Рішення

від 28.03.2017 по справі 911/4311/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2017 р. Справа № 911/4311/16

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» , м. Київ

до Приватного підприємства «Фірма «Вел» , ОСОБА_1 Республіка Крим, м. Сімферополь

про стягнення 285 859,13 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 13.07.2016)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.12.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (далі-ТОВ «Порше Лізинг Україна» /позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Ф,ірма «Вел» (далі-ПП «Фірма «Вел» /відповідач) про стягнення 285 859,13 гривень, з яких: 117 058,81 гривень заборгованості за лізинговими платежами та 103 795,91 гривень плати за користування об'єктом лізингу за договором про фінансовий лізинг №00004831 від 24.04.2012, нарахованих на відповідні суми 59 004,41 гривень інфляційних втрат, а також 6 000,00 грн витрат на оплату юридичних послуг.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.12.2016 порушено провадження в справі №911/4311/16, розгляд справи призначено на 16.01.2017.

Ухвалами господарського суду Київської області від 16.01.2017, 06.02.2017, 20.02.2017, 28.02.2017, 13.03.2017 та 20.03.2017 розгляд даної справи відкладався на 06.02.2017, 20.02.2017, 28.02.2017, 13.03.2017, 20.03.2017 та 28.03.2017 відповідно.

У судові засідання 16.01.2017, 06.02.2017, 20.02.2017, 28.02.2017, 13.03.2017, 20.03.2017 та 28.03.2017 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, пояснень та документів щодо суті спору не надав, хоча про розгляд спору у даній справі ПП «Фірма «Вел» було повідомлене в порядку, передбаченому п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.06.2014 №01-06/745/2014 Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , а також п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14).

Так, судом у відповідності до роз'яснень вищезазначених листів розміщувалась інформація про час та дату судових засідань у даній справі 16.01.2017, 06.02.2017, 20.02.2017, 28.02.2017, 13.03.2017, 20.03.2017 та 28.03.2017, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками господарського суду Київської області від 29.12.2016, 16.01.2017, 06.02.2017, 20.02.2017, 28.02.2017, 13.03.2017 та 20.03.2017 відповідно, а також відомостями, розміщеними на сторінці господарського суду Київської області офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.ko.arbitr.gov.ua/sud5012) в розділі «Новини та події суду» .

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Поряд з тим, відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

24.04.2012 між ТОВ «Порше Лізинг Україна» (далі-лізингодавець) та ПП «Фірма «Вел» (далі-лізингоодержувач) було укладено договір про фінансовий лізинг №00004831 разом з додатком до зазначеного договору - загальними комерційними умовами внутрішнього фінансового лізингу (далі-договір/контракт) та графіком покриття та виплат лізингових платежів (план відшкодування), відповідно до умов якого предметом лізингу за цим контрактом є транспортний засіб - VW Polo Sedan 1.6 I benzin, рік виробництва - 2012, двигун №CFN 301017, шасі №XW8ZZZ61ZCG038954, вартістю 16 950,00 доларів США.

Пунктами 3.2., 3.3., 5.4., 6.5., 8.3.2., 12.1. та 12.3. контракту передбачено, що ТОВ «Порше Лізинг Україна» придбаває об'єкт лізингу (отримує право власності на об'єкт лізингу) та передає лізингоодержувачу об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосованого українського законодавства та цього контракту.

Лізингоодержувач користується об'єктом лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями чинного українського законодавства та забезпечує експлуатацію об'єкт лізингу у відповідності до цього контракту.

Лізингоодержувач забезпечує оформлення доставки об'єкта лізингу шляхом підписання лізингоодержувачем та Порше Лізинг Україна акту-прийому передачі.

Лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок зазначений Порше Лізинг Україна у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів не пізніше дати, вказаної в графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів.

Якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більше, ніж 30 (у відповідності до Закону України Про фінансовий лізинг ), Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі в примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Строк лізингу за цим контрактом визначаться у договорі про фінансовий лізинг та графіку покриття витрат та виплат лізингових платежів.

Контракт вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Копія відповідного договору разом з додатками до нього наявна в матеріалах справи.

