Рішення

від 27.03.2017 по справі 907/785/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.03.2017 Справа № 907/785/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПАН ЛОГІСТИК» , м. Київ

ДО товариства з обмеженою відповідальністю «ПСП - УКРАЇНА» , м. Мукачево

ПРО стягнення суми 53075,83грн., в тому числі 44300грн. основного боргу, 8024,98грн. пені та 750,85грн. три відсотки річних

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - ОСОБА_1, представник за довіреністю від 26.09.2016 року №12/2016;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАН ЛОГІСТИК» , м. Київ звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ПСП - УКРАЇНА» , м. Мукачево про стягнення суми 53075,83грн., в тому числі 44300грн. основного боргу, 8024,98грн. пені та 750,85грн. три відсотки річних.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.12.2016 року було порушено провадження у справі №907/785/16 та призначено її розгляду в засіданні суду на 21.12.2016 року.

Ухвалою суду від 30.01.2017 року судом було задоволено клопотання сторони щодо продовження строку, визначеного ст. 69 ГПК України та відкладено розгляд справи на 14.02.2017 року.

Згідно з розпорядженням керівника апарату господарського суду Закарпатської області від 14.02.2017 року, у зв'язку з перебуванням раніше визначеного у судовій справі головуючого судді Івашкович І.В. у відпустці, що унеможливлює вирішення вказаної справи по суті, за протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 14.02.2017 року автоматизованою системою документообігу суду справу №907/785/16 передано на розгляд судді О.Ф. Ремецькі.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.02.2017р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.03.2017р.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.03.2017 року розгляд справи було відкладено на 27.03.2017 року для надання сторонам можливості подати суду додаткові пояснення по суті заявлених позовних вимог та їх заперечень.

Позивач просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та поданому суду додатковому поясненні, посилаючись на їх обгрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, зазначає про порушення відповідачем строків здійснення розрахунку за надані транспортні послуги по перевезенню вантажів, що в свою чергу призвело до нарахування пені та трьох відсотків річних за період прострочки платежу. Не заперечує з приводу проведення відповідачем повного розрахунку суми 44300грн. основного боргу після порушення провадження у справі. При цьому зазначає обгрунтованими та підтримує свої вимоги до відповідача в частині нарахування пені та трьох відсотків річних на суму боргу, у підтвердження чого та з метою спростування доводів відповідача подав суду детальний розрахунок цих вимог.

Представник відповідача зазначає про невідповідність вимог позивача в частині нарахування пені за несвоєчасний розрахунок вимогам чинного законодавства, посилаючись на вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, яке, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відтак вважає, що позивачем неправильно визначений період нарахування пені і його здійснено поза межами шестимісячного строку. Просить суд провадження у справи в частині вимог щодо стягнення суми основного боргу припинити в порядку вимог п.1.1 ст. 80 ГПК України, а решту вимог задовольнити частково з урахуванням поданого суду контррозрахунку.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.03.2017р. на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ПАН ЛОГІСТИК (надалі також - Виконавець або Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПСП- УКРАЇНА (надалі також - Замовник або Відповідач) був укладений Договір надання та організації послуг № 18/02 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Позивач (Виконавець) зобов'язався організувати перевезення довіреному йому Відповідачем (Замовником) вантажу в міжнародному та міжміському сполученні автомобільним транспортом, або іншим видом транспорту при попередньому погодженні в Заявці Сторонами, з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій особі Замовника (або іншій особі) на його одержання, та надати інші транспортно-експедиторські послуги, які будуть вказані у Заявці Відповідачем (Замовником), а Відповідач (Замовник) в свою чергу зобов'язався прийняти надані послуги та сплатити за них обумовлену плату.

За період дії Договору, Позивач надав Відповідачу послуги на загальну суму 103 700,00 грн., що підтверджується ОСОБА_2 звіряння взаємних розрахунків між Позивачем та Відповідачем. Відповідно до даного ОСОБА_2 звіряння, Відповідач частково оплатив послуги у розмірі 59 400,00 грн., внаслідок чого у Відповідача на момент написання позову виникла стійка прострочена заборгованість перед Позивачем у розмірі 44 300,00 грн.

