Постанова

від 04.04.2017 по справі п/811/2129/15

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2017 року справа № П/811/2129/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградпостач" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградпостач" (далі - позивач, ТОВ"Кіровоградпостач") звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - відповідач, Кіровоградська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.2015 року:

- №0000112204 в частині визначення грошового зобов'язання ТОВ "Кіровоградпостач" з податку на додану вартість в розмірі 1475766,00 грн. - основного платежу та 737 883,00 грн. - штрафних санкцій;

- №0000122204, яким ТОВ "Кіровоградпостач" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 976 350,00 грн.;

- №0000132204 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 64212,00 грн.;

- №0000142204 про зменшення розміру від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток на суму 1 250 728,00 грн.;

- №0000152204 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 340 148,70 грн. - основного платежу та 670074,35 грн. - штрафних санкцій.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Кіровоградпостач", податковим органом неправомірно встановлено порушення позивачем приписів Податового кодексу України. Відтак, безпідставно, на думку позивача, винесено і оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідач позовних вимог не визнав та у письмових запереченнях проти позову наголосив, що підставою для винесення оскаржуваних податкових-повідомлень рішень став факт безтоварності господарських операцій між ТОВ "Кіровоградпостач" та з його контрагентами. За таких умов відповідач вважає, що ним законно та обґрунтовано винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

На підставі усної ухвали від 14 лютого 2017 року із занесенням до журналу судового засідання, керуючись частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку письмового провадження (т.6, а.с.69-71).

Дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами Кіровоградської ОДПІ відповідно до наказу від 17.12.2014 року №296 та на підставі направлень від 18.12.2014 року №201, 202, 203 у період з 18 по 24 грудня 2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ"Кіровоградпостач" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Укр Енерго Холдинг" за період з 01.07.2012р. по 31.08.2012р., з 01.10.2012р. по 28.02.2013р., з 01.09.2013р. по 31.03.2014р.; ТОВ "Марголак" за період з 01.01.2013р. по 31.03.2013р., ТОВ "ТОВ Українська Нафто-газова Компанія" за період з 01.03.2013р. по 31.08.2013р., ТОВ "Вуглестіл Нью" за період з 01.04.2013 р. по 30.04.2013р., з ПАТ СКТБ "Комплекс" за період з 01.05.2013р. по 31.10.2013р., з 01.01.2014р. по 31.01.2014р.; ТОВ "Агродил" за період з 01.01.2014р. по 31.01.2014р., ТОВ "Фест-Груп" за період з 01.02.2014 р. по 28.02.2014 р., ТОВ "Ноттес" за період з 01.05.2014р. по 31.07.2014р., ТОВ "Грін-Степ" за період з 01.06.2014р. по 30.06.2014р., ПП "Дніпрокомплект" за період з 01.06.2014р. по 31.06.2014р.

За результатами перевірки податковим органом складено відповідний Акт №42/11-23-22-02/37168244 від 21.12.2014 р. (т.1,а.с.16-52), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевірений період на загальну суму 7950047,00 грн. (у тому числі за серпень 2012 р. - 25417,00 грн., за вересень 2012 р. - 76524,00 грн., жовтень 2012 р. - 14819,00 грн., січень 2013 р. - 527984,00 грн., лютий 2013 р. - 247 305,00 грн., березень 2013 р. - 613420,00 грн., квітень 2013 р. - 952449,00 грн., травень 2013 р. - 795566,00 грн., червень 2013 р. - 720646,00 грн., липень 2013 р. - 730586,00 грн., серпень 2013 р. - 721715,00 грн., вересень 2013 р.- 630064,00 грн., жовтень 2013 р. - 812802,00 грн., листопад 2013 р. - 803028,00 грн., грудень 2013 р. - 28102,00 грн., січень 2014 р. - 144359,00 грн., квітень 2014 р. - 92014,00 грн., травень 2014 р. - 4236,00 грн., червень 2014 р. - 9011,00 грн.);

- п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток підприємств у сумі 7355486,00 грн. (за 3 квартал 2012 року - 107038,00 грн., за 4 квартал 2012 року - 265470,00 грн., за 2013 рік - 6982978,00 грн.) та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1252290,00 грн. (за 1 квартал 2014 року - 1165275,00 грн., за 2 квартал 2014 року - 54805,00 грн., за 3 квартал 2014 року - 30648,00 грн.);

- завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2013 року в сумі 64212,00 грн.;

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту (р.19 Декларації) на загальну суму 976 350,00 грн. (у тому числі за жовтень 2012 року - 136673,00 грн., лютий 2013 року - 566002,00 грн., травень 2013 року - 64095,00 грн., липень 2013 року - 16339,00 грн., серпень 2013 року - 118747,00 грн., жовтень 2013 року - 133472,00 грн., січень 2014 року - 15849,00 грн., лютий 2014 року - 38573,00 грн., липень 2014 року - 6442,00 грн., листопад 2014 року - 158,00 грн.);

На підставі вищевказаного акту перевірки позивачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23.01.2015 року:

- №0000112204 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1475766,00 грн. - основного платежу та 737 883,00 грн. - штрафних санкцій;

- №0000122204, яким ТОВ "Кіровоградпостач" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 976 350,00 грн.;

- №0000132204 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 64212,00 грн.;

- №0000142204 про зменшення розміру від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток на суму 1 250 728,00 грн.;

- №0000152204 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 340 148,70 грн. - основного платежу та 670074,35грн. - штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення базується на висновках акту перевірки про безпідставне формування позивачем податкового кредиту та валових витрат у перевіреному періоді за господарськими операціями з контрагентом позивача (ТОВ "Укр Енерго Холдинг", ТОВ "Марголак", ТОВ "Українська Нафто-газова Компанія", ТОВ "Вуглестіл Нью", ПАТ СКТБ "Комплекс", ТОВ "Агродил", ТОВ "Фест-Груп", ТОВ "Ноттес", ТОВ "Грін-Степ", ПП "Дніпрокомплект"), які, на думку податкового органу, не мали реального характеру.

При розгляді справи суд враховує, що відповідно до рішення Кіровоградської ОДПІ від 01.04.2015 року №29/11-23-22-04 погоджено позивачеві застосування процедури податкового компромісу у відповідності пункту 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, а тому у зв'язку із цим позивачем не оскаржуються податкові повідомлення-рішення від 23.01.2015 року в частині узгодження грошових зобов'язань вказаним рішенням, а саме: податкове повідомлення-рішення №0000112204 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 6 474 281,00 грн. (за взаємовідносинами: з ПАТ СКТБ "Комплекс" на суму ПДВ - 4137 597,00 грн., ТОВ "Вуглестил Нью" на суму ПДВ - 625 464,00 грн., ТОВ "Марголак" на суму ПДВ - 1 711 220,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення №0000152204 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 6 015 337,30 грн. (за взаємовідносинами: з ПАТ СКТБ "Комплекс" на суму витрат - 19 976 250,00 грн., ТОВ "Вуглестил Нью" на суму витрат - 3 127 320,00 грн., ТОВ "Марголак" на суму витрат - 8 566 100,00 грн.).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1. ст.1 ПК України).

У відповідності до змісту п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 200.3. статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1)придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2)придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З аналізу наведених правових норм у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту, валових витрат, а також включення відповідних сум до бюджетного відшкодування, є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку, а також, відповідно, для цілей формування відповідних сум податкових вигод.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності , для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44 Податкового кодексу України).

Зазначеному обов'язку платника податків кореспондує визначене п.85.4 ст. 85 Податкового кодексу України право посадових осіб органу державної фіскальної служби при проведенні перевірок отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби.

Пункт 44.4 статті 44 Податкового кодексу України містить застереження, за яким вищезазначені документи, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування податкового кредиту, валових витрат позивача з його контрагентами (ТОВ "Укр Енерго Холдинг", ТОВ "Українська Нафто-газова Компанія", ТОВ "Агродил", ТОВ "Фест-Груп", ТОВ "Ноттес", ТОВ "Грін-Степ", ПП "Дніпрокомплект") у перевіреному періоді у розрізі фактичного здійснення відповідних господарських операцій і дослідити наявні у матеріалах справи первинні бухгалтерські документи на відповідність положенням Податкового кодексу України, вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Судом з'ясовано наступні обставини.

ТОВ "Кіровоградпостач" 13.07.2010 р. зареєстровано як юридична особа та з того часу перебуває на обліку податковому органі як платник податків (т.1,а.с.74).

Основним видом діяльності ТОВ "Кіровоградпостач" за КВЕД є, зокрема серед іншого, виробництво інших основних органічних хімічних речовин (20.14).

