Ухвала

від 03.04.2017 по справі 917/1699/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

03 квітня 2017 року Справа № 917/1699/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я., суддів:Панової І.Ю., Білошкап О.В., розглянувши матеріали касаційної скаргиЛубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на ухвалугосподарського суду Полтавської області від 20.12.2016 року та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 року у справі № 917/1699/16 господарського суду Полтавської області за заявою Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лаваль" про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Лубенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - заявник, Лубенська ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області) звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою № 412/10/16-18-10-12 від 28.02.2017 року на ухвалу господарського суду Полтавської області від 20.12.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 року у справі № 917/1699/16.

Подана касаційна скарга Лубенською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області не може бути прийнята до касаційного провадження з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму та зміст касаційної скарги, до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Розмір та порядок сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" (у редакції Закону України від 22.05.2015 року № 484-VIII, що набрав чинності 01.09.2015 року).

У відповідності до п. 2 п. 22 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заява, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія ) оплачується судовим збором.

Однак, заявником не було додано доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу господарського суду Полтавської області від 20.12.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 року у справі № 917/1699/16 господарського суду Полтавської області, при цьому подано клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 року роз'яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Оскільки ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для відстрочення такої сплати.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши доводи скаржника, що наведені в обґрунтування поважності підстав для звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу господарського суду Полтавської області від 20.12.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 року у даній справі, колегія суддів Вищого господарського суду України не знаходить правових підстав для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору.

За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 111 3 , 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1.Відмовити Лубенській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

2.Касаційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на ухвалу господарського суду Полтавської області від 20.12.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 року у справі № 917/1699/16 господарського суду Полтавської області повернути скаржнику.

Головуючий суддя:Погребняк В.Я. Судді:Панова І.Ю. Білошкап О.В.