Рішення

від 30.03.2017 по справі 902/184/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 березня 2017 р. Справа № 902/184/17

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Олійно-жирова компанія", с. Вінницькі Хутори, Вінницький район, Вінницька область

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Санко", м. Вінниця

про стягнення 4 996 000,00 грн

За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 01/01-2017 від 28.03.2017 р., паспорт серії АА № 507217 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 24.06.1997 р.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Олійно-жирова компанія" заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Санко" про стягнення 4 996 000,00 грн штрафних санкцій за договором поворотної фінансової допомоги № ОЖК28/01/15 - Ф від 28.01.2015 р.

Ухвалою суду від 20.02.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/184/17 та призначено до розгляду на 30.03.2017 р.

29.03.2017 р. на адресу суду відповідачем супровідним листом (б/н від 29.03.2017 р.) подано ряд документів на виконання вимог ухвали суду від 20.02.2017 р.

В листі останній в зв'язку з відсутністю можливості уповноваженого представника бути присутнім в судовому засідання просить суд проводи розгляд справи за відсутності останнього.

Додатком до супровідного листа б/н від 29.03.2017 р. останнім додано відзив на позовну заяву б/н від 27.03.2017 р. в якому останній визнає позовні вимоги та вважає їх обґрунтованими, але при цьому зазначає, що невиконання покладених умовами договору зобов'язань в повній мірі відбулось не з вини відповідача, а з незалежних обставин.

30.03.2017 р. представником позивача супровідним листом № 30/03-2017 від 30.03.2017 р. подано ряд документів на виконання вимог ухвали суду від 20.02.2017 р.

Відповідач в судове засідання 30.03.2017 р. не з'явився, витребуваних доказів не подав, причин неявки та неподання витребуваних доказів не повідомив, хоча про час та день розгляду справи його було повідомлено завчасно та належним чином - ухвалою суду від 20.02.2017 р., надіслання та отримання якої стверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 2103400516597, яке знаходиться в матеріалах справи.

Враховуючи наведене суд приймає до уваги наступні положення законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Крім того, відповідно до п.3.9.2 вказаної постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

28.01.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Олійно-жирова компанія" (Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Санко" (Позичальник) укладено договір № ОЖК - 28/01/15-Ф (а.с. 7-8, т. 1).

Відповідно до умов договору Позикодавець передає Позичальнику в користування безвідсоткову поворотну фінансову допомогу на суму, що не повинна перевищувати 49 960 000,00 грн, а Позичальник зобов'язується повернути її в повному обсязі в строк, що передбачений п. 2.2 договору.

Договір є безоплатним, тобто сплата відсотків або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами Позикодавцю не здійснюється.

Відповідно п.2.1 Договору передача грошових коштів відбувається частинами згідно усної заявки у формі телефонограми Позичальника шляхом перерахування на його поточний рахунок. Якщо усна заявка не виконана, повторна заявка робиться в письмовій формі.

Згідно з п.2.2 Договору Позичальник зобов'язується повернути надану поворотну фінансову допомогу не пізніше 30.04.2015 р. Погашення фінансової допомоги може відбуватися шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця або на який-небудь інший рахунок за його вказівкою.

Згідно розділу 3 сторони узгодили, Позичальник має право погасити отриману фінансову допомогу достроково в повному обсязі або частинами, також вимагати необхідну суму коштів згідно запиту, здійсненого у формі телефонограми (письмової заявки).

Позикодавець має право витребувати надану фінансову допомогу достроково у разі виникнення несприятливих обставин для Позикодавця.

Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 30.04.2015 р.

Позивач на виконання умов договору № позивач на виконання умов договору № ОЖК - 28/01/15-Ф від 28.01.2015 р. в період з 28.01.2015 р. по 06.02.2015 р. перерахував грошові кошти в сумі 49 960 000,00 грн на поточний рахунок відповідача.

В підтвердження наведеного позивачем додано копії платіжних доручень № 1102 від 28.01.2015 р. на суму 4 500 000,00 грн; № 1103 від 28.01.2015 р. на суму 4 200 000,00 грн; № 1104 від 28.01.2015 р. на суму 4 150 000,00 грн.; № 13 від 28.01.2015 р. на суму 4 200 000,00 грн; № 14 від 28.01.2015 р. на суму 3 000 000,00 грн; № 15 від 28.01.2015 р. на суму 2 800 000,00 грн; № 5768 від 29.01.2015 р. на суму 1 850 000,00 грн; № 5769 від 30.01.2015 р. на суму 60 000,00 грн; № 1106 від 30.01.2015 р. на суму 4 000 000,00 грн; № 1107 від 30.01.2015 р. на суму 4 100 000,00 грн; № 1108 від 02.02.2015 р. на суму 2 100 000,00 грн; № 1110 від 04.02.2015 р. на суму 4 200 000,00 грн; № 1111 від 04.02.2015 р. на суму 4 400 000,00 грн; № 1113 від 06.02.2015 р. на суму 2 400 000,00 грн; № 1112 від 06.02.2015 р. на суму 4 000 000,00 грн (а.с. 10-15, 17-25, т. 1).

