Рішення

від 04.04.2017 по справі 909/235/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2017 р. Справа № 909/235/17 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Косівського районного підприємства "Райагроліс",

вул. Незалежності, 48 б, с.Смодна, Косівський район,

Івано-Франківська область,78607;

до відповідача: Державного підприємства "Коломийське лісове господарство",

вул. Дружби, 18, с.Нижній Вербіж, Коломийський район,

Івано-Франківська область,78218;

про: стягнення 24 294,86грн., з яких: 19 600,00грн. - основний борг, 3 669,04грн. - інфляційні втрати, 1 025,82грн. - 3% річних,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №11 від 03.01.2017р.);

від відповідача: не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Косівське районне підприємство "Райагроліс", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, про стягнення з відповідача - Державного підприємства "Коломийське лісове господарство", 28 818,44грн., з яких: 19 600,00грн. - основний борг, 5 954,10грн. - пеня, 2 626,40грн. - інфляційні втрати, 637,94грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 01.03.17р., позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Буланов та Купчик проти України» заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., «Чуйкіна проти України» № 28924/04 від 13.01.2011р.).

В судовому засіданні 30.03.17р. оголошувалась перерва до 04.04.17р.

Представник позивача, в судовому засіданні, подав заяву про зменшення розміру позовних вимог б/н (вх№3942/17) від 04.04.17р., в якій просить суд, стягнути з відповідача 24 294,86грн., з яких: 19 600,00грн. - основний борг, 3 669,04грн. - інфляційні втрати, 1 025,82грн. - 3% річних.

Судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог б/н (вх№3942/17) від 04.04.17р., а спір вирішується виходячи зі зменшеної ціни позову, при цьому, судом взято до уваги правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог та п.3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р., за змістом якого, в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. Будь-які підстави припинення провадження у справі, в частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні.

Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги (зменшені), вказуючи при цьому, на:

- укладення між сторонами Договору купівлі-продажу №12 від 30.04.15р., на виконання умов якого, позивач передав, а відповідач прийняв, на підставі нарядів на відпуск матеріалів №304 від 30.04.15р., №306 від 30.04.15р., №307 від 30.04.15р., №308 від 30.04.15р., по товарно - транспортних накладних №133326 від 30.04.15р., №133276 від 04.05.15р., №132440 від 04.05.15р., №132283 від 05.05.15р., техсировину, в кількості 49м 3 , на загальну суму 19 600,00грн.;

- невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, в частині здійснення розрахунків між сторонами, внаслідок чого, неоплаченою залишилась вартість поставленої лісопродукції в розмірі 19 600,00грн.;

- звернення до відповідача з вимогою №139 від 21.04.16р., про оплату коштів в сумі 19 600,00грн., яка залишилась без належного реагування з боку відповідача;

- положення ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі яких, за порушення грошового зобов"язання відповідачу нараховано 3 669,04грн. - інфляційних втрат, 1 025,82грн. - 3% річних;

- норми ст.625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача, в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений (повідомлення про оголошення перерви в судовому засіданні 30.03.17р.). Однак, адресував суду відзив на позов №09-06/164 від 31.03.17р. (вх№5818/17 від 03.04.17р.), в якому не визнає позовні вимоги в частині стягнення пені. Слід зазначити, що в судовому засіданні 30.03.17р., представник відповідача, наявність неоплаченої вартості отриманої лісопродукції, обумовленої Договором купівлі-продажу №12 від 30.04.15р., в сумі 19 600,00грн., визнав в повному обсязі.

За таких обставин, враховуючи той факт, що відповідач, відповідно до вимог чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Між Косівським районним підприємством "Райагроліс" (Продавець/позивач) та Державним підприємством "Коломийське лісове господарство" (Покупець/відповідач) укладено Договір купівлі-продажу №12 від 30.04.15р.

Згідно п.1.1. Договору, Продавець зобов"язується по замовленню Покупця передати у власність дрова технологічні м"яколистяної породи в кількості 50м 3 для потреб АТО.

