Рішення

від 28.03.2017 по справі 910/2836/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2017Справа №910/2836/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Європейські транспортні системи"

Підприємства з іноземними інвестиціями в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобрат"

про стягнення 26930 грн. 42 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю б/н від 14.03.2017;

від відповідача 1: не з'явились;

від відповідача 2: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.02.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Європейські транспортні системи" та Підприємства з іноземними інвестиціями в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобрат" про стягнення 26930 грн. 42 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем 1 зобов'язання з оплати вартості здійсненого позивачем перевезення вантажу за договором перевезення міжнародних вантажів №576d/p від 20.09.2016 та заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 20.09.2016, що є додатком №576/р до вказаного договору (насоси 6,5 т.), вартість якого становить 750 євро (21807,00 грн. на дату розвантаження), у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 1 заборгованість у зазначеній сумі. Також оскільки сторонами у заявці №576/р було обумовлено перевезення вантажу масою 6,5 тонн, а фактично в автомобіль для перевезення було завантажено 7,7 тонн вантажу, позивач вважає, що вартість перевезення вантажу 570 кг. склала 65,77 євро (1912,00 грн.), яку позивач також просить стягнути з відповідача 1. Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 1801,92 грн. пені, 190,00 грн. 3% річних та інфляційних збитків у розмірі 1219,50 грн. внаслідок невиконання грошового зобов'язання зі сплати вартості перевезення.

Окрім того, оскільки між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір поруки №25 від 04.11.2016, за яким відповідач 2 як поручитель відповідає за часткове виконання відповідачем 1 свого обов'язку за заявкою на перевезення №576/р від 20.09.2016, а саме у розмірі 50,00 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача 2 заборгованість за заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 20.09.2016 №576/р у розмірі 50,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 порушено провадження у справі № 910/2836/17 та справу призначено до розгляду на 10.03.2017.

10.03.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача 2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2017 розгляд справи відкладено на 28.03.2017, враховуючи неявку представників сторін у судове засідання та необхідність подання доказів у справі.

27.03.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з тих підстав, що відповідач 1 ні копії позову, ні ухвал суду не отримує, а керівник компанії знаходиться у відрядженні, у зв'язку з чим відповідач 1 зазначив про необхідність ознайомлення з матеріалами справи.

28.03.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача 2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

У судове засідання 28.03.2017 з'явився представник позивача, який підтримав позов.

Представники відповідачів у судове засідання 28.03.2017 не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином за адресами відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується повідомленням про вручення №0103040759054 (відповідач 2) та наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якого поштове відправлення з ухвалою суду від 10.03.2017 не вручене відповідачу 1 під час доставки.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 Господарського процесуального кодексу України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Так, розглянувши клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи, суд відмовляє в його задоволенні з тих підстав, що за приписами ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності сторін за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Так, ухвала про порушення провадження у справі від 22.02.2017 та про відкладення розгляду справи від 10.03.2017 були направлені відповідачу 1 за адресою відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте вказані ухвали відповідачу 1 вручені не були, що, однак, свідчить про належне повідомлення відповідача 1 про дату час та місце розгляду справи, а отже останній фактично не був позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами справи завчасно, до судового засідання. При цьому, суд наголошує, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість керівника відповідача 1 ознайомитись з матеріалами та бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь його іншого представника.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 28.03.2017 за відсутності представників відповідачів, та з урахуванням процесуальних строків розгляду справи відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 28.03.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

20.09.2016 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач, експедитор 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕК Європейські транспортні системи (відповідач 1, експедитор 1) було укладено договір перевезення міжнародних вантажів №576d/p, за яким експедитор 1 доручає, а експедитор 2 приймає на себе зобов'язання щодо здійснення міжнародних перевезень вантажів (автотранспорт) на умовах, передбачених цим договором та відповідно до правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України згідно з умовами Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, Європейської угоди про режим праці водіїв та іншими міжнародними угодами. Сторони також дотримуватимуться положень Митної конвенції МДП, а також вимог міжурядових угод про міжнародне автомобільне сполучення.

