Постанова

від 15.03.2017 по справі 5008/750/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2017 р. Справа № 5008/750/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Кордюк Г.Т., Михалюк О.В.

при секретарі судового засідання Петрик К.О.

за участі представників ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» ОСОБА_1, ОСОБА_2

у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 17 листопада 2016 року у справі №5008/750/2012 про банкрутство приватного сільськогосподарського підприємства „Кантри»

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 23 серпня 2012 року порушив провадження у справі №5008/750/2012 про банкрутство відсутнього боржника приватного сільськогосподарського підприємства „Кантри» (с. Баранинці Ужгородський район Закарпатська область, код ЄДРПОУ 31336083) відповідно до вимог статті 52 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» за заявою кредитора ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції.

Постановою від 04 вересня 2012 року суд визнав приватне сільськогосподарське підприємство „Кантри» (код ЄДРПОУ 31336083) банкрутом, увів ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначив арбітражного керуючого ОСОБА_4, якого зобов'язав провести ліквідаційну процедуру та надати суду звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс банкрута на затвердження в строк до 25 грудня 2012 року.

Надалі суд за клопотанням ліквідатора неодноразово продовжував строк ліквідаційної процедури приватного сільськогосподарського підприємства „Кантри» з метою розшуку транспортних засобів і для завершення ліквідаційної процедури.

Господарський суд Закарпатської області (суддя Ремецькі О.Ф.) 17 листопада 2016 року у справі №5008/750/2012 про банкрутство приватного сільськогосподарського підприємства „Кантри» ухвалив:

1. Задовольнити заяву арбітражного керуючого ОСОБА_4 про затвердження розміру оплати послуг арбітражного керуючого та стягнення вказаної оплати з кредиторів пропорційно розміру їх вимог.

2. Затвердити розмір оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер:НОМЕР_1), які було надано ним у справі №5008/750/2012 про банкрутство приватного сільськогосподарського підприємства „Кантри» (89425, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Баранинці, вул. Центральна, 149, код ЄДРПОУ 31336083), за період з 18.09.2012 року по 05.10.2016 року у сумі 121100,81 грн. та 446,89 грн. витрат ліквідатора.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 00039002) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) оплату за послуги арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), які було надано ним у справі №5008/750/2012 про банкрутство приватного сільськогосподарського підприємства „Кантри» (89425, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Баранинці, вул. Центральна, 149, код ЄДРПОУ 31336083), за період з 18.09.2012 року по 05.10.2016 року у сумі 89204,57грн.

4. Стягнути із Закарпатського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (88000, м. Ужгород, пл. Народна, 5) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) оплату за послуги арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), які було надано ним у справі №5008/750/2012 про банкрутство приватного сільськогосподарського підприємства „Кантри» (89425, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Баранинці, вул. Центральна, 149, код ЄДРПОУ 31336083), за період з 18.09.2012 року по 05.10.2016 року у сумі 127,73грн.

5. Стягнути з ОСОБА_3 районного центру зайнятості (88009, м. Ужгород, вул. Бородіна, 14) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) оплату за послуги арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), які було надано ним у справі №5008/750/2012 про банкрутство приватного сільськогосподарського підприємства „Кантри» (89425, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Баранинці, вул. Центральна, 149, код ЄДРПОУ 31336083), за період з 18.09.2012 року по 05.10.2016 року у сумі 37,91грн.

6. Стягнути з ОСОБА_3 міжрайонної Державної податкової інспекції (88017, м. Ужгород, вул. Загорська, 10а, код ЄДРПОУ 20453287) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) оплату за послуги арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), які було надано ним у справі №5008/750/2012 про банкрутство приватного сільськогосподарського підприємства „Кантри» (89425, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Баранинці, вул. Центральна, 149, код ЄДРПОУ 31336083), за період з 18.09.2012 року по 05.10.2016 року у сумі 31728,87грн.

Як зазначено в ухвалі, місцевий господарський суд керувався статтями 3-1,16 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній до 19 січня 2013 року та принципом пропорційності голосів кредиторів кількості їх грошових вимог, у разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги господарський суд вправі застосувати такий принцип пропорційності до розподілу між кредиторами витрат, пов'язаних з проведенням процедури розпорядження майном та ліквідаційної процедури, зокрема, витрат на оплату праці арбітражних керуючих (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору).