Позивач має право виконувати роботи по виробництву, переробці та застосуванню шкідливих небезпечних речовин 3 класу небезпеки (толуол, кислота оцтова за ГОСТ 12.1.007-76) та має право експлуатувати машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, що підтверджується необхідним для такої діяльності дозволами (т.3,а.с.213-214).

Для забезпечення виконання власної господарської діяльності позивачем у перевіреному періоді було укладено правочини з рядом контрагентів, що потребуть дослідженню в даних правовідносинах.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Укр Енерго Холдинг" судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 20.02.2012 року, 12.09.2013 року між ТОВ "Укр Енерго Холдинг" (постачальник) та ТОВ "Кіровоградпостач" (покупець) укладено договори на постачання природного газу №Г-12/049 та №13/056 та додаткові угоди до них, за змістом яких постачальник зобов'язується надавати у власність покупцю природний газ, а покупець в свою чергу зобов'язується оплачувати вартість прийнятого обсягу газу на умовах даного договору (т.1,а.с.88-93,196-197).

Так, судом встановлено, що ТОВ "Укр Енерго Холдинг" має право здійснювати господарську діляність з поставки природного газу, газу (метану), вугільних родовищ за нерегульованим тарифом, що посвідчуєтсья відповідною ліцензією серіг АГ №578414 (т.1,а.с.94).

На виконання умов вказаного договору у липні, серпні, жовтні, листопаді, грудні 2012 року та січні, лютому, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2013 року, січні, лютому, березні 2014 року ТОВ "Укр Енерго Холдинг" здійснено обумовлену вказаними договорами поставку газу на загальну суму 5 166 160,73 грн. (із них ПДВ - 904 391,25 грн.).

Оплата за даним договором здійснена безготівковим шляхом, що посвідчується відповідними банківськими виписками по рахунку (т.1,а.с.162-195).

Факт отримання позивачем послуг підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними (т.1,а.с.126-161) та відповідними актами прийому-передачі природного газу (т.1,а.с.96-125).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Українська Нафто-газова Компанія" судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 20.02.2013 року між ТОВ "Українська Нафто-газова Компанія" (постачальник) та ТОВ "Кіровоградпостач" (покупець) укладено договір на постачання природного газу №3470/П/13-351 та додаткові угоди до нього, за змістом якого постачальник зобов'язується надавати у власність покупцю природний газ, а покупець в свою чергу зобов'язується оплачувати вартість прийнятого обсягу газу на умовах даного договору (т.1,а.с.198-204).

На виконання умов вказаного договору у березні, квітні, травні, червні, липні, серпні 2013 року ТОВ "Українська Нафто-газова Компанія" здійснено обумовлену вказаними договорами поставку газу на загальну суму 3 850 579,33 грн. (із них ПДВ - 641 763,22 грн.).

Оплата за даним договором здійснена безготівковим шляхом, що посвідчується відповідними банківськими виписками по рахунку (т.1,а.с.235-250).

Факт отримання позивачем послуг підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними (т.1,а.с.211-232) та відповідними актами прийому-передачі природного газу (т.1,а.с.205-210).

Щодо взаємовідносин позивача з ПП "Грін-Степ" судом встановлено наступне.

Так, у червні 2014 року у вказаного контрагента позивачем придбано товар (торцеве ущільнення ВС-80, вал ВС-80) на загальну суму 5120,14 грн. (із них ПДВ - 853,36 грн.)

На підтвердження придбання товару позивачем надано видаткову накладну (т.2,а.с.186), податкову накладну (т.2,а.с.187), акт здачі-прийняття (т.4,а.с.26-29).

На посвідчення факту безготівкової оплати за придбаний товар позивач надав до суду банківські виписки по рахунку (т.2,а.с.188).

З матеріалів справи вбачається, що товар був придбаний для власного господарства, та використаний для встановлення на насосі для його належної роботи (т.5,а.с.234-246).

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту та податкового зобов'язання в липні, серпні, жовтні, листопаді, грудні 2012 року, січні, лютому, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2013 року, березні 2014 року віднесено відповідну суму ПДВ, за податковими накладними, виданими вищевказаними контрагентами (т.5,а.с.187-233).

