Рішення

від 22.03.2017 по справі 760/21235/15-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2/760/1444/17

760/21236/15-ц

Солом'янський районний суд м. києва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі судді Кицюк В.С.,

за участю секретаря Піддубняк І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу Міжгалузева академія управління , Київський національний університет технології та дизайну про стягнення заборгованості, вихідної допомоги, середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2015 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь 5 020,27 грн. заборгованість станом на кінець липня 2015 року, 5 262,79 грн. невиплачену вихідну допомогу, 88 963,00 грн. середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні; стягнути з відповідачів на користь позивача 10 000,00 грн. компенсації моральної шкоди; вирішити питаня про судові витрати, мотивуючи вимоги наступним.

Так, позивач зазначає, що він займав посаду виконуючого обов?язки доцента кафедри загально правових дисциплін юридичного факультету Державного вищого навчального закладу Міжгалузева академія управління (далі - ДВНЗ Міжгалузева академія управління )

01.09.2015 позивач був звільнений з посади у зв?язку зі скороченням штату працівників згідно п.1 ст.40 КЗпП України. При звільненні з ним розрхунок не проведено, у зв'язку з чим утворилася вищезазначена заборгованість.

Посилаючись на ст.ст.116, 117, 237-1 КЗпП України просить задовольнити позов.

В судове засідання сторони не з?явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином відповідно до вимог ст.74 ЦПК України. В той же час, позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, зауважив, що вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник Київського національного університету технології та дизайну направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та проти задоволення позову заперечував, посилаючись на наступне.

Представник відповідача зазначає, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України №547-р від 27.05.2015 було прийнято пропозицію Міністерства освіти і науки України щодо реорганізації ДВНЗ Міжгалузева академія управління .

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України №661 від 19.06.2015 Київський національний університет технологій та дизайну (далі - КНУТД) є правонаступником всіх майнових та немайнових прав та обов?язків ДВНЗ Міжгалузева академія управління . Проте, п.2.1 даного наказу КНУТД стає правонаступником з моменту внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій України.

Такі самі положення, за твердженням представника відповідача КНУТД, містяться і в ч.7 ст.4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

На момент розгляду даної справи судом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості щодо припинення діяльності ДВНЗ Міжгалузева академія управління та відомості про його правонаступників не містяться. Крім того, в цей же реєстр не внесені жодні зміни щодо статусу КНУТД.

А тому, наполягає на тому, що КНУТД не є правонаступником ДВНЗ Міжгалузева академія управління і жодних правових підстав стягнення з КНУТД немає.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити (ст.214 ЦПК України)

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В свою чергу, статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, яка в частині 1 вказує на підстави звільнення від доказування, зокрема, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судовим розглядом встановлено, що позивач працював на посаді доцента кафедри загально правових дисциплін юридичного факультету Державного вищого навчального закладу Міжгалузева академія управління .

На підставі наказу державного вищого навчального закладу Міжгалузева академія управління № 54-к від 01.09.2015 року ОСОБА_1 було звільнено у зв?язку зі скороченням штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.6-10)

Згідно з розрахунковим листком по заробітній платі за липень 2015 року Державного вищого навчального закладу Міжгалузева академія управління , ОСОБА_1 знаходився на посаді виконуючого обов?язки доцента з посадовим окладом в розмірі 2 914,00 грн. (а.с.122). Крім того, в графі заборгованість підприємства на кінець місяця (липень 2015 року) вказана сума 5 020,22 грн.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу - ОСОБА_1 Пенсійного фонду України Форма ОК-7 від 28.09.2016 року у звітному 2015 році в липні було нараховано 5 439,71 грн., в серпні - 5 279,49 грн., у вересні - 4 826,66 грн. заробітної плати, однак будь-яких виплат за цей період здійснено позивачу не було і страхові внески сплачені не були (а.с.128)

Частиною 1, 2 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці встановлено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Здійснення розрахунків розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Враховуючи, що у вересні 2015 року позивач відпрацював не повний робочий місяць, цей місяць виключають з розрахункового періоду. Повними відпрацьованими місяцями є серпень-липень 2015 року. Заробітна плата позивача становить в липні 2015 року - 5 439,71 грн. та в серпні 2015 року - 5 279,49 грн., та у липні 23 робочих днів, у серпні - 20 робочих дні.

