Рішення

від 03.04.2017 по справі 917/186/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2017р. Справа № 917/186/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранитгрупп", вул. Ольжича 27/22, офіс 3/1, м. Київ, 04060

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ Новатор", вул. Перемоги, 1, м. Кременчук, 39600

про стягнення 25 771,06 грн.

Суддя Семчук О.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (директор, наказ № 1-к від 05.05.2015р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранитгрупп" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ Новатор" (далі - відповідач) про стягнення 25 771,06 грн., в тому числі: 21 464,00 грн. основного боргу, 2444,31 грн. пені, 255,10 грн. річних, 1607,65 грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.02.2017р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.03.2017р.

06.03.2017р. від позивача надійшов супровідний лист з доданою до нього заявою про забезпечення позову з додатком.

Суд ухвалою від 07.03.2017р. в забезпеченні позову відмовив.

Представник відповідача в судове засідання 14.03.2017р. не з'явився. Копія ухвали про порушення провадження у справі, що була направлена на адресу відповідача, повернулась до суду неврученою із відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання". У зв'язку з цим, суд ухвалою від 14.03.2017р. відклав розгляд справи на 03.04.2017р.

В судове засідання 03.04.2017р. представник відповідача не з'явився, хоча належним чином був повідомлений.

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова Пленуму ВГСУ № 18), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Адреса відповідача зазначена у позовній заяві відповідає місцезнаходженню Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ Новатор", відповідно до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання.

В п. 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач відзиву на позов не надав.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 03.04.2017р. позов підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні 03.04.2017р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

30.05.2016р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки від 30.05.2016р. № 3005 (далі - договір, копія договору - а.с. 9-11).

Згідно п. 1.1. договору постачальник зобов'язаний поставити, а покупець приймати та оплачувати вартість щебеню гранітного, відсіву, суміші (далі - товар) номенклатура, якість, кількість, ціни, місце поставки і період поставки якого визначені в даному договорі, специфікаціях і рахунках-фактурах, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, поставка товару здійснюється залізничним транспортом за рахунок покупця, на підставі заявок покупця. По додатковому узгодженню сторін можлива поставка на інших умовах.

Пунктом 2.6. договору сторони погодили, що датою поставки вважається дата штампу, поставленого в залізничній накладній на станції відправлення.

Позивач здійснював поставки товару залізничним транспортом, що підтверджується залізничними накладними:

- № 37545993 від 11.07.2016р.,

- № 34349555 від 18.07.2016р.,

- № 34809426 від 17.08.2016р.,

- № 34928499 від 24.08.2016р. (а.с. 26-29).

Зазначені залізничні накладні проштамповані, отже підтверджують факт поставки позивачем відповідачу товару у кількості 637720 кг. на певну дату.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна товару - договірна, узгоджується сторонами в специфікаціях та/або в рахунку-фактурі на кожну замовлену партію продукції.

Позивач відповідно до умов договору виставив відповідачу рахунки на оплату:

- № 24 від 11.07.2016р. на суму 33 120,00 грн.,

- № 28 від 18.07.2016р. на суму 22 240,00 грн.,

- № 38 від 17.08.2016р. на суму 21 541,44 грн.

- № 39 від 24.08.2016р. на суму 31 464,00 грн.

Крім цього, позивачем надані не підписані відповідачем видаткові накладні:

- № 35 від 11.07.2016р. на суму 33 120,00 грн.;

- № 40 від 18.07.2016р. на суму 22 240,00 грн.;

- № 53 від 17.08.2016р. на суму 21 541,44 грн.;

- № 54 від 24.08.2016р. на суму 31 464,00 грн.

Як пояснив позивач, вказані видаткові накладні були направлені відповідачу електронною поштою для підписання, проте останнім не повернуті.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт поставки позивачем товару відповідачу на загальну суму 108 365,44 грн.

Відповідно до п. 2.5. договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару покупцю протягом 5 календарних днів з дня отримання від покупця 100 % попередньої оплати за відповідну партію товару.

Згідно п. 4.2. договору сторони домовилися, що постачальник може достроково виконати свої зобов'язання за цим договором та здійснити поставку товару покупцю до здійснення ним авансового платежу (передоплати) за такий товар. У такому випадку покупець зобов'язаний оплатити поставлену йому партію товару протягом 10 банківських днів з наступного дня поставки такої партії товару відповідно до залізничної накладної.

