Постанова

від 04.04.2017 по справі 815/7302/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/7302/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючої судді Потоцької Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом селянського (фермерського) господарства "Гай" до Лиманської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення № 16 від 22 серпня 2016 року та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов селянського (фермерського) господарства "Гай" до Лиманської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Київській області в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення № 16 від 22 серпня 2016 року про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування Комінтернівської (Лиманської) об'єднаної ДПІ ГУ ДФС України в Одеській області;

- зобов'язати Комінтернівську об'єднану ДПІ ГУ ДФС України в Одеській області поновити реєстрацію С(Ф)Г ГАЙ в реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача, зокрема зазначив, що визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Підставою для прийняття спірного рішення стало, на думку фіскального органу, те що С(Ф)Г Гай різко знизило площі земель с/г призначення, які перебувають у користуванні у 2016 році та що протягом 12 послідовних звітних періодів було порушено вимоги ПК України щодо 25% реалізованої продукції, що не відповідає дійсності. При цьому, відповідачем не наведено будь - яких доказів на підтвердження своєї позиції.

Від представника відповідача (Лиманської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області) до суду надійшли заперечення на адміністративний позов, в яких остання просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що СФГ Гай (код ЄДРПОУ 25033041) не виконується основна умова п.209.6 ст.209 Податкового кодексу, а саме: постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах.

При цьому, комісія дійшла висновку, що згідно з п. 209.11. ст. 209 Податкового кодексу України, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогослодарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то контролюючий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 209.12. ст. 209 ПК України - сільськогосподарське підприємство виключається з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування у разі, коли, зокрема підприємство підлягає реєстрації як платник податку на загальних підставах.

Представник відповідача (Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Київській області) в судове засідання не з'явився. Про розгляд справи був повідомлений належним чином та завчасно.

З урахуванням приписів ст. 128 КАС України, зважаючи на те, що у судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

З урахуванням зазначеного, керуючись ч. 4 ст. 122 КАС України судом ухвалено рішення про продовження розгляду справи у порядку письмового справдження, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, судом встановлено наступне.

Селянське (фермерське) господарство "Гай" зареєстроване як юридична особа 08.07.1997 року та здійснює зокрема, такий вид діяльності, як 01.47 - розведення птиці, 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (а/с. 6). Позивач є платником спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість в сфері сільського господарства з 06.02.2009 року.

Як встановлено судом, СФГ Гай (код 25033041) надано звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи № 1600003567 від 20.02.2016 р. Відповідно зазначеної вище податкової звітності, площа земельної ділянки, яка перебуває у користуванні у 2016 році складає - 10,0 га (пасовища).

СФГ Гай надано звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи, в користуванні перебувало 3022,0 га ріллі, в тому числі: 1000,0 га на умовах оренди (земельні частки(паї), 10 га - власні, 2012,0 га на умовах договору короткострокової співпраці з сільгоспвиробниками.

Комінтернівською ОДПІ ГУ ДФС у 2016 р. з метою забезпечення належного виконання завдання ГУ ДФС в Одеській області № 4596/7/15-32-12-05-24 від 16.05.2016 р. щодо складання балансу урожаю на 2015 -2016 роки, було підготовлено та направлено запит до позивача.

СФГ Гай надано запит від 23.05.2016 р. № 2794/10/15-17- 12-01-22 відповідно наданої до Комінтернівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області відповіді від 27.05.2016 р. вх. № 1059/10, господарством під урожай 2016 року засіяно : пшениця - 1950,0 га, ярий ячмінь - 1930,0 га, ярий ріпак - 410,0 га, соняшник - 600,0 га, ріпак озимий - 100,0 га, ячмінь озимий - 100,0 га, озима пшениця - 50,0 га.

Податковий орган вказує, що така інформація не має жодного обгрунтованого підтвердження, оскільки, відповідно наданої податкової звітності на 2016 рік по єдиному податку (4 група) в користуванні фермерського господарства перебуває 10,0 га (пасовища).

