Рішення

від 03.04.2017 по справі 924/109/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" квітня 2017 р.Справа № 924/109/17

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Виноградова В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нові аграрні технології", с. Олешин Хмельницького району Хмельницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Яніс Плюс", с. Шаровечка Хмельницького району Хмельницької області

про стягнення 31979,88 грн. заборгованості, 1456,00 грн. 3% річних, 10926,49 грн. інфляційних нарахувань, 453,92 грн. пені

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 05.01.2017 року

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 15.02.2017 року

Рішення приймається 03.04.2017 р., оскільки в судовому засіданні 30.03.2017 р. оголошувалась перерва.

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача (враховуючи заяви про зменшення позовних вимог, подані у судовому засіданні 13.03.2017 р., 20.03.2017 р.) 52411,33 грн. заборгованості з орендної плати відповідно до договору суборенди земельної ділянки від 06.06.2008 р., а також 453,92 грн. пені, 33110,10 грн. інфляційних втрат, 3887,00 грн. 3% річних за порушення зобов'язань зі сплати орендної плати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати, положеннями ст. ст. 14, 41 Конституції України, ст. ст. 8, 15 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 3, 11, 16, 258, 509, 525, 526, 549, 611, 612, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 173, 193 ГК України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Повноважний представник позивача у судовому засідання подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 31979,88 грн. заборгованості, 1456,00 грн. 3% річних, 10926,49 грн. інфляційних нарахувань, 453,92 грн. пені.

Оскільки подана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, вона приймається судом.

Повноважний представник відповідача у судовому засідання та відповідач у відзиві на позов (від 31.0.3.2017 р.) вважають позов таким, що підлягає частковому задоволенню, оскільки з огляду на положення ст. ст. 257, 258, 267 ЦК України, п. 4.3 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 р. №10 позивач, звернувшись із позовом 06.02.2017 р., пропустив строк позовної давності щодо сплати орендної плати, інфляційних втрат, 3% річних та пені, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог поза межами цих строків.

Крім того, позивачем подано заяву (від 31.03.2017 р.) про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості за договором суборенди, оскільки позивач, звернувшись із позовною заявою 06.02.2017 р., пропустив як трирічний строк позовної давності щодо сплати орендної плати, інфляційних страт та трьох процентів річних, так і річний строк спеціальної позовної давності щодо сплати неустойки.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

06.06.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Нові аграрні технології" (орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю "Яніс Плюс" (суборендар) укладено договір суборенди земельної ділянки (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку площею 51,32 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, на підставі договору оренди земельної ділянки №322 від 09.02.2008 р.

Згідно з п. 1.2 договору земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку.

В суборенду передається земельна ділянка загальною площею 51,32 га (п. 2.1 договору).

За умовами п. 2.2 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 532995,27 грн.

Договір укладено на 14 років, починаючи з його реєстрації. Після закінчення строку договору суборендар має переважне право поновлення його на новий термін. У цьому разі суборендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію (п. 3.1 договору).

При зміні орендаря договір не зберігає чинність (п. 3.2 договору).

Сторони у п. 4.1 погодили, що орендна плата вноситься суборендарем у грошовому вигляді у розмірі 888,33 грн. щомісячно не пізніше 10 числа місяця наступного за періодом, за який проводиться розрахунок.

Відповідно до п. 4.3 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції та збільшення ставки земельного податку.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3% несплаченої суми за кожний день прострочення (п. 4.4 договору).

Згідно з п. 5.1 договору земельна ділянка передається в суборенду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Пунктом 8.1 договору визначено, зокрема, право орендаря вимагати сплати орендної плати в розмірі та термін, що передбачений даним договором.

За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та даного договору. Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини (п. п. 11.1, 11.2 договору).

Відповідно до п. 12.1 договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір підписаний представниками сторін, скріплений відтисками їх печаток, зареєстрований у Хмельницькому районному відділі Хмельницької регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за №040874300039 від 01.07.2008 р.

У матеріали справи також надано копію договору оренди земельних ділянок №322 від 09.02.2008 р., укладеного між Хмельницькою районною державною адміністрацією (власник землі, орендодавець) та ТОВ "Нові аграрні технології" (орендар), відповідно до р. 1 якого орендодавець - Хмельницька районна державна адміністрація на підставі розпорядження голови адміністрації від 01.10.2007 р. №1105/07-р надає, а орендар - ТОВ "Нові аграрні технології" приймає в строкове платне користування земельні ділянки із земель державної власності (землі сільськогосподарського призначення (рілля)), розташовані за межами населених пунктів на території Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. Відповідно до р. 2 зазначеного договору оренди в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 222,40 га, в тому числі ділянка №2 площею 51,32 га. Згідно з п. 3.2 цього договору він укладається на 15 років, починаючи з дати його реєстрації. При цьому договір містить відмітку про реєстрацію в Хмельницькому районному відділі Хмельницької регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за №040874300003 від 07.03.2008 р.

Позивачем у підтвердження часткового виконання відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати за договором суборенди земельної ділянки від 06.06.2008 р. надано платіжні доручення №1 від 21.01.2011 р. на суму 1480,56 грн., №15 від 12.04.2011 р. на суму 888,00 грн., №10 від 05.05.2011 р. на суму 1776,00 грн., №45 від 04.07.2011 р. на суму 1776,69 грн., №20 від 03.10.2011 р. на суму 2073,81 грн., №20 від 13.12.2011 р. на суму 2665,02 грн., №01 від 17.02.2012 р. на суму 888,34 грн., №21 від 03.05.2012 р. на суму 1776,68 грн., всього на загальну суму 13325,09 грн.

