Рішення

від 30.03.2017 по справі 910/1743/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2017Справа №910/1743/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-"Фрегат" в особі філії "Адел"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення боргу 7 200,00 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Грищенко О.С. (довіреність)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-"Фрегат" в особі філії "Адел" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) боргу в розмірі 7 200,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 12 від 18.02.2015 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 порушено провадження у справі № 910/1743/17, розгляд справи призначено на 23.02.2017.

В судове засідання 23.02.2017 представники сторін не з'явились, витребуваних судом документів не надали, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2017 відкладено розгляд справи № 910/1743/17 на 16.03.2017 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання 16.03.2017 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, витребуваного судом відзиву на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи, надав пояснення щодо причин необхідності відкладення розгляду справи, просив суд задовольнити заявлене клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 розгляд справи відкладено на 30.03.2017 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

30.03.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

У судовому засіданні 30.03.2017 представник позивача підтримав клопотання про припинення провадження у справі, надав щодо нього пояснення, а також подав клопотання про повернення судового збору.

Представник відповідача в судове засідання 30.03.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилались на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Також відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, враховуючи встановлені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, в судовому засіданні 30.03.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-"Фрегат" в особі філії "Адел" (далі - продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - покупець) укладено договір поставки № 12 (далі - Договір), відповідно до п. 1 якого продавець передає, а покупець приймає та оплачує на умовах і в порядку, передбачених цим договором, товар в асортименті, в кількості та за цінами, вказаними в специфікаціях та/або накладних.

Згідно з п. 5.1 Договору, ціна кожної партії товару вказується в підписаних сторонами специфікаціях та накладних.

Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця коштів в національній валюті України за кожну поставлену партію товару, протягом 14 календарних днів з дати отримання товару (п. 5.3 Договору).

Положенням п. 8.1 Договору встановлено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2016.

На виконання умов Договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 8723,16 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № РН-0047797 від 01.12.2015 на суму 2697,78 грн., № РН-0000306 від 06.01.2016 на суму 292,68 грн., № РН-0000240 від 06.01.2016 на суму 5732,70 грн.

Однак, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства України, відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 7200,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище, між сторонами укладено Договір поставки № 12 від 18.02.2015.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором поставки та поставлено відповідачу товар на загальну суму 8723,16 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0047797 від 01.12.2015, № РН-0000306 від 06.01.2016, № РН-0000240 від 06.01.2016, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення викладені у ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За твердженням позивача, станом на дату звернення з даним позовом до суду відповідач лише частково розрахувався за поставлений товар, а тому заборгованість становить 7200,00 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, на підставі платіжних доручень № ps24840837 від 31.01.2017, № ps24936497 від 14.02.2017, № ps25130388 від 13.03.2017, № ps25204324 відповідачем сплачено на користь позивача суму основного боргу у розмірі 7200,00 грн.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові , а не припинення провадження у справі.

У даному випадку, предметом спору, окрім іншого, була вимога про стягнення 7200,00 грн. основного боргу.

Як вбачається з наданих відповідачем платіжних доручень, сума основного боргу у розмірі 500,00 грн. була сплачена відповідачем 31.01.2017, тобто ще до звернення позивача з даним позовом до суду.

Отже, враховуючи наведене вище, а також те, що предмет спору в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 500,00 грн. був відсутній і до звернення з даним позовом до суду, у задоволенні вимог про стягнення 500,00 грн. слід відмовити.

Сума основного боргу у розмірі 6700,00 грн. була сплачена відповідачем після звернення з позовом до суду, а тому на момент розгляду даної справи відсутній предмет спору в частині позовних вимог про стягнення 6700,00 грн., таким чином провадження у справі в цій частині слід припинити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 6700,00 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 04.04.2017

Суддя С.О. Турчин