Для з'ясування достовірності інформації щодо кількості землі на 2016 рік, Комінтернівською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області на адресу оперативного управління Білгород-Дністровської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області направлено запит від 08.06.2016 р. вих. № 3438/7/15-17-12-01- 20 від 08.06.2016 року, повторно направлено запит від 10.06.2016 р. № 3503/10/15-17-12-01-22 рекомендованим листом з відміткою про вручення до СФГ Гай щодо надання підтверджуючих документів використання у 2016 році земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 5140,0 га, повторно на адресу Оперативного управління Білгород-Дністровської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області було направлено запит від 16.06.2016 р. вих. № 3756/7/15-17-12-01-20 від 16.06.2016 року Щодо встановлених ризикових операцій по СФГ Гай (код ЄДРПОУ 25033041) .

З метою надання роз'яснення СФГ Гай Щодо встановлених ризикових операцій в частині електронного рахунку 37522100039 ПДВ в системі електронного адміністрування підсистеми Облік платежів ІС Податковий блок та упередження маніпулювання даними електронного рахунку (збільшення реєстраційної суми ліміту для реєстрації податкових накладних, за податковою адресою СФГ Гай здійснено виїзд, під час якого було встановлено відсутність посадових осіб, відповідальних за ведення діяльності та здійснення бухгалтерського та податкового обліку. За наслідками вказаного факту складено акт Про встановлення місцезнаходження СФГ Гай (код ЄДРПОУ 25033041) від 17.06.2016 р. № 205/15-17- 12-01-19-25033041.

Крім того, до оперативного управління Білгород-Дністровської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області направлено запит на встановлення місцезнаходження платника податків від 21.06.2016 р. вих. № 3806/7/15-17-12-01-22.

За результатами інформації комісія дійшла висновку, що згідно з п. 209.11. ст. 209 ПК України, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогослодарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то контролюючий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 209. 12. ст. 209 ПК України - сільськогосподарське підприємство виключається з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування у разі, коли, зокрема підприємство підлягає реєстрації як платник податку на загальних підставах.

При цьому сільськогосподарське підприємство знімається з реєстрації як суб'єкт спеціального режиму оподаткування з одночасною реєстрацією як платник податку на загальних підставах.

Отже, СФГ Гай не виконується основна умова п.209.6 ст.209 ПК України, а саме: постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах.

29.08.2016 року Комінтернівською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області прийнято рішення № 16 (за формою № 6-РРС) про виключення селянського (фермерського) господарства Гай з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування (а/с. 6-8).

Не погодившись із прийнятим Комінтернівською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області рішенням № 16 від 28.09.2016 року, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесеного відповідачем оскаржуваного рішення, суд виходив з наступного.

Оскаржуване рішення № 16 від 28.09.2016 року про виключення сільськогосподарського підприємства - селянського (фермерського) господарства Гай з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування базується на тому, що комісією при аналізі реєстраційних даних та господарської діяльності підприємства встановлено ризики: спостерігається різке зниження площ земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у користуванні у 2016 році, а саме:

СФГ Гай (код 25033041) надано звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи № 1600003567 від 20.02.2016 р. Відповідно зазначеної вище податкової звітності, площа земельної ділянки, яка перебуває у користуванні у 2016 році складає - 10,0 га (пасовища).

СФГ Гай надано звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи, в користуванні перебувало 3022,0 га ріллі, в тому числі: 1000,0 га на умовах оренди (земельні частки(паї), 10 га - власні, 2012,0 га на умовах договору короткострокової співпраці з сільгоспвиробниками.

Таким чином, підставами зняття з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування та/або реєстрації як платника податку на додану вартість на загальних підставах у рішенні визначено те, що за результатами наведеної інформації комісія дійшла висновку, що згідно з п. 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то контролюючий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею.

В оскаржуваному позивачем рішенні міститься посилання на висновки комісії, створеної відповідачем відповідно до наказу № 160 від 01 серпня 2016 року.

З вищевикладеного вбачається, що підставою для прийняття відповідачем спірного рішення слугували висновки робочої групи комісії, якою встановлено перевищення позивачем обсягу 25 відсотків поставок несільськогосподарських товарів відповідно до п. 209.11 ст. 209 та п. 209.12 ст. 209 ПК України.

Суд зазначає, що підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Згідно пункту 209.1 статті 209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до п.209.6 ст.209 ПК України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Умови, за яких сільськогосподарське підприємство втрачає право застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, встановлені п.209.11 ст.209 ПК України.