За змістом п. 2.1. договору, експедитор 2 здійснює надання послуг на підставі письмової заявки експедитора 1 (додаток до даного договору). Заявка повинна містити наступні відомості: кількість транспортних засобів; дата і час подачі транспортного засобу; вид (найменування) вантажу, вага-брутто; вантажовідправник, його адреса, контактні особи і телефони; вантажоодержувач, його адреса, контактні особи і телефони; місця митного оформлення при відправці і отриманні вантажу; термін доставки вантажу; вартість перевезення; інші вказівки експедитора 1, що є обов'язковими для виконання експедитором 1; інші умови. Заявка повинна бути повністю заповнена (у випадку не заповнення графи заявки, в ній ставиться прочерк), за підписом і печаткою/офіційним штампом експедитора 1. Заявка за підписом представника експедитора 1, засвідчена печаткою/офіційним штампом експедитора 1, є оформленою належним чином.

Після виконання заявки згідно з п. 2.9. цього договору, експедитор 2 протягом трьох робочих днів надає експедитору 1 акт наданих послуг. Експедитор 1 зобов'язаний підписати акт наданих послуг або надати мотивовану відмову від його підписання впродовж п'яти робочих днів з дати його отримання (п.п. 2.7., 2.8. Договору).

Відповідно до п. 2.9. Договору, заявка вважається виконаною експедитором 2 по наданню експедитору 1 (представнику експедитора 1) вантажу і підтверджувальних документів, передбачених цим договором.

Пунктом 3.1.13. Договору встановлено, що експедитор 2 зобов'язаний передати експедитору 1 протягом трьох робочих днів з моменту розвантаження товару оригінал CMR з підписом вантажоодержувача, оригінал акту прийому-передачі вантажів. Тільки у випадку, якщо вантажоодержувач не мав ніяких претензій і не пред'явив ніяких рекламацій, вказавши їх у CMR або акті наданих послуг, будуть здійснені остаточні платежі, зазначені в п. 4.4. договору.

Платежі за цим договором здійснюються в безготівковій формі шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок експедитора 2. За погодженням сторін вартість по перевезенню зазначається у національній валюті, а саме у гривні. Оплата вартості здійснюється відповідно до рахунків-фактур/акту наданих послуг. Оплата послуги перевезення проводиться експедитором 1 згідно з додатком (заявкою) до даного договору. Додаткові розрахунки між сторонами відбуваються за домовленістю сторін. Усі додаткові витрати оплачуються експедитором 1 за наявності документального підтвердження, наданого експедитором 2 (п.п. 4.2.-4.6. Договору).

Пунктом 6.4.2. Договору встановлено, що у випадку порушення умов оплати, експедитор 1 сплачує штрафні санкції у розмірі 2% від неоплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з п. 9.1. Договору, останній набирає чинність з моменту його підписання і діє до 31.12.2016 або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Судом встановлено, що 20.09.2016 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач, експедитор 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕК Європейські транспортні системи (відповідач 1, експедитор 1) погоджено заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом, що є додатком №576/р до договору перевезення міжнародних вантажів №576d/p від 20.09.2016.

Відповідно до заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом, що є додатком №576/р до договору перевезення міжнародних вантажів №576d/p від 20.09.2016, копія якої долучена до позову, а оригінал оглянуто у судовому засіданні 28.03.2017, перевезенню підлягає вантаж - насоси 6,5т. 8 палет, 120*100 см.; автомобіль - НОМЕР_2; адреса завантаження Speroni S.p.A 42024 Castelnovo di Sotto (Reggio Emilia) Italy - Via S. Biagio, 59; місце розвантаження - АДРЕСА_3; вартість перевезення 750 євро; порядок оплати - по безготівковому розрахунку в гривні (на день розвантаження ТЗ), по курсу НБУ, протягом 3-4 днів по вивантаженню, додаткові умови - водій зобов'язаний бути присутнім при завантаженні-розвантаженні машини і несе відповідальність за кількість і якість задекларованого товару.

Відносини, що виникли між позивачем та відповідачем 1 у зв'язку зі складанням заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом, що є додатком №576/р до договору перевезення міжнародних вантажів №576d/p від 20.09.2016, за правовою природою є відносинами, пов'язаними з міжнародним перевезенням вантажу.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Для цілей цієї Конвенції "транспортний засіб" означає автомобілі, автопоїзди, причепи і напівпричепи як це визначено в статті 4 Конвенції про дорожній рух від 19 вересня 1949 року.

