Рішення

від 05.04.2017 по справі 904/12284/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.04.2017 Справа № 904/12284/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ ДАГ", м. Кам'янське, Дніпропетровська область

до Верхньодніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровська область

про визнання права власності на самочинне будівництво

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. №10 від 16.12.2016)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ ДАГ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Відділу з питань державної реєстрації Верхньодніпровської райдержадміністрації про визнання права власності на склади № 2 Р-1 площею 677,1 кв.м , № 7 літ. Ф-1 площею 720,9 кв.м, склад №8 У-1 площею 1100,6 кв.м., кладова для інвентарю Х-1 площею 16,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, смт. Новомиколаївка, вул. Козацької слави, 62 а.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.01.2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площі 7,5300 га, з визначеним строком оренди на 10 років. Позивач зазначає, що в 2014 році на вказаній земельній ділянці позивачем було самочинно збудовано склад №2 Р-1, склад №7 Ф-1, склад №8 У-1, кладову для інвентарю Х-1 за адресою смт. Новомиколаївка, вул. Козацької слави, 62 а. Після завершення будівництва, у листопаді 2016 позивач звернувся до відділу з питань державної реєстрації Верхньодніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області з заявою про введення складів в експлуатацію та відповідно оформлення права власності. Рішенням від 26.11.2016, державний реєстратор прав на нерухоме майно у задоволенні заяви позивача відмовив, з посиланням на невідповідність вимогам, встановленим законодавством, а саме відсутня декларація про введення в експлуатацію нерухомого майна. На підставі викладених обставин, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання за ним права власності на самочинно збудовані об'єкти в судовому порядку.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2016, порушено провадження у справі, а її розгляд призначено на 18.01.2017.

Відділ з питань державної реєстрації Верхньодніпровської райдержадміністрації позов не визнає, 11.01.2017 подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд у зволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилався на те, що відмова державного реєстратора у реєстрації прав та їх обтяжень на спірний об'єкт була мотивованою та обґрунтованою, така відмова була спричинена недодержанням позивачем вимог закону при поданні документів, а саме не наданням позивачем декларації про введення в експлуатацію нерухомого майна (а.с.44-45).

Крім того, 11.01.2017 відповідачем було подано клопотання, в якому відповідач просив суд розглядати цю справу без участі його представника (а.с.50).

18.01.2017 представник позивача надав уточнення до позовної заяви та просить визнати право власності на склади № 2 Р-1 площею 657,7 кв.м, будівля складу № 8 літ. У-1, загальною площею 1065,4 кв.м, будівля складу № 7 літ. Ф-1, загальною площею 688,4 кв. м., кладова для інвентаря літ. Х-1, загальною площею 13,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, смт. Новомиколаївка, вул. Козацької слави, 62 а, надав оцінку майна, вартість якого складає 664 084,00 грн.

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено з 18.01.2017 на 07.02.2017.

07.02.2017 позивачем було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи (а.с.102-106), у тому числі платіжне доручення про сплату судового збору №2089 від 31.01.2017 на суму 8583,26 грн.

07.02.2017 в судовому засіданні було з'ясовано, що позивачем у якості відповідача залучено відділ з питань державної реєстрації Верхньодніпровської райдержадміністрації. Але вказаний відділ не є юридичною особою, відповідно не може бути відповідачем та відповідати за позовом. Позивач не заперечував проти заміни неналежного відповідача.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017, замінено неналежного відповідача: Відділ з питань державної реєстрації Верхньодніпровської райдержадміністрації на належного відповідача: Верхньодніпровську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області. Розгляд справи відкладено на 27.02.2017.

21.02.2017 позивач подав до суду докази направлення копії позовної заяви на адресу Верхньодніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.

Верхньодніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області подала до суду письмові заперечення, в яких просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказав, що відмова державного реєстратора у реєстрації прав та їх обтяжень на спірний об'єкт була мотивованою та обґрунтованою, така відмова була спричинена недодержанням позивачем вимог закону при поданні документів, а саме не наданням позивачем декларації про введення в експлуатацію нерухомого майна.

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено з 27.02.2017 на 13.03.2017.

13.03.2017 позивач подав до суду клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи (а.с.125-150) та письмові пояснення щодо нотаріального посвідчення договору оренди земельної ділянки №15.01.2008, в яких зазначив, що орендодавець не наполягав при укладенні цього договору на його нотаріальному посвідченні. У зв'язку з чим позивач вважає, що цей договір відповідає Закону України „Про оренду землі» , Цивільному Кодексу України та Земельному Кодексу України (а.с. 151-152).

