Рішення

від 23.03.2017 по справі 910/8124/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2017Справа №910/8124/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банк

до Товариства з обмеженою відповідальністю Проціон-Торг

треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

1. Національний банк України

2. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 3. Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Дослідно-

механічний завод Карпати

про визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити дії

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Шутов О. О., довіреність № б/н від 08.02.2017

від відповідача не з'явився

від третьої особи-1 Бакун С. С., довіреність № 18-0011/16518 від 02.03.2017

від третьої особи-2 Цуканова С. Г., довіреність № 27-48336/16 від 28.12.2016

від третьої особи-3 не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до Товариства з обмеженою відповідальністю Проціон-Торг про визнання недійсним договору поруки № П-2011034-1 від 29.08.2014 та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Проціон-Торг повернути Публічному акціонерному товариству Дельта Банк оригінали кредитної справи та договорів, переданих на виконання договору поруки № П-2011034-1 від 29.08.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/8124/16 від 14.07.2016 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/8124/16 від 31.10.2016 рішення Господарського суду міста Києва № 910/8124/16 від 14.07.2016 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України № 910/8124/16 від 24.01.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2016 у справі № 910/8124/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/8124/16 були отримані Господарським судом міста Києва 02.02.2017.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 02.02.2017 за № 04-23/361 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи.

Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 02.02.2017 визначено суддю Сівакову В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 розгляд справи № 910/8124/16 призначено на 28.02.2017.

Позивачем 28.02.2017 до відділу діловодства суду подано додаткові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2017, у зв'язку з нез'явленням в засідання суду представників відповідача та третіх осіб -2, -3, невиконанням відповідачем та третіми особами вимог суду викладених в ухвалі суду від 06.02.2017, розгляд справи № 910/8124/16 було відкладено до 14.03.2017.

Третьою особою-1 10.03.2017 до відділу діловодства суду подано письмові пояснення по справі, в яких позовні вимоги підтримує повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 14.03.2017, у зв'язку з нез'явленням в засідання суду представників відповідача та третіх осіб, невиконанням відповідачем та третіми особами -2, -3 вимог суду викладених в ухвалі суду від 06.02.2017, розгляд справи № 910/8124/16 було відкладено на 23.03.2017.

Відповідач в судове засіданні 23.03.2017 не з'явився, вимог ухвали суду від 06.02.2017 не виконав, а саме не подав письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1. літ. 57, офіс 15, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 14.03.2016 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Третя особа-2 вимоги ухвали суду від 06.02.2017 не виконала, а саме не подала письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог.

Третя особа-3 в судове засідання 23.03.2017 не з'явилась, вимог ухвали суду від 06.02.2017 не виконала, а саме не подала письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні 23.03.2017 на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2012 між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк (кредитор, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Дослідно-механічний завод Карпати (позичальник) було укладено договір кредитної лінії № НКЛ-2011034 (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти (кредит) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до п. 1.1.1 кредитного договору надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (траншами) в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 9 164 100,00 грн. зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 27% річних в порядку, визначеному договором, та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 11.11.2014.

У п. 1.3 кредитного договору вказано, що забезпеченням виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою (іпотекою) вимоги виступає забезпечення, яке не суперечить вимогам кредитора та діючого законодавства України, про що укладаються відповідні договори, а саме:

1.3.1 договір іпотеки комплексу загальною площею 1508,7 кв. м., що розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Саки, вул. Морська, буд. 2е та комплексу загальною площею 1992,3 кв. м., що розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Саки, вул. Морська, буд. 2в;

1.3.2 договір застави майнових прав на отримання грошових коштів з договору № 97 у про надання послуг з організації перевезень вантажів від 15.08.2012, що належать позичальнику;

1.3.3 договір застави майнових прав на отримання в оренду 200 напіввагонів в термін до 08.08.2018 з договору оренди вагонів № СВРЗ-06-03-12-27/ю від 09.08.2012, що належать позичальнику; договір поруки ОСОБА_6.

Договір набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за договором (п. 8.3 кредитного договору).

У додатковому договорі № 1 від 29.08.2013 погоджено внесення змін, в тому числі, до п. 1.1.1 кредитного договору, а саме сторонами визначено, що надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами (траншами) в межах невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 4 630 000,00 грн. та 335 000 дол. США.

Додатковим договором № 4 від 29.08.2014 внесено зміни до п. 1.1 кредитного договору та погоджено, що ліміт кредитної лінії становить 234 331,01 дол. США.