Так, пунктом 209.11 статті 209 ПК України визначено, що якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то: а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; б) контролюючий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Пунктом 209.12 статті 209 Податкового кодексу України передбачено, що сільськогосподарське підприємство виключається з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування у разі, коли: а) підприємство подає заяву про зняття його з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування та/або про його реєстрацію як платника зазначеного податку на загальних підставах: б) підприємство підлягає реєстрації як платник податку на загальних підставах; в) щодо підприємства прийняте рішення про припинення шляхом ліквідації або реорганізації.

Отже, визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників податку на додану вартість як суб'єктів спеціального режиму оподаткування врегульовано Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 року № 1130, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 року за № 1456/26233 (надалі - Положення).

Відповідно до п. 6.21 розділу VI "Реєстрація платників податку на додану вартість як спеціального режиму оподаткування" Положення сільськогосподарське підприємство виключається з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування у разі, коли: а) підприємство подає заяву про зняття його з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування та/або про його реєстрацію як платника ПДВ на загальних підставах; б) підприємство підлягає реєстрації як платник ПДВ на загальних підставах; в) щодо підприємства прийняте рішення про припинення шляхом ліквідації або реорганізації.

Згідно п.6.23 Положення, виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування на підставі, визначеній у підпункті "б" пункту 6.21 цього розділу, може бути здійснене за самостійним рішенням контролюючого органу у порядку, визначеному пунктом 209.11 статті 209 розділу V Кодексу (пункт 6.11 цього розділу).

Пунктом 6.11 Положення визначено, що якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то: на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений статтею 209 розділу V Кодексу. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; контролюючий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених статтею 209 розділу V Кодексу та цим Положенням; таке підприємство вважається платником ПДВ на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Згідно із пунктом 6.13 вказаного Положення у випадку, визначеному пунктом 6.11 цього розділу, не пізніше 20 календарного дня з моменту досягнення перевищення сільськогосподарське підприємство зобов'язане подати до контролюючого органу, в якому воно зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування, заяву про зняття з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість за формою N 3-РС (додаток 9), а також заяву про реєстрацію як платника податку на додану вартість на загальних умовах за формою № 1-ПДВ.

Пунктом 6.14 цього Положення передбачено, що якщо сільськогосподарське підприємство не подає заяви (заяв) у строки, встановлені пунктом 6.13 цього розділу, та контролюючий орган за результатами документальної невиїзної перевірки (на підставі поданих податкових декларацій), планової або позапланової виїзної перевірки встановить факт перевищення, то незалежно від строку, який пройшов із часу досягнення перевищення, контролюючий орган приймає рішення про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування за формою № 6-РРС (додаток 10). На підставі такого рішення контролюючий орган виключає сільськогосподарське підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, проводить реєстрацію такого підприємства як платника ПДВ на загальних умовах за процедурами перереєстрації.

У цьому випадку дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, датою виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування є дата підписання рішення про виключення з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, датою, з якої сільськогосподарське підприємство вважається платником ПДВ на загальних підставах, є перше число місяця, в якому було допущено перевищення.

Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави суду дійти висновку про те, що у випадку недотримання суб'єктом спеціального режиму оподаткування вимог пункту 209.11 статті 209 ПК України (тобто, якщо платник поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг) та за умови неподання ним заяви про зняття з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість за формою № 3-РС, контролюючий орган приймає рішення про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування за формою № 6-РРС виключно за результатами документальної невиїзної перевірки (на підставі поданих податкових декларацій), планової або позапланової виїзної перевірки, оформленої відповідним актом, що встановить факт перевищення.

Відповідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України).

Відповідно до п.77.4 ст.77 та п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної планової та позапланової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Пунктами 77.9 ст.77 та п.78.8 ст.78 ПК України визначено, що порядок оформлення результатів документальної планової та позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79 ПК України).

Відповідно до п.85.2, п.85.8 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом (п.86.1 ст.86 ПК України).

Разом з тим, суд зазначає, що доказів проведення відповідачем документальної невиїзної перевірки (на підставі поданих податкових декларацій), планової або позапланової виїзної перевірки позивача, за результатами якої було б встановлено факт перевищення 25% поставок несільськогосподарських товарів відповідно до п.209.11, п.209.12 ст.209 ПК України відповідачем суду не надано. Водночас, у своїх запереченнях відповідач не спростовує, що такої перевірки не проводилось останнім.