Також суд першої інстанції урахував рішення комітету кредиторів від 23 вересня 2016 року, яким затверджено розмір оплати праці ліквідатора у розмірі 121100,81грн. за період з 18 вересня 2012 року до 05 жовтня 2016 року та витрати ліквідатора за цей період у розмірі 446,89грн., однак, не встановлено порядку його розподілу між кредиторами. Тому суд самостійно встановив порядок оплати послуг арбітражного керуючого, який виконує обов'язки ліквідатора боржника. При цьому суд наголосив, що за відсутності діяльності боржника, не виявленням у нього майна та за відсутності рішення комітету кредиторів щодо порядку розподілу між кредиторами витрат на оплату послуг ліквідатора у справі про банкрутство та понесених ним витрат у ліквідаційній процедурі, відшкодування вказаних витрат має бути покладено на ініціюючого кредитора, а також, у разі виявлення - і на всіх інших виявлених кредиторів у такій справі - пропорційно визнаних вимог кожного у справі.

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 17 листопада 2016 року у справі №5008/750/2012 в частині стягнення з публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ОСОБА_4 оплати за послуги арбітражного керуючого, які було надано ним у справі №5008/750/2012 про банкрутство приватного сільськогосподарського підприємства „Кантри» за період з 18 вересня 2012 року по 05 жовтня 2016 року у сумі 89204,57 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у частині стягнення з публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ОСОБА_4 оплати за послуги арбітражного керуючого.

Вважає оскаржувану ухвалу незаконною та такою, що винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.12 ст.3-1 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". На думку апелянта, оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється кредитором, за заявою якого порушено справу, а саме з ОСОБА_3 міжрайонної Державної податкової інспекції. Крім того, апелянт зазначає, що суд порушив справу про банкрутство 23 серпня 2012 року, а вимоги апелянта визнав 11 листопада 2013 року. Також, апелянт зазначає, що був змушений оскаржувати до суду відмову арбітражного про визнання грошових вимог банку до боржника. Наголошує, що публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» не надавало згоди щодо оплати послуг арбітражного керуючого ОСОБА_5

Розгляд справи неодноразово відкладався з метою забезпечення процесуальних прав сторін і призначення судового засідання в режимі відео конференції та у зв язку із захворюванням суддів, частковою зміною складу суду. Про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги учасникам провадження у справі про банкрутство повідомлено належним чином.

Арбітражний керуючий ОСОБА_4 подала суду заперечення на апеляційну скаргу, у якій просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що оплату праці ліквідатора банкрута слід покласти на всіх кредиторів банкрута пропорційно до їх кредиторських вимог у спрощеній процедурі ліквідації відсутнього боржника. Крім того, зазначає, що скаржник - єдиний забезпечений кредитор, який отримав свої кредиторські вимоги поза ліквідаційною процедурою за рахунок майна майнового поручителя ОСОБА_6. Наголошує, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається Конституцією і законами України, а також конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів, до яких приєдналась Україна і які обов'язкові до застосування. Забороняється примушувати арбітражного керуючого працювати безоплатно.

Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи і вважає, що апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Судова процедура банкрутства приватного сільськогосподарського підприємства „Кантри» здійснювалась за правилами банкрутства відсутнього боржника - із урахуванням особливостей, встановлених статтею 52 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом« в редакції, чинній до 19 січня 2013 року.

Відповідно до вимог частин 10-14 статті 3-1 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею. Кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору). Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду. Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство. Звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду. Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку.

За приписами ст. 41 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом« відносини, пов'язані з банкрутством відсутнього боржника, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених розділом VІ Особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності .

Відповідно до вимог ст. 52 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом« господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього. У разі, якщо кредитор не подав до господарського суду клопотання щодо кандидатури арбітражного керуючого (ліквідатора), ухвала господарського суду надсилається державному органу з питань банкрутства, якою зобов'язується протягом семи днів від дати винесення ухвали забезпечити участь у справі ліквідатора з числа працівників державного органу з питань банкрутства. Ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута. Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості, передбаченому статтею 31 цього Закону. Кредитори можуть оскаржити результати розгляду їх вимог ліквідатором до господарського суду до затвердження господарським судом ліквідаційного балансу.