11.05.2012 сторонами було підписано акт прийому-передачі предмета лізингу, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв у користування предмет лізингу, а саме: VW Polo Sedan 1.6 I benzin, рік виробництва - 2012, шасі №XW8ZZZ61ZCG038954. Копія відповідного акта прийому-передачі предмета лізингу наявна в матеріалах справи.

З наданих позивачем розрахунку заборгованості та відповідних обґрунтувань до нього слідує, що позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату лізингових платежів за період з березня 2014 року по жовтень 2015 року на загальну суму 120 175,25 грн. Копії відповідних рахунків наявні в матеріалах справи.

Натомість, як зауважив позивач, відповідач свої грошові зобов'язання за договором належним чином не виконав, сплативши лізинговий платіж за березень 2014 року частково у розмірі 3 116,44 грн, у той час як решту коштів за відповідний місяць у сумі 1 188,82 грн та лізингові платежі за період з квітня 2014 року по жовтень 2015 року у сумі 115 869,99 грн згідно графіка відповідач не сплатив, внаслідок чого за ним утворилось 117 058,81 грн заборгованості за лізинговими платежами.

Враховуючи порушення відповідачем обов'язку в частині сплати лізингових платежів більше 30 днів, позивач звернувся до ПП «Фірма «Вел» з листом №00004831 від 05.10.2015, відповідно до якого повідомляв відповідача про існування у нього заборгованості та відмову від договору про фінансовий лізинг №00004831 від 24.04.2012, а тому вимагав погасити заборгованість та повернути об'єкт лізингу. Копія відповідного повідомлення та доказів його надіслання наявні в матеріалах справи.

В подальшому, у зв'язку з несплатою заборгованості, наявної у відповідача та неповернення останнім об'єкта лізингу, позивачем було нараховано плату за фактичне користування об'єктом лізингу згідно виставлених рахунків за лізинговими платежами за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року на загальну суму 103 795,91 грн. Копії відповідних рахунків наявні в матеріалах справи.

Відповідно до наданих у судових засіданнях представником позивача усних пояснень, виставлені позивачем рахунки на сплату лізингових платежів та плати за користування об'єктом лізингу включають суми, передбачені графіком покриття та виплат лізингових платежів, що конвертовані в гривневий еквівалент по курсу станом на дату виставлення рахунків, та кошти з понесених позивачем витрат на страхування об'єкта лізингу.

В підтвердження зазначених обставин позивачем надано суду роздруківки щодо курсу валют, які застосовувались при виставлені відповідачу рахунків та копії платіжних документів на підтвердження понесених ТОВ «Порше Лізинг Україна» витрат щодо страхування об'єкта лізингу.

Поряд з тим, обставини порушення відповідачем грошового зобов'язання в частині сплати лізингових платежів за період з березня 2014 року по жовтень 2015 року та плати за користування об'єктом лізингу за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року за договором підтверджується наданими суду власною довідкою позивача та виписками з поточного рахунку позивача за вказані періоди.

Таким чином, посилаючись на те, що відповідач грошові зобов'язання не виконав, розрахунки за договором не провів та після відмови ТОВ «Порше Лізинг Україна» від контракту об'єкт лізингу не повернув, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 117 058,81 грн заборгованості за лізинговими платежами та 103 795,91 грн плати за користування об'єктом лізингу.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 173, 292 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ст. 1, ч. 2 ст. 11, ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до графіка покриття та виплат лізингових платежів (план відшкодування) сторони погодили строки та розміри сплати щомісячних лізингових платежів - з квітня 2012 року по квітень 2017 року, з датою сплати - 15-те число кожного місяця.

Водночас, відповідно до п. 6.3. контракту сторони погодили, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг Україна очікуваної станом на дату виконання контракту суми на основі діючого курсу обміну Євро/долара США, встановленого Національним банком України або українським комерційним банком (ПАТ КІБ Креді Агріколь або іншим банком), а бо на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку (ПАТ КІБ Креді Агріколь або іншого банку) з купівлі та продажу Євро/доларів США до української гривні) (надалі - обмінний курс), як буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна, станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті.

