Рішення

від 21.03.2017 по справі 911/3264/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2017 р. Справа № 911/3264/16

Господарський суд Київської області у складі колегії суддів: головуючий суддя- Щоткін О.В., судді: Бацуца В.М., Конюх О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультівак Україна»

до Господарського товариства з обмеженою відповідальністю «РОСИЧ»

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробний завод «Баварія»

про звернення стягнення на майно

за участю представників учасників процесу:

позивач - ОСОБА_1, предст. за дов. від 03.03.2016;

відповідач - ОСОБА_2, предст. за дов. від 10.06.2016;

третя особа - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Мультівак Україна» (позивач) про стягнення з господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Росич» (відповідач) 2 088 734,12 грн. за Договором поставки та монтажу № 72/2014 від 17.12.2014, з яких 1 881 836,80 грн. основного боргу та 206 897,32 грн. пені.

Також в п. 3 прохальної частини позовної заяви, позивач просив суд застосувати до відповідача заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі суми позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.10.2016 порушено провадження у справі № 911/3264/16 та призначено до розгляду на 14.11.2016.

Суд, розглянувши подану заяву про забезпечення позову в судовому засіданні з урахуванням пояснень сторін зазначає наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову .

З урахуванням вищенаведених норм, суд зазначає, що позивач повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Однак, в обґрунтування викладеної в прохальній частині вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач взагалі не вказує підстав та фактичних обставин для прийняття такого рішення. А тому оскільки позивачем не надано суду належних доказів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

11.11.2017 до суду позивачем в порядку ст. 22 ГПК України було подано заяву про зміну предмета позову, відповідно до якої він просив суд звернути стягнення на обладнання, що поставлене за Договором монтажу № 72/2014 від 17.12.2014 та яке є предметом застави, за ціною 2 088 734,12 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вказана заява прийнята судом до розгляду як така, що не порушує чиї-небудь права і законні інтереси та відповідає нормам процесуального права.

Ухвалою суду від 14.11.2016 розгляд справи було відкладено на 05.12.2016.

05.12.2016 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка обґрунтована частковою сплатою відповідачем заборгованості в сумі 845 000,00 грн., у зв'язку з чим сума боргу на момент подачі заяви склала 1 243 734,12 грн.

В судовому засіданні 05.12.2016 було оголошено перерву до 13.12.2016 та на підставі ухвали від 13.12.2016 продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

Ухвалою суду від 13.12.2016 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробний завод «Баварія» .

Також ухвалою суду від 13.12.2016 було призначено колегіальний розгляд справи та на підставі ухвали від 16.12.2016 прийнято справу до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Щоткін О.В., судді: Бабкіна В.М., Конюх О.В., розгляд справи призначено на 24.01.2017.

24.01.2017, у зв'язку з частковим погашенням заборгованості в розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою за 19.01.2017, позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої зазначив, що сума боргу за договором поставки та монтажу № 72/2014 від 17.12.2014 на даний час склала 1 143 736,12 грн. (936 836, 80 грн. основного боргу + 206 897,32 грн. пені), а тому просив суд звернути стягнення на майно саме в межах даної суми.

Ухвалою суду від 24.01.2017 розгляд справи було відкладено на 10.02.2017.

На підставі повторного автоматизованого розподілу, у зв'язку з перебуванням судді Бабкіної В.М. у відпустці, справу № 911/3264/16 прийнято до провадження у складі головуючого судді О.В. Щоткіна, суддів: О.В. Конюх та А.Ю. Кошика, розгляд справи призначено на 21.02.2017 р.

У зв'язку з перебуванням судді Кошика А.Ю. у відпустці, справу № 911/3264/16 передано для подальшого розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді О.В. Щоткіна, суддів - В.М. Бацуци та О.В. Конюх.

21.02.2017 року позивач подав заяву про зменшення розміру заявлених позовних вимог, відповідно до якої зазначив, що за період з 25.01.2017 по 20.02.2017 відповідачем були знов здійснені проплати за договором на загальну суму 463 112,30 грн., а тому станом на дату подачі вказаної заяви сума основного боргу склала 473 724,50 грн., сума пені - 206 897,32 грн.

Ухвалою суду від 21.02.2017 розгляд справи було відкладено на 21.03.2017.

