Рішення

від 10.03.2017 по справі 705/4080/15-ц

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 705/4080/15-ц

2/705/55/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2017 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

у складі: головуючого - судді Кімстачова О.С.

з участю:

секретаря судового засідання Власової Т.Ю.

позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Умані Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та просив зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні належною йому земельною ділянкою площею 0,0377 га, що розташована по вул. Шкільній, 21, в м. Умані Черкаської області, шляхом перенесення паркану ОСОБА_3 з території земельної ділянки ОСОБА_1 на межу належної ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0431 га. Позовні вимоги мотивував тим, що згідно зі Свідоцтвом про право на спадщину йому належить на праві власності 1/2 частина земельної ділянки, площею 377 кв.м., наданої для обслуговування житлового будинку № 21 по вул. Шкільній, м. Умань Черкаської області. Інша 1/2 частина цієї земельної ділянки площею 377 кв.м., належить на праві власності позивачу згідно з Договором купівлі-продажу частини земельної ділянки від 23.07.2013. Друга частина будинку № 21 по вул. Шкільна, м. Умань, належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3 та їй на праві власності належить земельна ділянка, надана для обслуговування будинку площею 431 кв.м. По межі суміжного користування земельними ділянками відповідачем встановлений паркан, який розділяє земельні ділянки з порушенням розмірів площ земельних ділянок їх власників, оскільки в його користуванні фактично знаходиться ділянка площею 358 кв.м., тобто на 19 кв.м. менше. На цих підставах він звернувся з позовом до суду.

Позивач ОСОБА_1 і його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав, викладених в позові. Крім того, вказали що висновком судової земельно-технічної експертизи від 21.06.2016 підтверджується факт того, що паркан відповідача ОСОБА_3 встановлений на земельній ділянці позивача, що порушує його право користування власною земельною ділянкою.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 При цьому вказала, що межові знаки між їх земельними ділянками були встановлені ще їх батьками приблизно в 1966 році. Це був спочатку дерев'яний паркан, а потім і металева сітка, які встановлювалися обома родинами. З того часу жодним чином ніякого перенесення парканів не відбувалося, жодного спору між сусідами з приводу прав користування чи прав власності земельними ділянками по вул. Шкільна, 21 в м. Умані, не було. Жодних перешкод в користуванні позивачу його земельною ділянкою розміром 0,377 га по вул. Шкільна, 21, в м. Умані вона не здійснювала. У задоволенні позову просила відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, подані сторонами, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини сторін.

Позивач ОСОБА_1 є власником 1/2 частини будинку № 21 по вул. Шкільній, м. Умань Черкаської області, та земельної ділянки площею 377 кв.м. наданої для обслуговування житлового будинку № 21 по вул. Шкільна, м. Умань Черкаської області, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.07.2010, яке зареєстроване в реєстрі за № 4-2286, та Договору купівлі-продажу частини земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_4 від 23.07.2013, який зареєстрований у реєстрі за №776. Відповідач ОСОБА_3 є власником суміжної земельної ділянки по вул. Шкільна, 21, м. Умань Черкаської області, площею 0,0431 га , яка надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05.11.2014 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.11.2014.

У судовому засіданні встановлено, що на території між двома земельними ділянками зведений паркан, який встановлювався за погодженням попередніх власників та знаходиться на частині земельної ділянки позивача, що не визнали сторони під час судового розгляду. На цей час позивач не погоджується з тим, що паркан знаходиться на його земельній ділянці, так як через це площа його земельної ділянки не відповідає документації, а саме: є зменшеною на 20 кв.м.

Відповідно до висновку № 2-06/2016 судової земельно-технічної експертизи від 21.06.2016 встановлено, що:

-у фактичному користуванні ОСОБА_1 знаходиться земельна ділянка площею 0,0357 га , в тому числі: 0,0070 га під житловою будівлею; 0,0009 га та 0,0002 га під господарськими будівлями; 0,0276 га двором; а у фактичному користуванні ОСОБА_3 знаходиться земельна ділянка площею 0,0451 га , в тому числі: 0,0361 га прибудинкова територія; 0,0074 га під житловою будівлею; 0,0015 га та 0,0001га під господарськими будівлями;

-по вул. Шкільна,21, м. Умань Черкаської області має місце порушення землекористування, а саме: зміщення спільної межі між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 в бік земельної ділянки кадастровий номер 7110800000:05:001:0651, яка належить позивачу ОСОБА_1;

-земельна ділянка, якою фактично користується ОСОБА_1 на 20 кв.м. менша, а відповідно якою користується ОСОБА_3 на 20 кв.м. більша від площі, зазначеної у правовстановлюючих документах за рахунок дворової частини;

-технічно можливо привести розміри земельних ділянок кожного з власників у відповідність до розмірів, вказаних у правовстановлюючих документах та їх кадастровим планам.

Статтею 319 ЦК України (частини 2, 3, 5) передбачено, що здійснюючи свої права власності власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав; і власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

На землекористувачів покладаються відповідно до ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) такі обов'язки: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Правила добросусідства, визначені у ст. 103 ЗК України, передбачають, що землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо); землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 2 ст. 158 ЗК України визначено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян. Відповідно до ч. 1 ст. 130 ЗКУкраїни власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Кожна особа, як закріплено в ч. 1 ст. 3 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За захистом особа може звернутися до суду. Одним зі способів захисту цивільного права є припинення дії, яка порушує право.

На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і законними, тому позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача суд присуджує понесені останнім і документально підтверджені судові витрати, а саме витрати на: оплату судового збору в сумі 243,60 грн., на проведення судової земельно-технічної експертизи в сумі 4 248,20 грн. та правову допомогу в сумі 2 500 грн.

Керуючись статтями 3, 10 ,11, 15, 31, 57-61, 88, 208-210, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Зобов'язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні належною йому земельною ділянкою площею 0,0377 га (кадастровий номер ділянки 7110800000:05:001:0351), що розташована по вул. Шкільній, 21, в м. Умані Черкаської області, шляхом перенесення паркану ОСОБА_3 з території земельної ділянки ОСОБА_1 на межу належної ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0431 га (кадастровий номер ділянки 7110800000:05:001:0901), яка позначена на Плані земельних ділянок за адресою м. Умань, вул. Шкільна, 21 (Додаток 1 до висновку № 2-06/2016 експерта судової земельно-технічної експертизи по цивільній справі № 705/4080/15-ц від 21.06.2016) лінією синього кольору та номерами поворотних точок меж синього кольору № 8, 9, 10, 11, 12.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, понесені ним судові витрати в загальній сумі 6 991,80 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами по справі протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Черкаської області через Уманський міськрайонний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: О.С. Кімстачов