Рішення

від 30.03.2017 по справі 235/75/17

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження 2/235/344/17

Справа №235/75/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі головуючого судді Хмельової С.М.

за участю секретаря судового засідання Соловйової М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду №7 м. Покровська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Покровської районної ради Донецької області, ОСОБА_3 освіти Красноармійської райдержадміністрації про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві ,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Покровської районної ради Донецької області, ОСОБА_3 освіти Красноармійської райдержадміністрації про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві . В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що працювала кухарем ОСОБА_2 ОСОБА_4 ступенів. 17.12.2014 року з нею стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом за формою Н-1, затверджений в.о. директора ОСОБА_2 ОСОБА_4 ступенів 11.08.2015 року. У подальшому, комісією МСЕК було встановлено 25% стійкої втрати професійної працездатності: безстроково. В порушення умов діючого законодавства, відповідачем не було забезпечено належні, безпечні і здорові умови праці, що призвело до настання нещасного випадку на виробництві, прямим наслідком чого є моральні страждання. Внаслідок отриманої травми в позивачки змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, вона потребує постійного медикаментозного лікування. Все це вплинуло на спосіб життя позивачки, сімейний бюджет, оскільки для лікування необхідні значні кошти. Вона втратила нормальні життєві зв'язки і їй доводиться докладати додаткові зусилля для організації свого життя. Вищевикладені обставини негативно відбиваються на її душевному стані. Позивачка постійно відчуває душевні страждання та переживання, з'явилося почуття тривоги, особливо з урахуванням незворотності наслідків отриманої травми, неможливості відновлення стану здоров'я. На підставі викладеного, позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь суму моральної шкоди, заподіяної ушкодження здоров'я на виробництві у розмірі 25000,00 грн.

Позивачка до судового засідання не з'явилася, в позовній заяві зазначила, що просить розглянути справу без її участі.

Представник відповідача ОСОБА_2 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Покровської районної ради Донецької області до судового засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позовних вимог заперечують в повному обсязі (а.с.57).

Представник відповідача ОСОБА_3 освіти Красноармійської районної державної адміністрації Донецької області до судового засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позовних вимог заперечують в повному обсязі (а.с.55).

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, працювала у ОСОБА_2 загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Покровської районної ради Донецької області з 03.12.2007 року. 01.10.2015 року була звільнена з посади кухаря відповідно до ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.5-10).

17 грудня 2014 року з позивачкою стався нещасний випадок на підприємстві, внаслідок якого вона отримала травму.

Згідно довідки про результати визначення ступенів втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 27.08.2015 року № 241746 ОСОБА_1 групу інвалідності не встановлено, огляд проведено первинно, ступінь втрати працездатності складає 25% з 27.08.2015 р. без перегляду. Потребує у медикаментозного, оперативного лікування (а.с. 11).

Відповідно до акту №1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, затверджений 11.08.2015 року, за формою Н-1, зазначено, що ОСОБА_1 17.12.2014 року о 06:00 год. прийшла на роботу - харчблок ОСОБА_2 загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів Красноармійської районної ради, який знаходиться в цокольному приміщенні будівлі школи і приступила до виконання своїх повсякденних обов'язків - приготування сніданку для учнів. О 13:50 год. вона взяла з мийного відділення 3 кришки на каструлі і поверталася з ними до електроплити. Пересуваючись по харчблоку, перебуваючи між столом і електричною плитою у ОСОБА_1 з рук почали падати кришки. Намагаючись їх утримати, вона втратила рівновагу і впала між столом і електричною плитою на кахельну підлогу. Намагаючись самостійно підвестися на ноги, вона відчула гострий біль в області правої ноги. Їй допомогли підвестися та сісти на стілець. Про нещасний випадок було повідомлено директору школи та секретарю, який викликав бригаду лікарів швидкої допомоги . Через 5 хвилин прибули лікарі. ОСОБА_1 була надана перша медична допомога, після чого її доставили до Димитрівської ЦМЛ, де вона була госпіталізована в травматологічне відділення. Причиною нещасного випадку зазначено: особиста необережність потерпілої. ОСОБА_1 порушено особисту необережність потерпілої під час пересування, п. 13 Інструкції з охорони праці для кухаря (а.с.12-15).