За змістом ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Як встановлено положеннями ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 4 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної №573003А від 23.09.2016, компанія Speroni S.p.A (вантажовідправник) здійснила завантаження вантажу (8 палетів насосів) вагою 7070 кг (копія товарно-транспортної накладної додана позивачем до позову, оригінал якої оглянуто у судовому засіданні 28.03.2017, про що зазначено у протоколі судового засідання від 28.03.2017).

Судом встановлено, що вантаж відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної №573003А від 23.09.2016 було отримано вантажоодержувачем - Товариством з обмеженою відповідністю Торговий Дім Фартпром 30.09.2016, що підтверджується скріпленням печаткою вказаного підприємства у накладній в графі вантаж отримано .

Судом встановлено, що для оплати послуг з перевезення позивачем було виставлено відповідачу 1 рахунок-фактуру №346 від 30.09.2016 на суму 21807,00 грн. та акт надання послуг №346 від 30.09.2016 на зазначену суму (копія рахунку, акту та доказів надіслання долучені позивачем до позову).

Судом встановлено, що 04.11.2016 між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Автобрат (поручитель, відповідач 2) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (кредитор, позивач) було укладено договір поруки №25, за яким поручитель зобов'язується частково відповідати перед кредитором за неналежне виконання ТОВ ТЕК Європейські транспортні системи (боржник) зобов'язань за заявкою на перевезення, що є додатком №576/р до договору перевезення міжнародних вантажів №576d/p від 20.09.2016.

За змістом п. 2.1. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором лише за часткове виконання боржником зобов'язань за заявкою на перевезення, що є додатком №576/р до договору перевезення міжнародних вантажів №576d/p від 20.09.2016, а саме поручитель відповідає за виконання боржником зобов'язань перед кредитором на суму 50,00 грн.

Дослідивши зміст укладеного між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Автобрат (поручитель, відповідач 2) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (кредитор, позивач) договору поруки від 04.11.2016, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поруки.

За змістом ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про невиконання відповідачем 1 зобов'язання з оплати вартості здійсненого позивачем перевезення вантажу за договором перевезення міжнародних вантажів №576d/p від 20.09.2016 та заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 20.09.2016, що є додатком №576/р до вказаного договору (насоси 6,5 т.), вартість якого становить 750 євро (21807,00 грн. на дату розвантаження), у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 1 заборгованість у зазначеній сумі. Також оскільки сторонами у заявці №576/р було обумовлено перевезення вантажу масою 6,5 тонн, а фактично в автомобіль для перевезення було завантажено 7,7 тонн вантажу, позивач вважає, що вартість перевезення вантажу 570 кг. склала 65,77 євро (1912,00 грн.), яку позивач також просить стягнути з відповідача 1. Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 1801,92 грн. пені, 190,00 грн. 3% річних та інфляційних збитків у розмірі 1219,50 грн. внаслідок невиконання грошового зобов'язання зі сплати вартості перевезення.

Окрім того, оскільки між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір поруки №25 від 04.11.2016, за яким відповідач 2 як поручитель відповідає за часткове виконання відповідачем 1 свого обов'язку за заявкою на перевезення №576/р від 20.09.2016, а саме у розмірі 50,00 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача 2 заборгованість за заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 20.09.2016 №576/р у розмірі 50,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача 1 підлягають частковому задоволенню, а вимоги позивача до відповідача 2 підлягають задоволенню повністю, з наступних підстав.

Як встановлено судом, 20.09.2016 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач, експедитор 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕК Європейські транспортні системи (відповідач 1, експедитор 1) було укладено договір перевезення міжнародних вантажів №576d/p, за яким експедитор 1 доручає, а експедитор 2 приймає на себе зобов'язання щодо здійснення міжнародних перевезень вантажів (автотранспорт) на умовах, передбачених цим договором та відповідно до правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України згідно з умовами Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, Європейської угоди про режим праці водіїв та іншими міжнародними угодами. Сторони також дотримуватимуться положень Митної конвенції МДП, а також вимог міжурядових угод про міжнародне автомобільне сполучення.