Середньоденна заробітна плата, обчислена відповідно до п. 5 розділу 4 цього Порядку складає 249,28 грн. (5 439,71 грн. + 5 279,49 грн.) : 43 дні). Кількість робочих днів у розрахунковому періоді з 02.09.2015 по 22.03.2017 складає 392 днів. Таким чином розмір середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні складає 97 717,76 грн. (249,28 грн. *392 днів).

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню середня заробітня плата за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 97 717,76 грн .

Щодо стягнення суми вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Отже, середньомісячне число робочих днів становить 21,5 (у липні 23 робочих днів, у серпні - 20 робочих дні; 23+20=43/2=21,5).

Враховуючи, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту виплати позивачу належних йому сум, зокрема і середньої місячної заробітної плати, остання підлягає стягненню на користь позивача в розмірі 5 359,52 грн. (249,28 грн. середньоденної заробітної плати * 21,5 середньомісячне число робочих днів)

Щодо відшкодування моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодження здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.

Разом з тим, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в цій частині в розмірі 1 000,00 грн.

Щодо стягнення нарахованої, але невиплаченої суми заробітної плати, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.3 ст.118 ЦПК України позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Судовий наказ, як один із видів судового рішення, може бути виданий в разі заявлення вимог щодо стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати (п.1 ч.1 ст.96 ЦПК України)

Оскільки, матеріали справи взагалі не містять будь-яких доказів звернення позивача в порядку наказного провадження з вимогою про стягнення нарахованої, але невиплаченої суми заробітної плати, і відповідно винесення судом ухвали або про відмову у прийнятті заяви, або скасуванні судового наказу, а також будь-яких підтверджень факту існування у відповідача такої заборгованості перед позивачем на момент його звернення до суду, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині на момент розгляду цієї позовної заяви.

Разом з тим, суд акцентує увагу позивача на тому, що він не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідною заявою в порядку наказного провадження про стягнення з відповідача ДВНЗ Міжгалузева академія управління суми нарахованої, але невиплаченої працівникові заробітної плати.

Щодо належної сторони відповідача.

Позивач на неодноразові питання суду наполягав, що належними відповідачами по справі є ДВНЗ Міжгалузева академія управління , як його безпосередній роботодавець та КНУТД, як його правонаступник відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України №661 від 19.06.2015.

Разом з тим, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДВНЗ Міжгалузева академія управління , код ЄДРПОУ 19487231, на момент розгляду справи в суді (22.03.2017) свою діяльність як юридична особа не припинив і дані про осіб-правонаступніків реєстр також не містить.

На підставі вищевикладеного, єдиним належним відповідачем по даній справі є лише ДВНЗ Міжгалузева академія управління , а в задоволенні вимог пред?явлених до КНУТД слід відмовити.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України з відповідача ДВНЗ Міжгалузева академія управління на користь держави підлягає стягненню сума судового збору в пропорційно до частини задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 30, 57-60, 61, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу Міжгалузева академія управління про стягнення заборгованості, вихідної допомоги, середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу Міжгалузева академія управління ЄДРПОУ 19487231, на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, суму середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 97 717 (дев?яносто сім тисяч сімсот сімнадцять) гривень 76 копійок.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу Міжгалузева академія управління ЄДРПОУ 19487231, на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, моральну шкоду в розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу Міжгалузева академія управління ЄДРПОУ 19487231, на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку в розмірі 5 359 (п?ять тисяч триста п?ятдесят дев?ять) гривень 52 копійки.

В іншій частині - відмовити.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу Міжгалузева академія управління ЄДРПОУ 19487231, судовий збір на користь держави в розмірі 1 951 (одна тисяча дев?ятсот п?ятдесят одна) гривня 58 копійок.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київський національний університет технології та дизайну про стягнення заборгованості, вихідної допомоги, середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні та моральної шкоди - відмовити .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Солом`янський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: В.С. Кицюк