Водночас, при розгляді даної справи, суд не обмежується формальним застосуванням приписів податкового законодавства, а вважає за необхідне встановити фактичні обставини вчинення відповідних господарських операцій у контексті доктрини "ділова мета".

Суд наголошує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у підпункті 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відтак, у спірних правовідносинах дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції у сув'язі із намірами позивача одержати економічний ефект від таких господарських операцій.

У той же час, позивач не обмежився наданням письмових пояснень щодо змісту відповідних господарськиї операцій виключно на підставі вищеперелічених документів, а також надав відповідні супроводжуючі документи, зокрема, комерційні пропозиції, акти звірки взаєморозрахунків, претензії, заявки на постачання газу, листи про зменшення ліміту поставок газу, листи про підтврдження планових лімітів, листи щодо відключення від газопостачання та зміни ціни прородного газу, наявність підтвердження лімітів; звіти про реалізацію промислової продукції, копії паспортів на парові котли (т.3,а.с.237-278;т.5,а.с.57-130).

У той же час, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009 р. у справі №21-737во09 , про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Однак, матеріали справи місять докази наявності у позивача матеріально-технічної бази, кваліфікованого персоналу, спеціалістів (працівників) організаційних структур, складських приміщень, сховищ для палива та ін., які економічно необхідні для здійснення відповідних видів діяльності (т.3,а.с.191-210,220-224).

Відтак, суд приходить до висновку про наявність дійсного руху активів між учасниками відповідних операцій (а саме: між позивачем та ТОВ "Укр Енерго Холдинг", ТОВ "Українська Нафто-газова Компанія", ПП "Грін-Степ").

Враховуючи наявність доведеної позивачем ділової мети та економічної доцільності здійснених правочинів, наявність належного обґрунтування можливості надання послуг, руху активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин, суд не погоджується із доводами контролюючого органу щодо створення позивачем уявності господарських операцій з метою штучного формування податкового кредиту між ТОВ "Укр Енерго Холдинг", ТОВ "Українська Нафто-газова Компанія", ПП "Грін-Степ" та ТОВ "Кіровоградпостач".

Щодо взаємовідносин позивача з ДП "Дніпрокомплект" судом встановлено.

Так, за наслідками проведеної первірки податковим органом встановлено, що ТОВ "Кіровоградпостач" у перевіреному періоді з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року не відображено у податковому обліку фінансово-господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) по взаємовідносинах з даним контрагентом.

Так, в судовому засіданні представником позивача пояснено, що між ТОВ "Кіровоградпостач" та ПП "Дніпрокомплект" у вказаному періоді господарські взаємовідносини були відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що з поміж переліку контрагентів по яким податковим органом були виявлені порушення податкового законодавства відстуні виявлені порушення позивача у перевіреному періоді по взаємовідносинам з ПП "Дніпрокомплект".

Відтак, судом не беруться до уваги твердження відповідача про встановлення порушень між позивачем та ПП "Дніпрокомплект" у перевіреному періоді з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 судам варто звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Окрім того, варто зауважити, що в справах такої категорії, обов'язковою умовою підтвердження правомірності формування податкового кредиту є з'ясування факту придбання товарів чи послуг. Якщо ж придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Ноттес" судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 01.02.2014 р. між ТОВ "Кіровоградпостач" (замовник) та ТОВ "Ноттес" (перевізник) укладено договір з автоперевезень по Україні №НТ-0114-КП, за змістом якого замовник доручає, а перевізник надає послуги з виконання перевезень вантажів автомобільник транспортом по території України згідно заявок замовника (т.2,а.с.1-4).

На посвідчення виконання умов вказаного договору у травні, червні, липні 2014 року позивачем надано податкові накладні (т.2,а.с.5-41), акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.2,а.с.50-86) на загальну суму 99 300,00 грн. (із них ПДВ - 16 550,02 грн.).

На посвідчення факту транспортування до матеріалів справи позивачем додано товарно-транспортні накладні (т.2,а.с.87-185;т.4,а.с.36,39).

Оплата за даним договором здійснена безготівковим шляхом (т.2,а.с.42-49).

Так, судом винесена ухвала про судове доручення щодо допиту в якості свідка директора ТОВ "Ноттес", проте, з огляду на відсутність останнього за місцем реєстрації виконати судове доручення не виявилось можливим (т.4,а.с.91,115-117).

