Рішення

від 03.04.2017 по справі 358/425/17

БОГУСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

гСправа № 358/425/17 Провадження № 2/358/252/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2017 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тітова М.Б.

за участю секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, без фіксації судового засідання технічними засобами згідно частини 2 ст. 197 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вільхівецької сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просить визнати за нею в порядку спадкування право власності на житловий будинок 1960 року забудови загальною площею 73,7 кв.м., житловою площею 34,90 кв.м., допоміжною площею 27,20 кв.м., площею літніх приміщень - 11,60 кв.м., а також на господарські будівлі та споруди: погріб з шийкою, веранду, гараж, три сараї, ганок, убиральню, ворота, хвіртку та огорожу, що розташовані в с. Семигори, Богуславського району Київської області по вул. Макаренка, 13, а також просить визнати за нею в порядку спадкування право власності на земельну ділянку площею 1,8858 га, з кадастровим номером 3220685300:10:001:0014, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Вільховецької сільської ради Богуславського району Київської області.

В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що 4 квітня 1998 року в с. Семигори Богуславського району Київської області помер її батько ОСОБА_2, а 15 грудня 2008 року в с.Семигори Богуславського району у віці 72 років померла її мати ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвами про їх смерть. Її батьки були одружені та до своєї смерті проживали і були зареєстрованими в належному їм житловому будинку, що знаходиться за адресою: Богуславський район, с.Семигори, вул. Макаренка, 13. Вказаний факт підтверджується довідками, що видані Вільхівецькою сільською радою.

Після смерті матері відкрилася спадщина, до якої крім вищевказаного житлового будинку, ввійшли також дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Одна з цих ділянок загальною площею 1,8858 га, що знаходиться на землях Вільхівецької сільської ради належала батькові, а інша площею 1,8957 належала матері. Право власності батька на вказану земельну ділянку підтверджується державним актом про право власності на землю серії РІ №227288, виданим 10 жовтня 2003 року.

3 червня 2008 року її мати склала заповіт, який посвідчений цього ж дня секретарем Вільхівецької сільської ради. Згідно з вказаним заповітом все своє майно мати заповіла своїй онуці (дочці позивачки) ОСОБА_4. Однак її дочка не захотіла приймати спадщину, щоб не обтяжувати себе юридичними формальностями по її оформленню, і в установлений шестимісячний строк не подала заяву про прийняття спадщини. 16 вересня 2009 року її дочка подала заяву до Богуславської районної державної нотаріальної контори про те, що не буде поновлювати строк для прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст.1270 ЦК України у позивачки, як спадкоємця першої черги за законом, виникло право прийняти спадщину, що відкрилася після смерті її матері. Крім неї спадкоємцем першої черги також була її рідна сестра ОСОБА_5. Однак вони вчасно не звернулися до Богуславської районної державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, а тому позивачка змушена була звернутися до суду із заявою про поновлення їй строку для прийняття спадщини. При розгляді справи в суді її сестра ОСОБА_5, яка була по справі відповідачем, позов визнала та засвідчила відсутність в неї претензій на спадкове майно, що залишилось після смерті їх матері.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 12.03.2012 року її позов був задоволений та надано додатковий строк для подання заяви до Богуславської районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті матері ОСОБА_3

Позивачка прийняла спадщину, подавши заяву до нотаріальної про прийняття спадщини, що підтверджується копією її заяви від 05.04.2012 року, яка знаходиться в спадковій справі.

23 лютого 2017 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 1,8857 га, що належала її матері і знаходиться на території Вільхівецької сільської ради.

Але отримати свідоцтво про право на спадщину, а саме на житловий будинок, який розташований по вул. Макаренка, 13 в с. Семигори Богуславського району Київської області вона не змогла, так як у спадкодавця був відсутній правовстановлюючий документ на спадковий будинок. Також вона не отримала свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, що належала її батькові, оскільки 22 лютого 2017 року державний нотаріус Богуславської районної державної нотаріальної контори своєю постановою №02-31/171 відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину. В своїй постанові нотаріус зазначила, що ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_2, але юридично її не оформила в зв'язку із смертю. Свідоцтво про право на спадщину нотаріусом не може бути видано, оскільки державний акт, що посвідчує право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку, був виданий вже після його смерті.

