Постанова

від 31.07.2006 по справі 11/125а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/125а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

 "31" липня 2006 р.                                                  Справа № 11/125а

11  год. 35 хвил.

За позовом: Закритого акціонерного товариства „Комунальник”

15200, м. Щорс, вул. Леніна, 106

До: Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області

14000, м. Чернігів, вул. Щорса, 12

Про визнання нечинним рішення

                                                                                         Головуючий  Ю.М.Бобров

                                                                                         Секретар О.В.Скрипка  

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Від Позивача: Кромський В.Г. –голова правління, паспорт НК 745920 30.12.99 р. Щорським РВ УМВС,

Бредюк М.О. –юрист, дов. від 26.04.06 р. № 01-15/397.

Від Відповідача: Маценко В.П. –гол спеціаліст. –юрисконсульт, дов. від 26.04.06 р. № 01-15/397.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивачем –Закритим акціонерним товариством „Комунальник” м. Щорс подано позов до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області про визнання нечинним рішення інспекції.

На підставі ст. 150 КАСУ розгляд справи відкладався  та в розгляді справи оголошувалися  перерви.

          В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та їх обґрунтування, викладені у позовній заяві та письмових поясненнях до позову.

          Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається, зокрема, на те, що перевірка ЗАТ „Комунальник”, за результатами якої відповідачем прийнято оскаржуване рішення, була проведена Державною інспекцією з контролю за цінами в Чернігівській області з порушенням вимог Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” від 23.07.98 р. № 817/98.

          В перевіряємий інспекцією період ЗАТ „Комунальник” правомірно  керувалося розпорядженням голови Щорської районної державної адміністрації № 318 від 02.08.04 р. „Про тарифи на комунальні послуги”. ЗАТ „Комунальник” не наділено правами контролю за законністю та своєчасністю прийняття чи скасування розпоряджень райдержадміністрації, а є лише виконавцем цих розпоряджень. Тому, вважає позивач, оскаржуване ним рішення відповідача про застосування до ЗАТ „Комунальник” економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

          Крім того, позивач вважає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення порушені вимоги ст. 250 Господарського кодексу України, щодо застосування адміністративно –господарських санкцій не пізніше як через один рік з дня порушення суб'єктом господарювання  встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Відповідач у запереченнях до адміністративного позову позовних вимог не визнає, посилаючись на те, що ЗАТ „Комунальник” порушило вимоги розпоряджень Чернігівської обласної державної адміністрації від 05.09.03 р. № 308 та від 18.02.03 р. № 50, в результаті чого позивач необґрунтовано отримав виручку.

Розпорядженням Щорської райдержадміністрації № 318 від 02.08.04 р., на яке посилається позивач, Державна інспекція з контролю за цінами в Чернігівській області вважає таким, що було прийнято з перевищенням компетенції.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення на позов з мотивів, викладених у письмових запереченнях до адміністративного позову та письмових поясненнях.

          Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані сторонами докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

ЗАТ „Комунальник” зареєстровано як суб'єкта підприємницької діяльності –юридичну особу.

Державною інспекцією з контролю за цінами в Чернігівській області  була проведена перевірка ЗАТ „Комунальник” щодо правильності формування і застосування цін (тарифів), за результатами якої складено акт перевірки від 02.12.05 р. № 003993.

Як зазначено в акті перевірки, перевіркою встановлено застосування ЗАТ „Комунальник”:

1) за період з 12.08.04 р. по 14.01.05 р. тарифів на послуги водопостачання та водовідведення вищих від затверджених фіксованих, що призвело до отримання ЗАТ „Комунальник” необґрунтованої виручки в сумі 61876,95 грн.;

2) за період з 12.08.04 р. по 22.06.05 р. тарифів на послуги в вивезення рідких нечистот вищих від затверджених граничних, що призвело до отримання ЗАТ „Комунальник” необгрунованої виручки в сумі 15418,51 грн. Загальна сума необґрунтовано отриманої виручки склала 77295,46 грн.