Пунктом 3.1. Договору Сторони погодили, що оплату за послуги з організації перевезення вантажів Відповідач здійснює у формі 100% оплата протягом двадцяти банківських днів з моменту отримання документів від Позивача (акт, рахунок, податкова накладна, ТТН/СМК) шляхом перерахування погодженої суми на поточний рахунок Позивача.

Отримання Відповідачем всіх необхідних для оплати документів підтверджується ОСОБА_2 надання послуг, що підписані Відповідачем без жодних зауважень та заперечень, в яких вказується, що Відповідач претензій по об'єму, якості, та строкам виконання робіт (надання послуг) немає. ОСОБА_2 Відповідач підтверджує, що ним отримано всі необхідні для оплати документи, які передбачені договором та заявками.

Таким чином, Позивач належним чином виконував свої обов'язки по Договору, в тому числі і обов'язки по наданню необхідних документів, що підтверджується підписаними Відповідачем ОСОБА_3 надання послуг (транспортно-експедиційних послуг по території України).

Позивач зазначає, що з моменту укладення сторонами договору факт надання послуг підтверджується актами надання послуг, зокрема:

- ОСОБА_2 надання послуг № 394 від 22.01.2016 року на суму 9 500,00 грн.

- ОСОБА_2 надання послуг №1742 від 19.02.2016 року на суму 10 000,00 грн.

- ОСОБА_2 надання послуг №2255 від 05.03.2016 року на суму 2 600,00 грн.

- ОСОБА_2 надання послуг №2390 від 08.03.2016 року на суму 7 500,00 грн.

- ОСОБА_2 надання послуг № 2915 від 18.03.2016 року на суму 10 000,00 грн.

- ОСОБА_2 надання послуг №3056 від 25.03.2016 року на суму 10 000,00 грн.

- ОСОБА_2 надання послуг № 3712 від 04.04.2016 року на суму 1 700,00 грн.

- ОСОБА_2 надання послуг №3823 від 08.04.2016 року на суму 10 100,00 грн.

- ОСОБА_2 надання послуг № 3948 від 08.04.2016 року на суму 10 000,00 грн.

- ОСОБА_2 надання послуг № 4197 від 15.04.2016 року на суму 6 800,00 грн.

- ОСОБА_2 надання послуг № 4564 від 22.04.2016 року на суму 7 400,00 грн.

У всіх перелічених вище актах, підписаних Відповідачем, чітко вказано, що Відповідач, приймаючи надані йому транспортно-експедиційні послуги по території України, претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) немає.

Позивач стверджує, що на день звернення з позовом неоплаченими Відповідачем залишаються наступні ОСОБА_2 надання послуг:

- ОСОБА_2 надання послуг № 2915 від 18.03.2016 року на суму 8 300,00 грн.

- ОСОБА_2 надання послуг № 3712 від 04.04.2016 року на суму 1 700,00 грн.

- ОСОБА_2 надання послуг № 3823 від 08.04.2016 року на суму 10 100,00 грн.

- ОСОБА_2 надання послуг № 3948 від 08.04.2016 року на суму 10 000,00 грн.

- ОСОБА_2 надання послуг № 4197 від 15.04.2016 року на суму 6 800,00 грн.