Крім того, позивачем було подано до справи пояснення на відзив відповідача, в яких позивач зазначив, що у п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011, передбачено, що у випадку визнання права власності на самочинно збудований об'єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об'єкту. Технічне обстеження проводиться суб'єктом господарювання, який має на складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України "Про архітектурну діяльність" одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат. На підставі кваліфікаційного сертифікату відповідного виконавця окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єкту архітектури АЕ №000542, виданого 31.07.2012 експерту ОСОБА_2 у 2016 році проведено технічне обстеження будівельних конструкцій будівлі складу (Літ.Р-1, У-1, Ф-1), кладової для інвентарю (Літ.Х-1) по вул. Козацької слави (Жовтнева), 62а в смт. Новомиколаївка, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області та надано звіт.

Позивач зазначає, що додатком 5 до порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011, передбачено подання декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об'єкту, на яке визнано право власності за рішенням суду. Також, позивач вказує, що в п. 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 визначено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються документи, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту (а.с.174-175).

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено з 13.03.2017 на 04.04.2017.

24.03.2017 позивач подав через канцелярію суду супровідним листом копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №83019588 від 21.03.2017.

28.03.2017 відповідач подав до суду письмові пояснення, в яких вказував, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Але позивачем не було подано декларацію про введення в експлуатацію. Відповідач вказує, що в силу ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" позивачу було відмовлено в державній реєстрації права власності на будівлі та споруди. Просив суд розглянути справу відповідно до чинного законодавства України, але за відсутності представника відповідача.

31.03.2017 позивач подав через канцелярію суду лист Верхньодніпровської райдержадміністрації №3-37-569/0/282-17 від 29.03.2017, згідно якого, відповідач на звернення позивача повідомив, що не заперечує проти визнання права власності на самочинне будівництво.

04.04.2017 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, вказував на те, що відповідач позов визнав.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 04.04.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 15.01.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ ДАГ" (орендар-позивач) та Верхньодніпровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (орендодавець - відповідач) укладено договір оренди земельної ділянки (а.с. 22-25).

У розділі 1 договору оренди визначено, що орендодавець Верхньодніпровська районна державна адміністрація, на підставі розпорядження голови РДА від 12.12.2007 №566-р. надає, а орендар ТОВ "СОЮЗ ДАГ" приймає в довгострокову оренду земельні ділянки для обслуговування будівель і споруд птахокомплексу за межами населеного пункту на території Новомиколаївської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 7,5300 га, з яких 7,5300 га для обслуговування будівель і споруд птахокомплексу за рахунок земель державного запасу. На земельних ділянках знаходяться об'єкти нерухомого майна, які є власністю ТОВ "СОЮЗ ДАГ". Земельні ділянки, які передаються в оренду, не мають недоліків, що можуть перешкодити її ефективному використанню (розділ 2 договору).

Відповідно до розділу 3 договору, договір укладається строком на 10 років, починаючи з дати його реєстрації. По закінчені строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен повідомити письмово орендодавця про намір щодо продовження терміну дії договору не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення.

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється згідно розробленої технічної документації по передачі земельної ділянки в оренду. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється після державної реєстрації цього договору за актом відновлення меж та передачі земельних ділянок (абз. 1, 3 розділу 6 договору).

Відповідно до абз. 1, 3 розділу 14 Прикінцевих положень договору, цей договір набуває чинності після його підписання сторонами, та його державної реєстрації. Невід'ємними частинами договору є: план земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки, акт відновлення меж земельної ділянки, акт приймання-передачі.

15.01.2008 вказаний договір оренди було зареєстровано у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 040811900012 від 15.01.2008.

15.01.2008 між сторонами було складено акт приймання-передачі №1 земельної ділянки за договором, відповідно до якого позивач прийняв у платне використання в оренду земельну ділянку загальною площею 7,5300 га для розміщення та обслуговування приміщень птахокомплексу, розташовану в смт. Новомиколаївка, вул. Жовтнева, 62а, від орендодавця у стані придатному для цільового використання (а.с.29).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1203995042016 від 26.10.2016, кадастровий номер земельної ділянки, площею 7,53 га, що розташована в смт. Новомиколаївка Дніпропетровської області, - №1221055800:01:410:0001 (а.с.32-37).