На підставі акту перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами в Чернігівській області прийнято оскаржуване рішення від 13.12.05 р. № 55 про застування до ЗАТ „Комунальник” економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким вилучено до державного бюджету 77295,46 грн. необґрунтовано отриманої виручки та стягнуто штраф двократному розмірі необґрунтовано отриманої виручки  - 154590,92 грн.

Правовою базою державної цінової політики є на сьогодні Закон України „Про ціни і ціноутворення” від 03.12.90 р. № 507-ХІІ 9далі –Закон № 507).

Статтею 6 Закону № 507 передбачено, що, крім вільних цін і тарифів, в народному господарстві застосовуються державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Статтею 4 Закону № 507 Кабінет Міністрів України наділено такими повноваженнями у сфері ціноутворення як, зокрема, визначати повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

          Пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” від 25.12.96 р. № 1548, в редакції, чинній в перевіряємому відповідачем періоді, встановлено, що тарифи на послуги водопостачання та водовідведення, тарифи на послуги вивезення твердих побутових відходів і рідких нечистот, регулюють (встановлюють) Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Тарифи на послуги водопостачання та водовідведення і тарифи на послуги вивезення твердих побутових відходів і рідких нечистот були встановлені Чернігівською обласною державною адміністрацією розпорядженням від 05.09.03 р. № 308 „Про внесення змін і доповнень до розпорядження голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 03.07.03 р. № 224 „Про тарифи на комунальні послуги” та розпорядженням від 18.02.03 р. № 50 „Про граничні тарифи на послуги з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів і рідких нечистот”.

Одночасно тарифи були встановлені і розпорядженням Щорської райдержадміністрації № 318 від 02.08.04 р. „Про тарифи на комунальні послуги”, які застосовував ЗАТ „Комунальник”. Ці тарифи були вищими ніж тарифи, встановлені вищевказаними розпорядженнями облдержадміністрації. Але до компетенції райдержадміністрації, в період, перевіряємий відповідачем, не входило встановлення тарифів на водопостачання та водовідведення, тарифів на послуги вивезення твердих побутових відходів і рідких нечистот. Тому суд вважає що, розпорядження Щорської райдержадміністрації № 318 від 02.08.04 р. було прийнято з перевищенням компетенції.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 3 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує інші нормативно –правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вищенаведені обставини призвели до одержання ЗАТ „Комунальник” необґрунтовано отриманої виручки

Але суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно ст. 238 Господарського кодексу України за порушення  встановлених законодавчими  актами  правил здійснення господарської діяльності  до  суб'єктів  господарювання можуть  бути  застосовані  уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру,  спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Застосовувати відповідні санкції мають право уповноважені органи державної влади чи органи місцевого самоврядування.

Одним із видів адміністративно - господарських санкцій, перелічених у ст. 239 ГКУ, є безоплатне вилучення прибутку (доходу). Відповідно до ст. 240 ГКУ прибуток (доход), одержаний  суб'єктом  господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності,  підлягає вилученню в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом. Крім того, з суб'єкта господарювання стягується у випадках і порядку,   передбачених законом, штраф, але не більш як у двократному розмірі вилученої суми, а у разі повторного порушення протягом року після застосування цієї  санкції - у трикратному розмірі вилученої суми.

Аналіз наведених норм господарського законодавства та їх порівняння з положеннями Закону № 507 дозволяють дійти висновку, що, незважаючи на деякі відмінності в термінах „прибуток (дохід)” зі ст. 142 ГКУ та „виручка” зі ст. 14 Закон № 507, відповідальність, передбачена цією ж статтею Закону № 507 за порушення дисципліни цін, повністю вписується у визначення адміністративно –господарської санкції. До речі, з цим погоджується і Держінспекція  в листі від 14.07.04 р. № 32/3-7/1256.

