Рішення

від 03.04.2017 по справі 910/2376/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2017Справа №910/2376/17 За позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна

компанія "Украгролізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Оксамит"

про стягнення 19604,85 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача: Черняк А. А. (за дов.)

від відповідача: не з'явились

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) в судовому засіданні 03.04.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Державне публічне акціонерне товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Оксамит" про стягнення заборгованості за договором оренди № 493 від 01.07.2016 в сумі 19604,85 грн., з яких: 17536, 75 грн. основний борг, 1386,90 грн. пеня, 535,78 грн. інфляція, 145,42 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 17.02.2017 порушено провадження у справі № 910/2376/17, розгляд останньої призначено на 16.03.2017.

Ухвалою суду від 16.03.2017 розгляд справи відкладено на 03.04.2017.

Через відділ канцелярії господарського суду 29.03.2017 від позивача надійшов лист вих. № 14/440 від 29.03.2017 на виконання ухвали суду.

В судове засідання 03.04.2017 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Представник позивача в судове засідання 03.04.2017 з'явився та надав суду усні пояснення по суті справи, в яких заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором оренди № 493 від 01.07.2016, в частині сплати орендних платежів та компенсації витрат на комунальні послуги.

Відповідач не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 59 ГПК України, відзив суду не надав.

Відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 01.07.2016 між позивачем, як орендодавцем та відповідачем, як орендарем було укладено договір оренди № 493 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти в строкове оплатне користування на умовах договору наступні нежитлові приміщення: кімната № 918 на 9 поверсі площею - 16, 8 кв.м.

Відповідно до п. 3.1.1. договору термін користування приміщенням починається з моменту підписання акту приймання - передачі приміщення, але в будь - якому випадку на пізніше 01.07.2016 і діє до 31.12.2016, крім випадків, зазначених у пункті 3.1.2, відповідно до якого термін користування приміщенням припиняється: (1) у дату його закінчення; (2) раніше дати закінчення, у випадку: а. повної конструктивної загибелі приміщення до дати приймання; b. повної конструктивної загибелі приміщення після дати приймання, с. розірвання договору.

Пунктом 8.1.1. договору сторонами було погоджено, що плата за оренду нараховується з 01.07.2016 і до закінчення терміну користування, якщо тільки більш тривалий період не встановлений у цьому договорі. У випадку якщо орендар з будь - яких причин не повертає приміщення орендодавцю після закінчення терміну користування, плата за оренду нараховується до моменту фактичного повернення приміщення орендодавцеві.

Плата за оренду приміщення, за кожен місяць складається з двох частин: базова плата за оренду, додаткова плата за оренду.

(а) базова плата за оренду за перший місяць оренди приміщення загальною площею 16,8 (шістнадцять цілих і вісім десятих) метрів квадратних складає - 250,0 (двісті п'ятдесят) гривень за один квадратний метр приміщення, на місяць, в тому числі ПДВ.

(б) додаткова плата за оренду приміщення за кожен місяць є компенсацією експлуатаційних витрат орендодавця (освітлення майданчику, установлення пунктів зовнішньої охорони будинку та території, обслуговування всіх інженерних систем будинку протягом всього терміну оренди, обслуговування (мийка) фасадів, прибирання майданчику (крім приміщення) тощо), яка розраховуються орендодавцем виходячи з загального розміру експлуатаційних витрат, які несе орендодавець пропорційно до розміру площі орендованого орендарем приміщення та становить 304,20 (триста чотири) грн. 20 коп., крім того ПДВ 60, 84 (шістдесят) грн. 84 коп.

Експлуатаційні витрати не включають в себе витрати з обслуговування приміщення, які відповідно до розділу 4 та інших пунктів договору покладено на орендаря. Витрати з обслуговування приміщення, які відповідно до розділу 4 та інших пунктів договору покладено на орендаря, оплачуються останнім відповідно до пункту 8.8. договору Додаткові витрати (п. 8.2. договору).

Плата за оренду сплачується на підставі рахунків орендодавця у національній валюті України. Орендар компенсує орендодавцю витрати на комунальні послуги (електроенергію, опалення, водопостачання., водовідведення, тощо) на підставі виставлених орендодавцем рахунків, згідно отриманих від орендодавця розрахунків фактичних витрат, а також у випадку встановлення орендодавцем лічильників - на підставі їх показників (8.3., 8.4. договору).