Матеріалами справи підтверджується, що в якості забезпечення виконання позичальником своїх обов'язків за кредитним договором було укладено наступні договори:

іпотечний договір № НКЛ-2011034/S1 від 26.11.2012 між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторій для батьків з дітьми Блакитна лінія (з подальшими змінами та доповненнями);

договір № НКЛ-2011034/S2 від 12.11.2012 застави майнових прав між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Дослідно-механічний завод Карпати (з подальшими змінами та доповненнями);

договір № НКЛ-2011034/S3 від 12.11.2012 застави майнових прав між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Дослідно-механічний завод Карпати (з подальшими змінами та доповненнями);

договір поруки № П-2011034 від 26.11.2012 між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк , Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Дослідно-механічний завод Карпати , ОСОБА_6 (з подальшими змінами та доповненнями).

Як свідчать матеріали справи, 29.08.2014 між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Проціон-Торг (поручитель) було укладено договір поруки № П-2011034-1 (далі - договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Дослідно-механічний завод Карпати зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій та пені, у розмірі та у випадках, передбачених договором кредитної лінії № НКЛ-2011034 від 12.11.2012, укладеним між кредитором та позичальником, за умовами якого позичальник зобов'язаний повернути кредитору отриманий кредит в розмірі 234 331,01 дол. США зі сплатою процентів у розмірі та строки й на умовах, визначених в договорі кредиту та додаткових угодах до нього, що можуть бути укладені у майбутньому, з кінцевим терміном повернення кредиту по 30.12.2014, сплачувати можливі штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту та цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої порукою вимоги.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання договору поруки недійсним, заявник посилався на те, що майнові вимоги Банку за кредитним договором № НКЛ-2011034 від 12.11.2012 було передано в заставу Національному банку України, яким передбачено, що майнові права за кредитними договорами не можуть бути обтяжені іншими зобов'язаннями. Одночасно, заявником наголошено, що постановою НБУ № 692/БТ від 30.10.2014 Про віднесення АТ Дельта Банк до категорії проблемних Публічне акціонерне товариство Дельта Банк віднесено до категорії проблемних та заборонено передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з куратором банку. Заявником наголошено, що внаслідок укладання спірного правочину Банк фактично відмовився від власних майнових вимог до позичальника, іпотекодавців та заставодавців. Крім того, за твердженнями позивача поручитель за спірним правочином був також кредитором Банку, а отже, внаслідок укладання договору № П-2011034-1 від 29.08.2014 фактично забезпечувались його права, як кредитора та надавались переваги. До того ж, заявником наголошено, що після введення в Публічному акціонерному товариству Дельта Банк тимчасової адміністрації було виявлено нікчемність договору поруки та відповідачу направлялось відповідне повідомлення № 6901 від 13.08.2015 про нікчемність договору поруки та про повернення документів, отриманих за нікчемним договором на підставі приписів ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Зі ст. 626 Цивільного кодексу України вбачається, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

За твердженнями позивача, 30.10.2014 правлінням Національного банку України прийнято постанову № 692/БТ Про віднесення Публічного акціонерного товариства Дельта банк до категорії проблемних .

У ч. 1 ст. 76 Закону України Про банки і банківську діяльність передбачено, що Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі: 1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; 2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України; 3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами; 4) одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови № 150 від 02.03.2015 правління Національного банку України Про віднесення Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до категорії неплатоспроможних Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 51 від 02.03.2015 Про запровадженні тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Дельта Банк . Тимчасову адміністрацію було введено строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 (включно).

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 71 від 08.04.2015 Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду № 51 від 02.03.2015 Про запровадженні тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Дельта Банк строк запровадження тимчасової адміністрації було визначено до 02.09.2015.

Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації в АТ Дельта банк тимчасову адміністрацію у позивача було продовжено до 01.10.2015.

02.10.2015 на підставі постанови № 664 від 02.10.2015 правління Національного банку України Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Дельта Банк Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 181 Про початок процедури ліквідації АТ Дельта Банк та делегування повноважень ліквідатора банку .

Статтею 1 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою вказаного нормативно-правового акту є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 6 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Частинами 1, 2, 4 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлено, що Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Відповідно до ч. 5 ст. 34 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ).

11.03.2015 наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації № 67 Про перевірку правочинів (договорів) в АТ Дельта Банк було створено комісію з перевірки правочинів (інших договорів), укладених АТ Дельта Банк протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в банку, на предмет виявлення правочинів (в тому числі договорів), що є нікчемними з підстав визначених ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

За результатами роботи комісії складено протокол № 39 від 11.07.2015, в якому зазначено, що договір поруки є нікчемним з підстав п.п. 1, 2, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Частиною 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України Про банки і банківську діяльність ; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Посилаючись на приписи п.п. 1, 2, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб позивачем на адресу відповідача було скеровано повідомлення № 6901 від 13.08.2015 про нікчемність договору № П-2011034-1 від 29.08.2014 поруки, в якому просив повернути всі отримані згідно нікчемного договору оригінали документів (кредитні договори, договори забезпечення, всі інші документи).