Згідно акту перевірки ТОВ "Ноттес", неможливо також провести зустрічну звірку даного контрагента.

Так, з відомостей з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається відсутність у власності ТОВ "Ноттес" нерухомого майна (т.4,а.с.241).

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у даного контрагента немає відповідних складових для здійснення повноцінної та систематичної господарської діяльності, зокрема: відповідної матеріальної бази, кількості працівників, адміністративних та складських приміщень, інших господарських споруд, автомобільного транспорту.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Агродил" судом встановлено наступне.

Так, у січні 2014 року у вказаного контрагента позивачем придбано транспортні послуги згідно договорів-заявок укладених 14.01.2014р., 15.01.2014р., 20.01.2014р., 21.01.2014р., 22.01.2014р., 27.01.2014р., 27.01.2014р., 28.01.2014р. (т.2,а.с.189-198) на загальну суму 27 150,00 грн. (із них ПДВ - 4525,00 грн.)

На підтвердження придбання товару позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.2,а.с.201-210), податкові накладні (т.2,а.с.242-251).

На посвідчення факту безготівкової оплати за транспортні послуги позивачем надано до суду банківські виписки по рахунку (т.2,а.с.199-200).

На посвідчення факту транспортування до матеріалів справи позивачем додано товарно-транспортні накладні (т.2,а.с.211-241;т.4,а.с.42,45).

Так, з відомостей з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається відсутність у власності ТОВ "Агродил" нерухомого майна (т.4,а.с.243).

Згідно акту перевірки ТОВ "Агродил ", неможливо також провести зустрічну звірку даного контрагента.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у даного контрагента немає відповідних складових для здійснення повноцінної та систематичної господарської діяльності, зокрема: відповідної матеріальної бази, кількості працівників, адміністративних та складських приміщень, інших господарських споруд, автомобільного транспорту.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Фест-Груп" судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 01.02.2014р. між ТОВ "Кіровоградпостач" (замовник) та ТОВ "Фест-Груп" (перевізник) укладено договір з автоперевезень по Україні №КПС-0314, за змістом якого замовник доручає, а перевізник надає послуги з виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України згідно заявок замовника (т.3,а.с.1-4).

На посвідчення виконання умов вказаного договору у лютому 2014 року позивачем надано податкові накладні (т.3,а.с.51-67), акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.3,а.с.68-84) на загальну суму 38 000,00 грн. (із них ПДВ - 6 333,33 грн.).

На посвідчення факту транспортування до матеріалів справи позивачем додано товарно-транспортні накладні (т.3,а.с.13-50; т.4,а.с.30,33).

Оплата за даним договором здійснена безготівковим шляхом (т.3,а.с.10-12).

Судом винесена ухвала про судове доручення щодо допиту в якості свідка директора ТОВ "Фест-Груп", проте, з огляду на відсутність останнього за місцем реєстрації виконати судове доручення не виявилось можливим (т.4,а.с.93,145-147).

Так, з відомостей з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається відсутність у власності ТОВ "Фест-Груп" нерухомого майна (т.4,а.с.234).

Згідно акту перевірки ТОВ "Фест-Груп", неможливо також провести зустрічну звірку даного контрагента (т.1,а.с.34).

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у даного контрагента немає відповідних складових для здійснення повноцінної та систематичної господарської діяльності, зокрема: відповідної матеріальної бази, кількості працівників, адміністративних та складських приміщень, інших господарських споруд, автомобільного транспорту.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність від 01.07.2004 року №1955-IV, транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Види транспортно-експедиторських послуг зазначені в ст.8 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність .

Відповідно до ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , договір транспортного експедирування укладається в письмовій формі.

Статтею 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність визначено, що платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування. У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

З аналізу наведених норм випливає, що транспортно-експедиторська послуга є комплексною, її надає експедитор, який відповідає перед замовником за її виконання та отримує відповідну плату.

Істотними умовами договору транспортного експедирування, зокрема, є: вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; розмір плати експедитору; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відтак, наведеним вище законом встановлено спеціальні правила щодо документального оформлення виконання такого роду операцій та істотні умови, тобто обов'язкові умови щодо змісту договору та, відповідно, первинних документів, які супроводжують такого роду операції.

