Рішення

від 28.03.2017 по справі 916/109/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" березня 2017 р.справа № 916/109/17

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю транспортно-експедиційне підприємство «Галтранс» , м. Львів

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтек-Імпекс", м. Чорноморськ

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: регіональної філії «Львівська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» , м. Львів

про стягнення 49 010 грн. 52 коп.

Суддя Петренко Н.Д.

при секретарі Бобошко А.В.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1/ю від 25.01.2017 у матеріалах справи (а.с. 100);

від відповідача : ОСОБА_2, довіреність № 2 від 27.12.2016 (а.с. 205);

від третьої особи: ОСОБА_3, довіреність від 25.10.2016 у матеріалах справи (а.с. 117).

СУТЬ СПОРУ: позивач по справі - товариство товариства з обмеженою відповідальністю транспортно-експедиційне підприємство «Галтранс» (ТОВ ТЕП "Галтранс") звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Хімтек-Імпекс» (ТОВ "Хімтек-Імпекс"), за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - регіональної філії «Львівська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (РФ "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", залізниця) з вимогами про стягнення 49 010 грн. 52 коп. плати за зберігання вантажу за користування вагонами № 835366520244 та № 835366561487 в червні 2014 по ст. Вадул-Сірет Львівської залізниці за договором транспортного експедирування № 4/2014 від 06.05.2014.

Позивач в позовній заяві посилається на преюдиційні обставини в порядку ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, встановлені судами при розгляді спору між тими ж сторонами в господарських справах, зокрема на:

- рішення господарського суду Львівської області від 23.12.2014 у справі № 914/3713/14 за позовом ТОВ ТЕП "Галтранс" до державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання безпідставним стягнення залізниці з позивача плати за користвання вагонами за накладними СМГС № 53100812-53100816 на станції Вадул-Сірет з 10.05.2014). Вказане рішення залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2015.

- рішення господарського суду Львівської області від 16.06.2015 у справі № 914/1231/15, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ ТЕП "Галтранс" до державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ТОВ "Хімтек-Імпекс" про поновлення коштів на особовому рахунку, стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Дане рішення господарського суду Львівської області у справі № 914/1231/15 залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2016.

- рішення господарського суду Одеської області від 06.06.2016 у справі № 916/704/16 за позовом ТОВ ТЕП "Галтранс"до відповідача - ТОВ "Хімтек-Імпекс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: державного територіаного-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", яким задоволені заявлені позовні вимоги про стягнення 198466,76 грн. боргу за договором про надання транспортно-експедиційного обслуговування № 04/2014 від 06.05.2014. Вказане рішення господарського суду Одеської області по справі № 916/704/16 залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2016.

- рішення господарського суду Львівської області від 03.08.2016 у справі № 914/921/15 за позовом ПАТ "Укрзалізниця" до ТОВ ТЕП "Галтранс" про стягнення 49010,52 грн. плати за за зберігання вантажу за користування вагонами № 835366561487, № 835366520244, які були повернуті залізницею відповідачу 19.06.2014. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 по справі № 914/921/15 припинено апеляційне провадження щодо апеляційної скарги ТОВ "Хімпек-Імпекс" на рішення господарського суду Львівської області від 03.08.2016 у справі № 914/921/15 як помилково порушене на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

У відзиві на позов (вх. № 5174/17 від 01.03.2017) відповідач по справі заперечував проти задоволення заявлених вимог, обгрунтовуючи свої заперечення повною оплатою наданих позивачем послуг з транспортно-експедиційного обслуговування згідно укладеного між ними договору від 06.05.2014 № 4/2014; зазначав на встановлення ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 у справі № 914/921/15 вини одержувача ТОВ ТЕП "Галтранс" у затримці вказаних в позові вагонів, а тому просив у позові відмовити.

Судом задоволено клопотання про подовження строку розгляду справи в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглядом матеріалів справи встановлено

06.05.2014 між ТОВ ТЕП "Галтранс" (експедитор, виконавець) та ТОВ "Хімтек-Імпекс" (замовник, клієнт) був укладений договір транспортного експедирування № 4/2014 від, згідно умов якого експедитор зобов'язався від імені та за рахунок замовника здійснювати транспортно-експедиційні обслуговування внутрішніх, експортно-імпортних та транзитних вантажів залізничним, автомобільним та іншими видами транспорту по території України, країн СНД та інших держав (п 1.1. договору).