Позивачка зазначає, що її батько був членом колективного сільськогосподарського підприємства Вільховець с. Вільховець Богусласького району Київської області та на момент видачі державного акту на право колективної власності на землю залишався членом КСП і був включений до списків членів КСП Вільхівець , які мають право на земельну частку (пай) із земель КСП. Її батькові, як бувшому члену КСП Вільхівець був виділений земельний пай №299 та видано відповідний сертифікат і тому він за свого життя реалізував своє право на земельну частку (пай).

Згідно чинного законодавства на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) виготовлявся державний акт про право власності на земельну ділянку. І в державному акті про право власності на земельну ділянку серії РІ №227288, який виданий на ім'я ОСОБА_2, вказано що він виданий саме на пай №299, що належав її батькові. Процедура видачі самого державного акта була розтянута в часі виконавцями технічної документації і не має вини її батька в тому, що він за свого життя не встиг отримати вказаний державний акт на землю.

Неможливість для позивачки оформити в нотаріальному порядку право власності на вищевказане спадкове нерухоме майно явилось підставою для звернення до суду з даним позовом.

Представник позивачки ОСОБА_6 подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати без його участі, а також зазначив, що позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач - Вільховецька сільська рада Богуславського району Київської області свого представника в судове засідання не направила, однак надіслала до суду заяву, в якій позов визнає та просить його задовольнити і розглянути справу без участі представника.

Виходячи з наведеного суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу.

Відповідно до частини 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивачка ОСОБА_1 згідно положень ч. 2 ст. 1223, ст. 1261 ЦК України є спадкоємцем за законом першої черги на спадкове майно, яке залишилось після смерті її матері ОСОБА_3, яка померла 15 грудня 2008 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Позивачка прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3, оскільки рішенням Богуславського районного суду Київської області від 12.03.2012 року її позов був задоволений та надано додатковий двох місячний строк для подання заяви до Богуславської районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3, після чого позивачкою 05.04.2012 року було подано заяву до нотаріальної про прийняття спадщини.

23 лютого 2017 року позивачка ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 1,8857 га, що належала її матері і знаходиться на території Вільхівецької сільської ради.

Із постанови державного нотаріуса Богуславської районної державної нотаріальної контори Київської області № 02-31/170 від 22.02.2017 року вбачається, що свідоцтво про право на спадщину за законом спадкоємцю ОСОБА_1 не може бути видано, так як на ім'я спадкодавця відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок №13 по вул. Макаренка в с. Семигори Богуславського району Київської області.

Із постанови державного нотаріуса Богуславської районної державної нотаріальної контори Київської області № 02-31/171 від 22.02.2017 року вбачається, що свідоцтво про право на спадщину за законом спадкоємцю ОСОБА_1 не може бути видано, оскільки державний акт, що посвідчує право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,8858 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Вільховецької сільської ради Богуславського району Київської області, був виданий вже після його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини згідно ч. 2 ст. 1220 ЦК України є день смерті особи, а тому спадкоємцю ОСОБА_1 з дня смерті спадкодавця ОСОБА_3, яка померла 15.12.2008 року, належить спадкове майно, що залишилось після смерті спадкодавця.

У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За даними технічного паспорта на житловий будинок № 13 по вул. Макаренка в с. Семигори, Богуславського району Київської області у господарстві спадкодавця є житловий будинок, 1960 року забудови, загальною площею 73,7 кв.м., житловою площею 34,90 кв.м., допоміжною площею 27,20 кв.м., площею літніх приміщень - 11,60 кв.м., а також господарські будівлі та споруди: погріб з шийкою, веранда, гараж, три сараї, ганок, убиральня, ворота, хвіртка та огорожа.

Належність спадкодавцю ОСОБА_3 вищевказаного житлового будинку підтверджується довідкою №66, виданою 16.02.2017 року Вільховецькою сільською радою Богуславського району Київської області, з якої вбачається те, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя була власником житлового будинку №13 по вул. Макаренка в с. Семигори Богуславського району згідно записів в погосподарській книзі №1 за 2006-2010 роки

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, тобто до 03 серпня 2004 року, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, яке не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, передбачала обов'язкову реєстрацію будинків у містах і селищах міського типу. У період чинності цієї інструкції до 13 грудня 1995 року державна реєстрація нерухомого майна не проводилася у сільській місцевості.