Обґрунтовуючи позовні вимоги заявник також посилається на те, що на момент укладання спірного правочину відповідач був кредитором Публічного акціонерного товариства Дельта Банк , а отже, з огляду на неплатоспроможність Банку останній був позбавлений можливості розпоряджатись коштами на своєму рахунку, а укладання договору № П-2011034-1 від 29.08.2014 є забезпеченням майном Банку грошових вимог самого поручителя. Вказані обставини на думку заявника вказують на те, що шляхом укладання оспорюваного договору відповідачу було надано певні переваги та пільги як кредитору Банку. До того ж, за твердженнями заявника, укладанням оспорюваного правочину Банк взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його зобов'язань перед іншими кредиторами стало неможливим.

Суд встановив, що між Національним банком України та позивачем було укладено кредитний договір № 37 від 11.04.2014. В забезпечення виконання зобов'язань за яким позивачем та Національним банком України укладено договір застави майнових прав № 37/ЗМП від 11.04.2014, яким передано в заставу Національному банку України майнові права за договором кредитної лінії № НКЛ-2011034/S2 від 12.11.2012, що укладений позивачем та ТОВ Торговий дім Дослідно-механічний завод Карпати .

За умовами договору застави майнових прав № 37/ЗМП від 11.04.2014 Банк прийняв на себе зобов'язання не відчужувати майнові права в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди Національного банку України (п.3.4.2).

Також судом встановлено, що Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 560 від 11.09.2014 Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства Дельта Банк шляхом призначення куратора .

З аналізу вказаних документів вбачається, що НБУ запровадило щодо позивача ряд обмежень у його діяльності, які по суті виключають можливість укладення оспорюваного правочину без погодження з куратором ПАТ Дельта Банку , якого було призначено постановою НБУ № 560 від 11.09.2014.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Частиною першою статті 2 Закону України Про Національний банк України Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до статті 6 названого Закону відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку України є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

При виконанні своєї основної функції Національний банк України має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі.

Національний банк України у межах своїх повноважень сприяє фінансовій стабільності, в тому числі стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій цієї статті.

Національний банк України також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню цілей, визначених у частинах другій та третій цієї статті.

Статтею 7 1 Закону України Про Національний банк України передбачено, що Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи країни, має право визначати тимчасові особливості регулювання та нагляду за банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України, у тому числі особливості підтримання ліквідності банків, застосування економічних нормативів, формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат за активними операціями банків, запроваджувати обмеження на їх діяльність, у тому числі обмежувати або забороняти видачу коштів з поточних та вкладних (депозитних) рахунків фізичних та юридичних осіб, а також обмежувати або тимчасово забороняти проведення валютних операцій на території України, зокрема операцій з вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей.

Наявність ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, а також обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи країни, підтверджується відповідним рішенням Ради з фінансової стабільності, повноваження якої визначаються указом Президента України.

Крім того, відповідно до статті 75 Закону України Про банки і банківську діяльність Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з таких критеріїв: 1) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків: щоденного розміру регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України мінімального розміру регулятивного капіталу - п'ять і більше разів та/або значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України нормативного значення цього нормативу - два і більше разів; 2) банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав п'ять і більше робочих днів тому, та/або встановлено факти невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством України строк; 3) системне порушення банком законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму; 4) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків значення хоча б одного з нормативів ліквідності нижче мінімальних нормативних значень, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України, що розраховуються: за щоденними розрахунками - п'ять і більше разів; щодекади - два і більше разів; 4 1 ) обсяг негативно класифікованих активів банку (крім санаційного) становить 40 відсотків і більше загальної суми активів, за якими має оцінюватися ризик та формуватися резерв згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України; 5) банк не має ефективних та адекватних систем внутрішнього контролю та/або управління ризиками, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку; 6) систематичне подання та/або оприлюднення недостовірної інформації або звітності з метою приховування реального фінансового стану банку, у тому числі щодо операцій із пов'язаними з банком особами.

Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Проблемному банку забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті. Проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.

Ця норма не поширюється на операції щодо виконання зобов'язань у міжнародних та внутрішньодержавних платіжних системах і системах розрахунків та на операції з цінними паперами, що здійснюються згідно із законодавством.

Проблемний банк у строк до 180 днів зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Проблемний банк зобов'язаний у строк до семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів.