Сторони погодили у п. 2.1.1. договору, що експедитор може здійснювати за дорученням замовника, як особисто, так і шляхом залучення до виконання доручення третіх осіб, транспортно-експедиторське обслуговування його вантажів при їх перевезенні залізницями України, а також інших країн, в т.ч. виступати відправником або одержувачем вантажу замовника на підставі попередньо поданої ним заявки.

Умови договору № 04/2014 не містять застережень щодо обмежень прав замовника під час визначення умов договору з третіми особами, зокрема, по встановленню розміру витрат третіх осіб, та не встановлено обов'язок узгоджувати такі умови договору з третіми особами з відповідачем.

На виконання умов укладеного договору експедитор протягом травня-червня 2014 року здійснив транспортно-експедиторське обслуговування 26 іновагонів, що були відправлені зі станції Говора Румунія із вантажем сода кальцинована , власник вантажу ТОВ "Хімтек-Імпекс", які прибули 10.05.2014 на станцію Вадул-Сірет Львівської залізниці за залізничними накладними СМГС №№ 53100812, 53100813, 53100814, 53100815, 53100816.

Вказані обставини досліджувались господарськими судами Львівської та Одеської областій під час розгляду справ: № 914/3713/14, № 914/921/15, № 916/704/16.

За правилами ст. 35 ГПК України оставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судовими рішеннями встановлено та сторонами не заперечується, що протягом травня-червня 2014 року надані послуги відповідачу по оплаті за перевезення вантажу та надання додаткових послуг на прикордонній станції Вадул-Сірет Львівської залізниці. ТОВ ТЕП "Галтранс" зазначає, що ТОВ "Хімтек-Імпекс" надані послуги були добровільно оплачені в сумі 158 000,00 грн., згідно з актом виконаних робіт (наданих послуг) і звірки взаєморозрахунків, згідно договору № 4/2014 від 06.05.2014. , хоча у акті звірки зазначалось, що заборгованість замовника перед експедитором станом на 01.07.2014 становить 198 466,76 грн. Дана заборгованість була оплачена лише на виконання рішення господарського суду Одеської області у справі № 916/704/16.

Таким чином згідно з рішенням у справі № 916/704/16 ТОВ "Хімтек-Імпекс" оплачені послуги за 24 вагони, а два вагони № 835366520244 та 835366561487 залишились не оплачені.

За зберігання вантажу у вагонах № 835366520244 та 835366561487 позивачем нараховано відповідачу 22 061,80 грн., а за користування вагонами 18 780,30 грн., разом - 49010,52 грн. з ПДВ (40 842,10 грн. без ПДВ) або 49 010,10 грн. з ПДВ. Вказане встановлено рішенням господарського суду Львівської області у справі № 914/921/15 та № 914/3713/14 за позовом ТОВ ТЕП "Галтранс" до залізниці, залізниці до ТОВ ТЕП "Галтранс" на підставі договору № 201 від 15.01.2009 і у відповідності до ст. 35 ГПК України додаткових доказувань не вимагають.

Як зазначив Вищий господарський суд України у пункті 2.6 постанови Пленуму від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції встановлено, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Зокрема судами у вищевказаних справах встановлено, що 15.01.2009р. між державним територіально-галузевим об'єднанням Львівська залізниця (третя особа) та позивачем (замовник) був укладений договір № 201 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, який регламентує відносини сторін по наданню послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги на умовах попередньої оплати (п. 1.1.). Пунктами 2.1., 2.3. зазначеного договору визначено, що залізниця зобов'язалась здійснювати перевезення та надавати додаткові послуги замовнику при умові попередньої оплати ним тарифу, зборів запланованих перевезень та послуг. Надання залізницею послуг здійснюється на підставі належно оформлених планів та заявок. Здійснювати своєчасне, якісне перевезення вантажів та їх збереження відповідно до ст. 22 Закону України Про залізничний транспорт . За цим договором залізниця зобов'язався здійснювати перевезення та надавати додаткові послуги позивачу при умові попередньої оплати ним тарифу зборів запланованих перевезень та послуг. Розрахунок провізних платежів, послуг та додаткових зборів проводиться згідно ставок Тарифного керівництва № 1 з врахуванням коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею. Для проведення розрахунків і обліку сплачених сум залізниця через ЄТехПД відкриває для позивача особовий рахунок з присвоєнням відповідного коду платника та вантажоодержувача. Одержані кошти залізниця зараховує на особовий рахунок замовника.