За змістом п. 2.1. договору перевезення міжнародних вантажів №576d/p від 20.09.2016, експедитор 2 здійснює надання послуг на підставі письмової заявки експедитора 1 (додаток до даного договору). Заявка повинна містити наступні відомості: кількість транспортних засобів; дата і час подачі транспортного засобу; вид (найменування) вантажу, вага-брутто; вантажовідправник, його адреса, контактні особи і телефони; вантажоодержувач, його адреса, контактні особи і телефони; місця митного оформлення при відправці і отриманні вантажу; термін доставки вантажу; вартість перевезення; інші вказівки експедитора 1, що є обов'язковими для виконання експедитором 1; інші умови. Заявка повинна бути повністю заповнена (у випадку не заповнення графи заявки, в ній ставиться прочерк), за підписом і печаткою/офіційним штампом експедитора 1. Заявка за підписом представника експедитора 1, засвідчена печаткою/офіційним штампом експедитора 1, є оформленою належним чином.

Як встановлено судом, 20.09.2016 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач, експедитор 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕК Європейські транспортні системи (відповідач 1, експедитор 1) погоджено заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом, що є додатком №576/р до договору перевезення міжнародних вантажів №576d/p від 20.09.2016.

Відповідно до заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом, що є додатком №576/р до договору перевезення міжнародних вантажів №576d/p від 20.09.2016, копія якої долучена до позову, а оригінал оглянуто у судовому засіданні 28.03.2017, перевезенню підлягає вантаж - насоси 6,5т. 8 палет, 120*100 см.; автомобіль - НОМЕР_2; адреса завантаження Speroni S.p.A 42024 Castelnovo di Sotto (Reggio Emilia) Italy - Via S. Biagio, 59; місце розвантаження - АДРЕСА_3; вартість перевезення 750 євро; порядок оплати - по безготівковому розрахунку в гривні (на день розвантаження ТЗ), по курсу НБУ, протягом 3-4 днів по вивантаженню, додаткові умови - водій зобов'язаний бути присутнім при завантаженні-розвантаженні машини і несе відповідальність за кількість і якість задекларованого товару.

Відповідно до п. 2.9. Договору, заявка вважається виконаною експедитором 2 по наданню експедитору 1 (представнику експедитора 1) вантажу і підтверджувальних документів, передбачених цим договором.

Як встановлено судом, відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної №573003А від 23.09.2016, компанія Speroni S.p.A (вантажовідправник) здійснила завантаження вантажу (8 палетів насосів) вагою 7070 кг (копія товарно-транспортної накладної додана позивачем до позову, оригінал якої оглянуто у судовому засіданні 28.03.2017, про що зазначено у протоколі судового засідання від 28.03.2017).

Як встановлено судом, вантаж відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної №573003А від 23.09.2016 було отримано вантажоодержувачем - Товариством з обмеженою відповідністю Торговий Дім Фартпром 30.09.2016, що підтверджується скріпленням печаткою вказаного підприємства у накладній в графі вантаж отримано .

Пунктом 3.1.13. договору перевезення міжнародних вантажів №576d/p від 20.09.2016встановлено, що експедитор 2 зобов'язаний передати експедитору 1 протягом трьох робочих днів з моменту розвантаження товару оригінал CMR з підписом вантажоодержувача, оригінал акту прийому-передачі вантажів. Тільки у випадку, якщо вантажоодержувач не мав ніяких претензій і не пред'явив ніяких рекламацій, вказавши їх у CMR або акті наданих послуг, будуть здійснені остаточні платежі, зазначені в п. 4.4. договору.

Суд зазначає, що жодних зауважень та претензій щодо здійсненого позивачем перевезення вантажу ні вантажоодержувач, ні замовник не пред'явив, доказів протилежного суду надано не було.

Як встановлено судом, відповідно до заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом, що є додатком №576/р до договору перевезення міжнародних вантажів №576d/p від 20.09.2016, оплата за перевезення відбувається по безготівковому розрахунку в гривні (на день розвантаження ТЗ), по курсу НБУ, протягом 3-4 днів по вивантаженню.

При цьому, відповідно до п.п. 4.2.-4.6. договору перевезення міжнародних вантажів №576d/p від 20.09.2016, платежі за цим договором здійснюються в безготівковій формі шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок експедитора 2. За погодженням сторін вартість по перевезенню зазначається у національній валюті, а саме у гривні. Оплата вартості здійснюється відповідно до рахунків-фактур/акту наданих послуг. Оплата послуги перевезення проводиться експедитором 1 згідно з додатком (заявкою) до даного договору. Додаткові розрахунки між сторонами відбуваються за домовленістю сторін. Усі додаткові витрати оплачуються експедитором 1 за наявності документального підтвердження, наданого експедитором 2.

