Рішення

від 04.04.2017 по справі 910/3569/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2017Справа №910/3569/17

За позовом Приватного підприємства Сімко

до Товариства з обмеженою відповідальністю Самсар-Транс

про стягнення 28 553,53 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Сидорук О.В. - по дов. № б/н від 04.04.2017

Іващенко І.М. - власник

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства Сімко до Товариства з обмеженою відповідальністю Самсар-Транс про стягнення 28 553,53 грн., з яких: 28 300,00 грн. основного боргу, 253,53 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про організацію міжнародних перевезень вантажів № 000/17/10 від 17.10.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 порушено провадження у справі № 910/3569/17 та призначено справу до розгляду на 04.04.2017.

Позивач в судовому засіданні 04.04.2017 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засіданні 04.04.2017 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 09.03.2017 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 09.03.2017 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу: м. Київ, вул. В.Сосюри, 8, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 14.03.2017 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 04.04.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Самсар-Транс (експедитор, відповідач) та Приватним підприємством Сімко (перевізник. позивач) було укладено договір про організацію міжнародних перевезень вантажів № 000/17/10 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору перевізник надає послуги з перевезення вантажу на підстав заявки, яка подається експедитором в письмовій формі до початку завантаження, і є невід'ємною частиною договору. Заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та скріплена печатками сторін. Допускається обмін заявками по факсимільному зв'язку або електронною поштою сторін. Факс-копія заявки має юридичну силу оригіналу.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг з перевезення вантажу, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість та нараховані 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 10.6 договору він вступає в силу з моменту підписання і до 31.12.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань.

Пунктом 2.2 договору визначено, що у заявці вказується кількість і характеристики вантажу, спосіб навантаження, маршрути, вантажовідправники та вантажоодержувачі, адреси місць навантаження і розвантаження вантажу із зазначенням контактних осіб та їх телефонів, дати та час навантаження, розвантаження (терміни доставки) вантажу, адреси проведення митного оформлення під час навантаження і розвантаження вантажу, суми фрахту, умови оплати, валюта платежу.

За умовами заявки № 17 від 17.10.2016 маршрутом слідування є: м. Маарду (Естонія) до м. Бучі (Україна), дата завантаження 19.10.2016, дата доставки вантажу 24.10.2016, (авто: Рено АІ 8384 ЕХ, АІ 4050 КХ), вантаж - металобрухт у кількості 18 тонн.

Згідно з п. 6.1 договору кількість прийнятих (зданих) перевізником вантажів визначається згідно СМR-накладній.

Як свідчить наявна в матеріалах справи міжнародна товарно-транспортна накладна № 1910-1 вантаж був відвантажений у м. Маарду (Естонія) 19.10.2016 та доставлений у м. Буча (Україна) 25.10.2016. Також накладна свідчить, що вантаж одержано ТОВ Атлантік .

Частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

За умовами заявки № 17 від 17.10.2016 вартість перевезення складає 28 000,00 грн., які сплачуються протягом 10-14 банківських днів по оригіналах документів.

Позивач вказує на те, що ним 31.10.2016 було надіслано відповідачу пакет документів, необхідних для здійснення оплати наданих послуг, згідно експрес-накладної Нова пошта № 59000214024299.

Судом не приймається зазначена експрес-накладна в якості належних доказів надіслання відповідачу всіх необхідних документів, оскільки в графі повний опис відправлення зазначено документи без їх конкретизації (назва документу, дата та номер).

Інших доказів в підтвердження вручення або відправлення відповідачу документів, необхідних для здійснення оплати послуг, не подано.

Разом з цим, відповідно до рішення Конституційного суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Зі змісту статті 909 Цивільного кодексу України вбачається, що обов'язковою підставою для здійснення відправником свого обов'язку щодо оплати послуг перевезення є надання цих послуг.

Суд приходить до висновку, що послуги перевезення вантажу були надані відповідачу, а отже у останнього виник обов'язок по їх сплаті.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, вартість наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка складає 28 300,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в загальному розмірі 28 300,00 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті послуг перевезення, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 253,53 грн. - 3% річних за період з 15.11.2016 по 03.03.2017.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Як вбачається з розрахунку, що міститься в позовній заяві, позивач початком нарахування 3% річних визначив 15.11.2016 шляхом відрахування 14 календарних днів з дати отримання відповідачем документів згідно експрес-накладної Нова пошта № 59000214024299 (31.10.2016).

Оскільки перебіг прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем має прив'язку до моменту надіслання позивачем оригіналів документів, доказів надіслання яких матеріали справи не містять, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Приватного підприємства Сімко є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Самсар-Транс (02090, м. Київ, вул. В.Сосюри, 8, код ЄДРПОУ 40691398) на користь Приватного підприємства Сімко (08000, Київська область, Макарівський район, смт. Макарів, вул. Фрунзе, 34, код 24736409) 28 300 (двадцять вісім тисяч триста) грн. 00 основного боргу, 1 585 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят п'ять) 79 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 05.04.2017.

Суддя В.В. Сівакова