Статтею 31 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом« встановлено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею. Зокрема, у першу чергу серед інших задовольняються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Відповідно до вимог ст. 32 закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» за результатами роботи ліквідатора, останній подає господарському суду звіт про виконану роботу, ліквідаційний баланс та документи, що його підтверджують. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

25 жовтня 2016 року арбітражний керуючий ОСОБА_4 подала на затвердження суду звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс який засвідчуив відсутність у банкрута майна та документи, що його підтверджують, (т.2, а.с.11-1-2). Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 17 листопада 2016 року затвердив звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс, ліквідував приватне сільськогосподарське підприємство „Кантри» і припинив провадження у справі про банкрутство.

Також 25 жовтня 2016 року арбітражний керуючий ОСОБА_4 подала суду клопотання встановити з 18 вересня 2012 року розмір оплати послуг арбітражного керуючого ОСОБА_4 за кожен місяць виконання повноважень ліквідатора банкрута у розмірі двох мінімальних заробітних плат; затвердити звіт з оплати праці ліквідатора приватного сільськогосподарського підприємства „Кантри» станом на 05 жовтня 2016 року у розмірі 121100,81 грн.; стягнути з кредиторів кошти з оплати праці ліквідатора приватного сільськогосподарського підприємства „Кантри» у розмірі 121100,81 грн., застосовуючи принцип пропорційності голосів кредиторів. До клопотання додано розрахунок заборгованості з оплати праці і реєстр вимог кредиторів (т.2, а.с.103-107).

Господарський суд Закарпатської області також 17 листопада 2016 року прийняв ухвалу у справі №5008/750/2012 щодо затвердження оплати послуг і витрат арбітражного керуючого ОСОБА_4 та стягнення відповідних сум з кредиторів, яка є предметом розгляду.

Так, частинами 10-14 статті 3-1 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено розмір, джерела оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквіатора).

Водночас особливості банкрутства відсутнього боржника, визначені статтею 52 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачають інший, відмінний від загального, порядок призначення ліквідатора банкрута та оплати його послуг. Такі вимоги установлено із урахуванням особливого статусу відсутнього боржника, коли відсутні документи й активи такого боржника.

Як зазначено вище, провадження у справі про банкрутство приватного сільськогосподарського підприємства „Кантри» здійснювалось за процедурою банкрутства відсутнього боржника (ст.52 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ). Названа норма закону передбачає можливість призначення ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора, за умови наявності згоди останнього. У разі, якщо кредитор не подав до господарського суду клопотання щодо кандидатури арбітражного керуючого (ліквідатора), ухвала господарського суду надсилається державному органу з питань банкрутства, якою зобов'язується протягом семи днів від дати винесення ухвали забезпечити участь у справі ліквідатора з числа працівників державного органу з питань банкрутства. Ініціюючий кредитор такої згоди не надав, а запропонував суду кандидатуру арбітражного керуючого ОСОБА_4, якого й суд призначив ліквідатором банкрута.

З ліквідаційного балансу і доданих до нього документів слідує, що при здійсненні судової процедури ліквідації приватного сільськогосподарського підприємства „Кантри» відсутні активи, що підлягають включенню до ліквідаційної маси. А заходи розшуку не дали результатів. Тому ліквідатор подала господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна, як це передбачено пунктом 5 статті 32 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» . Ліквідатор банкрута констатував, що вимоги кредиторів приватного сільськогосподарського підприємства „Кантри» не задоволені за відсутністю майна та інших активів і в силу частини 6 статті 31 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом« вважаються погашеними.

До звіту ліквідатора додано реєстр вимог кредиторів приватного сільськогосподарського підприємства „Кантри» , у який включено вимоги кредиторів у загальній сумі 1 144 778,52 грн., а саме: публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у сумі 724288,74 грн. забезпечених заставою майна боржника (перша черга), 2705,75 грн. (четверта черга), 26743,25 грн. (шоста черга); Закарпатського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у сумі 1079,22 грн. (друга черга); ОСОБА_3 районного центру зайнятості у сумі 320,35 грн. (друга черга); ОСОБА_3 міжрайонної Державної податкової інспекції у сумі 268093,51 грн. (третя черга). Вимоги кредиторів не задоволені з причини відсутності майна та інших активів приватного сільськогосподарського підприємства „Кантри» .