Статтею 250 ГКУ передбачений скорочений трок давності для застосування до суб'єкта господарювання адміністративно –господарських санкцій.  Відповідно до цієї статті адміністративно –господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня  виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами  правил здійснення господарської діяльності,  крім випадків,  передбачених законом.

Оскаржуване рішення прийняте відповідачем 13.12.05 р. Тобто застосування адміністративно –господарських санкцій за період до 13.12.04 р. не відповідає вимогам чинного законодавства.

Як вбачається зі наданих розрахунків, за послуги водопостачання та водовідведення за період з 14.12.04 р. по 14.01.05 р. необґрунтовано отримана ЗАТ „Комунальник”  виручка складає 12549,97 грн. та за послуги вивезення рідких нечистот за період з 14.12.04 р. по 22.06.05 р. необґрунтовано отримана виручка складає 9783,47 грн. всього 22333,44 грн. Двократний розмір штрафу складає 44666,88 грн.

Тобто в частині вилучення у ЗАТ „Комунальник” 22333,44 грн. необґрунтовано отриманої виручки  та застосування штрафу в сумі 44666,88 грн. є правомірним.

Щодо вилучення 54962,02 грн. (77295,46 грн. –22333,44 грн.) та застосування штрафу в сумі 109924,04 грн. (154590,92 грн. –44666,88 грн.), то в цій частині оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і оскаржуване рішення підлягає задоволенню в частині визнання недійсним вилучення до державного бюджету 54962,02 грн. необґрунтовано отриманої виручки та 109924,04 грн. штрафу.

Щодо посилання позивачем на порушення відповідачем Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” від 23.07.98 р. № 817/98 (далі –Указ), то суд вважає посилання на цей Указ помилковим.

Цей Указ було прийнято з метою зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність. Ним визнано повноваження чотирьох державних органів, названих контролюючими, при здійсненні планових і позапланових перевірок фінансово –господарської діяльності суб'єктів господарювання:

-          органів Державної податкової служби;

-          Митних органів;

-          органів Державного казначейства;

-          органів Державної контрольно –ревізійної служби.

Крім того, у тексті Указу (ст.ст. 9, 10) містяться згадки про права державних органів у справах захисту прав споживачів на проведення позапланових перевірок, а також про позапланові перевірки дотримання суб'єктами підприємницької діяльності пожежної безпеки.

Тому поширювати норми Указу на перевірки, здійснювані іншими державними органами, у тому числі й органами Держцінінспекції у сфері ціноутворення, не можна. А це означає, що не може бути враховано вимоги Указу щодо підстав проведення перевірки та їх періодичності з боку Держцінінспекції. Відсутня також обов'язковість здійснення її посадовими особами запису в журналі реєстрації перевірок і дотримання 10 –денного строку для попереднього повідомлення про початок перевірки.  

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 3 ст. 94 КАСУ.

                    Враховуючи вищенаведене, суд, керуючись ст. ст. 94, 158-163                  Кодексу адміністративного судочинства України,           

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області від 13 грудня 205 р. № 55 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін до Закритого акціонерного товариства „Комунальник” м. Щорс в частині вилучення до Державного бюджету 54962,02 грн. необґрунтовано отриманої виручки та 109924,04 грн. штрафу.

3.          Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31117095500002 в УДК у Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965) на користь Закритого акціонерного товариства „Комунальник” (15200, м. Щорс, вул. Леніна, 106, р/р 260041453 в ЧОД АППБ „Аваль” м. Чернігів, МФО 353348, код 03357791) 2,42 грн. державного мита.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

         Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була  подана у строк, встановлений цим Кодексом,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

         У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не  скасовано,  набирає  законної  сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

         Про апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява.     

         Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі.

         Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Чернігівської області.

         Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до Київського апеляційного господарського суду.

         Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, відповідно до ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

         Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

         На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 31.07.06 р. проголошено тільки в ступну та резолютивну частини постанови.

         Постанова суду в повному обсязі виготовлена 04.08.06 р.

         Суддя                                                             Ю.М. Бобров