Рішення

від 27.03.2017 по справі 910/976/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2017Справа №910/976/17

За позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТЕЛЛЕР-УКРАЇНА"

про: стягнення 22.868.92 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 22.03.2017 № 482;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТЕЛЛЕР-УКРАЇНА" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 29.704,83 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушуючи умови укладеного між сторонами спору договору від 16.09.2015 № 1609-1/15 не передав позивачу розроблений та скомпільований програмний продукт, для його тестування у визначений термін, натомість, позивач здійснив першу частину оплати коштів за виконання робіт в загальній сумі 16.184,00 грн.

Наведена обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 29.704,83 грн., з яких: основна заборгованість складає 16.184,00 грн.; пеня в сумі 11.275,27 грн. та інфляційні втрати в сумі 2.245,56 грн.

До господарського суду надійшла заява представника позивача про зменшення позовних вимог. Згідно вказаної заяви позивача, останній зменшив свої вимоги до 22.868,92.грн., з яких: основна заборгованість складає 16.184,00 грн.; пеня в сумі 4.824,87 грн. та проценти за користування чужими коштами в сумі 1.860,05 грн.

Вказана заява представника позивача прийнята судом, тому, спір розглядається з урахуванням зменшення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.01.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/976/17. Розгляд справи призначений на 13.02.2017.

Судове засідання, призначене на 13.02.2017 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Балац С.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2017, у зв'язку з виходом судді Балац С.В. із відпустки, розгляд справи призначено на 06.03.2017.

Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 06.03.2017 відклав розгляд даної справи на 27.03.2017.

Відповідач своїх повноважних представників у судове засідання не направив, від відповідача до суду обґрунтовані пояснення з даного приводу не надходили.

Крім того, відповідач правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло.

Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 27.03.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - замовник/позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІТЕЛЛЕР-УКРАЇНА" (далі - виконавець/відповідач) укладено Договір на виконання робіт з розробки програмного забезпечення від 16.09.2015 №1609-1/15 (далі - Договір) відповідно до предмету якого замовник замовляє, а виконавець бере на себе зобов'язання з виконання робіт з розробки та супроводу програмного продукту UniAqua на базі власної інформаційної процессигової системи, а саме: модуль інформаційної процесингової системи, призначений для реалізації квитків на водний транспорт за допомогою веб ресурсів, та пропускної облікової системи (далі - Програмний продукт). Виконавець передає замовнику Програмний продукт за який замовник сплачує грошові кошти згідно з умовами даного Договору (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.1. Договору, передбачено, що за виконання робіт, зазначених у .1.1. Договору, замовник сплачує на користь виконавця грошову винагороду у розмірі 1000 доларів США (одна тисяча доларів США) без НДС по курсу НБУ на день сплати двома частинами.

2.1.1. перша частина коштів в розмірі 700 доларів США замовник сплачує виконавцю на протязі 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання даного Договору на основі виставленого виконавцем рахунку.

2.1.2. друга частина коштів в розмірі 300 доларів США замовник сплачує виконавцю на протязі 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання акта проведення програмного продукту в повну експлуатацію.

Відповідно до п. 4.1. Договору розроблений виконавцем та скомпільований Програмний продукт повинен бути переданий виконавцем замовнику для його тестування протягом тридцяти робочих днів з моменту укладення Договору. Програмний продукт передається виконавцем замовнику на електронному носії, або шляхом установки на наданий замовником пристрій, що відповідає технічним вимогам, або по мережі Інтернет.

Згідно з п 8.2. Договору замовник має право відмовитися від цього Договору в односторонньому порядку, шляхом направлення на адресу виконавця письмового повідомлення про відмову від цього Договору у разі:

8.2.1. порушення виконавцем термінів розробки Програмного продукту, встановлених п 4.1. цього Договору більш, ніж на 30 (тридцять) днів якщо інше не обумовлено технічними причинами, що не залежать від сторін.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок, того що на виконання зобов'язань по договору позивачем згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 2 від 16.09.2015 здійснено оплату першої частини коштів за виконання робіт в загальній сумі 16.184,00 грн., натомість відповідач порушуючи умови договору не передав позивачу розроблений та скомпільований програмний продукт, для його тестування у визначений термін.

Оскільки, відповідач не виконав передбачені умовами Договору роботи у визначений строк, то позивачем правомірно 19.05.2016 направлено відповідачу повідомлення про односторонню відмову від Договору №1609-1/15 на виконання робіт з розробки програмного забезпечення від 16.09.2015.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 4.824,87 грн. пені та 1.860,05 грн. процентів за користування чужими коштами.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з урахуванням такого.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

З урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 16.184,00 грн. першої частини коштів за виконання робіт.

З огляду на обставини даної справи, відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 ЦК України), тому він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), а відтак є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 4.824,87 грн. є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Крім того, на підставі ст. 536 ЦК України позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1.860,05 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Разом з тим згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У п.6.1. - 6.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбаченихстаттею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що ні умовами договору, ні законом або іншим актом цивільного законодавства розмір і порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами у спірних правовідносинах не передбачено, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування чужими коштами.

Обов'язок доказування відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, суд, керуючись ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТЕЛЛЕР-УКРАЇНА" (01103, м.Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 28; ідентифікаційний код 38389651) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (07300, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) основну заборгованість в сумі 16.184 (шістнадцять тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 00 коп.; пеню в сумі 4.824 (чотири тисячі вісімсот двадцять чотири) грн. 87 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 05 квітня 2017 року

Суддя С.В. Балац