Постанова

від 03.04.2017 по справі п/811/273/17

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2017 року           справа № П/811/273/17

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомГоловного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області в інтересах Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області

до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області в інтересах Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області (далі – позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (далі – відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про накладення штрафу від 10.02.2017 року ВП №53272557 в сумі 5100,00 грн., при примусовому виконанні виконавчого листа №804/3655/16 виданого 11.01.2017 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Зокрема, наголошує, на касаційному оскарженні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в адміністративному позові, наполягав на його задоволенні.

Відповідач скористався своїм правом на надання письмових заперечень, в яких висловив свою позицію щодо вищевказаних позовних вимог, які не визнаються у повному обсязі, оскільки наголошує на тому, що постанова державного виконавця про накладення штрафу винесена відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження”.

В судовому засіданні представником відповідача наголошено на відмові у задоволенні позовних вимог.

На підставі усної ухвали від 21.03.2017 року із занесенням до журналу судового засідання, керуючись частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку письмового провадження (а.с.114-116).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

За приписами п.1, 3, 9 ч. 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України надано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до п. 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та Законами України.

Предметом спору в даній справі є законність та обґрунтованість дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області при винесенні постанови про накладення штрафу від 10.02.2017 року ВП №53272557 в сумі 5100,00 грн., при примусовому виконанні виконавчого листа №804/3655/16 виданого 11.01.2017 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

При вирішенні даного спору суд враховує наступні фактичні обставини.

Судом встановлено, що уповноваженою особою Кіровоградської ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ “Рітейл Ультра” (код ЄДРПОУ 38264263) за серпень 2015 року за результатами якої встановлено порушення вимог п.200.4 п.200.5, ст.200 Податкового кодексу України в частині завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2015 року у розмірі 1953031,00 грн., складено акт від 23.10.2015р. №462/11-23-15-04/38264263 та винесено податкове повідомлення рішення форми В1 від 04.11.2015 р. №0000541504, яким ТОВ “Рітейл Ультра” зменшено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 1953031 грн. та донараховано штрафних санкцій - 488258 грн.

Не погоджуючись з винесенням контролюючим органом вказаного податкового повідомлення-рішення, ТОВ “Рітейл Ультра” оскаржило його в адміністративному порядку на підставі ст. 56 Податкового кодексу України.

Так, за результатами розгляду скарг, податковим органом прийнято рішення про залишення скарг - без задоволення, податкове повідомлення-рішення форми В1 від 04.11.2015р. №0000541504 - без змін.

В свою чергу, ТОВ “Рітейл Ультра” скориставшись правом на оскарження в судовому порядку вказаного податкового повідомлення-рішення, звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 року по адміністративній справі №804/3655/16, адміністративний позов ТОВ “Рітейл Ультра” до Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 04.11.2015 р. №0000541504; визнано протиправною бездіяльність Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області з не підготовки і не поданні до казначейства висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 1953031,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок ТОВ “Рітейл Ультра”; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ “Рітейл Ультра” заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1953031,00 грн. (а.с.23-25).

Кіровоградська ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області не погодившись із вказаним судовим рішенням, скористалась правом апеляційного оскарження вищевказаної постанови та подала до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду відповідну апеляційну скаргу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 року по адміністративній справі № 804/3655/16, постанову суду першої станції скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ТОВ “Рітейл Ультра” – задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 04.11.2015 р. №0000541504; зобов'язано Кіровоградську ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області прийняти висновок про відшкодування з Державного бюджету України на користь ТОВ “Рітейл Ультра” податку на додану вартість за податковою декларацією з ПДВ за серпень 2015 року у сумі 1953031,00 грн., та надати цей висновок до органів Державної казначейської служби України (а.с.26-30).

При цьому, на вказане рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 року по справі №804/3655/16, Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України та 02.02.2017р. відкрито відповідне касаційне провадження (а.с.31-38).

Як вбачається, з матеріалів справи рішення у справі №804/3655/16 набрало законної сили 16.11.2016 р. та Дніпропетровським окружним адміністративним судом 16.11.2016 року по справі №804/3655/16 видано виконавчий лист 11.01.2017р. зі строком пред'явлення даного виконавчого документу до 17.11.2019 року (а.с.113).

24.01.2017 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградської області, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №804/3655/16, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом 11.01.2017р. про зобов'язання Кіровоградську ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області прийняти висновок про відшкодування з Державного бюджету України на користь ТОВ “Рітейл Ультра” податку на додану вартість за податковою декларацією з ПДВ за серпень 2015 року у сумі 1953031,00 грн., та надати цей висновок до органів Державної казначейської служби України (а.с.69-70).