В пунктах 8.6.1.1., 8.6.1.2., 8.6.1.3. та 8.6.1.5. сторони погодили, що орендар повинен перерахувати орендодавцю протягом 5 (п'яти) календарних днів від дати набуття чинності договором авансом перший платіж у розмірі плати за оренду за перший місяць оренди договору; зазначений в п. 8.6.1.1. договору платіж покриває плату за оренду за перший місяць оренди. Крім того, разом з вищевказаною платою за оренду, орендар зобов'язаний перерахувати орендодавцю додаткову суму, що дорівнює 4 200 (чотири тисячі двісті) грн, в тому числі ПДВ, у якості попередньої оплати можливих збитків і додаткових витрат орендодавця, яка залишається у орендодавця до дати закінчення дії договору, якщо інше не передбачено договором чи домовленістю сторін (надалі за текстом - гарантійна сума); сторони за взаємною згодою вирішили, що гарантійна сума сплачується орендарем протягом 5 (п'яти) календарних днів від дати набуття чинності договором шляхом її перерахування на поточний рахунок орендодавця; гарантійна сума може бути направлена орендодавцем (зарахована в погашення зобов'язань по її поверненню) виключно на компенсацію збитків, що виникли в орендодавця у зв'язку із невиконанням чи неналежним виконанням орендарем своїх грошових зобов'язань за договором, оплати додаткових витрат (у тому числі штрафів, пені, збитків), заборгованості по платі за оренду, витрат орендодавця на демонтаж поліпшень, оплату послуг зберігача майна орендаря, оплату витрат на вивезення майна орендаря та іншої заборгованості орендаря перед орендодавцем у зв'язку з договором. В такому, випадку зобов'язання орендодавця щодо повернення гарантійної суми припиняються шляхом зарахування із зустрічними зобов'язаннями орендаря щодо оплати, додаткових витрат (у тому числі штрафів, пені, збитків), заборгованості по платі за оренду, витрат орендодавця на демонтаж поліпшень, послуг зберігача майна орендаря, витрат на вивезення майна орендаря, іншої заборгованості орендаря перед орендодавцем у зв'язку з договором. Зарахування здійснюється на підставі лише заяви орендодавця, надісланої орендарю. Починаючи з другого місяця оренди, плата за оренду за кожний наступний місяць перераховується орендарем орендодавцю авансовим платежем не пізніше 10 - го числа кожного календарного, за який здійснюється оплата на підставі отриманого рахунку від орендодавця.

В разі використання орендодавцем гарантійної суми або її частини (припинення зобов'язань щодо її повернення шляхом зарахування), про яку йдеться в п.п. 8.6.1.2., 8.6.1.3. орендар повинен протягом десяти банківських днів з моменту отримання повідомлення орендодавця сплатити на користь останнього суму, що забезпечує відновлення гарантійної суми до розміру місячної плати за оренду на дату платежу (п. 8.6.1.6. договору).

Відповідно до п. 8.6.2. договору всі інші платежі згідно договору здійснюються орендарем щомісячно, протягом трьох робочих днів з дати отримання рахунку орендодавця.

Згідно з п. 10. 4 договору у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених договором, на користь орендодавця орендар сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості, але в будь-якому випадку не більш встановленої чинним законодавством.

В пункті 10. 6 договору сторони домовилися, що у випадку припинення договору через його порушення орендарем, зазначених у пункті 10.4, останній буде зобов'язаний виплатити орендодавцю крім повного відшкодування збитків, компенсацію в розмірі місячної плати за оренду.

Якщо жодна зі сторін не заявить про припинення або зміну договору за місяць до закінчення терміну користування, дія договору вважається подовженою на той самий термін і на тих же умовах, що узгоджені в договорі (п. 11.5. договору).

Всі повідомлення, що направляються сторонами одна одній щодо цього договору, повинні бути зроблені в письмовій формі і будуть вважатися поданими належним чином, якщо вони послані рекомендованим листом, або телеграфом, по телетайпу, телефаксу з одночасним підтвердженням (дублюванням) змісту повідомлення рекомендованим листом, або доставлені особисто по зазначених адресах сторін (п. 12.1. договору).

Як вбачається із матеріалів справи, 01.07.2016 між сторонами був підписаний акт прийому - передачі приміщення.

На виконання умов договору відповідачем було перераховано позивачу 8 765, 04 грн. (гарантійний платіж та орендна плата за липень 2016 року) 02.08.2016 згідно рахунку № 13573 від 26.07.2016 та 4 565, 04 грн. (орендна плата за серпень 2016 року) 02.08.2016 згідно рахунку № 13858 від 27.07.2016.