21.03.2017, у зв'язку з повним погашенням суми основного боргу за договором, яка на момент подачі позову складала 1 881 836,80 грн., керуючись нормами ст. 22 ГПК України, позивач подав заяву, в якій просив стягнути лише пеню в розмірі 206 897,32 грн. Суд визнав вказану заяву обґрунтованою та такою, що не суперечить нормам законодавства, у зв'язку з чим прийняв її до розгляду. Таким чином, на момент прийняття рішення предметом позову є стягнення пені в розмірі 206 897,32 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Частиною 1 статті 85 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 21.03.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

17 грудня 2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Мультівак Україна (постачальник) та Господарським товариством з обмеженою відповідальністю Росич (покупець) було укладено договір поставки та монтажу № 72/2014 (надалі - Договір), згідно з умовами якого постачальник взяв на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупця обладнання для харчової промисловості, що виготовляється виключно згідно технічних вимог покупця, має індивідуально-визначені ознаки (надалі - обладнання), яке зазначається в Додатку № 1 до даного Договору, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Постачальник зобов'язується виконати роботи з інсталяції, монтажу, введенню цього обладнання в експлуатацію та провести інструктаж персоналу покупця по роботі з таким обладнанням (роботи), здійснювати гарантійне обслуговування протягом гарантійного строку, проводити планове технічне обслуговування (далі - ТО), а покупець зобов'язується прийняти обладнання та роботи, та сплатити за обладнання на умовах даного Договору.

Згідно з умовами п. 2.3. Договору, на підставі частини 2 статті 524 Цивільного Кодексу України сторони погодили додатково до визначення зобов'язання в гривні, визначити зобов'язання в грошовому еквіваленті іноземної валюти - євро (грошовий еквівалент іноземної валюти).

Згідно п. 2.6. Договору, у зв'язку із зменшенням курсу гривні по відношенню до Євро на дату поставки обладнання більш ніж на 3%, сторони уклали Додаткову угоду № 1 від 14.07.2015 року про зміну ціни договору.

На виконання умов Договору постачальник поставив і передав у власність покупця обладнання, зазначене в Додатку № 1 до Договору, що підтверджується: видатковою накладною № 732 від 18.06.2015 року, Актом прийому-передачі Обладнання від 22.06.2015 року (Додаток № 5 до позовної заяви); видатковою накладною № 850 від 14.07.2015 року, Актом прийому-передачі обладнання від 14.07.2015 року; видатковою накладною № 1412 від 23.10.2015 року, Актом прийому-передачі обладнання від 23.10.2015 року (Додаток № 11 до позовної заяви).

Згідно з умовами п. 1.1., 6.1. Договору, постачальник також виконав роботи з інсталяції, монтажу, введенню цього обладнання в експлуатацію та провів інструктаж персоналу покупця по роботі з таким обладнанням , що підтверджується: Актом введення обладнання в експлуатацію від 23.06.2015 року, Актом введення обладнання в експлуатацію від 14.07.2015 року; Актом введення обладнання в експлуатацію від 23.10.2015 року.

Згідно з умовами розділу 5 Договору та узгодженим в Додатковій угоді Графіком, покупець взяв на себе зобов'язання здійснювати оплату наступним чином: Перший платіж, який в еквіваленті іноземної валюти - Євро дорівнює 20 800,00 євро здійснюється Покупцем не пізніше 5 календарних днів з дати підписання даного Договору. Другий платіж , який в еквіваленті іноземної валюти - Євро дорівнює 4000,00 Євро здійснюється Покупцем не пізніше 30.04.2016. Третій платіж , який в еквіваленті іноземної валюти - Євро дорівнює 4 000,00 Євро здійснюється Покупцем не пізніше 30.05.2016. Четвертий платіж , який в еквіваленті іноземної валюти - Євро дорівнює 6 000,00 Євро здійснюється Покупцем не пізніше 30.06.2016. П'ятий платіж, який в еквіваленті іноземної валюти - Євро дорівнює 6 000,00 Євро здійснюється Покупцем не пізніше 31.07.2016. Шостий платіж , який в еквіваленті іноземної валюти - Євро дорівнює 6 000,00 Євро здійснюється Покупцем не пізніше 31.08.2016. Сьомий платіж , який в еквіваленті іноземної валюти - Євро дорівнює 6 000,00 Євро здійснюється Покупцем не пізніше 30.09.2016. Восьмий платіж , який на день укладення договору складає 51 411,68 євро підлягає перерахунку на день здійснення останнього платежу за Договором. Платіж здійснюється не пізніше 31.10.2016.