В строк, наданий боржнику (Кіровоградській ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області) для добровільного виконання, рішення суду не виконане.

Проте, Кіровоградська ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області листом №1214/10/11-23-10 від 03.02.2011 року повідомила відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції про відсутність технічної можливості виконати постанову суду, оскільки 27.04.2016р. від державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Кіровоградської міської ради податковим органом отримано відомості щодо зміни місцезнаходження ТОВ “Рітейл Ультра” на Дніпропетровську область, м.Дніпропетровськ, Кіровський район, вул. Філософська, буд.84. Зазначений лист був отриманий відповідачем (а.с.72-74).

Натомість, 10.02.2017 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградської області, на підставі ст.ст. 63,75 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про накладення штрафу в сумі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду у встановлений державним виконавцем термін без поважних причин (а.с.89-90)

Не погоджуючись із винесенням вказаної постанови про накладення штрафу, вважаючи її неправомірною та такою, що суперечить чинному законодавству, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

При прийнятті рішення по цій справі суд керується принципами адміністративного судочинства, зокрема принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд не обмежується тільки документами та заявами про докази, які внесені сторонами, а також здійснює дослідження обставин у справі за власною ініціативою, у т.ч. з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 і частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.

Згідно ст.14 КАС України - постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

За загальним правилом обов'язковими до виконання є судові рішення (постанови та ухвали), що набрали законної сили. Судові рішення набирають законної сили за правилами статті 254 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно ст.181 КАС України - сторони виконавчого провадження мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За змістом ч.4 ст.257 КАС України - примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Положеннями ч.12 ст.267 КАС України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 181 цього Кодексу.

Крім того, обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін.

Рішення суду може бути виконано в добровільному, або в примусовому порядку.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

У рішенні від 30.06.2009 р. №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України; обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя. Конституційний Суд України вважає, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Як роз'яснив Верховний Суд України, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виконання судових рішень розглядається як невід'ємна частина судового розгляду в розумінні статті 6 Конвенції. Невиконання судових рішень негативно впливає на авторитет судової влади, оскільки в цьому разі не досягається кінцева мета правосуддя. Це призводить до ситуації, несумісної з принципом верховенства права.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України “Про виконавче провадження” №1404-VІІІ від 02.06.2016 року із наступними змінами.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний : 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно ч.3 вказаної статті, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 10) звертатися до суду із заявою (поданням) про роз'яснення рішення у випадках, передбачених цим Законом, із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

За змістом статті 19 Закону України “Про виконавче провадження” сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Статтями 75-76 Закону України “Про виконавче провадження” врегульовано виконання рішень про покладення на боржника обов'язку виконати певні дії, також врегульовано дії державного виконавця і заходи примусу щодо боржника у разі невиконання судового рішення.

Державний виконавець у даному виконавчому провадженні повинен діяти у відповідності з наведеними вище нормами закону.

Частинами 1, 2 статті 75 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.           

Тобто, вказаними нормами закону передбачено накладення штрафу у разі невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк.

Так, з матеріалів справи вбачається, що також не заперечується позивачем, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2016 року по справі №804/3655/16, податковим органом, не виконано у зв'язку із відсутністю у Кіровоградської ОДПІ технічної можливості, оскільки 27.04.2016р. від державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Кіровоградської міської ради до Кіровоградської ОДПІ надійшли відомості про зміну місцезнаходження ТОВ “Рітейл Ультра”, а саме: 49006, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, Кіровський район, вул.Філософська, буд.84 (а.с.72-73).

Судом встановлено, що Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області на виконання вимог Порядку обліку платника податків і зборів, 13.01.2017 р. передано облікову справу платника податків - ТОВ “Рітейл Ультра” до ДПІ у Кіровському районі, м.Дніпропетровська (вул. Княгині Ольги, 22, м.Дніпро, 49038), у зв'язку зі зміною платника, пов'язаною зі зміною адміністративно-територіального району (а.с.11).

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства належить до сфери дії Податкового кодексу України.

З змістом положень п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до пп. 63.10.1 п. 63.10 ст. 63 Податкового кодексу України центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, визначаються: порядок обліку платників податків і зборів.

Відповідно до пп. 63.4 ст. 63 Податкового кодексу України, взяття на облік платників податків - юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів здійснюється після їх державної реєстрації чи включення відомостей про них до відповідних державних реєстрів на умовах, що визначаються законодавчими актами України, крім випадків, визначених цим Кодексом, коли органами реєстрації є контролюючі органи або коли проведення державної реєстрації платника податків у відповідному статусі законодавством не передбачається.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014р. № 462 “Про внесення змін до Порядку обліку платників податків і зборів”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.05.2014 р. за № 503/25280, Порядок обліку платників податків від 09.12.2011р. №1588, було викладено у новій редакції.