На підтвердження фактів виставлення позивачем відповідачу рахунків на оплату орендної плати та компенсації за комунальні послуги позивач надав суду рахунки на оплату № 13573 від 26.07.2016, № 13931 від 04.08.2016, № 13858 від 27.07.2016, № 14903 від 06.09.2016, № 14853 від 26.08.2016, № 15677 від 04.10.2016, № 15623 від 28.09.2016, № 15678 від 04.10.2016, № 16713 від 02.11.2016, № 16555 від 03.11.2016, № 17695 від 06.12.2016, № 17676 від 05.12.2016, № 1844 від 03.02.2017. Згідно вказаних рахунків вартість комунальних послуг загалом склала 3 476, 59 грн., а загальна вартість орендних платежів склала 31 955, 28 грн. Рахунки № 15623 від 28.09.2016 та № 15678 від 04.10.2016 є рахунками за оренду приміщення за жовтень 2016 року на суму 4 565, 04 грн. При цьому, доказів направлення відповідачу вищезазначених рахунків позивачем в матеріали справи надано не було.

27.12.2016 позивач направив відповідачу лист від 27.12.2016 вих. № 14/1873 Про відмову від договору оренди № 493 від 01.07.2016 та зарахування гарантійної суми зі зустрічними зобов'язаннями ТОВ Фінансова компанія Оксамит , в якому позивач повідомив відповідача, що відмовляється від договору та що гарантійна сума за договором (сплачена 02.08.2016) зарахована в часткове погашення компенсації у розмірі 4 565, 04 грн. Також, у листі від 27.12.2016 вих. № 14/1873 позивач просив відповідача сплатити на його користь грошові кошти в сумі 21 112, 40 грн., з яких: 18 894, 61 грн. - заборгованість за орендну плату, 1 082, 29 грн. - пеня, 659, 59 грн. сума інфляційних втрат, 110, 87 грн. - 3 % річних, 365, 04 грн. - компенсація згідно п. 10. 6 договору.

За розрахунком позивача основна заборгованість відповідача перед ним за договором станом на 08.02.2017 становить 17 536, 75 грн.

Доказів сплати відповідачем розрахованої позивачем заборгованості матеріали справи не містять.

Предметом позову у справі є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача 17 536, 75 грн. заборгованості за орендними платежами, 1 386, 90 грн. пені за загальний період прострочення з 06.07.2016 по 07.02.2017, 535, 78 грн. суми інфляційних втрат за серпень 2016 року - грудень 2016 року, 145, 42 грн. 3 % річних за загальний період прострочення з 06.07.2016 по 07.02.2017.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір оренди № 493 від 01.07.2016 за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить елементи договору оренди та договору про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глав 58, 63 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору надано відповідачу в користування приміщення: кімнату № 918 на 9 поверсі площею - 16, 8 кв.м., що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що за умовами договору відповідач, як орендар зобов'язаний: протягом 5 календарних днів від дати набуття чинності договором сплатити платіж за перший місяць (4 565, 04 грн.) та додаткову суму (4 200, 00 грн.), які разом іменуються гарантійна сума (п. 8.6.1.1., 8.6.1.2. договору); до 10 числа кожного календарного місяця, починаючи з 2 місяця оренди сплатити на підставі рахунку від орендодавця, плату за оренду (4 565, 04 грн.) (п. 8.6.1.5. договору); компенсувати орендодавцю витрати на комунальні послуги (електроенергію, опалення, водопостачання, водовідведення, тощо) на підставі виставлених орендодавцем рахунків протягом трьох робочих днів з дати отримання рахунку (п. 8.4., 8.6.2. договору).

Отже, по суті сторони визначили такі строки оплати за договором: щодо гарантійної суми - 5 календарних днів від дати набуття чинності договором; щодо орендних платежів - до 10 числа кожного календарного місяця на підставі рахунку; щодо компенсацій за комунальні послуги - протягом трьох робочих днів з моменту пред'явлення вимоги - рахунку на оплату.

Таким чином, гарантійну суму відповідач був зобов'язаний сплатити на рахунок позивача на підставі договору у строк до 06.07.2016, орендні платежі відповідач був зобов'язаний сплачувати на підставі рахунку позивача до 10 числа кожного календарного місяця, а компенсувати комунальні послуги на підставі рахунку позивача - протягом трьох робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату орендних платежів за договором № 13573 від 26.07.2016 та № 13858 від 27.07.2016, які були оплачені відповідачем повністю. Висновку щодо виставлення позивачем та отримання відповідачем зазначених рахунків суд дійшов, з огляду на відповідні посилання відповідача в призначенні платежу при здійсненні оплати таких рахунків.

Доказів же виставлення позивачем відповідачу інших рахунків, а саме: № 13931 від 04.08.2016, № 14903 від 06.09.2016, № 14853 від 26.08.2016, № 15677 від 04.10.2016, № 15623 від 28.09.2016, № 15678 від 04.10.2016, № 16713 від 02.11.2016, № 16555 від 03.11.2016, № 17695 від 06.12.2016, № 17676 від 05.12.2016, № 1844 від 03.02.2017, матеріали справи не містять.