Господарський суд Закарпатської області ухвалив розподілити між кредиторами витрати ліквідаційної процедури на оплату праці арбітражного керуючого ОСОБА_4 із застосуванням принципу пропорційності голосів кредиторів кількості їх грошових вимог відповідно до статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і стягнув із кожного кредитора суму коштів, пропорційну сумі кредиторських вимог, не задоволених у ліквідаційній процедурі.

Тобто, чим більша сума вимог кредитора не задоволена, тим більшу частину оплати послуг ліквідатора суд стягнув з кредитора.

Такий розподіл коштів є несправедливим, суперечить Конституції і законам України. Згідно з статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 16 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції, чинній до 19 січня 2013 року, унормовано, що учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів. У зборах може брати участь арбітражний керуючий з правом дорадчого голосу (ч.1 ст.16).

Збори кредиторів вважаються повноважними незалежно від кількості голосів кредиторів, які беруть участь у зборах, якщо всіх кредиторів було письмово повідомлено про час і місце проведення зборів відповідно до частини першої цієї статті. Кількість голосів кредиторів визначається відповідно до частини четвертої цієї статті (ч.2 ст.16).

Кредитори, у тому числі і органи державної податкової служби, інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, кратній тисячі гривень (ч.4 ст.16).

До компетенції зборів кредиторів належить зокрема, прийняття рішення про вибори членів комітету кредиторів; визначення кількісного складу комітету кредиторів, визначення його повноважень (ч.5 ст.16).

Рішення про створення та склад комітету кредиторів направляється до господарського суду (ч.7 ст.16).

Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим більшістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували присутні на зборах (комітеті) кредитори, кількість голосів яких визначається відповідно до частини четвертої цієї статті (ч.8 ст.16).

У матеріалах справи немає протоколу зборів кредиторів приватного сільськогосподарського підприємства „Кантри» , у тому числі й рішення про створення комітету кредиторів.

Натомість до звіту ліквідатора додано протокол засідання комітету кредиторів приватного сільськогосподарського підприємства „Кантри» від 23 вересня 2015 року із змісту якого слідує, що у засіданні комітету кредиторів приймав участь представник ініціюючого кредитора ОСОБА_3 ОДПІ (268 голосів) та ліквідатор ОСОБА_4 (т.2, а.с.97-99). Комітет кредиторів одноголосно вирішив затвердити розмір оплати праці ліквідатора у розмірі двох мінімальних заробітних плат і оплату праці ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_4 за період з 18 вересня 2012 року до 23 вересня 2016 року у розмірі 119956,40 грн. та витрати ліквідатора за цей період у розмірі 397,19 грн. Також комітет кредиторів вирішив виключити із ліквідаційної маси усі транспортні засоби зареєстровані за приватним сільськогосподарським підприємством „Кантри» проте не виявлені в результаті розшуку, а також продані у виконавчому провадженні та завершити ліквідаційну процедуру і зобов'язати ліквідатора подати Господарському суду Закарпатської області звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс на затвердження.

Докази повідомлення інших кредиторів про скликання на 23 вересня 2016 року комітету кредиторів приватного сільськогосподарського підприємства „Кантри» у матеріалах справи відсутні, як відсутнє пояснення й обґрунтування підстав і обставин створення комітету кредиторів.

За таких обставин суд апеляційної інстанції керуючись статтями 32, 34 ГПК України вважає, що протокол засідання комітету кредиторів приватного сільськогосподарського підприємства „Кантри» від 23 вересня 2015 року є неналежним і не допустимим доказом. Названий протокол не може слугувати доказом, на підставі якого можна встановити обставини, що мають значення для справи.

Суд апеляційної інстанції констатує, що статтею 16 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції, чинній до 19 січня 2013 року, визначено порядок, підстави проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів.

Тому Господарський суд Закарпатської області не мав законних підстав застосовувати положення названої норми закону при вирішенні питань оплати послуг ліквідатора банкрута у справі про банкрутство відсутнього боржника і примушувати кредиторів оплачувати послуги ліквідатора банкрута виходячи із незадоволеної у ліквідаційній процедурі суми кредиторських вимог за принципом чим більше коштів кредитор не отримав, тим більшу суму суд стягнув на користь арбітражного керуючого, як оплату послуг ліквідатора.

