Постанова

від 04.04.2017 по справі 908/3126/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.04.2017р. справа №908/3126/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретар судового засідання ОСОБА_4 за участю представників сторін: від позивача: не з'явився; від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 24.01.2017р. (повний текст підписано 30.01.2017р.) по справі№908/3126/16 (суддя Проскуряков К.В.) за позовомПублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ до Комунального підприємства Новопетрівський сількомунгосп , с.Новопетрівка Бердянського району Запорізької області простягнення 93911,29грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ (Позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства Новопетрівський сількомунгосп , с. Новопетрівка Бердянського району Запорізької області (Відповідач) про стягнення грошових коштів в розмірі 93911,29грн., нарахованих за договором купівлі-продажу природного газу №1256/15-БО-13 від 19.12.2014р., з яких пеня в розмірі 46829,98грн., втрати від інфляції в розмірі 44658,94грн. та 3 % річних в розмірі 2422,37грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.01.2017р. (повний текст підписано 30.01.2017р.) по справі №908/3126/16 у задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України було відмовлено в повному обсязі з мотивів набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , положення ч.3 ст.7 якого передбачають, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом (30.11.2016р.)

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 24.01.2017р. по справі №908/3126/16 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає залишення останнім поза увагою приписів ст.ст.1-3 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , відповідно до умов яких, учасниками процедури врегулювання заборгованості за означеним Законом є виключно теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру, який наразі ще не сформований Кабінетом Міністрів України, а отже Відповідач до нього також не включений. При цьому, апелянт звертає увагу на відсутність в матеріалах справи всупереч ст.23 Закону України Про теплопостачання відповідних доказів (ліцензії) на підтвердження факту здійснення Відповідачем діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., судді Чернота Л.Ф., Радіонова О.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2017р. було порушено апеляційне провадження у справі №908/3126/16 із призначенням розгляду скарги на 04.04.2017р. об 14.30.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Скаржника у судове засідання 04.04.2017р., попри належне повідомлення (а.с.144), не з'явився.

Представник Відповідача у судове засідання 04.04.2017р., попри належне повідомлення (а.с.143), також не з'явився, надав через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (а.с.а.с.145-160)

Між тим, враховуючи доведення Скаржником своєї позиції до відома суду безпосередньо за змістом апеляційної скарги, а Відповідача - за змістом пояснень, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, належне повідомлення учасників справи та невизнання їх явки необов'язковою, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними матеріалами, яких цілком достатньо для правильної правової оцінки спірних правовідносин.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 19.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (Продавець) та Комунальним підприємством Новопетрівський сількомунгосп (Покупець) було укладено договір №1256/15-БО-13 купівлі-продажу природного газу (Договір - а.с.а.с.16-21), відповідно до п.1.1. якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2015р. природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

При цьому, в п.1.2 цього договору було зазначено, що газ, який продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

В розділі 11 договору, сторони дійшли згоди, що договір набуває чинності з дня підписання та діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Крім цього, сторонами було підписано додаткові угоди (а.с.а.с.26-36), якими неодноразово змінювалась ціна газу та порядок проведення розрахунків.

Згідно з п.6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, Позивачем протягом 2015р. було поставлено Відповідачу природний газ на загальну суму 527557,19грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу:

- акт приймання-передачі від 31.01.2015р. на суму 123589,92грн. за січень 2015р. (а.с.37);

- акт приймання-передачі від 28.02.2015р. на суму 103435,25грн. за лютий 2015р. (а.с.38);

- акт приймання-передачі від 31.03.2015р. на суму 70166,57грн. за березень 2015р. (а.с.39);

- акт приймання-передачі від 31.10.2015р. на суму 31124,09грн. за жовтень 2015р. (а.с.40);

- акт приймання-передачі від 30.11.2015р. на суму 77373,60грн. за листопад 2015р. (а.с.41);

- акт приймання-передачі від 31.12.2015р. на суму 121867,76грн. за грудень 2015р. (а.с.42).