Таким чином, між Верхньодніпровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та позивачем існують правовідносини оренди земельної ділянки.

Як зазначає позивач, у 2014 році на вказаній земельній ділянці він самочинно збудував склад №2 Р-1, склад №7 Ф-1, склад №8 У-1, кладову для інвентарю Х-1 за адресою смт. Новомиколаївка, вул. Козацької слави, 62а.

05.05.2016 представниками відділу КГКП „Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації» було виявлено, що по вул. Козацької слави №62а ТОВ "СОЮЗ ДАГ" було самовільно збудовано склад №2 Р-1, склад №7 Ф-1, склад №8 У-1, кладову для інвентарю Х-1, в зв'язку з чим виявлені розбіжності з затвердженим проектом будівництва чим збільшено площу побудови (а.с.16).

Відповідно до схематичного плану земельної ділянки громадської побудови, складеним відділом КГКП „Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації» (а.с.15), загальна площа самочинно збудованих будівель складає 2515,3 кв.м. (склад №2 Р-1 - 677,1 кв.м., склад №7 -Ф-1 - 720,9 кв.м., склад №8 У-1 - 1100,6 кв.м., кладова для інвентарю Х-1 - 16,7 кв.м.). Згідно вказаного схематичного плану загальна площа земельних угідь - 22316 кв.м., з яких: під будівлями 9762 кв.м., двір 12554 кв.м.

05.05.2016 КП „Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації» на замовлення ТОВ "СОЮЗ ДАГ", було виготовлено технічний паспорт на громадський будинок №62а, вул. Козацької слави у селищі Новомиколаївка, з урахуванням самочинно збудованих будівель. (інвентаризаційна справа №78, реєстровий №99) (а.с. 9-13).

21.11.2016 позивач звернувся до Верхньодніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області з заявою для проведення державної реєстрації права власності на будівлі та споруди, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, смт. Новомиколаївка, вул. Козацької слави, 62 а.

24.11.2016 державним реєстратором прав на нерухоме майно було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №32535574. Рішення державного реєстратора було мотивовано невідповідністю поданих позивачем документів вимогам закону, а саме відсутня декларація про введення в експлуатацію нерухомого майна (а.с.38).

Позивач подав до матеріалів справи звіт від 16.08.2017 про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій будівлі складу (ОСОБА_1. Р-1, У-1, Ф-1), кладової для інвентаря (Літ.Х-1) по вул. Козацької слави (Жовтнева), 62а, в смт. Новомиколаївка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Згідно цього звіту від 16.08.2017, в результаті візуально-інструментарного обслідування стану будівельних конструкцій було встановлено, що несучі, огороджувальні конструкції та вироби знаходяться в нормальному і задовільному стані. Можлива експлуатація будівель за функціональним призначенням (а.с.127-150).

Надаючи вказаний звіт, позивач зазначає, що експертом було встановлено відповідність конструкцій та виробів державним стандартам, будівельним нормам і правилам, нормативним актам пожежної безпеки та санітарному законодавству.

Крім того, 25.01.2017, тобто під час розгляду господарським судом цієї справи, позивач знову звернувся до голови Верхньодніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області з листом №8, в якому просив визнати за підприємством право власності на склад №2 Р-1 - 657,7 кв.м., склад №7 -Ф-1 - 688,4 кв.м., склад №8 У-1 - 1065,4 кв.м., кладова для інвентарю Х-1 - 13,5 кв.м. До вказаного листа позивачем було долучено копію договору оренди земельної ділянки від 15.01.2008, копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.10.2016, копію витягу з технічного паспорту на громадський будинок Площадка №1 від 05.05.2016 (схематичний план земельної ділянки), копія довідки КП „Верхньодніпровської БТІ» про самовільне будівництво (а.с.104-105).

31.01.2017 Верхньодніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, у відповідь на лист позивача, повідомила, що згідно з ч. 5 ст. 376 Цивільного Кодексу України, на вимогу користувача земельної ділянки визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на цій земельній ділянці може суд. Одночасно відповідач зазначив, що у районної державної адміністрації немає відповідних повноважень (а.с.106).