Оскільки відповідач обов'язку щодо сплати орендної плати, що передбачений договором суборенди земельної ділянки від 06.06.2008 р., не виконав належним чином, позивач просить стягнути з відповідача, враховуючи заяви про зменшення позовних вимог, 31979,88 грн. заборгованості з орендної плати, 1456,00 грн. 3% річних, 10926,49 грн. інфляційних нарахувань, 453,92 грн. пені.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи убачається, що 06.06.2008 р. між позивачем (орендар) та відповідачем (суборендар) укладено договір суборенди земельної ділянки, відповідно до якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку площею 51,32 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, на підставі договору оренди земельної ділянки №322 від 09.02.2008 р.

Згідно зі ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Положеннями ст. 8 Закону України "Про оренду землі" передбачено право орендаря передавати орендовану земельну ділянку або її частину у суборенду без зміни цільового призначення, при цьому умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

Згідно з ч. 2 ст. 285 ГК України орендар зобов'язаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. ч. 1, 4 ст. 286 ГК України).

Згідно зі ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди .

У п. 4.1 договору суборенди земельної ділянки від 06.06.2008 р. сторони погодили, що орендна плата вноситься суборендарем у грошовому вигляді у розмірі 888,33 грн. щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за періодом, за який проводиться розрахунок.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач в порушення вищевказаних законодавчих норм та умов договору суборенди земельної ділянки від 06.06.2008 р. свої зобов'язання щодо своєчасної щомісячної оплати орендної плати не виконав, утворивши заборгованість по сплаті орендної плати. Позивач, враховуючи заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за період січень 2014 р. - грудень 2016 р. у розмірі 31979,88 грн.

Доказів про сплату заявленої до стягнення суми заборгованості в розмірі 31979,88 грн. суду не подано.

З огляду на зазначене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 31979,88 грн. боргу по орендній платі підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1456,00 грн. 3% річних (за період з 11.02.2014 р. по 31.01.2017 р.), 10926,49 грн. інфляційних нарахувань (враховуючи заяви про зменшення позовних вимог від 13.03.2017 р., 20.03.2017 р., 03.04.2017 р.).

Здійснивши перерахунок 3%, заявлених до стягнення за період з 11.02.2014 р. по 31.01.2017 р., суд вважає, що правомірним буде нарахування 3% річних за вказаний період в сумі 1451,51 грн., а тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 4,49 грн. 3% річних потрібно відмовити.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат в сумі 10926,49 грн., заявлених позивачем до стягнення, суд вважає, що нарахування здійснені в можливих межах, а тому позовні вимоги про стягнення 10926,49 грн. інфляційних втрат належить задовольнити.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обороті. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в п. 3.7 договору визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3% несплаченої суми за кожний день прострочення (п. 4.4 договору).

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 453,92 грн. пені згідно з поданим розрахунком, з врахуванням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" .

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, суд вважає, що правомірним буде нарахування відповідачу пені в сумі 452,78 грн., яка і підлягає стягненню. У стягненні пені в сумі 1,14 грн. належить відмовити.

При цьому відповідачем було заявлено про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості з орендної плати, інфляційних нарахувань, 3% річних та пені, з приводу чого суд зазначає таке.

Позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно зі ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписами ч. ч. 2, 3 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З аналізу матеріалів справи убачається, що позивач звернувся до суду з позовом 06.02.2017 р., при цьому позовні вимоги про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, 3% річних, інфляційних нарахувань з урахуванням поданих позивачем заяв про зменшення заявлені за період 11.02.2014 р. - 31.01.2017 р., про стягнення пені - на заборгованість за червень-листопад 2016 р., тобто у межах строків позовної давності, а тому заява про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, приписи ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: в частині стягнення 31979,88 грн. заборгованості, 1451,51 грн. 3% річних, 10926,49 грн. інфляційних втрат, 452,78 грн. пені. У решті позовних вимог потрібно відмовити. Доказів, які б спростовували позовні вимоги, суду не подано.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 33, 43, 49, 82, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Нові аграрні технології", с. Олешин Хмельницького району Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Яніс Плюс", с. Шаровечка Хмельницького району Хмельницької області про стягнення 31979,88 грн. заборгованості, 1456,00 грн. 3% річних, 10926,49 грн. інфляційних нарахувань, 453,92 грн. пені задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Яніс Плюс", Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шаровечка, вул. Вишнева, буд. 5 (код 35304842) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нові аграрні технології", Хмельницька область, Хмельницький район, с. Олешин (код 30668776) 31979,88 грн. (тридцять одну тисячу дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень 88 коп.) заборгованості, 1451,51 грн. (одну тисячу чотириста п'ятдесят одну гривню 51 коп.) 3% річних, 10926,49 грн. (десять тисяч дев'ятсот двадцять шість гривень 49 коп.) інфляційних втрат, 452,78 грн. (чотириста п'ятдесят дві гривні 78 коп.) пені, 1599,80 грн. (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 80 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Повне рішення складено 04.04.2017 р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (31312, с. Олешин, Хмельницький р-н, Хмельницька область), 3 - відповідачу (31336, Хмельницька область, Хмельницький р-н, с. Шаровечка, вул. Вишнева 5).