Судом були досліджені акти здачі-прийняття (надання послуг) та вбачається, що з їх змісту неможливо встановити те, які саме транспортно-експедиторські послуги були надані та який вантаж перевозився. Крім того, у даних актах - не міститься жодних посилань на наявність документів: накладні тощо, видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, а також - жодних посилань на те, що послуги надавались за транспортними документами або комплектом документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту відправлення до пункту його призначення.

Дані акти не містять жодної інформації про дати здійснення заявок замовника (замовлень), терміни їх виконання, умови, які були виставлені замовником, так само як і позивачем не долучено до матеріалів справи вказані заявки на здійснення відповідних перевезень.

Однак з наданих до суду позивачем договорів з автоперевезень по Україні (а саме: від 01.02.2014 року №НТ-0114-КП укладеним з ТОВ "Ноттес", договорів-заявок укладених 14.01.2014р., 15.01.2014р., 20.01.2014р., 21.01.2014р., 22.01.2014р., 27.01.2014р., 27.01.2014р., 28.01.2014р. з ТОВ "Агродил"; від 01.02.2014 року №КПС-0314 ТОВ "Фест-Груп") вбачається, що перевізник надає послуги з виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України згідно заявок замовника .

Відповідно до пунктів 3.7., 3.8. Правил на перевезення вантажів автомобільним транспортом вантажовідправник надає перевізнику при наявності договору заявку відповідно до встановленої форми.

Однак, позивачем не надано заявок на перевезення відповідно до умов договорів укладених з контерагентми ТОВ "Ноттес" та ТОВ "Фест-Груп".

Також у вказаних актах відсутнє обґрунтування вартості наданих послуг, кінцеве місце развантаження мають різні міста України, а тому і відповідно різна відстань. При цьому, вартость перевезення вантажу на більш дальню відстані визначено дешевшою до блищих міст. Тобто відсутній алгоритм розрахунку вартості перевезення вантажів, залежності вартості наданих експедиторських послуг за відповідними маршрутами у відповідний період часу, за будь-якими первинними бухгалтерськими документами.

Позивачем не надано доказів того, що працівників ТОВ "Кіровоградпостач" було відряджено до м. Києва для отримання транспортних послуг, у той час як місцем складення актів примання-передачі наданих послуг вказано саме м. Київ.

Таким чином, вищезазначені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) - не відображають інформації, яка повинна міститись у первинних бухгалтерських документах, а тому - не можуть бути визнані доказами, які підтверджують здійснення транспортування придбаного позивачем товару по території України.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах судом не можуть бути взяті до уваги податкові накладні та вищевказані первинні документи щодо взаємовідносин між даним контрагентом та позивачем.

При цьому, обвинувальним вироком Галицького районного суду міста Львова від 28 жовтня 2015 року, який набрав законної сили 28 листопада 2015 року, у кримінальній справі №461/10058/15-к, ОСОБА_1, було визнано винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205, частини першої статті 366 Кримінального кодексу України - пособництво у службовому підроблені, складанні і видачі службовим особам завідомо неправдивих офіційних документів та пособництво у фіктивному підприємництві, придбання суб'єктів підприємницької діяльності (т.6, а.с.51-57).

Вищезазначеним вироком встановлено, що дії ОСОБА_1 спільно із невстановленими особами були спрямовані на виготовлення та зберіганя неправдивих документів та печаток ряду фіктивних підприємств, серед інших і ТОВ "Фест-Груп". Використовуючи фіктивні підприємства (також і ТОВ "Фест-Груп"), невстановлені особи прикривали нелегалізовану господарську діяльність інших суб'єктів підприємницької діяльності, здійснюючи ведення незаконної господарської діяльності.

Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 р. у справі №21-3788а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Пеппермінт до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Згідно з пунктом 58.4. статті 58 Податкового кодексу України, судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи наявність рішення суду, що набрало законної сили, у кримінальній справі за обвинуваченням особи, що виступала в ролі керівництва контрагента позивача - ТОВ "Фест-Груп" у фіктивному підприємництві, тобто створенні суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, у відповідача були наявні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині взаємовідносин ТОВ "Кіровоградпостач" з ТОВ "Фест-Груп".