Враховуючи ті обставини, що позивачем було здійснено самочинне будівництво будівельних конструкцій будівлі складу (ОСОБА_1. Р-1, У-1, Ф-1), кладової для інвентаря (Літ.Х-1) по вул. Козацької слави, 62а, в смт. Новомиколаївка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, а експлуатація цих будівель за їх призначеннями відповідно до технічних висновків можлива, посилаючись на ст. 328, ч.5 ст. 376 Цивільного кодексу України, позивач вбачає підстави для визнання за ним права власності на самочинно збудовані будівельні конструкції, що ї є причиною виникнення цього спору.

Надаючи правову кваліфікацію наявним у матеріалах справи доказам та поясненням учасників судового процесу суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

За загальним правилом, встановленим частиною другою статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Але, статтею 331 Цивільного кодексу України врегульовані відносини щодо набуття права власності на новостворене нерухоме майно, якщо воно побудоване з дотриманням встановленого діючим законодавством порядку.

Вказані позивачем об'єкти нерухомого майна, є новоствореним майном.

Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні визначає Закон України "Про основи містобудування".

Відповідно до ст. 22 зазначеного Закону забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.

Згідно з ч. 6 ст. 23 Закону України "Про планування і забудову територій" будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та відповідно до затвердженої проектної документації.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій".

Матеріали справи не містять доказів розроблення та затвердження проектної документації органами архітектури на спірні будівлі.

Статтею 24 Закону України "Про планування і забудову територій" встановлено, що фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування. Разом з цим, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з ч. 16 ст. 29 цього Закону здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Доказів отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а також дозволу інспекції державного архітектурно - будівельного контролю матеріали справи не містять.

Також матеріали справи не містять доказів того, що земельна ділянка була надана позивачу для будівництва.

Відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Спірні об'єкти нерухомого майна - новостворені склади № 2 Р-1 площею 657,7 кв.м, будівля складу № 8 літ. У-1, загальною площею 1065,4 кв.м, будівля складу № 7 літ. Ф-1, загальною площею 688,4 кв. м., кладова для інвентаря літ. Х-1, загальною площею 13,5 кв.м., збудовані без належно затвердженого проекту на будівництво та без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, а також були побудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що здійснене позивачем будівництво є самочинним.

За загальним правилом, встановленим частиною другою статті 376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до частини п'ятої статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Суд вважає за необхідне вказати, що за приписами статті 375 Цивільного кодексу України, право зводити на земельній ділянці будівлі та споруди, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам має власник земельної ділянки.

Як встановлено вище, позивач на дату створення спірного об'єкта нерухомого майна та на дату звернення з позовом у даній справі до господарського суду був користувачем на праві оренди земельною ділянкою площею 7,5300 га (75300 кв.м) за адресою: Дніпропетровська область, смт. Новомиколаївка, вул. Козацької слави, 62 а.

Вказана земельна ділянка була відведена позивачу для обслуговування будівель і споруд птахокомплексу.

Доказів отримання дозволу від власника земельної ділянки на створення нових об'єктів нерухомого майна позивачем до справи не надано. Земельна ділянка не була відведена позивачу для цієї мети, оскільки була надана йому в оренду під уже збудований на ній об'єкт.

Відповідно до частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Таким чином, правові наслідки відмови власника земельної ділянки визнати право власності особи, яка здійснила самочинне будівництво - це знесення самочинно збудованих об'єктів, а не визнання права власності у судовому порядку.

Отже, суть самочинного будівництва обумовлює презумпцію неможливості виникнення права власності на неправомірно збудований об'єкт. Це означає, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього, оскільки будівництво було здійснено без дотримання передбаченого законом порядку його здійснення і не може бути законною підставою для виникнення права власності на такий об'єкт.

Виключення з цієї норми передбачено ч. 3 ст. 376 ЦК України, згідно з якою право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно .

Крім того, самочинно здійснена забудова не може порушувати прав інших осіб чи спричиняти нецільове використання землі (ч. 5 ст. 376 ЦК України).

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що з відповідним позовом позивач мав право звернутися за умови дотримання вимог ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України.

Також, слід зазначити, що відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів .

Суд зазначає, що в даному випадку відсутній і спір про право, оскільки відмова реєстратора у проведенні державної реєстрації будівель, була спричинена неподанням позивачем декларації про прийняття об'єкту в експлуатацію, що не є тотожнім з оспорюванням/невизнанням відповідачем прав позивача на майно.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.04.2017

Суддя ОСОБА_3