Рішення

від 04.04.2017 по справі 904/1669/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.04.2017 Справа № 904/1669/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірнично збагачувальна фабрика Східно-Донбасська", м. Сєвєродонецьк, Луганська область

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов. № б/н від 07.12.2016

від відповідача: ОСОБА_2 - юрисконсульт за дов. № 17 від 31.01.2017

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірнично збагачувальна фабрика Східно-Донбасська" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про стягнення 15659950, 19 грн, з яких: основного боргу у розмірі 14765128, 18 грн, збитків від інфляції у сумі 750420, 43 грн, трьох відсотків річних у розмірі 144401, 58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки вугільної продукції № 15-1083-02 від 17.06.2015 в частині повної та своєчасної оплати поставленої продукції.

22.02.2017 разом із позовом позивач також звернувся до із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на грошові кошти, що належать Публічному акціонерному товариству "Дніпровський металургійний комбінат", які знаходяться на усіх банківських рахунках відповідача в межах ціни позову.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 20.03.2017

У судовому засіданні 20.03.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 04.04.2017. Після перерви розгляд справи продовжено.

29.03.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він зазначив, що позивачем не було враховано деякі часткові оплати відповідача, зарахування зустрічних вимог тощо, у зв'язку з чим відповідачем до відзиву додано контррозрахунок сум позовних вимог.

29.03.2017 від відповідача надійшло клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду, на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, строком на 6 місяців, у зв'язку із тяжким фінансовим становищем.

У судовому засіданні 04.04.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірнично збагачувальна фабрика Східно-Донбасська" (далі - позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Д.Е. Дзержинського" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариствоо "Дніпровський металургійний комбінат" (далі - відповідач, отримувач) було укладено договір поставки вугільної продукції № 15-1083-02 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язуєтеся поставити на умовах, викладених в договорі, вугільну продукцію, якість, марка, кількість і ціна якої вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прим'яти і оплатити продукцію на умовах, викладених в договорі.

Згідно до п. 1.2 договору, предметом поставки є продукція з найменуванням, зазначеним у специфікаціях до цього договору.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що специфікації, а також додатки до них, після узгодження сторонами, є невід'ємною частиною цього договору.

У відповідності до п. 3.1 договору, ціна продукції за одиницю і по позиціях встановлюється в гривнях і вказується в специфікаціях до договору.

Порядок оплати зазначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п. 4.1 договору).

Згідно до п. 4.2 договору, остаточний розрахунок проводиться за фактичну кількість продукції, певне покупцем, з урахуванням документально підтверджених недостач.

У відповідності до п. 5.3 договору, датою поставки продукції вважається дата календарного штемпеля станції призначення, зазначена в ж/д накладної і визначено в специфікації, що є невід'ємною частиною договору. Датою відвантаження вважається дата штемпеля залізниці на залізничній квитанції про прийняття вантажу до перевезення на станції відправлення.

01.08.2016 сторонами було складено та підписано специфікацію № 16 до договору на поставку товару на загальну суму 21500000 грн, умовами даної специфікації встановлено, що ціна на товар наведена на умовах СРТ з урахуванням ПДВ та без урахування доплати/знижок за якість. Умови поставки: СРТ, станція Правда, Придніпровської залізниці (Згідно ІНКОТЕРМС 2010). Код ст. Правда - 451 701, код ПАТ "Дніпровський Меткомбінат" - 3128. Умови оплати: по факту поставки протягом 15-ти календарних днів від дати поставки продукції на комбінат (арк. с. 52 том 1).

01.09.2016 сторонами було складено та підписано специфікацію № 17 до договору на поставку товару на загальну суму 17200000 грн, умовами якої встановлено, що ціна на товар наведена на умовах СРТ з урахуванням ПДВ та без урахування доплати / знижок за якість. У мови поставки: СРТ, станція Правда, Придніпровської залізниці (Згідно ІНКОТЕРМС 2010). Код ст. Правда - 451 701, код ПАТ "Дніпровський Меткомбінат" - 3128. Умови оплати: по факту поставки протягом 15-ти календарних днів від дати поставки продукції на комбінат (арк. с. 53 том 1).