Пунктом 2.2. Договору обумовлено, що відвантаження продукції Покупцю проводиться з верхнього складу на підставі наряду на відпуск лісоматеріалів і товарно-транспортної накладної, транспортом Продавця.

Продукція реалізується по ціні 260,00грн. за 1м 3 , вартість перевезення визначається 140,00грн. за 1м 3 (п.п. 3.1., 3.2.Договору).

У відповідності до п. 3.3.Договору, розрахунок за отриману лісопродукцію і транспортні послуги проводиться після отримання продукції Покупцем. Днем проведення оплати вважається день поступлення коштів в касу або на розрахунковий рахунок Продавця.

Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, позивач передав, а відповідач прийняв, на підставі нарядів на відпуск матеріалів №304 від 30.04.15р., №306 від 30.04.15р., №307 від 30.04.15р., №308 від 30.04.15р. (а.с.39, 41,43,45), по товарно - транспортних накладних №133326 від 30.04.15р., №133276 від 04.05.15р., №132440 від 04.05.15р., №132283 від 05.05.15р. (а.с. 40, 42, 44, 46), техсировину, в кількості 49м 3 , на загальну суму 19 600,00грн.

При цьому, підписання відповідачем, без жодних зауважень, товарно - транспортних накладних (а.с. 40, 42, 44, 46), які є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідають вимогам ст. 9 цього Закону та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, фіксують факт здійснення господарської операції, в даному випадку, купівлю-продаж товару Продавцем Покупцю та є підставою для виникнення у відповідача обов"язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Однак, відповідачем не доведено перед судом належного виконання взятого на себе зобов"язання щодо здійснення розрахунків за отриману лісопродукцію в сумі 19 600,00грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою №139 від 21.04.16р. (а.с.19-20), про оплату коштів в сумі 19 600,00грн. Проте, доказів належного реагування відповідачем суду не пред"явлено.

Наявність неоплаченої вартості поставленої лісопродукції, обумовленої Договором купівлі-продажу №12 від 30.04.15р., в сумі 19 600,00грн., визначено самим відповідачем у підписаному сторонами акті звірки взаємних розрахунків станом на 14.03.17р. (а.с.34).

Станом на 04.04.17р., в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтвердили сплату відповідачем вище вказаної суми коштів.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

В силу приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Договір купівлі-продажу №12 від 30.04.15р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

З огляду на приписи ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, згідно якої, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Пунктом 3.3. Договору №12 від 30.04.15р., обумовлено, що розрахунок за отриману лісопродукцію і транспортні послуги проводиться після отримання продукції Покупцем, що узгоджується з приписами вказаної правової норми.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи той факт, що відповідач не виконав належним чином своє зобов"язання, щодо здійснення розрахунку за отриману лісопродукцію, то вимога позивача про стягнення з відповідача її вартості в розмірі 19 600,00грн., підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

В силу ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивачем, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, правомірно нараховано відповідачу 3 669,04грн. - інфляційних втрат, 1 025,82грн. - 3% річних, за період вказаний у розрахунку (а.с. 54), який перевірено судом та визнано арифметично вірним.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач наявність неоплаченої вартості отриманої лісопродукції в сумі 19 600,00грн. - визнав.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 24 294,86грн., з яких: 19 600,00грн. - основний борг, 3 669,04грн. - інфляційні втрати, 1 025,82грн. - 3% річних, правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи правила ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625-629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Коломийське лісове господарство", вул. Дружби, 18, с.Нижній Вербіж, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78218 (ідентифікаційний код 22190768) на користь Косівського районного підприємства "Райагроліс", вул. Незалежності, 48 б, с.Смодна, Косівський район, Івано-Франківська область,78607 (ідентифікаційний код 13658480) 19 600,00грн. (дев"ятнадцять тисяч шістсот грн. 00коп.) - заборгованості, 3 669,04грн. (три тисячі шістсот шістдесят дев"ять грн. 04коп.) - інфляційних втрат, 1 025,82грн. (одну тисячу двадцять п"ять грн. 82 коп.) - 3% річних, 1 600,00грн. (одну тисячу шістсот грн. 00коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.04.17р.

Суддя С.Кобецька