Ухвала

від 30.03.2017 по справі 757/9688/17-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/1407/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

з участю:

прокурора ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ТОВ «ШЕЛЬФ-ОІЛ» ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах - криміналіста слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , та накладено арешт на кошти, які знаходяться на банківських рахунках №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , відкритих ТОВ «Шельф-оіл» (ЄДРПОУ 32276928) в АТ «Укрсиббанк» (МФО 351005), шляхом заборони будь - яких видаткових операцій по зазначеним рахункам, за виключенням видаткових операцій щодо сплати заробітної плати та обов`язкових платежів до державного бюджету зі сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), з можливістю зарахування грошових коштів на вказані рахунки.

Відповідно до ухвали, слідчий суддя врахувавши наявність підстав вважати, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, є знаряддям злочину, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та є таким, що використовується для сприяння діяльності терористичних організацій, прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого про арешт майна, з метою збереження речових доказів.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник ТОВ «ШЕЛЬФ-ОІЛ» ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість і невмотивованість, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що ТОВ «Шельф-Оіл» за своїм процесуальним статусом не входить до кола осіб, на майно яких може бути накладений арешт та додає, що дане кримінальне провадження здійснюється не відносно товариства, жодній посадовій особі якого не повідомлено про підозру, що на думку апелянта, вказує на відсутність існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Далі в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що слідчим не зазначено та не доведено наявність на банківських рахунках ТОВ «Шельф-Оіл» грошових коштів, що відповідають положенням ст. 96-2 КК України. Крім того, апелянт вказує на відсутність посилання в оскаржуваній ухвалі на суму грошових коштів, на які необхідно накласти арешт та зазначає, що слідчим суддею необґрунтовано заборонено будь-які видаткові операції.

Також автор апеляційної скарги звертає увагу суду на те, що слідчим суддею не обґрунтовано відповідність грошових коштів критеріям, передбаченим ст. 98 КК України.

Окрім того апелянт вказав на порушення слідчим суддею вимог ст. 172 КПК України.

У підсумку апелянт зазначає, що накладення арешту на грошові кошти товариства спричинить невиконання підприємством своїх зобов`язань, що потягне за собою збитки як підприємству так і контрагентам.

Одночасно представник ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування пропуску такого строку зазначає, що розгляд даного клопотання відбувся без повідомлення власника майна, копія ухвали якому направлена не була, про оскаржувану ухвалу товариству стало відомо 27.02.2017 року від працівників банку, а з апеляційною скаргою представник товариства звернувся до суду на наступний день.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що апелянт в судовому засіданні участі не приймав, копію оскаржуваної ухвалиотримав 27.02.2017 року, а з апеляційною скаргою звернувся 28.02.2017 року, пятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні Слідчого віддлу Гловного управління СБ України у м. Києві та Київській області перебувають матеріали кримінального провадження № 22016101110000185, відомості про яке03.10.2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Слідчий в особливо важливих справах - криміналіст слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на кошти, які знаходяться на банківських рахунках відкритих ТОВ «Шельф-Оіл» в АТ «Укрсиббанк», шляхом заборони будь - яких видаткових операцій по зазначеним рахункам, за виключенням видаткових операцій щодо сплати заробітної плати та обов`язкових платежів до державного бюджету зі сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), з можливістю зарахування грошових коштів на вказані рахунки, яке 20.02.2017 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва задоволено.

Колегія суддів не може погодитись з висновками слідчого судді щодо наявності підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на рахунки товариства, з огляду на наступне.

Згідно положень ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Як вбачається з доданих слідчим до клопотання матеріалів, метою арешту майна є забезпечення збереження речового доказу, яким у цьому випадку, на думку слідчого, є грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «Шельф-Оіл», з огляду на ті обставини, що ці грошові кошти були набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення.

В обґрунтування підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.258-3 КК України, слідчим до клопотання додано відомості про засновників та керівників ТОВ «Шельф-Оіл» (а.с.9-18), відомості про наявні у товариства рахунки (а.с.19-21), проте жодний з доданих документів не містить підстав для висновку про вчинення взагалі будь-якого кримінального правопорушення, а з протоколу допиту ОСОБА_10 (а.с.22-24) вбачається, що бійцями незаконних збройних формувань самовільно захоплено частину будівлі, тоді як інша частині будівель зруйнована обстрілами. Наявний, серед матеріалів доданих слідчим до клопотання, лист начальника Бориспільського МРВГУ СБ України у м. Києві та Київській області (а.с.6) щодо обставин вчинення кримінального правопорушення не є визначеним законом документом, який містить факти та обставини, які можуть бути підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Посилання прокурора в судовому засіданні на наявні протоколи негласних слідчих дій, які доводять необхідність застосування арешту майна, не можуть бути враховані колегією суддів, з огляду на відсутність таких протоколів в доданих до клопотання матеріалах та ненадання цих протоколів і під час апеляційного перегляду ухвали.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ініціатором клопотання не було доведено необхідність арешту майна, проте слідчий суддя на це уваги не звернув та постановив рішення про арешт майна, яке підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні клопотання слідчого.

Керуючись ст. ст. 170 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах - криміналіста слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 та накладено арешт на кошти, які знаходяться на банківських рахунках №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , відкритих ТОВ «Шельф-оіл» в АТ «Укрсиббанк», шляхом заборони будь - яких видаткових операцій по зазначеним рахункам, за виключенням видаткових операцій щодо сплати заробітної плати та обов`язкових платежів до державного бюджету зі сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), з можливістю зарахування грошових коштів на вказані рахунки, - скасувати, а апеляційну скаргу представника ТОВ «ШЕЛЬФ-ОІЛ» ОСОБА_7 задовольнити.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволені клопотання слідчого.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_11 ОСОБА_4