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем оплату за поставлений природний газ було здійснено в повному обсязі, проте з порушенням строків, передбачених п.6.1. укладеного між сторонами договору (повна сплата заборгованості: за січень 2015р. - 29.05.2015р., за лютий 2015р. - 01.10.2015р., за березень 2015р. - 01.10.2015р., за жовтень 2015р. - 02.11.2015р., за листопад 2015р. - 17.12.2015р., за грудень 2015р. - 11.01.2016р.), що також вбачається з наявних в матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку Позивача (а.с.а.с.90-114) та даним бухгалтерського обліку Відповідача (а.с.а.с.77-84)

Відповідно до п.п.7.1., 7.2. договору сторони узгодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання Покупцем умов п.6.1. цього договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем п.6.1. цього договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Таким чином, враховуючи факт несвоєчасного виконання з боку Відповідача своїх договірних зобов'язань, Позивач 29.04.2016р. звернувся до останнього з вимогою №26/2-39-16 від 27.04.2016р. (а.с.а.с.22,23) про сплату нарахованих на суму несвоєчасно виконаних грошових зобов'язань пені, 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму 93911,29грн.. Направлення означеної вимоги на адресу Відповідача підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком №7762 від 29.04.2016р. та описом вкладення у цінний лист від 29.04.2016р. (а.с.а.с.24,25).

Наразі, суму вказаних нарахувань Відповідачем сплачено не було, що і стало підставою для звернення 20.11.2016р. Позивача до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства Новопетрівський сількомунгосп (Відповідача) заборгованості в розмірі 93911,29грн. за договором купівлі-продажу природного газу №1256/15-БО-13 від 19.12.2014р., з якої пеня в розмірі 46829,98грн., втрати від інфляції в розмірі 44658,94грн. та 3 % річних в розмірі 2422,37грн.

В свою чергу, Господарським судом Запорізької області у задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України було відмовлено в повному обсязі з огляду на приписи ч.3 ст.7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , положення яких передбачають обов'язкове списання сум неустойки (пені), інфляційних нарахувань та процентів річних, які були нараховані на заборгованість за природний газ погашену до набрання чинності цим Законом (30.11.2016р.)

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (передбаченість законодавством та адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Враховуючи правову природу та зміст укладеного між сторонами договору купівлю-продаж природного газу №1256/15-БО-13 від 19.12.2014р., який у розумінні ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, нормами Господарського та Цивільного кодексів України, які регулюють правовідносини з купівлі-продажу, а також Законом України Про засади функціонування ринку природного газу .

Сутність заявлених позовних вимог полягає у спонуканні Відповідача до сплати нарахованих відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України на суму несвоєчасно виконаних грошових зобов'язань з оплати природного газу пені, 3% річних та інфляційних втрат, що також узгоджується з п.7.2. укладеного договору №1256/15-БО-13 від 19.12.2014р.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

В свою чергу, за змістом ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.216-218 Господарського кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості, з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних, інфляційної індексації та пені, передбаченої п.7.2. договору на купівлю-продаж природного газу №1256/15-БО-13 від 19.12.2014р.

Оскільки матеріали справи свідчать про неналежне (із допущеним простроченням) виконання Відповідачем грошових зобов'язань перед Позивачем, остільки останній цілком управнений був станом на 20.11.2016р. вимагати сплати заявлених до стягнення нарахувань на суму прострочених виконанням грошових зобов'язань.

Проте, як вірно було зазначено судом першої інстанції, 30.11.2016р. набрав чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , відповідно до положень ч.3 ст.7 якого, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Відтак, враховуючи, що заборгованість в розмірі 527557,19грн. за поставлений природний газ була погашена Відповідачем в повному обсязі (повна сплата заборгованості: за січень 2015р. - 29.05.2015р., за лютий 2015р. - 01.10.2015р., за березень 2015р. - 01.10.2015р., за жовтень 2015р. - 02.11.2015р., за листопад 2015р. - 17.12.2015р., за грудень 2015р. - 11.01.2016р.) до 30.11.2016р., а п.1.2 договору визначає, що газ, який поставляється за цим договором використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, що, в свою чергу, свідчить про можливість застосування ч.3 ст.7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , яка виключає можливість стягнення на користь Позивача заявленої суми пені, 3% річних та інфляційних втрат.