Позивач ж відповідно до умов вказаного договору виступає платником за перевезення вантажів та/або вантажовідправником/вантажоодержувачем (п. 3.1. договору).

Розмір оплати та періодичність її внесення визначається замовником виходячи з очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів (п. 4.1. договору). У міру виконання перевезень та надання послуг залізниця відображає в особовому рахунку використання замовником коштів для оплати перевезень вантажів, за користування вагонами (контейнерами), подавання, забирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг, а також штрафів на підставі відповідних документів. По закінченні кожного місяця залізниця через ЄТехПД надає замовнику витяг з його особового рахунку і податкову накладну (п. п. 4.2., 4.3. договору). Розмір оплати та періодичність її внесення визначається замовником виходячи з очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів (п. 4.1.). У міру виконання перевезень та надання послуг залізниця відображає в особовому рахунку використання замовником коштів для оплати перевезень вантажів, за користування вагонами (контейнерами), подавання, забирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг, а також штрафів на підставі відповідних документів. По закінченні кожного місяця залізниця через ЄТехПД надає замовнику витяг з його особового рахунку і податкову накладну (п. п. 4.2., 4.3.).

Додатком № 1 до договору сторонами погоджено Протокол узгоджених ставок зборів за додаткові послуги при перевезенні вантажів.

Суд дослідивши матеріали цієї справи, керуючись ч. 3 ст. 35 ГПК України, відхиляє доводи відповідача щодо відсутності заборгованості перед позивачем та безпідставності нарахування плати за користування іновагонами та зберігання вантажу у них, оскільки, як зазначалось вище, документам, на підставі яких позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, вже дана правова оцінка та були предметом розгляду у справах № 914/3713/14 та № 914/921/15, 916/704/16.

Рішеннями судів у справах № 914/3713/14, 914/921/15, 916/704/16 набули чинності у порядку, встановленому законодавством.

Судовими інстанціями у справах також встановлено і фактичний час розвантаження вагонів, що з огляду на ст. 35 ГПК України не потребує доведення у справі № 916/109/17.

Тобто, суди встановили, що правові підстави для звільнення позивача від плати за користування вагонами відсутні.

Відтак, твердження відповідача щодо відсутності відношення позивача до іновагонів (користування, зберігання), що тривалий час простоювали на станції Вадул-Сірет, що позивач не надав відповідачу послуг згідно з договором транспортного експедирування від 06.05.2014 № 4/2014, оскільки такі послуги надавалися відповідачу фірмою ООО Liant, Румунія судом до уваги не приймаються.

Подання заяви на переадресування вагонів свідчить про виконання сторонами пункту 2 договору від 06.05.2014 № 04/2014.

Судом також встановлено, що 29.08.2016 позивач, керуючись п. 4.7 договору № 4/2014 від 06.05.2014, п. 5 акту виконаних робіт (наданих послуг) і звірки взаєморозрахунків від 30.06.2014 виставив відповідачу рахунок № 370 на оплату 50 837,52 грн., з яких 49010,52 грн. - плата за збереження вантажу та користування вагонами № 835366520244 та № 835366561487 в червні 2014 р. по ст. Вадул-Сірет Львівської залізниці, в т.ч. ПДВ.

Статтею 193 ГК України та ст. 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 316 ГК України і ст. 929 ЦК України, які регламентують договір транспортного експедирування, яким є договір № 04/2014 і ст. 4 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , експедитор (позивач) для виконання договору з Клієнтом (відповідач) вправі укладати договір з третіми особами від свого імені або від імені клієнта. В п. 2.1.1 договору прямо передбачено, що при залученні третіх осіб до виконання договору, позивач вправі укласти з ними договір від свого імені. При цьому, ні діючим законодавством, ні умовами договору № 04/2014 не обмежені права позивача при підписанні умов такого договору, зокрема по встановленню розмірів витрат третіх осіб (оплата наднормативного використання вагонів), чи його обов'язок по узгодженню умов такого договору з Відповідачем.