- ОСОБА_2 надання послуг № 4564 від 22.04.2016 року на суму 7 400,00 грн.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, Позивач звертався до Відповідача з вимогою - претензією (№ 1841 від 17 жовтня 2016 р.) про погашення простроченої заборгованості за наданні послуги. Однак, на вимогу-претензію Позивача, Відповідачем відповіді надано не було.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати послуг з перевезення вантажів відповідно до договору №18/02 від 18.01.2016 у розмірі 44300грн., у зв'язку із чим ним нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 8024,98 грн. та 3% річних у розмірі 750,85 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №18/02, за умовами якого Позивач (Виконавець) зобов'язався організувати перевезення довіреному йому Відповідачем (Замовником) вантажу в міжнародному та міжміському сполученні автомобільним транспортом, або іншим видом транспорту при попередньому погодженні в Заявці Сторонами, з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій особі Замовника (або іншій особі) на його одержання, та надати інші транспортно-експедиторські послуги, які будуть вказані у Заявці Відповідачем (Замовником), а Відповідач (Замовник) в свою чергу зобов'язався прийняти надані послуги та сплатити за них обумовлену плату.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з статтею 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Позивач взяті на себе зобов'язання щодо надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів клієнта на загальну суму 103700грн. виконав належним чином, що підтверджується ОСОБА_2 наданих послуг, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

На день звернення з позовом заборгованість відповідача перед позивачем складала суму 44300грн.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене, матеріалами справи встановлено факт невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманих послуг з організації перевезення вантажу за договором №18/02 від 15.01.2016 та факту наявності заборгованості у розмірі 44300грн.

Разом з тим, відповідачем в ході розгляду справи подано суду докази стосовно проведення повного розрахунку в частині вимог позивача на 44300грн., у зв'язку з чим провадження у справі стосовно стягнення суми боргу підлягає припиненню в порядку вимог п.1.1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Окрім того, враховуючи, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 44300 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 8024,98грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 3.3 Договору № 18/02 від 18.01.2016 у випадку затримки оплати за надані послуги, замовник виплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен прострочення.

Відповідно до пункту 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Суд зазначає, що умова п. 3.3 Договору № 18/02 від 18.01.2016 про нарахування пені за кожну добу затримки оплати визначає механізм нарахування пені та не встановлює іншого періоду нарахування пені, аніж той, який визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а саме протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивач здійснює нарахування пені більше шестимісячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

При цьому, позивачем не враховано кількість календарних днів у 2016 році - 366 днів, що повинно враховуватись при визначенні розміру пені за 2016 рік.

З огляду на вищевикладене, суд здійснив власний розрахунок пені по кожному акту наданих послуг (враховуючи здійснену відповідачем часткову оплату): Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, грн.

- 10000грн. з 15.04.16 по 10.08.16 - 1136,61грн., 8300грн з 11.08.16 по 16.10.16 - 457,00грн.;

- 1700грн. з 04.05.16 по 03.11.16 - 277,50грн.;

- 10100грн. з 11.05.16 по 10.11.16 - 1629,25грн.;

- 10000грн. з 11.05.16 по 10.11.16 - 1613,12грн.;

- 6800грн. з 18.05.16 по 17.11.16 - 1083,92грн.;

- 7400грн. з 25.05.16 по 24.11.16 - 1165,40грн.

За розрахунком суду, розмір пені становить 7362,80 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 750,85 - 3% річних, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Водночас, відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 № 928-VIII, з 1 січня 2016 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1378, 00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

З огляду на наведене, при зверненні з позовом до суду, позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 1378,00 грн., проте сплатив 1450,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 28.11.2016.

Відтак, розмір судового збору, сплаченого в більшому розмірі, ніж встановлено законом, становить 72,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Однак, суд звертає увагу позивача, що положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено повернення сплаченої суми судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. Враховуючи те, що відповідне клопотання позивачем не заявлено, то повернення судового збору наразі, не здійснюється. Суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись з відповідним клопотанням у відповідності до положень ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

З урахуванням вищенаведеного, відповідач повинен відшкодувати позивачу суму 1360,78грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, п.1. ст. 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ПСП- УКРАЇНА (89600, АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ 39064281) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПАН ЛОГІСТИК» , (03040, м. Київ, вул. Деміївська, 43, код ЄДРПОУ 36958491) суму 7362,80грн. пені та 750,85грн. три відсотка річних, а також суму 1360,78грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми 44300грн. прпинити.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 04.04.2017 року

Суддя О.Ф. Ремецькі