Рішення

від 04.04.2017 по справі 904/1151/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.04.2017 Справа № 904/1151/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОМЕТАЛАКТИВ", м. Дніпро

до Державного підприємства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЕЛЕКТРОВОЗОБУДІВНИЙ ЗАВОД", м.Дніпро

про стягнення 26 489,07 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Бойчук Ю.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 13/01/2017 від 13.01.2017 року

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОМЕТАЛАКТИВ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЕЛЕКТРОВОЗОБУДІВНИЙ ЗАВОД" (далі - відповідач) про стягнення 26 489,07 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 2304/ПС/1 від 23.04.2015 року, в частині розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017 порушено провадження у справі № 904/1151/17, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання на 09.03.2017.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2017 відкладено судове засідання на 04.04.2017.

03.04.2017 до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Міністерство економічного розвитку та торгівлі України.

04.04.2017 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про залучення третьої особи.

Повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 39).

Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився та не подав відзив на позов та інші витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Господарський суд не вбачає підстав для задоволення поданого відповідачем клопотання про залучення третьої особи, оскільки рішення з господарського спору по даній справі не може вплинути на права або обов'язки Міністерства економічного розвитку та торгівлі України по відношенню до однієї із сторін.

У судовому засіданні 04.04.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2015 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 2304/ПС/1 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується поставити відповідачу товар на його замовлення - згідно специфікацій, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити такий товар.

На виконання умов вищезазначеного Договору між сторонами було укладено специфікацію № 1, якою сторони узгодили найменування, кількість та ціну товару. Загальна вартість товару, згідно специфікації № 1, складає 299 999,71 грн.

26.05.2015 позивачем було поставлено відповідачу товар, передбачений специфікацією № 1 до Договору, на загальну суму 299 999,71 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна № 41 від 26.05.2015 та товарно-транспортна накладна № Р41 від 26.05.2015.

Товар за вищевказаною видатковою накладною отримав уповноважений, на підставі довіреності № 343 від 26.05.2015, представник відповідача ОСОБА_2

На оплату поставленого товару позивач виставив відповідачу рахунок № 44 від 26.05.2015 на суму 299 999,71 грн.

В порушення своїх зобов'язань за Договором, відповідач оплату поставленого товару не здійснив, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась прострочена заборгованість у розмір 299 999,71 грн.

Позивач звертає увагу суду на той факт, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою перед позивачем, що підтверджує Акт звірки взаєморозрахунків станом на 25.07.2016 року, який підписаний відповідачем та скріплений печаткою підприємства без будь-яких претензій та зауважень.

На підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2016 у справі № 904/8183/16 було стягнуто вищевказану заборгованість у розмірі 299 999,71 грн., 3% річних у розмірі 10 660,87 грн., інфляційні втрати у розмірі 20 356,00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 965,25 грн., всього 335 981,83 грн.

При цьому, згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2016 у справі № 904/8183/16, 3% річних були стягнуті за період з 17.06.2015 року по 22.08.2016 року, а інфляційні втрати з липня 2015 року по липень 2016 року включно.

Враховуючи той факт, що станом на 01.02.2017 відповідач не сплатив суми присуджену до стягнення рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2016 у справі № 904/8183/16, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України були нараховані за період з 23.08.2016 по 01.02.2017 3% річних у розмірі 4 010,35 грн. та інфляційні втрати у розмірі 22 478,72 грн.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4010,35 грн. та інфляційні втрати у розмірі 22 478,72 грн., а всього 26 489,07 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Факт порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором № 2304/ПС/1 від 23.04.2015, встановлений рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2016 у справі № 904/8183/16 та не потребує доказування в силу приписів частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач сплатив суми присуджені до стягнення рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2016 у справі №904/8183/16 - 02.02.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням № 229 (а.с 34).

За наведених обставин справи, оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, господарський суд приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Оскільки сума боргу, присуджена до стягнення рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2016 у справі № 904/8183/16 була сплачена відповідачем із порушенням строків оплати позивач, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, правомірно заявив до стягнення 3% річних (23.08.2016 - 01.02.2017) та інфляційних втрат (вересень 2016 - січень 2017 включно), розрахунок яких судом перевірено та визнано таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 18.01.2016 у справі № 910/18969/15.

Викладене є підставою для задоволення позову.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по справі покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 598, 599, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43, 44, 49, 75 , 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства "Дніпровський електровозобудівний завод" (49068, м. Дніпро, вул. Орбітальна, буд. 13, код ЄДРПОУ 32495626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалактив" (49033, м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, буд. 106 А, код ЄДРПОУ 37806201) 3% річних у розмірі 4 010,35 грн. (чотири тисячі десять грн. 35 коп.), інфляційні втрати у розмірі 22 478,72 грн. (двадцять дві тисячі чотириста сімдесят вісім грн. 72 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 05.04.2017

Суддя ОСОБА_3