 га, він мав від цього самостійний дохід і саме на ці гроші і

придбав техніку. Так як на його думку доказів того, що отримані за позикою

гроші були витрачені ОСОБА_2 на потреби сім'ї не надано, відповідати за

невиконання договору його довірительниця не зобов'язана.

Вивчивши

матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд

встановив слідуючі факти та відповідні їм правовідносини:

-відповідачі

по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знаходились у зареєстрованому шлюбі з 14 лютого 1998р. по

15 листопада 2005р.

(а.с.7,8);

-з письмової

розписки від 2.Х.2002р., виданої ОСОБА_2, вбачається, що він взяв грошову позику у свого батька ОСОБА_1 в сумі 67тис.грн. на

придбання зернового комбайна, колісного трактора та

легкового автомобіля, яку зобов'язався повернути до 2 жовтня 2005р. (а.с. 6);

-форма

вишевказаного договору позики відповідає вимогам як ст.375 ЦК України так і ст. 1047 діючого ЦК

України, в судовому порядку недійсним він не визнаний;

-факт

придбання комбайна ДОН-1500А,трактора МТЗ-82.1 та автомобіля ВАЗ-2107 загальною

вартістю 87 525 грн. та їх реєстрацію на ім'я

ОСОБА_2 підтверджується відповідними реєстраційними

документами та не оспорюється сторонами (а.с.9,10,11,49,50);

-як відповідно до ч.2 ст.31 Кодексу

про шлюб та сім'ю, який регулював спірні правовідносини на момент їх

виникнення, так і ч.4 ст.65 Сімейного Кодексу України, правочин, укладений

одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого із подружжя,

якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Аналізуючи

пояснення сторін, матеріали справи, суд приходить до висновку, що саме на

гроші, отримані від позивача, була придбана вишевказана техніка, яка була

визнана спільною сумісною власністю відповідачів. Про це зокрема свідчить слідуюче:

-з пояснень

відповідача ОСОБА_2, що не заперечується представником відповідачки ОСОБА_3 випливає, що фактично єдиним засобом існування

сім'ї останні роки перед розлученням були доходи від

підприємницької діяльності в сфері сільськогосподарського виробництва;

-однак, як

вбачається з наданих суду актів, складених землевпорядником Семенівської

сільської ради, орендована ОСОБА_2 земельна

ділянка розміром 43 га та належна йому земля площею 77,17 га протягом 2001-2002рр. для вирощування с/г

культур не використовувалися, а знаходились в законсервованому

стані (а.с. 17,18);

-наданий

відповідачем ОСОБА_2 розрахунок отриманого чистого прибутку за 2001-2005р. з земельних ділянок також свідчить про те, що

будь-якого прибутку в 2001-2002рр. він не отримав і лише починаючи з 2003р. його діяльність почала

приносити дохід в сумі від повідно 4813, 3870

та 8698 грн.

(а.с. 16,19,20,21,22,23,24,25,26);

-вищевказані

розрахунки представником відповідачки не спростовані, будь-яких доказів в підтвердження наявності доходів, віднесених до спільної

сумісної власності, які б давали можливість придбати вищевказане майно поза грошовими коштами, отриманими від позики,

не надано.

При таких

обставинах слід прийти до висновку, що гроші, отримані від позивача були використані в інтересах сім'ї, в зв'язку з чим вчинений

відповідачем ОСОБА_2 правочин слід розцінювати,

як вчинений добросовісно в своїх інтересах та інтересах своєї колишньої

дружини.

Виходячи з

вимог ч.2 ст.31 КпШС України, ст.540 ЦК України, обов'язок по поверненню боргу підлягає

виконанню відповідачами в рівних частках.

Посилання

представника відповідачки на те, що своєї згоди ОСОБА_3 на укладення договору позики не надавала, підставою для звільнення її

від обов'язку повернути борг служити не може, оскільки

за діючим на момент виникнення спірних правовідносин КпШС України, зокрема

ст.23, при укладенні угод одним з

подружжя вважалося, що він діє зі згоди другого з подружжя. При цьому,

письмової згоди на укладення договору позики, не вимагалося.

Перевіряючи

відповідність вимог про стягнення моральної шкоди вимогам законодавства, суд знаходить, що такі вимоги є безпідставними, оскільки

відповідно до ст.611 ЦК України, відшкодування моральної шкоди в разі порушення зобов'язання можливо в разі,

якщо це передбачено договором або законом. Ні ст.1050 ЦК України, ні письмова розписка ОСОБА_2. відшкодування моральної

шкоди позичальнику в разі неповернення боргу, не передбачає.

Розподіл судового збору та витрат

на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи суд проводить

відповідно до вимог ст.88 ЦПК України,.

А тому,

керуючись ст.ст. 10,11, 209, 212,214-215 ЦПК України, на підставі ст.ст.540, 611, 1046,1049 ЦК України,

ст.31 Кодексу про шлюб та сім'ю України, ст.65 Сімейного Кодексу України,

суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовільнити частково.

Стягнути з

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу за договором

позики по 33 500 (тридцять три тисячі п'ятсот) грн. з

кожного та по 50 (п'ятдесят) грн. понесених витрат по

сплаті судового збору.

В частині

стягнення моральної шкоди в позові відмовити.

Стягнути з

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судовий збір в доход держави в сумі по 335 (триста тридцять п'ять) грн. з кожного та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі по 15 (п'ятнадцять) грн. з кожного.

Стягнути з

ОСОБА_1 судовий збір в доход держави в сумі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн.

Рішення може

бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Близнюківський

районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня

проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням

після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,з подачею її

копії до апеляційної інстанції або у порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.