В той же час, суд наголошує, що рахунок-фактура, надіслання якого в тому числі визначено як умову для оплати вартості перевезення за умовами договору перевезення вантажу, є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а тому обставина надання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а отже, наявність або відсутність рахунку-фактури в будь-якому разі не звільняє боржника від обов'язку зі сплати вартості наданих послуг (постанова Верховного суду України від 29 вересня 2009 року).

Так, суд зазначає, що підставою оплати замовником вартості наданих послуг з міжнародного перевезення вантажу, виходячи з правової природи договору перевезення вантажу (ст. 909 Цивільного кодексу України), є, власне, виконання зобов'язання з такого перевезення, тобто доставлення вантажу до пункту призначення та видача його особі-одержувачу, а не факт передання документів, що підтверджують процес здійсненого перевезення.

З огляду на наведені обставини, оскільки наявними у матеріалах справи доказами встановлено обставини отримання вантажоодержувачем вантажу за міжнародною товарно-транспортною накладною №573003А від 23.09.2016, враховуючи, що у заявці №576/р погоджено порядок оплати за перевезення, здійснене на підставі такої заявки (протягом 3-4 днів з дня вивантаження вантажу), суд дійшов висновку, що строк оплати вартості перевезення за заявкою №576/р є таким, що настав 04.10.2016.

За змістом ст. 916 Цивільного кодексу України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Як встановлено судом, для оплати послуг з перевезення позивачем було виставлено відповідачу 1 рахунок-фактуру №346 від 30.09.2016 на суму 21807,00 грн. та акт надання послуг №346 від 30.09.2016 на зазначену суму (копія рахунку, акту та доказів надіслання долучені позивачем до позову).

Як встановлено судом, відповідно до заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом, що є додатком №576/р до договору перевезення міжнародних вантажів №576d/p від 20.09.2016, вартість перевезення становить 750 євро, оплата за перевезення відбувається по безготівковому розрахунку в гривні (на день розвантаження ТЗ), по курсу НБУ.

З урахуванням встановленого Національним Банком України курсу євро на 30.09.2016 (дату розвантаження вантажу відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної), погоджена сторонами у заявці №576/р вартість перевезення (750 євро) складає 21806,78 грн., а тому вказівка у рахунку-фактурі №346 від 30.09.2016 на оплату на суму 21807,00 грн. є завищеною на 0,22 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, зазначені вище докази у сукупності підтверджують, що у відповідача 1 виник обов'язок зі сплати вартості наданих позивачем за заявкою №576/р послуг у розмірі 21806,78 грн.

Як встановлено судом, 04.11.2016 між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Автобрат (поручитель, відповідач 2) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (кредитор, позивач) було укладено договір поруки №25, за яким поручитель зобов'язується частково відповідати перед кредитором за неналежне виконання ТОВ ТЕК Європейські транспортні системи (боржник) зобов'язань за заявкою на перевезення, що є додатком №576/р до договору перевезення міжнародних вантажів №576d/p від 20.09.2016.

Як встановлено судом, за змістом п. 2.1. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором лише за часткове виконання боржником зобов'язань за заявкою на перевезення, що є додатком №576/р до договору перевезення міжнародних вантажів №576d/p від 20.09.2016, а саме поручитель відповідає за виконання боржником зобов'язань перед кредитором на суму 50,00 грн.

Так, позивач, заявляючи вимоги про стягнення суми основного боргу, посилається на укладання між ним та відповідачем 2 договору поруки №25, у якому встановлено обсяг відповідальності поручителя за виконання відповідачем 1 свого обов'язку за заявкою №576/р у розмірі 50,00 грн., у зв'язку з чим ним заявлено до стягнення суму основного боргу у розмірі 21807,00 грн. з відповідача 1 та суму основного боргу у розмірі 50,00 грн. з відповідача 2.

За змістом ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг (ст. 555 Цивільного кодексу України).

Так, як вбачається з долучених до позову документів, позивачем було пред'явлено відповідачу 2 (як солідарному з відповідачем 1 боржнику) вимогу кредитора №25/1 від 29.11.2016 щодо виконання зобов'язання за договором поруки №25 від 04.11.2016 у розмірі 50,00 грн.