Також слід зазначити, що виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України в редакції від 16.01.2003 року, тобто до 01.01.2004 року.

Таким чином, спадкодавці ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які за життя були подружжям, після реєстрації житлового будинку в погосподарській книзі Вільховецької сільської ради набули право спільної сумісної власності на даний будинок. Після смерті ОСОБА_2 його його дружина ОСОБА_7 прийняла спадщину у вигляді 1/2 частки спадкового будинку і як наслідок до неї перейшло право власності на весь житловий будинок (з відповідними господарськими будівлями і спорудами), що розташований по вул. Макаренка, 13 в с. Семигори Богуславського району Київської області.

Технічним звітом №148/14.03.17 від 14 березня 2017 року складеним експертом з технічного обстеження будівель і споруд ОСОБА_8 підтверджується, що житловий будинок № 13 по вулиці Макаренка в с. Семигори, Богуславського району, Київської області, 1960 року забудови, зведений (побудований) без істотних порушень будівельно-технічних норм та правил, стан зазначеного будинку на даний час дозволяє безпечно його експлуатувати.

Вказаний будинок відповідає вимогам протипожежної безпеки, що підтверджено висновком Богуславського районного сектору ГУ ДСНС України у Київській області № 45 від 21.02.2017 року.

Таким чином, будь яких перешкод для визнання за позивачкою ОСОБА_1 права власності на спадковий будинок, що залишився після смерті спадкодавця ОСОБА_3, під час судового розгляду не встановлено.

Щодо права позивачки на земельну ділянку площею 1,8858 га, з кадастровим номером 3220685300:10:001:0014, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Вільховецької сільської ради Богуславського району Київської області, то суд вважає, що позивачка обґрунтовано звернулася до суду з даною вимогою.

Так, згідно ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті.

Із копії державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 227288 на ім'я ОСОБА_2 вбачається, що державний акт був виготовлений на ім'я спадкодавця вже після його смерті і як наслідок не може бути прийнятий державним нотаріусом як належний правовстановлюючий документ.

Натомість, право на земельну частку (пай) на території Вільховецької сільської ради Богуславського району Київської області ОСОБА_2 мав, що видно із копії виданого на його ім'я державного акту на право приватної власності на землю, в якому зазначено, що розпорядженням Богуславської районної державної адміністрації №340 від 29 серпня 2003 року ОСОБА_2 передається у приватну власність земельна ділянка площею 1,89 га на території Вільховецької сільської ради - пай №299.

Тобто з викладеного вбачається, що ОСОБА_2 мав право на земельну частку (пай), яке підверджувалось відповідним сертифікатом.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року №7 п. 24, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Оскільки позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3, яка в свою чергу прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_2, в тому числі і зазначену земельну ділянку, але не може в нотаріальному порядку отримати свідоцтво про право на спадкове майно в зв'язку з тим, що спадкодавець за життя не отримав правовстановлюючий документ за спадкову земельну ділянку, для захисту прав позивачки на землю даний позов необхідно задовольнити.

Таким чином, визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому є всі підстави для задоволення позову.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 130 ч. 4, 174 ч. 4, 218 ЦПК України, ст.ст. 1218, 1220, 1223 ч. 1, 1268, 1270 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Вільхівецької сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування задовольнити.

Визнати в порядку спадкування за законом, за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок 1960 року забудови загальною площею 73,7 кв.м., житловою площею 34,90 кв.м., допоміжною площею 27,20 кв.м., площею літніх приміщень - 11,60 кв.м., а також на господарські будівлі та споруди: погріб з шийкою, веранду, гараж, три сараї, ганок, убиральню, ворота, хвіртку та огорожу, що розташовані в с. Семигори, Богуславського району Київської області по вул. Макаренка, 13

Визнати в порядку спадкування за законом, за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну ділянку площею 1,8858 га, з кадастровим номером 3220685300:10:001:0014, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Вільховецької сільської ради Богуславського району Київської області.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, о особами, які не були присутні в судовому засіданні при проголошенні рішення, через 10 днів з моменту отримання копії рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Богуславський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: суддя ОСОБА_9