Однак, як стверджує позивач, умови договору щодо повної та вчасної оплати відповідачем виконані не були. Покупець лише частково оплатив поставлений постачальником товар та здійснив оплату за виконані роботи, у зв'язку із чим позивач і звернувся до суду з вимогою стягнути заборгованість в розмірі 1 881 836,80грн., яка залишилась непогашеною.

В подальшому, під час розгляду справи, відповідачем заборгованість в розмірі 1 881 836,80грн. була оплачена в повному обсязі та станом на день прийняття рішення відсутня, про що свідчать подані позивачем банківські виписки по рахункам, у зв'язку з чим позивачем в порядку ст. 22 ГПК України була подана заява, відповідно до якої він просив стягнути лише суму пені в розмірі 206 897, 32 грн., нараховану у відповідності до 5 розділу договору з урахуванням встановлених термінів оплати щодо кожного (чергового) платежу окремо та з визначенням курсу гривні до Євро, на день, з якого виникає прострочення грошових зобов'язань і нарахування пені.

У відповідності п 10.3 Договору, у випадку порушень покупцем грошових зобов'язань, зазначених в п.5.1.2-5.1.13, останній сплачує постачальнику за його письмовою вимогою суму боргу з урахуванням індексу інфляції, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент порушення грошових зобов'язань, 3% річних за користування грошовими коштами.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку, поданого позивачем, пеня розрахована у відповідності до розділу 5 від кожного чергового платежу окремо. Зокрема, на суму заборгованості 175 779,81 грн. (згідно п. 5.1.3) нарахована пеня в розмірі 36205,82 грн. за період з 23.12.2015 по 19.06.2016; на суму заборгованості 186509,35 грн. (згідно п. 5.1.4) нарахована пеня в розмірі 36790,88 грн. за період з 22.01.2016 по 19.07.2016; на суму заборгованості 206627,33 грн. (згідно п. 5.1.5) нарахована пеня в розмірі 36120,29 грн. за період з 20.02.2016 по 18.08.2016; на суму заборгованості 205 242,02 грн. (згідно п. 5.1.6) нарахована пеня в розмірі 36100,09 грн. за період з 21.03.2016 по 15.09.2016; на суму заборгованості 199789,86 грн. (згідно п. 5.1.7) нарахована пеня в розмірі 28905,34 грн. за період з 19.04.2016 по 03.10.2016; на суму заборгованості 6934,00 грн. (згідно п. 5.1.8) нарахована пеня в розмірі 728,36 грн. за період з 23.05.2016 по 03.10.2016; на суму заборгованості 194 377,08 грн. (згідно п. 5.1.9) нарахована пеня в розмірі 14815,26 грн. за період з 21.06.2016 по 03.10.2016; на суму заборгованості 189870,87 грн. (згідно п. 5.1.10) нарахована пеня в розмірі 9446,73 грн. за період з 20.07.2016 по 03.10.2016; на суму заборгованості 197 591,17 грн. (згідно п. 5.1.11) нарахована пеня в розмірі 7784,55 грн. за період з 19.08.2016 по 03.10.2016; на суму заборгованості 201616,83 грн. (згідно п. 5.1.12) нарахована пеня в розмірі 2651,40 грн. за період з 18.09.2016 по 03.10.2016.

Перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон , з урахуванням часткових проплат та від кожного чергового платежу окремо, суд встановив, що розмір пені за вищевказані періоди за розрахунком суду склав 219 086,15 грн. Однак, зважаючи на приписи ст. 83 ГПК України, а саме відсутність у суду права виходити за межі заявлених позовних вимог, суд задовольняє розмір пені заявлений позивачем в сумі 206 897,32 грн. в повному обсязі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 206897,32 грн. пені.

Витрати по сплаті судового збору, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Господарського Товариства з обмеженою відповідальністю Росич (09800, Київська обл., м. Тетіїв, вул. Шевченка, 11, код ЄДРПОУ 20600647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мультівак Україна (Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, пров. 1-го Травня,30, код ЄДРПОУ 37640186) - 206897 (двісті шість тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн. 32 коп. пені та 31 331 (тридцять одну тисячу триста тридцять одну) грн. 01 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 31.03.2017р.

Головуючий суддя О.В. Щоткін

Суддя О.В. Конюх

Суддя В.М. Бацуца