З огляду наведеного, підписання відповідачем 11.05.2012 акта прийому-передачі предмета лізингу без будь-яких зауважень чи заперечень свідчить про прийняття останнім визначеного у акті предмета лізингу та, відповідно, породжує для відповідача обов'язок по сплаті щомісячних лізингових платежів у передбачені контрактом розмірі та строки.

Поряд з тим, відповідно до приписів ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 2 ст. 7 Закону України Про фінансовий лізинг лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідно до пп. 12.6., 12.7., 12.13. та 6.17. контракту Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитися від контракту, та, також серед іншого, право на повернення об'єкта лізингу в наступних випадках: лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів.

Порше лізинг Україна надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від контракту та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від контракту.

У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги через відсутність за адресою/повернення через закінчення строку зберігання, лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим.

У випадках, передбачених пунктами 12.6. та 12.12, контракт вважається розірваним на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

Сторони погоджуються, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до п. 12 контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

Як слідує з наявної в матеріалах справи копії листа ТОВ Експрес мото Київ вих. №105-70 від 14.03.2016, зокрема, вимогу ТОВ Порше лізинг Україна №00004831 від 05.10.2015 про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору, доставити відповідачу за адресою: ОСОБА_1 Крим, 95013, м. Сімферополь, вул. Данілова, 43 не вдалося, оскільки за адресою одержувача осіб для вручення не знайдено, вказаний номер телефону не активний.

За таких обставин, враховуючи законодавчі положення та погоджені сторонами умови контракту останній вважається розірваним з ініціативи позивача з 20.10.2015, а тому виставлені ТОВ Порше лізинг Україна в подальшому рахунки за лізинговими платежами за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року є платою за користування об'єктом лізингу, обов'язок по сплаті якої виникає у відповідача в передбачені для лізингових платежів порядку та строки згідно графіка покриття та виплат лізингових платежів (план відшкодування).

Відповідно до приписів ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки станом на день прийняття рішення відповідач лізингові платежі та плату за користування об'єктом лізингу не сплатив, враховуючи арифметичну відповідність заявлених сум боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 117 058,81 грн заборгованості за лізинговими платежами та 103 795,91 грн плати за користування об'єктом лізингу підлягають задоволенню як такі, що доведені позивачем належними та допустимими доказами та не спростовані у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 52 450,12 грн інфляційних втрат за час прострочення оплати лізингових платежів за періоди:

з 16.03.2014 по 14.12.2016 на 1 188,82 грн;

з 16.04.2014 по 14.12.2016 на 4 611,04 грн;

з 16.05.2014 по 14.12.2016 на 4 727,74 грн;

з 16.06.2014 по 14.12.2016 на 4 812,22 грн4

з 16.07.2014 по 14.12.2016 на 4 788,09 грн4

з 16.08.2014 по 14.12.2016 на 4 997,30 грн;

з 16.09.2014 по 14.12.2016 на 5 190,45 грн;

з 16.10.2014 по 14.12.2016 на 5 210,56 грн;

з 16.11.2014 по 14.12.2016 на 5 210,56 грн;

з 16.12.2014 по 14.12.2016 на 6 140,00 грн;

з 13.01.2015 по 14.12.2016 на 7 318,93 грн;

з 16.02.2015 по 14.12.2016 на 8 127,68 грн;

з 16.03.2015 по 14.12.2016 на 10 059,00 грн;

з 16.04.2015 по 14.12.2016 на 6 965,87 грн;

з 16.05.2015 по 14.12.2016 на 6 250,31 грн;

з 16.06.2015 по 14.12.2016 на 6 231,64 грн;

з 16.07.2015 по 14.12.2016 на 6 232,23 грн;

з 16.08.2015 по 14.12.2016 на 6 253,57 грн;

з 16.09.2015 по 14.12.2016 на 6 478,26 грн;

з 16.10.2015 по 14.12.2016 на 6 264,54 грн;

- 6 554,29 грн інфляційних втрат за час прострочення плати за користування об'єктом лізингу за періоди:

з 16.11.2015 по 14.12.2016 на 6 820,62 грн;

з 16.12.2015 по 14.12.2016 на 6 832,48 грн;

з 16.01.2016 по 14.12.2016 на 7 054,79 грн;

з 16.02.2016 по 14.12.2016 на 7 548,34 грн;

з 16.03.2016 по 14.12.2016 на 7 755,83 грн;

з 16.04.2016 по 14.12.2016 на 7 666,61 грн;

з 16.05.2016 по 14.12.2016 на 7 446,07 грн;

з 16.06.2016 по 14.12.2016 на 7 428,29 грн;

з 16.07.2016 по 14.12.2016 на 7 355,66 грн;

з 16.08.2016 по 14.12.2016 на 7 355,96 грн;

з 16.09.2016 по 14.12.2016 на 7 706,92 грн.