10.10.2016 сторонами було складено та підписано специфікацію № 18 до договору на поставку товару на загальну суму 22000000 грн, умовами якої встановлено, що ціна на товар наведена на умовах СРТ з урахуванням ПДВ та без урахування доплати / знижок за якість. Умови поставки: СРТ, станція Правда, Придніпровської залізниці (Згідно ІНКОТЕРМС 2010). Код ст. Правда - 451 701, код ПАТ "Дніпровський Меткомбінат" - 3128. Умови оплати: по факту поставки протягом 15-ти календарних днів від дати поставки продукції на комбінат (арк. с. 54 том 1).

На виконання умов договору та відповідно до умов специфікацій № 16 від 01.08.2016, № 17 від 01.09.2016, № 18 від 10.10.2016 до договору, позивач протягом серпня - грудня 2016 року здійснив відповідачеві поставку вугілля марки А (Н13) у кількості 8052,7 тон вартістю 16765098, 58 грн , що підтверджується видатковими накладними, актами приймання-передачі та залізничними накладними.

ОСОБА_1 того, отримання товару відповідачем також підтверджується актом приймання -передачі вугільної продукції від 18.08.2016, актом приймання-передачі вугільної продукції від 19.06.2016, актом приймання передачі вугільної продукції від 20.08.2016, актом приймання-передачі вугільної продукції від 22.08.2016, актом приймання-передачі вугільної продукції від 25.08.2016, актом приймання-передачі вугільної продукції від 30.08.2016, актом приймання-передачі вугільної продукції від 31.08.2016, актом приймання-передачі вугільної продукції від 01.09.2016, актом приймання-передачі вугільної продукції від 02.09.2016, актом приймання-передачі вугільної продукції від 02.10.2016, актом приймання-передачі вугільної продукції від 03.10.2016, актом приймання-передачі вугільної продукції від 11.10.2016, актом приймання-передачі вугільної продукції від 11.10.2016, актом приймання-передачі вугільної продукції від 18.10.2016, актом приймання-передачі вугільної продукції від 24.10.2016, актом приймання-передачі вугільної продукції від 28.10.2016, актом приймання-передачі вугільної продукції від 04.11.2016, актом приймання-передачі вугільної продукції від 01.12.2016, актом приймання-передачі вугільної продукції від 02.12.2016, актом приймання-передачі вугільної продукції від 05.12.2016.

Вищевказані документи містяться у матеріалах справи (арк. с. 55-224 том 1, 113-114 том 2).

Відповідач здійснив часткову оплату поставленої продукції на суму 2274521, 21 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень від 12.01.2017 № 121, від 24.01.2017 № 63 (арк. с. 10 том 2)

Позивачем, на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму щодо сплати рахунку № 1350 від 11.10.2016 частково, в межах суми 10183,56 грн (арк. с. 14-15 том 2).

Отже, загальна сума сплачених відповідачем коштів за поставлену продукцію у період з серпня-грудень 2016 року складає 2284704, 77 грн.

Таким чином, несплаченою залишається вартість поставленої продукції на суму 14480393, 81 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання продукції за представленими актом прийому-передачі та не надано доказів повної його оплати на суму 14480393, 81 грн, а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає частковому задоволенню у розмірі 14480393, 81 грн з огляду на наступне.

Позивачем при здійсненні розрахунку суми основного боргу не враховано часткову оплату вартості поставленої продукції:

- відвантаженої 22.08.2016 (рахунок № 972 від 22.08.16 на суму 223151, 93 грн), здійснену згідно платіжного доручення від 24.01.2017 № 63 (арк. с. 10-12 том 2);

- відвантаженої 18-20.08.2016 (рахунки № 917 від 18.08.2016 на суму 144781, 27 грн, № 925 від 19.08.2016 на суму 1180352, 20 грн, № 955 від 20.08.2016 на суму 736419, 37 грн), здійснену згідно платіжних доручень від 12.01.2017 № 121 та від 24.01.2017 № 63 (арк. с. 10-12 том 2).

