Рішення

від 05.04.2017 по справі 907/160/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.04.2017                                                             Справа № 907/160/17

Суддя господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Барні Хауз”, с. Усатове Одеської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Алладін - Хуст”, м. Хуст Закарпатської області

про стягнення заборгованості в сумі 47457,37 грн.( в т. ч. 33157,24 грн. – основна заборгованість, 5044,04 грн. – 20% річних, 6575,53 грн. - пеня, 2680,56 грн. - інфляційні втрати)          

Представники:

від позивача – не з'явився;

від відповідача – не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю “Барні Хауз”, с. Усатове Одеської області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Алладін - Хуст”, м. Хуст Закарпатської області про стягнення заборгованості в сумі 47457,37 грн.( в т. ч. 33157,24 грн. – основна заборгованість, 5044,04 грн. – 20% річних, 6575,53 грн. - пеня, 2680,56 грн. - інфляційні втрати).

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 20.02.2017 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 28.02.2017 року.

Ухвалами господарського суду Закарпатської області від 28.02.2017 року, 15.03.2017 року та 28.03.2017 року у зв'язку з неявкою сторін, з метою повного, всебічного з'ясування всіх обставин справи для її правильного вирішення, розгляд справи судом відкладався, при цьому сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, належні докази повідомлення сторін містяться в матеріалах справи.

Позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, участі уповноваженого представника в засідання суду не забезпечив, однак надіслав на адресу суду заяву, якою просить розгляд справи провести без участі представника позивача, а також розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Разом з тим, 13.03.2017 року представник позивача надіслав на адресу суду заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог відповідно до ст. 22 ГПК України та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму 47457,37 грн.( в т. ч. 33157,24 грн. – основна заборгованість, 5044,04 грн. – 20% річних, 6575,53 грн. - пеня, 2680,56 грн. - інфляційні втрати).

Вказане клопотання судом задоволено повністю, подано позивачем до прийняття рішення судом першої інстанції, не суперечить законодавству, не порушує чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси з огляду на що приймається судом.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, участі уповноваженого представника в засідання суду не забезпечив, письмового документально обґрунтованого відзиву на позов не надав, вимоги ухвали суду від 20.02.2017 року не виконав повністю, причин неявки не повідомив.          

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

          За таких обставин справа вирішується в порядку передбаченому ст. 75 Господарського процесуального кодексу України без участі сторін за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

30.06.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Барні Хауз”, с. Усатове Одеської області (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Алладін - Хуст”, м. Хуст Закарпатської області (далі - відповідач) був укладений договір купівлі продажу №54.

Відповідно до умов вказаного договору позивач прийняв на себе зобов'язання продати та доставити товар, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар і оплатити його вартість протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання товару та підписання видаткової накладної.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          В період з 30.06.2016 року по 15.07.2016 року позивачем було проведено в повному обсязі постачання товару відповідачу на загальну суму 61827,52 грн.

Відповідач товар прийняв, про що свідчать підписи його уповноваженої особи, а також ним проставлена печатка підприємства на видаткових накладних. Проте свої зобов'язання за вказаним договором відповідач не виконав, оплату за поставлений товар здійснив частково, лише в розмірі 3500,00 грн., а також здійснив повернення товару на суму 25170,28 грн.

Отже, станом на 13.02.2017 року сума боргу відповідача перед позивачем за договором №54 від 30.06.2016 року складає 33157,24 грн. згідно накладних: №0000196 від 30.06.2016 року, №0000217 від 06.07.2016 року та №0000377 від 15.07.2016 року.

Приписи ст. 180 ГК України передбачають, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Проте, із приписів цієї норми не вбачається, що ціна обов'язково має зазначатись у договорі, зокрема у специфікації.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначено перелік та встановлено вимоги до змісту первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що ідентифікують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємств від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», видаткова накладна, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За таких обставин, можна дійти висновку, що підписанням сторонами видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом, сторони фіксували факт здійснення господарської операції і встановили відносини на виконання умов договору, зокрема щодо узгодження асортименту та ціни товару, який підлягав постачанню.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За вимогами статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно п. 5.1 договору покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту одержання товару та підписання видаткової накладної.

Незважаючи на ст. 193 ГК України, ст. 530 ЦК України та умов договору, відповідач вартість отриманого товару не сплатив.

Таким чином, відповідач не виконав взяте на себе за договором зобов'язання у визначений строк сплатити позивачу вартість переданого товару, тим самим не виконав і порушив умови договору №54 від 30.06.2017 року.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності із ч. 1 ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договором №54 від 30.06.2016 року передбачена наступна відповідальність відповідача:

- п. 6.1 договору — у випадку порушення строку, зазначеного в п 5.1 договору, покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості отриманого товару за кожен день прострочення, а також, згідно ст. 625 ЦК України — 20% річних.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тому нарахування пені здійснюється за 182 дні, тобто за 6 місяців.

Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положенням статті 205 ЦК визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 ЦК та частиною 2 статті 180 ГК визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт виставлення відповідачем рахунку на оплату товару та його оплати позивачем свідчить про виникнення між сторонами справи договірних відносин з купівлі-продажу, які, а тому, в силу ст. 655 ЦК України, істотними умовами такого є предмет (товар) та ціна, які погоджені сторонами спору у названих документах.

Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

У зв'язку з невиконання відповідачем основного зобов'язання, відповідно до договору та ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу пеню, яка згідно розрахунку позивача становить 6575,53 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд зазначає таке.

Обов'язок доказування, відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Підсумовуючи сукупність встановлених фактичних обставин справи і норм права, суд дійшов висновку, що матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача суми заборгованості в сумі 47457,37 грн.( в т. ч. 33157,24 грн. – основна заборгованість, 5044,04 грн. – 20% річних, 6575,53 грн. - пеня, 2680,56 грн. - інфляційні втрати) є правомірною та такою, що підлягає задоволенню повністю, оскільки позов належним чином позивачем доведено і документально підтверджено, і в той же час відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не спростовано.

Враховуючи принципи змагальності, рівності, неупередженості судового процесу, а також те, що незважаючи на неодноразову вимогу суду подати контррозрахунок заявленої до стягнення суми, відповідачем не спростовано та не заперечено проти такого розрахунку, у суду відсутні підстави ставити під сумнів розрахунок та обґрунтованість заявленої до стягнення суми.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 47457,37 грн.( в т. ч. 33157,24 грн. – основна заборгованість, 5044,04 грн. – 20% річних, 6575,53 грн. - пеня, 2680,56 грн. - інфляційні втрати) - підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відтак, враховуючи вищенаведене в сукупності, заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими, відповідачем в установленому порядку не спростовані та не заперечені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1600,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Алладін — Хуст”, (90400, Закарпатська обл., м. Хуст, вул. Скляренка буд. 14 код ЄДРПОУ 38311962) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Барні Хауз” (67663, Одеська область, Біляївський район, селище Усатове, 1665 км автошляху Санкт — Петербург — Київ — Одеса код ЄДРПОУ 40296823) заборгованість в сумі 47457,37 грн.( в т. ч. 33157,24 грн. – основна заборгованість, 5044,04 грн. – 20% річних, 6575,53 грн. - пеня, 2680,56 грн. - інфляційні втрати), та у відшкодування судових витрат - суму 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.).

3.Видати наказ.          

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.04.2017 року.

Суддя Андрейчук Л.В.