01.02.2015 р. між сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору поворотної фінансової допомоги № ОЖК28/01/15-Ф від 28.01.2015 р. відповідно до умов якої внесено зміни до пунктів договору, а саме:

- змінено п. 2.2 Договору та викладено його в наступній редакції: "Позичальник зобов'язується повернути надану поворотну фінансову допомогу у повному обсязі не пізніше 01.03.2015 р."

- змінено п. 4.2 Договору та викладено його в наступній редакції: "У випадку прострочення виконання Позичальником умов п. 2.2 Договору Позичальник зобов'язаний сплатити Позикодавцю штраф у розмірі 10 % від загальної суми наданої безвідсоткової поворотної фінансової допомоги" (а.с. 9, т. 1).

Станом на 01.03.2015 р. Позичальник повернув грошові кошти на загальну суму 43 108 000,00 грн, в підтвердження чого в матеріалах справи містяться відповідні банківські виписки.

03.03.2015 р. на адресу відповідача надіслано претензію (б/н від 03.03.2015 р.) з вимогою сплатити заборгованість в сумі 6 852 000,00 грн та штрафні санкції в розмірі 10 % від загальної суми наданої безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в сумі 4 996 000,00 грн (а.с. 29, т. 1).

12.03.2015 р. на адресу позивача від відповідача надійшла відповідь на претензію (б/н від 03.03.2015 р.) в якій повідомляє, що у найближчий час буде здійснено усі необхідні дії щодо повернення залишкової суми наданої фінансової допомоги (а.с. 30, т. 1).

28.07.2015 р. відповідачем перераховано грошові кошти в сумі 6 852 000,00 грн на рахунок позивача, що підтверджується банківською випискою по рахунку (а.с.31, т. 1).

03.01.2017 р. на адресу відповідача надіслано претензію (б/н від 03.01.2017 р.) з вимогою сплатити штрафні санкції в розмірі 10 % від загальної суми наданої безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в сумі 4 996 000,00 грн (а.с. 29, т. 1).

12.01.2017 р. на адресу позивача від відповідача надійшла відповідь на претензію (б/н від 03.01.2017 р.) в якій повідомляє, що заборгованість по основній сумі боргу відповідно до умов договору № ОЖК28/01/15-Ф від 28.01.2015 р. була погашена в повному обсязі. Також останній зазначає, що у Товариства з обмеженою відповідальність "Торговий дім "Санко" усі грошові кошти заблоковано на рахунках ПАТ "Укргазпромбанк" в зв'язку з процедурою ліквідації останнього, в зв'язку з чим у товариства на даний час відсутня можливість сплати штрафних санкцій.

Несплата відповідачем штрафу за договором поворотної фінансової допомоги № ОЖК28/01/15-Ф від 28.01.2015 р. в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Надаючи правову кваліфікацію договору № ОЖК28/01/15-Ф від 28.01.2015 р. про надання поворотної фінансової допомоги, суд з огляду на його зміст та положення цивільного законодавства приходить до висновку, що останній є договором позики, правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад" (ст.ст.1046-1053 ЦК України).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі . Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним .

Тобто, правочин щодо зобов'язання сплати контрагенту за договором штрафу (як одного з способів забезпечення виконання зобов'язання) повинно бути письмово оформлено.

Як вбачається із змісту Договору № ОЖК28/01/15-Ф від 28.01.2015 р. в останньому було обумовлено забезпечення виконання зобов'язань у вигляді штрафу п.4.2 Договору у випадку прострочення виконання Позичальником умов п. 2.2 Договору Позичальник зобов'язаний сплатити Позикодавцю штраф у розмірі 10 % від загальної суми наданої безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

З огляду на наявність факту прострочення боржника у позивача є правові підстави для стягнення штрафу, з огляду на що суд задовольняє позовні вимоги в стягненні з відповідача штрафу у розмірі 4 996 000 грн 00 коп.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про повне задоволення позову із врахуванням процесуальної позиції відповідача, яка свідчить про визнання позову.

Приймаючи рішення у даній справі судом враховано процесуальну позицію відповідача, яка зводиться до визнання позову.

При цьому відповідачем не подано ні клопотання, ні будь-яких доказів щодо врахування його фінансового стану, що позбавляє суд можливості застосувати положення ст.551 ЦК України, п.3 ст.83 ГПК України.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

30.03.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 48, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Санко", вул. Немирівське шосе, буд. 26, м. Вінниця, 21000 (ідентифікаційний код - 32589251) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Олійно - жирова компанія", вул. П.Тичини, буд. 3, с. Вінницькі Хутори, Вінницький район, Вінницька область, 23219 (ідентифікаційний код - 31983539) - 4 996 000 грн 00 коп. - штрафу, 74 940 грн 00 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 04 квітня 2017 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - вул. Немирівське шосе, буд. 26, м. Вінниця, 21034.