Водночас, відповідно до приписів ст. ст. 625 та 612 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду наведеного, враховуючи передбачені графіком покриття та виплат лізингових платежів (план відшкодування) строки, суд дійшов висновку, що право на нарахування інфляційних втрат за порушення строків внесення лізингових платежів та плати за користування об'єктом лізингу, у позивача виникає після спливу встановлених графіком строків оплати, тобто з 16-го числа місяця, у якому мав бути здійсненний відповідний платіж.

Враховуючи вищевикладене та безпідставне включення позивачем, зокрема, до періоду обрахунку інфляційних втрат на заборгованість за черговим лізинговим платежем у січні 2015 року, днів, коли відповідач не вважався таким, що прострочив виконання зобов'язання, суд здійснював обрахунок відповідно заявлених до стягнення сум за період з 16.01.2015 по 14.12.2016 на 7 318,93 грн.

З огляду наведеного, оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом з урахуванням вимог закону в межах вказаних позивачем періодів, становить 52 090,55 грн та 6 553,60 грн відповідно, вимоги позивача про стягнення з відповідача 52 450,12 грн інфляційних втрат за час прострочення оплати лізингових платежів та 6 554,29 грн інфляційних втрат за час прострочення плати за користування об'єктом лізингу підлягають частковому задоволенню в розмірі 52 090,55 грн та 6 553,60 грн відповідно.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 000,00 грн витрат на оплату юридичних послуг, що були надані позивачу для відновлення його порушеного права у зв'язку з порушенням відповідачем положень договору договір про фінансовий лізинг №00004831 від 24.04.2012, з підстав ст. 22 Цивільного кодексу України.

До того ж, позивач зауважив, що відповідний обов'язок відповідача по компенсації позивачу будь-яких витрат, понесених з метою відшкодування сум за контрактом, передбачений пп. 8.2., 8.2.3. відповідного правочину.

Відповідно до пп. 8.2., 8.2.3. та 8.6. контракту у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодеружувача застосовуються наступні санкції: зокрема компенсація будь-яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодуванням сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до контракту.

Будь-які збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням стороною своїх обов'язків за контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі понад передбачені контрактом штрафні санкції.

Відповідно до приписів ст. 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Водночас, приписами статей 614, 623 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Зі змісту вищенаведених нормативних приписів слідує, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: порушення зобов'язання, збитки, причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками, вина.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки позивачем не доведено наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування сум наданих позивачу юридичних послуг, як збитків з підстав ст. 22 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 6 000,00 грн витрат на оплату юридичних послуг є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 44, 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 173, 193, 292 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 612, 614, 623, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 7, 11, 16 Закону України Про фінансовий лізинг суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Фірма «Вел» (95013, ОСОБА_1 Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Данілова, 43, ідентифікаційний код 20712116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, 1-В; ідентифікаційний код 35571472) 117 058 (сто двадцять тисяч сто сімдесят п'ять) грн 81 коп. заборгованості за лізинговими платежами, 103 795 (сто три тисячі сімсот дев'яносто п'ять) грн 91 коп. плати за користування об'єктом лізингу, 52 090 (п'ятдесят дві тисячі дев'яносто) грн 55 коп. інфляційних втрат за час прострочення оплати лізингових платежів інфляційних, 6 553 (шість тисяч п'ятсот п'ятдесят три) грн 60 коп. інфляційних втрат за час прострочення плати за користування об'єктом лізингу та 4 192 (чотири тисячі сто дев'яносто дві) 49 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 03.04.2017.

Суддя В.А. Ярема