Тому, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, оскільки подані суб'єктом господарювання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 грудня 2015 року №826/15034/14 у справі за позовом ТОВ Пеппермінт до ДПІ у Подільському районі ГУ Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Також, суд бере до уваги правові висновки Верховного Суду України викладені в постанові від 1 вересня 2009 року . Зокрема, у цій постанові вказано, що суди не дослідили доводи податкового органу про безтоварність операцій та їх фіктивність у визначеному законодавством порядку та не взяли до уваги те, що позивач придбавав через посередника (ТОВ Стиг ) сировину, зокрема металопрокат, у осіб, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємництва, які за юридичною адресою не знаходилися, проти засновників яких порушено кримінальні справи, а також те, що позивач, продавець та його постачальники працювали в одному сегменті ринку, для роботи в якому необхідною умовою є ліцензія, наявність якої у перелічених осіб не було встановлено.

Надаючи оцінку встановленим обставинам та доказам суд врховує, що Ленінською ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області листом №9338 повідомлено, що за результатами відпрацювання ТОВ АГРОДИЛ (код за ЄДРПОУ 38551092) 10.04.2014 року відкрите кримінальне провадження №42014130010000055, у відношенні директора та засновника ТОВ АГРОДИЛ ОСОБА_2 (РНОКП НОМЕР_1) за ст. 205 ч. 1 КК України згідно якого встановлено: в ході проведення заходів місцезнаходження підприємства не встановлено. Проведеними заходами встановлено місцезнаходження засновника та керівника ТОВ Агроділ гр. ОСОБА_2 25.03.2014 року отримано письмові пояснення, згідно яких гр. ОСОБА_2 не зміг надати детальну інформацію щодо реєстрації та здійснення господарських операцій підприємством, зокрема за січень 2014 року. Він не має будь-якої спеціальної освіти, достатню чисельність працівників та основні засоби для здійснення господарської діяльності. Не надано також документальне підтвердження взаємовідносин з вищевказаним СГД.

Суд зауважує, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Відповідач послався на ознаки фіктивності контрагентів позивача як суб'єктів господарювання і свої доводи підтверджував зібраними під час перевірки матералами, зазначеними в акті перевірки щодо відсутності у вищезазначених контрагентах необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів.

З огляду на викладене, встановлені обставини ставлять під сумнів реальність здійснення господарських операцій.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладлася Вищим адміністративним судом України, зокрема в постанові від 13.01.2016 р. у справі №2а/1570/2406/ 2011, де суд зазначив, що відсутність у контрагента матеріально-технічної бази, трудових ресурсів, як власних, так і залучених, об'єктивно ставлять під сумнів можливість виконання ним послуг, які були предметом договорів і характер яких, враховуючи кількість об'єктів, які підлягали перевірці, передбачає залучення до їх виконання певної кількості працівників та основних фондів (наприклад, використання транспортних засобів).

Відтак, належними та допустимими доказами у справі не доведено реальності господарських операцій позивача та ТОВ "Фест-Груп", а тому суд погоджується з висновком податкового органу про те, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит, валові витрати за вказаними взаємовідносинами.

Суд дійшов до висновку, що придбання позивачем у ТОВ "Агродил", ТОВ "Фест-Груп", ТОВ "Ноттес" транспортних послуг є економічно недоцільними .

В контексті наведеного та застосування у зв'язку з цим приписів законодавства з питань бухгалтерського обліку, суд вважає за необхідне звернути увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у постанові від 07.07.2011 року №К-25801/08. Так, виходячи з правової позиції ВАС України , первинні документи, які мають узагальнений характер, неконкретні за змістом, не можуть враховуватися при формуванні відповідних податкових вигод.

Виходячи з цього, надані в даному випадку первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку та задекларованих позивачем податкових вигод.

У зв'язку з цим суд вважає, що надані позивачем документи не можуть бути достатніми та беззаперечними доказами фактичного отримання Товариством товарів, робіт чи послуг від ТОВ "Агродил", ТОВ "Фест-Груп", ТОВ "Ноттес".

Відтак, враховуючи специфіку та особливості зазначених операцій, наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції фактично не носили реальний характер, їх виконання оформлено лише документально без мети реального настання правових наслідків.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

При цьому, суд звертає увагу, що податкові накладні дійсно є обов'язковою підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, проте не є безумовними. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Зокрема, якщо наведені у договорах товари, роботи чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів, робіт або послуг не відбулося, хоч і вбачаються певні результати. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - фактичного придбання товарів, робіт чи послуг з метою їх використання у господарській діяльності.