Відповідно до відповіді відповідача 2 від 12.12.2016 на вимогу кредитора №25/1 від 29.11.2016, відповідач 2 зазначив, що не має фінансових можливостей для виконання свого обов'язку солідарного боржника відповідно до договору поруки №25 від 04.11.2016.

При цьому, відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Так, наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Європейські транспортні системи" за заявкою №576/р у розмірі 21806,78 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем 1 не були спростовані, зокрема, відповідачем 1 не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, так само як відповідачем 2 не було надано доказів у підтвердження сплати коштів у межах розміру відповідальності поручителя за договором поруки №25.

Відтак, оскільки відповідач 1 та відповідач 2 є солідарними боржниками в частині виконання зобов'язання зі сплати вартості перевезення за заявкою №576/р у розмірі 50,00 грн., суд дійшов висновку про наявність у позивача як кредитора у такому зобов'язанні права вимагати виконання останнього як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, у зв'язку з чим, з огляду на те, що позивач фактично заявив вимоги про стягнення заборгованості у частині 50,00 грн. як від відповідача 1, так і від відповідача 2, які в силу норм Цивільного кодексу України та договору поруки №25 від 04.11.2016 є солідарними боржниками у такому зобов'язанні, беручи до уваги встановлену судом вартість перевезення за заявкою №576/р, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача-2 як поручителя 50,00 грн. основного боргу, які вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 (оскільки, заявляючи вимоги про стягнення з відповідача 1 повної вартості перевезення за заявкою №576/р, позивач фактично включає до цих вимог зокрема і вимоги про стягнення 50,00 грн., щодо яких відповідач 1 та відповідач 2 є солідарними боржниками).

Крім того, з огляду на відсутність доказів сплати відповідачем 1 заборгованості за заявкою №756/р, беручи до уваги вартість перевезення за такою заявкою (21806,78 грн.), суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Європейські транспортні системи" про стягнення 21807,00 коп. основного боргу підлягають задоволенню частково, з урахуванням при цьому також солідарного обов'язку боржників щодо сплати 50,00 грн., у зв'язку з чим до стягнення з відповідача 1 підлягає сума основного боргу у розмірі 21756,78 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 вартість перевезення додаткового неузгодженого вантажу з тих підстав, що сторонами у заявці №576/р було обумовлено перевезення вантажу масою 6,5 тонн, а фактично в автомобіль для перевезення було завантажено 7,7 тонн, у зв'язку з чим позивач вважає, що вартість перевезення вантажу 570 кг. склала 65,77 євро (1912,00 грн.), яку позивач також просить стягнути з відповідача 1.

Як встановлено судом, відповідно до заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом, що є додатком №576/р до договору перевезення міжнародних вантажів №576d/p від 20.09.2016, копія якої долучена до позову, а оригінал оглянуто у судовому засіданні 28.03.2017, перевезенню підлягає вантаж - насоси 6,5т. 8 палет, 120*100 см.; вартість перевезення 750 євро.

В той же час, як встановлено судом, відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної №573003А від 23.09.2016, компанія Speroni S.p.A (вантажовідправник) здійснила завантаження вантажу (8 палетів насосів) вагою 7070 кг, перевезення якого, власне було здійснено позивачем, а вантаж отримано вантажоотримувачем - Товариством з обмеженою відповідністю Торговий Дім Фартпром 30.09.2016.

За змістом ст. 8 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року, приймаючи вантаж , перевізник перевіряє, зокрема, вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць , а також їх маркування та нумерації місць.

При цьому, відповідно до п.п. 4.5., 4.6. договору перевезення міжнародних вантажів №576d/p, додаткові розрахунки між сторонами відбуваються за домовленістю сторін. Усі додаткові витрати оплачуються експедитором 1 за наявності документального підтвердження, наданого експедитором 2.

Суд зазначає, що сторонами не було погоджено жодних умов щодо встановлення обов'язку замовника по сплаті додаткових платежів, що зокрема зумовлені фактичним перевезенням вантажу більшої ваги, ніж обумовлено у заявці №576/р.