Відповідач оплатив отриманий товар частково на загальну суму 86 901,44 грн. На підтвердження оплат позивачем надано копії платіжних доручень:

- № 29 від 21.07.2016р. на суму 22 240,00 грн.;

- № 32 від 04.08.2016р. на суму 33 120,00 грн.;

- № 34 від 05.08.2016р. на суму 15 000,00 грн.;

- № 40 від 22.08.2016р. на суму 6 541,44 грн.;

- № 43 від 30.08.2016р. на суму 10 000,00 грн.

Тобто, неоплаченим залишається отриманий відповідачем товар на суму 21 464,00 грн.

Вказана сума боргу відповідача також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 20.10.2016р., який підписано обома сторонами та скріплено їх печатками (а.с. 36).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 526 та 525 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач має заборгованість за поставлений товар в розмірі 21 464,00 грн., докази погашення вказаного боргу та виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за договором в повному обсязі в матеріалах справи відсутні.

За даних обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення 21 464,00 грн. заборгованості за поставлений товар є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню.

У зв'язку з недотримання відповідачем умов договору щодо оплати товару позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, яка згідно розрахунку позивача склала 2 444,31 грн.

Відповідно до п. 6.1. договору сторони несуть відповідальність за порушення своїх зобов'язань за договором в повному об'ємі згідно з діючим законодавством України. Винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні завдані невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань за даним договором збитки (в т.ч. упущену вигоду).

Згідно п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - Постанова Пленуму ВГСУ № 14) пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Позивач ні у позові, ні в додаткових поясненнях не вказав, яким саме законодавчим актом передбачено нарахування пені в даному випадку.

Таким чином, підстави для стягнення пені за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 3005 від 30.05.2016р. відсутні, тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 2444,31 грн. задоволенню не підлягають .

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 255,10 грн. 3 % річних за період з 08.09.2016р. по 30.01.2017р. та 1607,65 грн. інфляційних втрат за період з вересня по грудень 2016р.

Як зазначалося вище, згідно п. 4.2. договору сторони домовилися, що постачальник може достроково виконати свої зобов'язання за цим договором та здійснити поставку товару покупцю до здійснення ним авансового платежу (передоплати) за такий товар. У такому випадку покупець зобов'язаний оплатити поставлену йому партію товару протягом 10 банківських днів з наступного дня поставки такої партії товару відповідно до залізничної накладної.

Остання поставка на суму 31464,00 грн. відбулася 24.08.2016р. Відповідно до умов договору відповідач повинен був оплатити вказану поставку протягом 10 банківських днів з наступного дня поставки, тобто до 07.09.2016р. включно, враховуючи те, що субота та неділя не є банківськими днями.

Таким чином, позивач правомірно нарахував 3 % річних за період з 08.09.2016р. по 30.01.2017р. на суму боргу 21464,00 грн.

Судом перевірено розрахунок річних за допомогою калькулятора системи "Ліга. ОСОБА_2 9.5.3" та встановлено його правильність.

Отже, вимога позивача про стягнення 255,10 грн. 3 % річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення інфляційних втрат, то суд зазначає, що згідно ч. 3 п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вищевикладене, позивачем неправомірно нараховано інфляційні за вересень 2016 року. Прострочення зобов'язання відповідача розпочинається з 08.09.2016р., нарахування інфляційних починається з наступного місяця, тобто з жовтня 2016р.

За період з жовтня 2016р. по грудень 2016р. розмір інфляційних на суму боргу 21464,00 грн. становить 1200,32 грн. При здійсненні розрахунку інфляційних судом використано калькулятор системи "Ліга. Закон. ОСОБА_2 9.5.3".

Таким чином, вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню частково в сумі 1200,32 грн.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ Новатор" (вул. Перемоги, 1, м. Кременчук, 39600; код ЄДРПОУ 38364312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранитгрупп" (вул. Ольжича 27/22, офіс 3/1, м. Київ, 04060; код ЄДРПОУ 39769057) 21464 грн. 00 коп. основного боргу, 255 грн. 10 коп. 3% річних, 1200 грн. 32 коп. інфляційних втрат, 1432 грн. 15 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.04.2017р.

Суддя О.С. Семчук