Постанова

від 14.03.2017 по справі 810/454/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 року           № 810/454/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грибар" про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області (далі – позивач, Вишгородська ОДПІ) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грибар" (далі – відповідач, Товариство), в якому просить стягнути податковий борг у розмірі 241580,72 грн.

В позовній заяві позивач зазначив, що Товариством у встановлені законодавством строки не сплачено до Державного бюджету України суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 241580,72. Вишгородська ОДПІ зазначає, що вказана заборгованість є узгодженою, однак не погашена відповідачем у зв'язку з чим просить суд задовольнити адміністративний позов.

Від відповідача заперечень проти позову, заяв чи клопотань до суду не надходило.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2017 вирішено розгляд даної адміністративної справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1002104090 від 01.02.2017 Товариство зареєстроване як юридична особа, якій присвоєно ідентифікаційний код: 37197338.

Згідно із уточнюючою звітною податковою декларацією з податку на прибуток підприємств (річна) №9081514791 від 02.03.2015 Товариством було самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 576 грн. (термін сплати 11.03.2015).

У зв'язку з пропуском Товариством граничних термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання визначеного уточнюючою податковою декларацією з податку на прибуток підприємств №9081514791 від 02.03.2015, а саме з 12.03.2015 по 30.10.2015, на підставі пункту 129.1.1 статті 129 Податкового кодексу України від 02.10.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі - ПК) Вишгородською ОДПІ була нарахована штрафна санкція в розмірі 248,72 грн., яка залишається несплаченою.

Товариством було подано до Вишгородської ОДПІ податкову декларацію за 2015 рік №9276398957 від 29.02.2016, якою самостійно визначено зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 241332,00 грн., яка також залишається несплаченою.

Відповідно до довідки №854/10/19-017 від 28.11.2016, що надана Вишгородською ОДПІ, загальна сума податкового зобов'язання Товариством з податку на прибуток приватних підприємств складає 241580,72 грн., в тому числі залишок несплаченої пені за попередній податковий період в сумі 248,72 грн.

Оскільки визначене Товариством зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 241580,72 грн. не сплачено самостійно, Вишгородська ОДПІ звернулась із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

При цьому, згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Із картки особового рахунку (податок на прибуток підприємств) Товариства судом встановлено, що податковий борг виник на підставі поданої відповідачем уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств (річна) за 2014 рік №9081514791 від 02.03.2015, а також податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік №9276398957 від 29.02.2016.

Одним із основних прав платників податків, закріплених у статті 17 ПК, є право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), а також надані контролюючими органами податкові консультації.

Пунктом 56.2 статті 56 ПК передбачено, що у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк (пп. 56.17.1 п. 56.17 ст. 56 ПК).

Згідно з приписами підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Також, відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Порядок оскарження рішень контролюючих органів в судовому порядку визначений процесуальним законом, зокрема, Кодексом адміністративного судочинства України.

Таким чином, ПК визначено вичерпний перелік способів оскарження рішень, прийнятих контролюючим органом, а саме: адміністративний та судовий.

При цьому, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків. Тобто, з цього дня настає обов'язок платника податків сплатити відповідну суму грошового зобов'язання у порядку визначеному ПК.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК закріплено, що податковий борг – сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

На час розгляду справи та прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог, відповідачем не надано доказів про сплату зазначеної суми боргу чи наявності процедури її оскарження, отже, в суду є достатньо підстав вважати, що вказана заборгованість є узгодженим грошовим зобов'язанням.

Відповідно підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 87.2 статті 87 ПК, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На виконання зазначених вимог відповідач не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача.

З огляду на зазначене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення боргу є правомірною і обґрунтованою, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідач – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грибар" (код ЄДРПОУ 37197338, місцезнаходження: 07260, Київська область, Іванківський район, село Шпилі, провулок Зарічний, буд. 2-А) на користь Державного бюджету України податковий борг у розмірі 241580,72 грн. (двісті сорок одна тисяча п'ятсот вісімдесят грн. 72 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                              Басай О.В.