В свою чергу, доводи Скаржника з приводу неможливості списання суми заборгованості з Відповідача через не створення Кабінетом Міністрів України реєстру учасників процедури врегулювання заборгованості є хибними, оскільки заборона нарахування пені, 3 % річних та втрат від інфляції за змістом ч.3 ст.7 означеного Закону, застосовується з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 30.11.2016р., а не з дня створення відповідного реєстру. В свою чергу, доводи Скаржника щодо відсутності в матеріалах справи ліцензій Відповідача з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, не приймаються апеляційним господарським судом до уваги, оскільки по-перше, в матеріалах справи наявна копія ліцензія Комунального підприємства Новопетрівський сількомунгосп серії АЕ №292459 від 01.08.2014р. строком до 22.07.2019р. (а.с.160), надана останнім на вимогу ухвали Донецького апеляційного господарського суду, а по-друге, положеннями п.1.2 договору №1256/15-БО-13 від 19.12.2014р. безпосередньо було встановлено, що природний газ за договором буде використовуватись Покупцем виключно для виробництва теплової енергії.

Між тим, відмовляючи в задоволені позовних вимог, місцевим господарським судом було залишено поза увагою факт звернення Позивача - Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України з позовною заявою до суду - 20.11.2016р. (відмітка поштової організації на конверті (а.с.50) та відкриття провадження у справі №908/3126/16 - 24.11.2016р., тоді як Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії набрав чинності лише 30.11.2016р. Отже, на момент подання позову у Позивача було наявне право висувати вимоги щодо стягнення заявленої суми нарахувань на виконані із простроченням суми грошових зобов'язань Відповідача, але таке право, а отже - і предмет спору - припинилося вже в перебігу розгляду справи.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань, що також узгоджується з п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.

Таким чином, враховуючи набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії лише 30.11.2016р., тобто після звернення Позивача до суду з позовними вимогами про стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних, провадження у справі №908/3126/16 підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на допущені місцевим судом порушення норм процесуального права, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про скасування переглядуваного рішення в світлі ст.104 Господарського процесуального кодексу України та припинення провадження у справі №908/3126/16 на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 цього Кодексу, що зумовлює часткове задоволення апеляційної скарги Позивача та віднесення відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України на рахунок Відповідача витрат за подання позову, враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій останнього (факт прострочення оплати заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №1256/15-БО-13 від 19.12.2014р. підтверджується наявними матеріалами справи). В свою чергу, частковість задоволення апеляційних вимог зумовлює розподіл судових витрат за подання апеляційної скарги між сторонами порівну.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 99, 80, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.01.2017р. (повний текст підписано 30.01.2017р.) у справі №908/3126/16 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.01.2017р. (повний текст підписано 30.01.2017р.) у справі №908/3126/16 скасувати.

3. Припинити провадження у справі №908/3126/16 за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ до Комунального підприємства Новопетрівський сількомунгосп , с. Новопетрівка Бердянського району Запорізької області про стягнення 93911,29грн., нарахованих за договором купівлі-продажу природного газу №1256/15-БО-13 від 19.12.2014р., з яких пені в розмірі 46829,98грн., втрат від інфляції в розмірі 44658,94грн. та 3% річних в розмірі 2422,37грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

4. Стягнути з Комунального підприємства Новопетрівський сількомунгосп (71162, Запорізька область, Бердянський район, с. Новопетрівка, вул. Центральна, 43, код ЄДРПОУ 30316117) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м.Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1408,67грн. та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 880,00грн.

5. Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ про примусове виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2017р., оформивши його у відповідності до приписів ст.18 Закону України Про виконавче провадження .

6. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Д.О.Попков

Судді: Л.Ф. Чернота

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.: 1,2 - сторонам, 3-у справу, 4 - ДАГС, 5 - ГСЗО