Постанова

від 04.04.2017 по справі 810/477/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2017 року           № 810/477/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., при секретарі судового засідання Васковець М.С., за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрайс" до Києво-Святошинської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрайс" до Києво-Святошинської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області в якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 07.12.2016 про призупинення дії договору про визнання електронних документів №300320161 від 30.03.2016; - зобов'язати відповідача утриматись від вчинення дій, направлених на невиконання або порушення умов договору про визнання електронних документів №300320161 від 30.03.2016 укладеного між відповідачем та ТОВ «Фрайс».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно призупинив дію договору про визнання електронних документів, оскільки підприємство знаходиться за місцем своєї реєстрації. Крім того, позивач зазначив, що внаслідок протиправних дій відповідача щодо призупинення договору про визнання електронних документів порушуються права товариства, оскільки такі дії фактично призвели до неприйняття податкових документів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що рішення про призупинення дії договору про визнання електронних документів є правомірним, оскільки в ході проведення заходів щодо встановлення місцезнаходження позивача було встановлено, що товариство відсутнє за її місцезнаходженням.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

ТОВ "Фрайс" є юридичною особою з 03.03.2016, що зареєстрована за адресою: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вул. Київська, буд. 8 та перебуває на податковому обліку в Києво-Святошинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ "Фрайс" та ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області укладено договір про визнання електронних документів №300320161 від 30 березня 2016 року.

Предметом вказаного договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Розділом 6 договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами. З моменту укладення договору всі попередні домовленості та укладені правочини між платником податків та органом ДФС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність. Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів. Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків документ в електронному вигляді не приймається.

В грудні 2016 року позивач направив до податкового органу в електронному вигляді податкову накладну від 29.11.2016 №11291, проте відповідно до квитанції №1 від 08.12.2016 вищевказана податкова накладна не була прийнята.

Підставою для не прийняття вказаного документа зазначено про порушення вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, можливо розірвано договір про визнання електронної звітності.

З метою з'ясування причин розірвання договору про визнання електронної звітності представником позивача було направлено до податкового органу адвокатський запит від 10.01.2017 №10-01-17-3.

Листом від 24.01.2017 №462/Г/10-13-11-02 Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області повідомила представника позивача про те, що за результатами проведених заходів щодо відпрацювання податкових ризиків та на підставі службового листа від 07.12.2016 відділу адміністрування податку на додану вартість Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ТОВ "Фрайс" 07.12.2016 призупинено дію договору про визнання електронних документів. Після виїзду за податковою адресою ТОВ "Фрайс", від оперативного управління Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області надійшла службова записка від 13.12.2016 щодо не встановлення ТОВ "Фрайс" за адресою реєстрації.

В запереченнях відповідач зазначив, що рішення про призупинення дії договору про визнання електронних документів було прийнято робочою групою з контролю моніторингу за реєстрацією податкових накладних на підставі протоколу від 07.12.2016 №30, згідно з яким прийнято рішення про доручення управлінню обслуговування платників призупинити дії договору про визнання електронних документів платникам, що здійснюють ризикові операції, серед яких був позивач.

Не погоджуючись із такими діями податкового органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

На контролюючі органи покладено функції з надання послуг електронного цифрового підпису (п.п.19-1.1.44 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України), а також згідно п.п.20.1.7 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право на отримання від платників податків, платників єдиного внеску та надавати у межах, передбачених законом, документи в електронному вигляді.

Відповідно до п.п. "в" п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, зокрема, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Водночас, пунктом 42.4 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що з платниками податків, які подають звітність в електронній формі, листування з контролюючими органами може здійснюватися засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий статус електронного цифрового підпису регулюються Законом України від 22.05.2003 №851 "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - Закон №851).

Статтею 14 Закону №851 встановлено, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Суб'єктами електронного документообігу відповідно до Закону №851 є автор, підписувач, адресат та посередник, які набувають передбачених законом або договором прав і обов'язків у процесі електронного документообігу.