Суд зазначає, що встановлення відповідачем податкових порушень, допущених, на думку відповідача, позивачем, здійснюється відповідачем лише за допомогою проведення камеральної, документальної планової або позапланової перевірок, про що складається відповідний акт (довідка), який в безумовному порядку у передбачені терміни направляється платнику податків. Проте, відповідач по справі, приймаючи рішення про виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування не здійснив жодної з передбачених ПК України та п.6.14 Положення перевірки, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність прийняття оскаржуваного рішення та не встановлення належним чином податкових порушень, у відношенні СФГ Гай .

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено процедуру, яка передбачена для винесення спірного рішення про виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, оскільки жодних перевірок суб'єкта господарювання на предмет дотримання вимог ст. 209 ПК України контролюючий орган не здійснював, що спричинило для платника податків СФГ Гай негативні наслідки у вигляді позбавлення його без достатніх та належних правових підстав права користування спеціальним режимом оподаткування як сільськогосподарського підприємства.

Позиція суду повністю узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 23.11.2015 року у справі № К/800/37608/14.

Також, слід звернути увагу на позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 29.11.2016 року у справі № К/800/23669/16.

Так колегія суддів зазначає, що "юридичним наслідком прийняття судових рішень має бути визнання відсутнім податкової перевірки як юридичного факту. Відповідно, необхідно автоматично визнавати протиправними будь-які податкові повідомлення-рішення, що прийняті з урахуванням результатів відповідної невиїзної перевірки.

Зазначене слідує з того, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на прийняття податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв'язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

Водночас, у разі визнання перевірки протиправною з процедурних підстав, така перевірка відсутня як юридичний факт, а отже, контролюючий орган не позбавлений повноважень провести нову перевірку будь-якого виду, але вже за належною процедурою."

Посилання відповідача у запереченнях на позов на іншу інформацію (баланс вирощеної сільськогосподарської продукції), зокрема, на статистичні дані балансу С(Ф)Г Гай щодо врожаю 2015 року, яка використовувалась при складанні протоколу не може бути прийнято судом до уваги, оскільки така інформація має лише характер припущення та у розумінні Податкового кодексу України, не є самостійною підставою для прийняття податковим органом рішення про виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, оскільки вона підлягає обов'язковій перевірці та підтвердженню у взаємозв'язку з первинними документами платника податків, і може бути використана під час проведення перевірки та складання відповідних висновків.

Водночас, слід зазначити, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

На підтвердження того, що протягом 2015-2016 років позивач правомірно та належно користувався спеціальним режимом оподаткування як сільськогосподарське підприємство, з боку останнього до суду надані копії: звіт про реалізацію продукції сільського господарства за січень-липень 2016р.; звіт про реалізацію продукції сільського господарства за січень-серпень 2016р.; звіту про сівбу та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт на 01.09.2016р., звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 01.12.2016р.; звітної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період - травень 2015р.; звітної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період - серпень 2015р.; звітної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період - вересень 2015р.; звітної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період - жовтень 2015р.; звітної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період - листопад 2015р.; звітної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період - грудень 2015р.; квитанція №1 від 14 січня 2016р.7 поштове повідомлення з відміткою про вручення від 30.03.16р.; звітної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період - липень 2016р. та поштове повідомлення з відміткою про отримання 16.08.2016р.; витягу щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування ПДВ № 15314681 на запит від 15.09.2016 р. № 15314681; витягу щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування ПДВ № 19314476 на запит від 19.07.2016 р. № 19314476.

Крім того, Податковий кодекс України не деталізує вимог до правового статусу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

З аналізу норм податкового законодавства вбачається, що під поняттям "оренди" розуміється "дія з надання основних фондів у користування за плату та на визначений строк, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства", що узгоджується з приписами статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якою визначено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З огляду на вищевикладене, податковим законодавством для цілей оподаткування не встановлено обов'язковість формального оформлення договорів оренди. Підставою для оподаткування в даному випадку має значення саме вчинення конкретної господарської операції. Фактичне користування суб'єктом господарювання земельними ділянками, вирощування на них сільськогосподарської продукції, сплата за них орендної плати, є господарською операцією, яка визначена Податковим кодексом України як "оренда" незалежно від додержання формальної процедури реєстрації, яка є пріоритетною в цивільних правовідносинах.

Отже, податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податків не з фактом укладанням договорів (оскільки сам по собі факт укладання договору не є об'єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції.

При цьому, враховуючи викладене, будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження сільськогосподарського товарного виробництва.