Відповідно до п. 10.2 зазначеного Наказу підставою для зняття з обліку платника податків в одному контролюючому органі і взяття на облік в іншому є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін органами державної реєстрації.

Пункт 10.8 розділу X Порядку визначено, що протягом двох робочих днів після надходження повідомлення за формою №11-ОПП контролюючий орган за новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків здійснює взяття його на облік (основне місце обліку), про що вносить відповідні зміни до Єдиного банку даних юридичних осіб або до Реєстру самозайнятих осіб. Відмітки про взяття на облік за новим місцезнаходженням (місцем проживання) проводяться в журналі за формою № 2-ОПП (за формою № 7-ОПП).

Якщо до дати спливу одного місяця після отримання документів про зміну місцезнаходження (місця проживання) платника податків контролюючий орган за новим місцезнаходженням (місцем проживання) не здійснив взяття такого платника на облік (основне місце обліку), то взяття на облік за новим місцезнаходженням (місцем проживання) здійснюється автоматично у день спливу такого строку.

Відповідно до частини восьмої статті 45 Бюджетного кодексу України в разі зміни місцезнаходження суб'єктів господарювання - платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду. У такому випадку контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням одночасно зі зняттям з обліку юридичної особи - платника податків за основним місцем обліку здійснює взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку згідно з розділом VII Порядку обліку без подання заяви платником податків. До закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків з наступного року. Після зняття платника податків з основного місця обліку в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням платник податків продовжує перебувати на обліку в такому органі з ознакою обліку за неосновним місцем обліку, а контролюючий орган стосовно платника податків продовжує адмініструвати податки, збори у частині завершення процедур такого адміністрування до: закінчення документальної перевірки та узгодження сум грошових зобов'язань за її результатами, якщо перевірка була розпочата або призначена та контролюючий орган уже повідомив платника податків про її проведення; повернення надміру сплачених платежів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюють контролюючі органи, або їх відшкодування платнику податків, якщо останній відповідно до поданих заяв чи податкових декларацій (звітів, розрахунків) претендує та має право на таке повернення чи відшкодування, у разі якщо до кінця бюджетного року спливає строк повернення або відшкодування і відповідно висновки щодо відшкодування виконані в повному обсязі; закінчення процедур судового оскарження сум грошових зобов'язань та інших справ адміністративного судочинства, крім випадків заміни такого контролюючого органу (як сторони або третьої особи в адміністративній справі іншим контролюючим органом.

Відповідно до абзацу 2 п. 10.13 та п. 10.14 Наказу визначено, що у разі зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду; до закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.

Після зняття платника податків з основного місця обліку в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням платник податків продовжує перебувати на обліку в такому органі з ознакою обліку за неосновним місцем обліку, а контролюючий орган стосовно платника податків продовжує адмініструвати податки, збори у частині завершення процедур такого адміністрування до закінчення процедур судового оскарження сум грошових зобов'язань та інших справ адміністративного судочинства, крім випадків заміни такого контролюючого органу (як сторони або третьої особи в адміністративній справі) іншим контролюючим органом.

Згідно довідки податкового органу, ТОВ “Рітейл Ультра” взято на облік ДПІ у Кіровському районі, м.Дніпропетровська (вул. Княгині Ольги, 22, м.Дніпро, 49038) як платника податків 27.06.2012 р. (а.с.80-82)

Відповідно до п. 3.10 Порядку визначено, у разі взяття на облік як платників податків і зборів у контролюючих органах юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та відомості щодо яких не містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі у разі взяття на облік договорів про спільну діяльність та договорів управління майном, контролюючий орган за основним місцем обліку формує довідку про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП (додаток 2). Така довідка надсилається платнику податків наступного робочого дня з дня взяття на облік. За згодою платника податків не пізніше наступного робочого дня після взяття його на облік така довідка може бути видана платнику податків чи уповноваженій особі платника податків у контролюючому органі».

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи – ТОВ “Рітейл Ультра” м.Дніпро (адреса місцезнаходження: 49006, Дніпропетровська область, м.Дніпро, Кіровський район, вул.Філософська, буд.84) (дата видачі виписки 27.06.2012р.) (а.с.76-79).

Таким чином, вказаними відомостями посвідчується те, що ТОВ “Рітейл Ультра” перебуває на податковому обліку в ДПІ у Кіровському районі м.Дніпра, саме як платник податків і зборів.