Також, позивачем не враховано припинення зобов'язання на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України щодо сплати вартості партії продукції (рахунок № 1350 від 11.10.2016 частково, в межах суми 10183, 56 грн), у результаті зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується заявою відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.11.2016 № 06/2232, яка була надіслана позивачеві 26.11.2016, що підтверджується поштовим описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком № 00002261600006 від 26.11.2016 (арк.с. 133-134 том 2). ОСОБА_1 того, відповідачем до суду надано копію листа позивача від 11.10.2016, яким він повідомляє відповідачеві по згоду на здійснення взаємозаліку на суму 10183, 56 грн (арк. с. 15 том 2).

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних у розмірі 144401,58 грн за період з 02.09.2016 по 20.12.2016 та інфляційні втрати у сумі 750420, 43 грн за період з 02.09.2016 по 20.12.2016.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втарт, задовольняє дані вимоги частково, а саме три відсотки річних у розмірі 130947, 70 грн та інфляційні втрати у сумі 476298, 90 грн, оскільки позивачем при здійсненні нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат було врахований кінцевий термін сплати вартості поставленої продукції, виходячи з дати відвантаження. Однак, така позиція позивача суперечить умовам спірного договору (п. 10 специфікацій), яким визначено, що оплата здійснюється протягом 15-ти календарних днів з дати поставки продукції на комбінат.

При цьому, відповідно до п. 5.3 договору, датою поставки продукції вважається дата календарного штемпелю станції призначення, що зазначена в залізничній накладній.

До матеріалів справи залучені копії залізничних накладних, з яких вбачається фактична дата поставки товару відповідачу.

Неправильним визначення позивачем строку оплати поставленої продукції призвело до невірного встановлення періоду прострочення грошового зобов'язання та в результаті до невірного обчислення сум інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних.

Також, 29.03.2017 відповідач звернувся до суду із клопотання про розстрочку виконання рішення суду на 6 місяців.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При розгляді заяви відповідача про розстрочку виконання рішення, судом враховано правові позиції, що викладені в постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 № 9 (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 9). Так, у пункті 7.1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 зазначено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Беручи до уваги заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду, у зв'язку із складним фінансовим становищем, яке посилилось втратою господарських зв'язків з постачальниками сировини та матеріалів з причин проведення бойових дій на території Донецької та Луганської областей, збитковістю підприємства у 2016 році, що склала 2717065 тис. грн (арк. с. 127-131 том 2), господарський суд частково задовольняє заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду, та розстрочує його виконання на 3 місяців, шляхом сплати боргу щомісяця рівними частинами за наступним графіком: до 01.05.2017 - 5104651, 67 грн; до 01.06.2017 - 5104651, 67 грн; до 01.07.2017 - 5104651, 67 грн.

Щодо заяви позивача про забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт грошові кошти відповідача в межах суми позову, суд зазначає наступне.

В обґрунтування даної заяви позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно відповідача є незавершене виконавче провадження, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться рішення Господарського суду Дніпропетровської області по іншим справам про стягнення заборгованості з відповідача та згідно офіційної заяви корпорації "ІСД", що міститься у мережі Інтернет, подальша робота відповідача викликає сумнів, у зв'язку із рядом виниклих проблем в економіці країни.

Згідно зі статтею 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суд України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 визначено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову вбачається, що остання містить лише припущення позивача щодо неможливості фактичного виконання рішення суду у разі не здійснення заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

З огляду на вищевикладене, заява про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 226314, 60 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна, буд. 18-Б; ідентифікаційний код 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гірничо-збагачувальна фабрика Східно-Донбасська (93406, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Центральний, буд. 54 б, кім. 22; ідентифікаційний код 37612206) основний боргу у сумі 14480393, 81 грн, три відсотки річних у сумі 130947, 70 грн, інфляційні втрати у сумі 476298, 90 грн та 226314, 60 грн витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Розстрочити виконання рішення суду на 3 місяці шляхом сплати заборгованості щомісяця рівними частинами за наступним графіком:

- до 01.05.2017 - 5104651, 67 грн;

- до 01.06.2017 - 5104651, 67 грн;

- до 01.07.2017 - 5104651, 67 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 06.04.2017

Суддя ОСОБА_3