Наявні на деяких з рахунках підписи в лівому нижньому куті рахунку не є доказами отримання таких рахунків відповідачем власноручно, оскільки не містять інформації, щодо дати встановлення таких підписів, щодо прізвища, ім'я та по - батькові особи, яка поставила підпис та щодо її посадового становища.

Враховуючи, що орендна плата за договором є фіксованою та становить 4 565, 04 грн., з яких: 4 200, 00 грн. - базова плата за оренду, 365, 04 грн. - додаткова плата за оренду, та що п. 8.6.1.5. визначений граничний строк оплати орендної плати, суд дійшов висновку, що відповідач міг здійснювати свої зобов'язання щодо оплати орендних платежів на підставі договору (без рахунку позивача), і що строк виконання вказаних зобов'язань відповідача є таким, що настав 10 числа кожного календарного місяця в період дії договору.

Водночас, оскільки матеріали справи не містять доказів виставлення позивачем відповідачу рахунків щодо компенсації комунальних витрат позивача, у суду відсутні будь - які підстави для визнання строку на оплату компенсації за комунальні послуги за договором в загальному розмірі 3 476, 59 грн. для відповідача таким, що настав.

Враховуючи, що договір укладений між сторонами припинив свою дію 31.12.2016, що орендні платежі за липень - серпень 2016 року були сплачені відповідачем, що матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем орендних платежів за договором за вересень - грудень 2016 року, та приймаючи до уваги сплату відповідачем додаткової суми 4 200, 00 грн., суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача по сплаті орендних платежів (орендної плати) за договором становить 14 060, 16 грн. (4 565, 04 *4 - 4 200, 00 = 14 060, 16).

Таким чином, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 14 060, 16 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 14 060, 16 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати орендних платежів, у відповідності до п. 8.6.1.5 договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 14 060, 16 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги щодо стягнення основного боргу з відповідача не є обґрунтованими та доведеними, і відповідно не підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 1 386, 90 грн. пені за загальний період прострочення з 06.07.2016 по 07.02.2017, 535, 78 грн. суми інфляційних втрат за серпень 2016 року - грудень 2016 року, 145, 42 грн. 3 % річних за загальний період прострочення з 06.07.2016 по 07.02.2017.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених договором, на користь орендодавця орендар сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості, але в будь-якому випадку не більш встановленої чинним законодавством (пункт 10.4 договору).

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що при здійсненні нарахування пені за прострочення грошового зобов'язання позивач розрахував пеню за загальний період з 06.07.2016 по 07.02.2017 на суму як орендних платежів так і компенсації за комунальні послуги, тобто поза періодом дії договору, невірно визначивши початок періоду прострочення (не враховано положення ст. 253 ЦК України) та за зобов'язаннями строк виконання яких не настав. Суд здійснив перерахунок пені, з урахуванням положень ст. 253 ЦК України, дати припинення договору та розрахованої судом суми невиконаного основного зобов'язання за загальний період з 07.07.2016 по 31.12.2016 (при цьому, 4 200, 00 грн. додаткової суми було зараховано судом в оплату останнього орендного платежу), в зв'язку з чим сума пені становить 1 093, 02 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню в обсязі визначеному позивачем в розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним були допущені арифметичні помилки у вказаному розрахунку (наприклад, інфляційні втрати та 3 % річних не нараховувалися позивачем на орендний платіж за вересень 2016 року; невірно визначений початок періоду нарахування 3 % річних). Здійснивши перерахунок 3 % річних за загальний період прострочення з 07.07.2016 по 07.02.2017 та інфляційних втрат за серпень - грудень 2016 року суд встановив, що суми 3 % річних та інфляційних втрат розраховані ним перевищують відповідні суми розраховані позивачем, відтак заявлені позовні вимоги задовольняються судом в межах сум розрахованих позивачем. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3 % річних за період прострочення з 07.07.2016 по 07.02.2017 в розмірі 145, 42 грн. та інфляційні втрати за серпень - грудень 2016 року в розмірі 535, 78 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано до матеріалів справи доказів, що відповідають вимогам ст. 33, 34 ГПК України та спростовували б докази надані позивачем на підтвердження обставин справи.

Підсумовуючи викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Оксамит" (01021, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 16-а, кімната 918; ідентифікаційний код 40270517) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А; ідентифікаційний код 30401456) 14 060 (чотирнадцять тисяч шістдесят) грн 16 коп. основного боргу, 1 093 (одну тисячу дев'яносто три) грн 02 коп. пені, 145 (сто сорок п'ять) грн 42 коп. 3 % річних, 535 (п'ятсот тридцять п'ять) грн 78 коп. інфляційних втрат та 1 292 (одна тисяча дев'яносто дві) грн 28 коп.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.04.2017

Суддя І.В.Усатенко