В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

Пунктами 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинними документами визнаються документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції та які повинні мати, зокрема, такі обов'язкові реквізити як обсяг господарської операції , одиниці її виміру .

Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14 зазначив , що "податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Наявні у матеріалах справи акти приймання-передачі наданих послуг містять лише відповідні результати та не розкривають сутності спірної господарської операції.

Відтак, наявні у матеріалах справи акти приймання-передачі наданих послуг не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Більш того, на думку суду замовлення певних послуг має бути обґрунтоване напрямом діяльності виконавця. Основні види діяльності виконавця (КВЕД) давали підстави стверджувати, що замовлені послуги пов'язані з його господарською діяльністю та можливістю їх виконати. Те, що виконавець повинен мати серед зареєстрованих основних видів діяльності ті види, під які підпадають надавані послуги, є обов'язковим .

Так, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності ТОВ "НОТТЕС" є: Код КВЕД 18.13 Виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг; Код КВЕД 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Код КВЕД 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у. Проте, даний клас не включає надання послуг з виконання перевезень вантажів транспортним засобом; Код КВЕД 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 47.63 Роздрібна торгівля аудіо- та відеозаписами в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; Код КВЕД 62.01 Комп'ютерне програмування; Код КВЕД 62.03 Діяльність із керування комп'ютерним устаткованням (основний); Код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; Код КВЕД 73.11 Рекламні агентства та Код КВЕД 62.03 Діяльність із керування комп'ютерним устаткуванням (т.6, а.с.72-74).

При цьому, видами діяльності ТОВ "АГРОДИЛ" є : Код КВЕД 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; Код КВЕД 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; Код КВЕД 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (основний); Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту. Проте, даний клас не включає надання послуг з виконання перевезень вантажів транспортним засобом; Код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування (т.6, а.с.75-77).

Таким чином, надання послуг з виконання перевезень вантажів не відповідає статутній діяльності ТОВ "НОТТЕС" та ТОВ "АГРОДИЛ" .

Разом з тим, позивачем не доведено суду економічної доцільності господарських відносин та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача, з огляду на відсутність у ТОВ "Агродил", ТОВ "Фест-Груп", ТОВ "Ноттес" необхідної матеріальної бази, наявності кваліфікованого персоналу, транспортних засобів для здійснення такого роду діяльності.

Відтак, належними та допустимими доказами у справі не доведено реальності господарських операцій позивача та ТОВ "Агродил", ТОВ "Фест-Груп", ТОВ "Ноттес", а тому суд погоджується з висновком податкового органу про те, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та валові витрати за вказаними взаємовідносинами.

Враховуючи викладене, встановлені вище обставини обумовлюють висновок суду про часткове задоволення позовних вимог та визнання протиправними і скасування оскаржуваних повідомлень-рішень в частині нарахованих позивачеві грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток за взаємовідносинами позивача з контрагентами - ТОВ "Укр Енерго Холдинг", ТОВ "Українська Нафто-газова Компанія", ТОВ "Агродил", ТОВ "Фест-Груп", ТОВ "Ноттес", ТОВ "Грін-Степ".

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем документально підтверджена сплата судового збору в розмірі 487,20 грн. (т.1,а.с.2а), а тому виходячи із положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у сув'язі з приписами частин другої, третьої статті Закону України „Про судовий збір", із позивача підлягає стягненню сума судового збору відповідно до задоволених вимог майнового характеру (73,7% від позовних вимог), у розмірі 793,95 грн. на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов - задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 23.01.2015 року №0000112204 в частині визначення грошового зобов'язання ТОВ "Кіровоградпостач" з податку на додану вартість в розмірі 1 309 981,00 грн. - основного платежу та 654 990,50 грн. - штрафних санкцій.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 23.01.2015 року №0000122204, в частині зменшення ТОВ"Кіровоградпостач" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 396 002,00 грн.

4.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 23.01.2015 року №0000142204, в частині зменшення ТОВ "Кіровоградпостач" розміру від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток на суму 431 513,00 грн.

5.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 23.01.2015 року №0000152204 в частині визначення ТОВ "Кіровоградпостач" грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 340 148,70 грн. - основного платежу та 670074,35 грн. - штрафних санкцій.

6.В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

7.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградпостач" (код - 37168244) судовий збір у розмірі 793,95 грн (сімсот дев'яносто три гривні дев'яносто п'ять копійок) на користь Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Жук