У силу закону сам факт відсутності активів приватного сільськогосподарського підприємства „Кантри» у справі про банкрутство відсутнього боржника не призводить до примусового стягнення з усіх кредиторів такого боржника коштів для оплати праці арбітражного керуючого, якого суд призначив ліквідатором банкрута. Більш того, закон не передбачає розподілу коштів за принципом чим більшу суму вимог кредитор не отримав, тим більше коштів повинен сплатити арбітражному керуючому.

Щодо оплати праці арбітражного керуючого у справі про банкрутство відсутнього боржника.

Як вже зазначено, особливості банкрутства відсутнього боржника визначено статтею статтею 52 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» . Серед іншого названа норма закону передбачає можливість призначення ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора, за умови наявності згоди останнього. Якщо ж кредитор не подав до господарського суду клопотання щодо кандидатури арбітражного керуючого (ліквідатора), ухвала господарського суду надсилається державному органу з питань банкрутства, якою зобов'язується протягом семи днів від дати винесення ухвали забезпечити участь у справі ліквідатора з числа працівників державного органу з питань банкрутства. Проте за будь-яких обставин арбітражний керуючий повинен надати згоду на призначення його ліквідатором у справі, а також вправі відмовитись, якщо суд призначив арбітражного керуючого ліквідатором банкрута без його згоди.

Ініціюючий кредитор запропонував суду кандидатуру арбітражного керуючого ОСОБА_4, якого суд призначив ліквідатором приватного сільськогосподарського підприємства „Кантри» . У матеріалах справи немає ні заяви арбітражного керуючого ОСОБА_4 про його участь у справі, як і немає заперечень у зв'язку із призначенням ліквідатором банкрута, як це передбачено частиною 3 статті 3-1 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній до 19 грудня 2013 року.

Отже арбітражний керуючий ОСОБА_4 обізнана із особливостями банкрутства відсутнього боржника, проте погодилась виконувати повноваження ліквідатора банкрута. За наведеного та ураховуючи відсутність активів банкрута арбітражний керуючий ОСОБА_4 повинна була звернутись до кредиторів про вирішення питання оплати праці ліквідатора. Таких звернень у матеріалах справи немає, як і немає згоди публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та інших кредиторів оплачувати послуги ліквідатора банкрута виходячи із незадоволеної у ліквідаційній процедурі суми кредиторських вимог за принципом чим більше коштів кредитор не отримав, тим більшу суму повинен оплатити на користь арбітражного керуючого, як оплату послуг ліквідатора приватного сільськогосподарського підприємства „Кантри» .

Викладене спростовує доводи арбітражного керуючого ОСОБА_4 про примушування її безоплатно виконувати повноваження ліквідатора банкрута.

Сплата заборгованості публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» майновим поручителем приватного сільськогосподарського підприємства „Кантри» ОСОБА_6 поза межами ліквідаційної процедури теж не може слугувати підставою стягнення коштів з публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_4

Відповідно до вимог ст.104 ГПК України, підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задовольнити повністю.

Скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 17 листопада 2016 року у справі №5008/750/2012 в частині: задоволення клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_4 про стягнення з публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» за період з 18 вересня 2012 року до 05 жовтня 2016 року у сумі 89204,57 грн.(п.1); стягнення з публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ОСОБА_4 оплати за послуги арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), які було надано ним у справі №5008/750/2012 про банкрутство приватного сільськогосподарського підприємства „Кантри» за період з 18 вересня 2012 року до 05 жовтня 2016 року у сумі 89204,57грн. (п.3). У цій частині прийняти нове рішення:

Відмовити арбітражному керуючому ОСОБА_4 у задоволенні клопотання в частині стягнення з публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» за період з 18 вересня 2012 року до 05 жовтня 2016 року у сумі 89204,57 грн. та у стягненні з публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ОСОБА_4 оплати за послуги арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), які було надано ним у справі №5008/750/2012 про банкрутство приватного сільськогосподарського підприємства „Кантри» за період з 18 вересня 2012 року до 05 жовтня 2016 року у сумі 89204,57грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Кордюк Г.Т.

суддя Михалюк О.В.

Постанова підписана 31 березня 2017 року.