Так, суд зазначає, що у випадку встановлення перевізником, який при прийнятті вантажу до перевезення перевіряє вантаж, обставин щодо перевищення ваги вантажу відносно тієї ваги, що обумовлена сторонами у заявці, позивач вправі був не приймати такий вантаж до перевезення, зокрема, у частині надмірної ваги як такого, що не відповідає погодженим сторонами умовам перевезення відповідно до заявки №576/р, тоді-як з моменту, коли позивач схвалив до перевезення вантаж вагою 7,7 т., він втратив право посилатись на ці обставини як підстави для додаткової оплати вартості перевезення у необумовленій частині.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення вартості перевезення додаткового неузгодженого вантажу у розмірі 1912,00 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Європейські транспортні системи" у цій частині не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 1 190,00 грн. 3% річних та 1219,50 грн. інфляційних втрат за період з 04.10.2016 18.01.2017.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням встановленого судом строку виконання зобов'язання з оплати вартості перевезення за заявкою №576/р (04.10.2016) та встановленої судом вартості перевезення, та здійснивши власний перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 05.10.2016 по 18.01.2017, суд зазначає, що стягненню з відповідача 1 підлягає 3% річних у сумі 189,99 грн. та інфляційні втрати у сумі 1219,50 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Європейські транспортні системи" в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню, у сумі 189,99 грн., а в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1219,50 грн. підлягають задоволенню повністю.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 1 своїх зобов'язань щодо оплати вартості наданих послуг за заявкою №576/р, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1801,92 грн. пені за період з 04.10.2016 по 18.01.2017.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.4.2. договору перевезення міжнародних вантажів №576d/p від 20.09.2016 встановлено, що у випадку порушення умов оплати, експедитор 1 сплачує штрафні санкції у розмірі 2% від неоплаченої суми за кожний день прострочення.

Суд зазначає, що передбачені умовами договору штрафні санкції за своєю правовою природою є пенею, оскільки, як встановлено приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені, з урахуванням встановленого судом строку виконання зобов'язання з оплати вартості перевезення за заявкою №576/р (04.10.2016) та встановленої судом вартості перевезення, та здійснивши власний перерахунок пені за період з 05.10.2016 по 18.01.2017, суд зазначає, що стягненню з відповідача 1 підлягає пені у розмірі 1795,78 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Європейські транспортні системи" в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, у сумі 1795,78 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Європейські транспортні системи" про стягнення суми основного боргу за послуги перевезення за заявкою на перевезення вантажу від 20.09.16 (додаток № 576/р до договору №576d/р від 20.09.16) у розмірі 21807,00 грн., суми за перевезення додаткового неузгодженого вантажу у розмірі 1912 грн., 1801,92 грн. пені, 190,00 грн. 3% річних та інфляційних збитків у розмірі 1219,50 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Європейські транспортні системи" (18021, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код: НОМЕР_3) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04210, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1) суму основного боргу за послуги перевезення за заявкою на перевезення вантажу від 20.09.16 (додаток № 576/р до договору №576d/р від 20.09.16) у розмірі 21756 (двадцять одна тисяча сімсот п'ятдесят шість) грн. 78 коп., 3% річних у розмірі 189 (сто вісімдесят дев'ять) грн. 99 коп., інфляційні втрати у розмірі 1219 (одна тисяча двісті дев'ятнадцять) грн. 50 коп., пеню у розмірі 1795 (одна тисяча сімсот дев'яносто п'ять) грн. 78 коп. та судовий збір у розмірі 1484 (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири) грн. 54 коп.

3. В іншій частині позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Європейські транспортні системи" відмовити.

4. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Підприємства з іноземними інвестиціями в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобрат" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Європейські транспортні системи" про солідарне стягнення суму основного боргу за послуги перевезення за заявкою на перевезення вантажу від 20.09.16 (додаток № 576/р до договору №576d/р від 20.09.16) у розмірі 50 (п'ятдесят) грн. 00 коп. задовольнити повністю.

5. Стягнути солідарно з Підприємства з іноземними інвестиціями в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобрат" (04111, м. Київ, вул. Щербакова, 53; ідентифікаційний код: 30856125) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Європейські транспортні системи" (18021, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код: НОМЕР_3) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04210, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1) суму основного боргу за послуги перевезення за заявкою на перевезення вантажу від 20.09.16 (додаток № 576/р до договору №576d/р від 20.09.16) у розмірі 50 (п'ятдесят) грн. 00 коп.

6. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобрат" (04111, м. Київ, вул. Щербакова, 53; ідентифікаційний код: 30856125) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04210, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1) судовий збір у розмірі 1 (одну) грн. 49 коп.

7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 03.04.2017

Суддя І.М. Отрош