Приписи ст. 610 ЦК України встановлюють, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 614 ЦК України передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно з ст. 1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність (далі - Закон) транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор є суб'єктом господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиційних послуг, визначених договором транспортного експедирування, а транспортно-експедиторською послугою є робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень.

За змістом ст. 9 та 12 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність (далі - Закон) клієнт зобов'язаний сплатити експедитору належну плату, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта з метою виконання договору транспортного експедирування; при цьому доказом надання експедитором послуги з перевезення є єдиний транспортний документ або комплект документів, які відображають шлях прямування вантажу, а підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучались до виконання договору транспортного обслуговування.

Згідно з ст. 14 Закону за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з ЦК України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Згідно з пунктом 2.2.4 договору відповідач зобов'язувався сплачувати позивачу усі належні платежі, передбачені умовами цього договору, в тому числі за експедиторські послуги по узгоджених ставках і тарифах, при необхідності надавати завірені банком копії платіжних документів. Сплачувати позивачу витрати, пов'язані з перевіркою вантажів митними та іншими контролюючими органами, інші витрати, нараховані залізницею, при наявності документального підтвердження (п. 2.2.8 договору).

Щомісячно підписувати двохсторонній Акт виконаних робіт (наданих послуг) і звірки взаєморозрахунків (пункт 2.2.9 договору).

В пункті 3 договору сторони погодили, що ціна по транспортуванню вантажів включає в себе:

- тариф перевезення вантажів;

- вартість додаткових послуг та інших зборів, необхідних для виконання даної Угоди (охорона та декларування вантажу, страховий, екологічний та карантинний збір та інше);

- вартість експедиторських послуг.

В пункті 4.1 договору зазначено, що відповідач здійснює 100% попередню оплату в розмірі заявленого обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на підставі виставлених рахунків протягом 3-х (трьох) банківських днів. Банківські витрати несе відповідач.

Позивач надає відповідачу акт виконаних робіт (наданих послуг) і звірки взаєморозрахунків та податкову накладну (або зведену податкову накладну) відповідно до чинного законодавства (пункт 4.3. договору).

В матеріалах справи містяться такі акти від 30.05.2016 та від 30.06.2016.

Суд також з'ясував, що у перевізних документах (СМГС накладних), за якими здійснювалось перевезення вантажів відповідача за договором № 201 від 15.01.2009, зазначені ті ж вагони, що і в відомостях плати за користування вагонами, накопичувальних картках, актах виконаних робіт (наданих послуг) і звірки взаєморозрахунків згідно договору транспортного експедирування № 4/2014 від 30.06.2014 за наданими платіжними документами позивач оплачував послуги третьої особи коштами відповідача, отриманими за договором № 04/2014.

Відповідно до ст. 932 ЦК експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб; у такому разі експедитор може виступати у відносинах із залученою особою від свого імені чи від імені клієнта.

Матеріали справи містять документи, видані третьою особою (залізницею), як підтвердження витрат експедитора.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.02.2016 у справі № 922/1263/13/3-1130гс15.

ТОВ "Хімтек-Імпекс" не надав суду доказів, які б встановлювали обставин, що суперечать доводам ТОВ ТЕП "Галтранс" про час, період та кількість використаних вагонів, маршруту перевезення вантажу та приналежність вантажу, виходячи з даних залізничних накладних, відомостей плати за користуваннями вагонами, доданих до актів прийому-передачі наданих послуг за той самий період, підписаних відповідачем; відповідач не подав контр розрахунок таких даних, виходячи з наявних у нього документів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача заборгованості у розмірі 49 010,10 грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтек-Імпекс" (68000, Одеська обл., місто Чорноморськ, вулиця 1 Травня 1, будинок 11 - В, кімната 46, код ЄДРПОУ 38573053) на користь товариства з обмеженою відповідальністю транспортно-експедиційного підприємства Галтранс (вул. Стефаника, 17/2, м. Львів, 79005, код ЄДРПОУ 23959225) 49 010 (сорок дев'ять тисяч десять) грн. 10 коп. боргу та 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03 квітня 2017 р.

Суддя Н.Д. Петренко