В той же час, правовим актом, що визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису є Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233 (надалі - Інструкція №233).

Пунктом 1 розділу 2 Інструкції №233 визначено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ (засіб криптографічного захисту інформації), керуючись цією Інструкцією та договором.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, адміністративний договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 4 розділу 6 договору про визнання електронних документів №300320161 від 30 березня 2016 року, укладеного між ТОВ "Фрайс" та Києво-Святошинською ОДПІ, передбачено, що орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Отже, виходячи з умов договору про визнання електронних документів відповідач має право розірвати договір в односторонньому порядку виключно у двох випадках: 1) не надання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; 2) зміна позивачем місця реєстрації.

Проте, відповідачем доказів на підтвердження зміни місця реєстрації ТОВ "Фрайс" у спірний період до суду не надано, як і не надано доказів відсутності у позивача посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа.

У той же час, як вбачається з письмових заперечень відповідача, де останній зазначає, що договір про визнання електронних документів №300320161 від 30.03.2016 був призупинений на підставі службової записки від 07.12.2016 та протоколу від 07.12.2016 №30, з підстав встановлення здійснення позивачем ризикових операцій.

Суд не погоджується з вказаними доводи відповідача, оскільки чинним законодавством України та договором про визнання електронних документів такої підстави для розірвання договору в односторонньому порядку як "здійснення ризикових операцій" не передбачено, як і не передбачено призупинення дії такого договору.

З приводу доводів відповідача, що підставою для призупинення договору про визнання електронних документів стало також те, що ТОВ "Фрайс" не знаходиться за адресою реєстрації, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

Статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Таким чином, в силу норм чинного законодавства України єдиним доказом зміни юридичною особою місцезнаходження є дані з ЄДР.

Відповідно до змісту Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1002078902 станом на 29.01.2017 місцезнаходженням позивача є: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 8.

В графі "Дані про реєстраційні дії" у вказаному витягу відсутній запис щодо відсутності ТОВ "Фрайс" за своїм місцем реєстрації, а також щодо зміни свого місцезнаходження.

Отже, підприємство за даними з ЄДР знаходиться за своїм зареєстрованим місцезнаходженням.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючи той факт, що відповідачем не надано жодного доказу, який би свідчив про правомірність його дій щодо призупинення з ТОВ "Фрайс" договору про визнання електронних документів, а саме: не надано доказів, які б підтверджували відомості про встановлення факту відсутності позивача за його місцезнаходженням, доказів направлення повідомлення державному реєстратору про внесення запису про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням та доказів внесення реєстратором вказаних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що у відповідача не було законних підстав для прийняття рішення від 07.12.2016 про призупинення дії договору про визнання електронних документів від 30.03.2016 №300320161.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача утриматись від вчинення дій, направлених на невиконання або порушення умов договору про визнання електронних документів від 30.03.2016 №300320161, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Задоволенню в адміністративному процесі підлягають лише ті вимоги, які поновлюють порушене право особи в публічно-правових відносинах.

Суд також звертає увагу на те, що згідно ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з позовом особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Також, згідно ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України судом у конкретній справі вирішується спір, предмет якого існує на час розгляду справи.

Отже, зобов'язання, встановлені в резолютивній частині рішення суду, не можуть поширюватись на майбутнє. Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У даному випадку відповідач не довів суду, що при прийнятті рішення про призупинення дії договору про визнання електронних документів він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Разом із цим, позивач довів наявність факту порушення відповідачем його прав та законних інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у сумі 3200 грн. Враховуючи задоволення судом однієї позовної вимоги, сума судового збору, яка підлягає стягненню з Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на користь позивача, становить 1600 грн.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 07.12.2016 про призупинення дії договору про визнання електронних документів від 30.03.2016 №300320161.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрайс" (код ЄДРПОУ 40317916) судові витрати у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39471029).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 06 квітня 2017 р.