Ухвала

від 05.04.2017 по справі 490/2475/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №490/2475/15-к 05.04.2017

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 квітня 2017 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області

в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянула у письмовому провадженні клопотання захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5

про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2015 року відносно ОСОБА_6 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2015 року затверджено угоду про визнання винуватості, що укладена 13 березня 2015 року між старшим прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції прокуратури Одеської області ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_6 у кримінальному провадженні за № 3201516000000085.

ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України, та йому призначено покарання у виді штрафу у розмірі 8500 грн.

Короткий зміст клопотання.

Захисник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 просить поновити строк на апеляційне оскарження вироку Центрального районного суду м.Миколаєва від 01 липня 2015 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала клопотання.

Апелянт зазначає, що у провадженні Приморського районного суду м.Одеси знаходиться кримінальне провадження (справа № 522/24341/15-к) за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, та в судовому засіданні 06.03.2017 р. прокурором до матеріалів кримінального провадження долучений вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2015 року у відношенні ОСОБА_6 .

Посилається на те, що у даному вироку встановлено про вчинення ОСОБА_6 злочину у співучасті з ОСОБА_5 , що не відповідає дійсності.

Зазначає, що ОСОБА_5 не був учасником кримінального провадження, а про вирок у відношенні ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України, ОСОБА_5 дізнався лише 06.03.2017 р. На думку апелянта, ОСОБА_5 вправі захищати свої права, свободи та інтереси шляхом апеляційного оскарження вироку у відношенні ОСОБА_6 .

Тому строк на апеляційне оскарження вироку просить поновити.

Узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження.

В запереченнях прокурор відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_7 зазначає, що оскаржуваний вирок набрав законної сили, що ОСОБА_5 не є учасником кримінального провадження у відношенні ОСОБА_6 , що ОСОБА_5 та його захисник були обізнані про існування оскаржуваного вироку ще з 30.11.2015 р., а також судове рішення оскаржено з підстав, з яких воно не може бути оскаржено згідно з положеннями КПК України.

З огляду на ці обставини, висловив заперечення проти задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2015 року у відношенні ОСОБА_6 .

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, які викладені у клопотанні, заперечення прокурора, апеляційний суд встановив наступне.

Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2015 року затверджено угоду про визнання винуватості, що укладена 13 березня 2015 року між старшим прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції прокуратури Одеської області ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_6 у кримінальному провадженні за №3201516000000085.

ОСОБА_6 визнаний винним в тому, що, не маючи наміру займатись підприємницькою діяльністю, переслідуючи корисливу мету на отримання грошової винагороди, в розмірі 800 грн, у вересні 2013 року надав згоду ОСОБА_5 зареєструвати на своє ім`я фіктивне підприємство - ТОВ «Лоокин».

16.09.2013 р. ОСОБА_6 , бажаючи одержати винагороду за пособництво у створенні фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності, діючи умисно, знаючи, що діяльність ТОВ «Лоокин» буде носити незаконний характер, а саме, здійснення безтоварних операцій, оформлення фіктивних угод без наміру їх подальшого виконання, підписав заздалегідь підготовлений протокол №1 установчих зборів учасників ТОВ «Лоокин», згідно якого ОСОБА_6 став одноособовим засновником товариства.

ОСОБА_6 підписав Статут ТОВ «Лоокин», затверджений протоколом №1 установчих зборів учасників ТОВ «Лоокин» від 16.09.2013 р., та на підставі засвідчених ОСОБА_6 документів здійснено державну реєстрацію установчих документів ТОВ «Лоокин».

05.12.2013 р. ОСОБА_6 за вказівкою ОСОБА_5 прибув на вул. Пушкінську 10, у місті Одесі, та в приміщенні АБ «Порто-Франко» підписав документи щодо відкриття поточного рахунку ТОВ «Лоокин».

05.12.2013р. ОСОБА_6 , за вказівкою ОСОБА_5 , в приміщенні ПАТ«КБ «Глобус» за адресою: м. Одеса вул. Базарна,41, підписав документи щодо відкриття поточного рахунку ТОВ «Лоокин».

Після вчинення необхідних дій, пов`язаних з реєстрацією підприємства, всі документи ТОВ «Лоокин» ОСОБА_6 , передав за вказівкою ОСОБА_5 невідомим особам.