Відповідно до епікризу історії хвороби №7501/921 у зв'язку з виробничою травмою ОСОБА_1 перебувала в травматологічному відділенні Димитровської центральної міської лікарні з 27.08.2015 року по 30.09.2015 року з діагнозом: наслідки виробничої травми 17.12.2014 р., закритий чрезвертельний перелом правої стегнової кістки після МОС пластиною та гвинтами. Посттравматична комбінована контрактура правого тазостегнового суглобу с помірним больовим синдромом, помірним порушенням функції опори та ходьби. 30.09.2015 року була виписана з відділення. Рекомендовано: ЛФК, масаж, санітарно-курортне лікування (а.с.60).

Відповідно до епікризу історії хвороби №10505/1254 ОСОБА_1 перебувала в травматологічному відділенні Димитровської центральної міської лікарні з 08.12.2015 року по 22.12.2015 року з діагнозом: наслідки виробничої травми 17.12.2014 р., зрощений закритий чрезвертельний перелом правої стегнової кістки, після МОС 19.12.2014 р. пластиною та гвинтами. Посттравматична комбінована контрактура правого тазостегнового суглобу с помірним порушенням функції. Було призначено медикаментозне лікування. Рана на правому стегні загоїлася первинним натягом, зняті всі шви. У задовільному стані виписана з відділення (а.с.59).

Правовідносини сторін регулюються статтею 237-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Відповідно до роз'яснень, наданими в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 вказаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 1168 Цивільного кодексу України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже нема необхідності встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють моральні та фізичні страждання.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі статтями 15 , 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 4 статті 23 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про охорону праці роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Також роботодавець здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог з охорони праці, та несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Представник відповідача ОСОБА_2 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Покровської районної ради в своїх запереченнях зазначає, що ОСОБА_1 вже є особою пенсійного віку, однак вона не надає доказів, що втрата нею 25% працездатності є наслідком нещасного випадку, який стався з нею на виробництві. Також представник відповідача зазначає, що позивачка не надала доказів, які підтверджують факт спричинення їй саме моральної шкоди, внаслідок нещасного випадку на виробництві. В зв'язку з чим, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Суд не може погодитись з такою позицією відповідача, оскільки знаходження позивачки в пенсійному віку не знімає з роботодавця відповідальності за безпечні і нешкідливі умови праці. Суд вважає, що у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, позивачці спричинено моральні страждання.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких вона зазнала і зазнає у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, неможливість її відновлення, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, довідки МСЕК, медичними документами. Сам факт ушкодження здоров'я, що призвело до втрати працездатності, свідчить про наявність моральних страждань.

Неспроможними є доводи представника відповідача, викладені в запереченні, щодо відсутності доказів, які підтверджують моральні страждання позивачки. Позивачка отримала травму внаслідок нещасного випадку на виробництві, що підтверджується документами, доданими до матеріалів справи. Їй встановлено 25% втрати працездатності безстроково, тобто вона не може бути задоволеною від життя при втраті працездатності, необхідності проходити лікування та інше. При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи. Розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, а також можливості відновлення здоров'я позивача. В даному випадку втрату працездатності встановлено безстроково.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивачка надмірна і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір від 08 липня 2011 року № 3674-VI , позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.

Частина 3 ст.88 ЦПК України , передбачає, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлена ставка судового збору - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

На підставі ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 6 частини І Загальних положень статуту ОСОБА_2 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Покровської районної ради Донецької області (нова редакція) школа є юридичною особою, права та обов'язки якої набуває з дня державної реєстрації. Школа має право укладати договори, підписувати протоколи намірів, здобувати майнові і особисті немайнові права, нести обов'язки, виступати позивачем і відповідачем у судових органах у межах наданої їй компетенції.

У зв'язку з тим, що відповідач - ОСОБА_2 загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Покровської районної ради Донецької області є юридичною особою та має право виступати позивачем і відповідачем у судових органах, суд проходить до висновку, що судовий збір, який підлягає стягненню в дохід держави необхідно стягнути з відповідача - ОСОБА_2 загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів Покровської районної ради Донецької області.

Станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1600,00 грн.

Отже, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача - ОСОБА_2 загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів Покровської районної ради Донецької області - в дохід держави, становить 640,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.153, 233, 237-1 КЗпП України, ст. ст.60, 88, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Покровської районної ради Донецької області, ОСОБА_3 освіти Красноармійської райдержадміністрації про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Покровської районної ради Донецької області, ЄДРПОУ 25703381, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, суму моральної шкоди, заподіяної ушкодження здоров'я на виробництві у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Покровської районної ради Донецької області, ЄДРПОУ 25703381, на користь держави судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

В судовому засіданні 30.03.2017 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено протягом п'яти днів.

Суддя