Тобто, податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Відтак, оформлення відповідного договору без його реєстрації не може впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку сільськогосподарського товарного виробництва.

Пунктом 209.11 ст.209 Податкового кодексу України визначено підстави, за яких на платника не поширюється спеціальний режим оподаткування, серед яких відсутня така підстава як порушення порядку державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, на яких вирощується сільськогосподарська продукція товаровиробником.

При цьому, порушення вимог законодавства щодо державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, за наявності встановленого факту реалізації платником фіксованого сільськогосподарського податку вирощених сільськогосподарських товарів на орендованих земельних ділянках в обсязі, не меншому, ніж 75 відсотків вартості всіх товарів, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, не може бути самостійною підставою для висновку, що такі товари не є власною продукцією підприємства у розумінні п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, та, відповідно, підставою для висновку щодо невиконання підприємством вимог спеціального режиму оподаткування.

Вказана правова позиція та висновки суду підтверджуються судовою практикою, яка викладена, зокрема в ухвалі Вищого адміністративного суду від 25.08.2016 року (справа №К/800/1007/16), постанові Вищого адміністративного суду від 08.08.2016 року (справа №К/800/36893/14), ухвалі Вищого адміністративного суду від 31.08.2016 (справа №К/800/37233/15), ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2016 року (справа №К/800/29463/13), ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року (справа № К/800/23259/16).

Відповідно до положень ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.

Відповідно до положень ч.4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Так, у постанові Верховного суду України від 19 лютого 2014 року № 6-162ц13 суд зазначив, що: "…Висновок суду першої інстанції, з яким погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, про те, що моментом укладення договорів оренди земельних ділянок є дата їхньої державної реєстрації (18 травня та 4 серпня 2011 року) є помилковим, оскільки відповідно до зазначених положень договорів оренди та Закону України "Про оренду землі" в момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору".

Абзац 1 пункту 6.26. Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість встановлює, що оскарження рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника ПДВ, зареєстрованого як суб'єкт спеціального режиму оподаткування, та/або рішення про виключення із реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування здійснюється за процедурами, визначеними пунктом 5.10 розділу V цього Положення.

Відповідно до абзаців 1,3 п. 5.10 Положення, рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу може бути оскаржене в адміністративному порядку відповідно до вимог статті 56 Кодексу або до суду. Підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Згідно абзацу 3 п. 6.26. Положення, у разі скасування анулювання реєстрації платника ПДВ - суб'єкта спеціального режиму оподаткування дати реєстрації платником ПДВ та реєстрації суб'єктом спеціального режиму оподаткування не змінюються.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд вважає за необхідне на підставі положень ч. 2, 3 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості оскаржуваного рішення Комінтернівської (Лиманської) ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області від 28.09.2016 року №16, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення підлягають задоволенню відповідно до положень ч.2 ст. 162 КАС України.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Комінтернівської (Лиманської ОДПІ ГУ ДФС України в Одеській області поновити реєстрацію С(Ф)Г Гай в реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Особа звертається до суду з метою захистити у судовому порядку свого порушеного права або інтересу, які охороняються законом, при цьому вона повинна використовувати такий засіб захисту своїх прав, який призведе до відновлення (захисту) порушеного права або інтересу.

З точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

Судом встановлено, що С(Ф)Г Гай (код ЄДРПОУ 25033041) змінило юридичну адресу на 09108, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 87-а, оф. 3. 16А та знаходиться на обліку в Білоцерківській об'єднаній Державній податковій інспекції Головного управління ДФС в Київській області (ІК 39468482).

На підстави чого вказана повинна бути задоволена шляхом зобов'язання Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС в Київській області поновити реєстрацію С(Ф)Г Гай в реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись приписами ст.6-8, 71, 86, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення № 16 від 22 серпня 2016 року про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування Лиманської об'єднаної ДПІ ГУ ДФС України в Одеській області.

Зобов'язати Білоцерківську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Київській області поновити реєстрацію С(Ф)Г Гай в реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Стягнути з Лиманської об'єднаної ДПІ ГУ ДФС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 39526842) за рахунок бюджетних асигнувань на користь селянського (фермерського) господарства "Гай" (код ЄДРПОУ 25033041, 09108, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 87-а, оф. 3. 16А) суму судового збору за подання адміністративного позову за:

- платіжним дорученням № 92 від 29.12.2016 р. у сумі 2 756, 00 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.