Таким чином, у вересні 2013 ОСОБА_6 став фактичним засновником та директором ТОВ «Лоокин», при цьому, фінансово-господарську діяльність ТОВ «Лоокин» не здійснював, документів по взаємовідносинам з підприємствами-контрагентами не підписував, товарів не поставляв, розрахунковими рахунками не керував, податкову звітність не складав та не підписував і нікому цього не доручав.

Незаконна діяльність ТОВ «Лоокин» полягала у тому, що ОСОБА_5 , а також інші не відомі особи, використовуючи реквізити ТОВ «Лоокин», розрахункові рахунки, та печатку підприємства, здійснювали незаконну діяльність, яка полягала в документальному оформленні неіснуючих операцій з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на адресу підприємств - контрагентів, після чого такі документи передавались замовникам «послуг» (підприємствам-вигодонабувачам) з метою уникнення від оподаткування, шляхом незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат з податку на прибуток.

Дії ОСОБА_6 судом кваліфіковані за ч. 5 ст. 27 ч.1 ст. 205 КК України як пособництво у створенні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності (фіктивне підприємництво).

Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2015 року затверджено угоду про визнання винуватості, що укладена 13 березня 2015 року між ст. прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції прокуратури Одеської області ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №3201516000000085.

Прокурор та ОСОБА_6 вирок не оскаржували.

03 квітня 2017 р. до апеляційного суду Миколаївської області надійшла апеляційна скарга захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2015 року у відношенні ОСОБА_6 .

Як слідує зі змісту поданої апеляційної скарги, захисник зазначає, що у вироку містяться висновки суду про співучасть ОСОБА_5 із засудженим ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України.

Апелянт зазначив, що констатуючи у вироку у відношенні ОСОБА_6 його винуватість у вчиненні пособництва у створенні суб`єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, із зазначенням персональних даних (прізвища, імені та по батькові) ОСОБА_5 , суд першої інстанції фактично зробив висновок про те, що ОСОБА_5 були здійснені дії з організації створення суб`єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.

Не є слушними заперечення прокурора про те, що захисник в інтересах ОСОБА_5 не має права на апеляційне оскарження вироку у відношенні ОСОБА_6 , з наступних підстав.

Хоча ОСОБА_5 не є учасником кримінального провадження у відношенні ОСОБА_6 , але, як слідує з висловлених апелянтом доводів, вирок від 01 липня 2015 року у відношенні ОСОБА_6 містить висновки суду про співучасть ОСОБА_5 із засудженим ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України.

При прийнятті рішення суд врахує висновки Верховного Суду України, які висловлені у постанові по справі № 5-347 кс15 від 3 березня 2016 року, які відповідно до ч. 1 ст. 458 КПК України є обов`язковими для всіх судів України.

Як зазначено в п. 4 вказаного рішення, відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченомуст.394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч.2 ст.24КПК України.

Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Таким чином, враховуючи наведені апелянтом доводи про те, що визнане доведеним обвинувачення у відношенні ОСОБА_6 порушує права та інтереси ОСОБА_5 , апеляційний суд вважає, що захисник в інтересах ОСОБА_5 вправі оскаржити вирок у відношенні ОСОБА_6 .

Наведені у клопотанні захисника доводи про те, що ОСОБА_5 дізнався про існування оскаржуваного вироку 06.03.2017 р. під час розгляду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, підтверджуються копією журналу судового засідання від 06.03.2017 р., наданою захисником.

Висловлені в запереченнях на клопотання доводи прокурора ОСОБА_7 , що ОСОБА_5 та його захисник були обізнані про існування оскаржуваного вироку ще з 30.11.2015 р., не мають підтвердження, оскільки з наданої прокурором ксерокопії протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування вбачається, що в цьому протоколі конкретно не зазначено найменування документів, які надані захиснику та ОСОБА_5 .

За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_5 не був учасником кримінального провадження, а про вирок у відношенні ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України, ОСОБА_5 та його захисник дізналися лише 06.03.2017 р., а апеляційна скарга подана 10.03.2017 р., строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Керуючись ст. ст. 117, 398, 399 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 задовольнити.

Поновити захиснику ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2015 року відносно ОСОБА_6 .

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку в колегію суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3