Відтак, досліджуючи спірну постанову про накладення штрафу у контексті вищевказаних законодавчих положень, в даному випадку суд вбачає наявність поважних причин, які призвели до унеможливлення виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 року по адміністративній справі №804/3655/16 за виконавчим листом №804/3655/16 виданим 11.01.2017 року.

Положеннями частини 1 статті 75 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника.

З матеріалів справи вбачається, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Дніпропетровського окружного адміністративного суду №8104/3655/16, Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області були надані пояснення щодо неможливості виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у зв'язку з передачею облікової справи ТОВ “Рітейл Ультра” до ДПІ у Кіровському районі м.Дніпра (а.с.18-19).

Суд вважає, що державний виконавець, отримавши вищевказані відомості про передачу облікової справи ТОВ “Рітейл Ультра” до ДПІ у Кіровському районі м.Дніпра, повинен був вирішити питання відповідно до вищезазначеного Порядку, та повинен був вжити відповідні заходи для сприяння виконання вищевказаного судового рішення.

При цьому, суд звертає увагу, що статтями 263-264 Кодексу адміністративного судочинства України врегульований спосіб і порядок виконання судового рішення та заміни сторони виконавчого провадження.

Позаяк, сам державний виконавець не використав свої повноваження для реалізації наявного у нього права на звернення до суду за заміною сторони виконавчого провадження, тобто на ДПІ у Кіровському районі м.Дніпра за місцем реєстрації стягувача.

За таких обставинах, враховуючи послідовність дій позивача з приводу його намагань довести правомірність дій боржника по виконанню вищезазначеного судового рішення у визначені процесуальним законом способи, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно залишив поза увагою такі намагання податкового органу і поспішно прийняв рішення про винесення постанови про накладення штрафу.

Таким чином, суд вважає, що спірна постанова є такою, що прийнята з порушенням чинного законодавства, оскільки судом встановлено, що Кіровоградська ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області не виконала та в майбутньому не може виконати судове рішення з поважних причин.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що у зв'язку з відсутністю фактичної можливості виконати рішення суду боржником по справі, не використання своїх повноважень щодо заміни сторони виконавчого провадження та накладення штрафу призвели лише до затягування виконання рішення та порушення прав ТОВ “Рітейл Ультра”.

Щодо тверджень державного виконавця про те, що Кіровоградською ОДПІ в порушення вищевказаного Порядку направлені оригінали облікової справи ТОВ “Рітейл Ультра” до виконання рішення суду на адресу ДПІ у Кіровському районі м.Дніпра суд зазначає наступне.

Так, дії посадових осіб Кіровоградської ОДПІ на стадії виконання рішення суду, які призвели до не можливості виконання рішення суду можуть бути підставою притягнення даних осіб до дисциплінарної відповідальності за порушення положень Порядку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що спірна постанова відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про накладення штрафу від 10.02.2017 року ВП №53272557 в сумі 5100,00 грн., при примусовому виконанні виконавчого листа №804/3655/16 виданого 11.01.2017 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом, прийнята відповідачем без врахування вимог статті 11 та частин 1, 2 статті 75 Закону України “Про виконавче провадження” та не може захистити право ТОВ “Рітейл Ультра”.

Отже, у даному випадку наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, орган державної влади повинен дотримуватися складової принципу верховенства права – принципу правової визначеності, спрямованого, зокрема, на чіткість та передбачуваність дій органів державної влади, їх посадових та службових осіб, недопущення безпідставного порушення чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень стосовно оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому обов'язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків.

Згідно ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Вказаною нормою суд зобов'язаний дати юридичну оцінку діям суб'єкта владних повноважень і визначити спосіб поновлення порушеного права.

З урахуванням наведеного, враховуючи те що, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій при винесенні постанови про накладення штрафу від 10.02.2017 року ВП №53272557 в сумі 5100,00 грн. у відповідності до вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 КАС України, при цьому вбачаючи, що відповідач протиправним діями призвів до унеможливлення виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №804/3655/16, а тому виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до переконання, що належним захистом прав позивача є визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про накладення штрафу від 10.02.2017 року ВП №53272557 в сумі 5100,00 грн., відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню.

З огляду на відсутність з боку позивача документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз судові витрати відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України присудженню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області - задовольнити.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про накладення штрафу від 10.02.2017 року ВП №53272557 в сумі 5100,00 грн., при примусовому виконанні виконавчого листа №804/3655/16 виданого 11.01.2017 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Жук