Національний банк України зобов'язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

З огляду на наведені норми правлінням НБУ і були прийняті постанови № 560 від 11.09.2014 та № 692/БТ від 30.10.2014.

Так, постановою № 692/БТ від 30.10.2014 ПАТ Дельта Банк було віднесено до категорії проблемних до 180 днів; для стабілізації діяльності позивача та відновлення його фінансового стану з дня прийняття цієї постанови до кінця строку, який визначений у пункті 1 цієї постанови, запроваджено для ПАТ Дельта Банк такі обмеження в його діяльності, зокрема, не передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з куратором.

Всупереч цього, 24.02.2015, в день відображення у системі обліку Банку договору поруки, поручителем ТОВ Проціон-Торг зі свого рахунку № 26005002016019 в АТ Дельта Банк було здійснено погашення заборгованості по кредитному договору в сумі 217 905,53 дол. США, в той час як залишок коштів на кореспондентському рахунку в НБУ становить лише 200 000,00 грн., отже позивач фактично не міг задовольнити своїх вимог за кредитним договором внаслідок такої операції.

Як зазначає Національний банк України у письмових поясненнях у постанові Правління Національного банку України № 150 прямо вказано на те, що результати банківського нагляду свідчать про те, що діяльність банку не відповідає вимогам законодавства України, оскільки зокрема:

на кореспондентському рахунку в Національному банку України середньоарифметичної суми залишків коштів за звітній період було виявлено відхилення для звітного періоду резервування: за листопад від'ємне значення - 1,3 млн. грн., за грудень 2014 та січень 2015 - від'ємне значення - 1,6 млн. грн.;

відбулось зменшення залишку коштів на кореспондентському рахунку банку в Національному банку України станом на 27.02.2015 до 0,2 млн. грн.

Отже, вказане погашення було проведено з поточного рахунку відповідача в Банку, проблемність якого було встановлена постановою № 692/БТ від 30.10.2014, за умов практичної неможливості здійснити переказ коштів зі свого рахунку до інших банків, тобто в період неможливості виконання банком своїх зобов'язань перед кредиторами.

Виходячи з вищевикладеного, погашення заборгованості за кредитом та процентами відбулося без погодження з куратором Банку, незважаючи на те, що таким погашенням було порушено суть та мету встановлених постановою № 692/БТ від 30.10.2014 обмежень.

Отже, Банк не отримав реальних грошових надходжень на погашення зобов'язань за кредитним договором.

Таким чином, на момент укладення оспорюваного правочину діяльність позивача була обмежена НБУ та укладення договорів мали бути погоджені з куратором ПАТ Дельта Банк .

Слід зазначити, що сторони не подали суду доказів того, що оспорюваний правочин було погоджено з куратором Банку.

Відповідно до пунктів 4.8 та 4.9. постанови № 346 (в редакції чинній на момент призначення куратора) куратор банку здійснює посилений контроль за діяльністю банку шляхом проведення аналізу фінансової, статистичної звітності та іншої інформації, що надається банком до Національного банку, та/або перебуваючи безпосередньо в банку.

Банк зобов'язаний забезпечити куратора, призначеного Національним банком України, окремим приміщенням, що обладнане необхідними технічними засобами, з доступом до відповідних програмно-технічних комплексів банку для перегляду в режимі поточного часу всіх операцій банку та його клієнтів.

На куратора банку можуть покладатися такі повноваження: а) здійснювати постійний контроль за проведенням банком операцій; б) отримувати інформацію та ознайомлюватися з документами щодо проведення банком операцій і визначення рівня ризиків, на які він може наражатися; в) ініціювати встановлення порядку виконання банком та його відокремленими підрозділами початкових платежів з урахуванням наявності коштів на кореспондентському рахунку і змісту платежів, обрання способів організації управління черговістю початкових платежів (використовуючи засоби системи автоматизації банку, внутрішньобанківської міжфілійної платіжної системи банку, автоматизоване робоче місце АРМ куратора банку , призначене для управління початковими платежами банку, що надсилаються до СЕП); г) ініціювати заборону на використання для розрахунків прямих кореспондентських рахунків; ґ) ініціювати переведення банку на модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку в СЕП, яка дає банку змогу здійснювати початкові платежі від імені відокремлених підрозділів або через внутрішньобанківську міжфілійну платіжну систему; д) ініціювати проведення нарад з керівництвом банку для отримання пояснень та інформації про вжиття банком заходів щодо усунення порушень і недоліків та забезпечення його фінансової стабільності; е) бути присутнім на: загальних зборах акціонерів, на засіданнях ради і правління банку з правом дорадчого голосу; засіданнях комітетів (в обов'язковому порядку кредитного комітету, комітету з питань управління активами та пасивами, тарифного комітету); нарадах керівництва, у тому числі щодо реструктуризації зовнішніх зобов'язань банку, та інших структурних підрозділів банку, у тому числі підрозділів внутрішнього контролю та аудиту банку; переговорах з інвесторами банку з питань продажу чи реорганізації банку, шляхів оздоровлення банку за ахунок коштів учасників; є) здійснювати контроль за своєчасним виконанням банком вимог (заходів), висунутих (застосованих) Національним банком до банку за результатами його діяльності, у тому числі за виконанням банком плану заходів з фінансового оздоровлення та/або прийнятих у письмовій угоді зобов'язань перед Національним банком; ж) інформувати керівництво служби банківського нагляду щодо результатів аналізу фінансового стану банку, а в разі виникнення негативних тенденцій і виявлення проблем у його діяльності, які можуть нести загрозу втрати ліквідності й платоспроможності та інтересам кредиторів і вкладників, оперативно готувати обґрунтовані пропозиції щодо подальших наглядових дій за цим банком; з) виконувати функції, пов'язані зі здійсненням контролю за використанням коштів, отриманих від Національного банку; и) звертатися до Національного банку з клопотанням про розгляд питання щодо застосування відповідного заходу впливу згідно з вимогами статті 73 Закону про банки до посадових осіб або осіб, які діють за їх дорученням, якщо вони перешкоджають здійсненню функцій куратора банку, зокрема створюють умови, за яких куратор не може повністю або частково здійснювати повноваження, покладені на нього Національним банком; і) виносити за межі банку копії документів, що можуть свідчити про факти порушення банком банківського законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку.

За відсутності погодження куратора Банку на укладення договору поруки, такий договір слід вважати укладеним з порушенням Банком його господарської компетенції, що є підставою для визнання його недійсним згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України. Даний правовий висновок зроблено Вищим господарським судом України у справах № 910/1208/16 та № 910/1209/16).

Що ж до доводів відповідача та третіх осіб про те, що постанови НБУ не впливають на відносини, які виникли у позивача із ТОВ Проціон-Торг в результаті укладення договору, то слід вказати таке.

Статтею 56 Закону України Про Національний банк України Національний банк видає нормативно-правові акти та розпорядчі акти.

Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Національний банк видає розпорядчі акти з питань організаційно-розпорядчого характеру або індивідуальної дії, які не є нормативно-правовими актами. Розпорядчі акти оприлюднюються та набирають чинності в порядку, встановленому Національним банком.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Нормативно-правові акти Національного банку (крім нормативно-правових актів, які містять інформацію з обмеженим доступом), які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Нормативно-правові акти Національного банку (крім нормативно-правових актів, які містять інформацію з обмеженим доступом) набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо більш пізній строк набрання чинності не передбачений у такому акті. Офіційним опублікуванням нормативно-правового акта Національного банку вважається перше опублікування його повного тексту в одному з періодичних друкованих видань - "Офіційному віснику України", газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" або перше розміщення на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України.

Нормативно-правові акти Національного банку, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають опублікуванню та доводяться до відома юридичних та фізичних осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Національним банком.

Нормативно-правові акти Національного банку, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності у порядку, встановленому цими актами.

Акти Національного банку України можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України.

Отже, постанова № 560 та постанова № 692/БТ є нормативно-правовими актами з обмеженим доступом і є обов'язковою для виконання.

Про прийняття вказаних постанов НБУ були ознайомлені відповідальні працівники ПАТ Дельта Банку , доказів протилежного суду не подано.

Таким чином, є підстави для визнання договору поруки № П-2011034-1 від 29.08.2014 недійсним, оскільки останній не відповідає нормам чинного законодавства України.

Відповідно до п. 2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Дельта Банк є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Витрати позивача по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному та касаційному порядку також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, з огляду на наступне

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір поруки № П-2011034-1 від 29.08.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Проціон-Торг .

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Проціон-Торг (02094, м. Київ, вул. Магнітогорського, буд. 1, літера 57, офіс 15; код ЄДРПОУ 38343706) повернути Публічному акціонерному товариству Дельта Банк (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) оригінали справи та договорів, переданих на виконання договору поруки № П-2011034-1 від 29.08.2014.

4. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю Проціон-Торг (02094, м. Київ, вул. Магнітогорського, буд. 1, літера 57, офіс 15, код ЄДРПОУ 38343706) на користь Публічним акціонерним товариством Дельта Банк (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг в загальному розмірі 9 094 (дев'ять тисяч дев'яносто чотири) грн. 80 коп.

Повне рішення складено 31.03.2017.

СуддяВ.В. Сівакова